Рішення № 137664879, 24.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7056/26

РІШЕННЯ

іменем України

24 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №222430004099 від 21.04.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.02.1991 по 31.12.1994, стаж та заробіток за період роботи з 14.10.2017 по 15.06.2018, з врахуванням довідки про заробіток №69 від 04.08.2022, стаж з 16.07.2018 по 31.03.2023, призначити, нарахувати та виплачувати їй пенсію з моменту набуття на неї права, а саме з 15.03.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №222430004099 від 21.04.2026 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.02.1991 по 31.12.1994, підтверджений трудовою книжкою та іншими документами, а також періоди роботи на території російської федерації з 14.10.2017 по 15.06.2018 та з 16.07.2018 по 31.03.2023, які, на думку позивача, підлягають врахуванню при призначенні пенсії.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що рішенням від 21.04.2026 №222430004099 позивачці правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.02.1991 по 31.12.1994 через те, що у трудовій книжці відсутні номер та дата наказу на звільнення, а також періоди роботи з 14.10.2017 по 15.06.2018 та з 16.07.2018 по 31.03.2023, оскільки трудова діяльність проходила на території російської федерації, відповідні документи не містять апостиля та не подано їх нотаріально засвідченого перекладу українською мовою, у зв`язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.04.2026 №222430004099 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком є правомірним, оскільки згідно з поданими документами її страховий стаж становить 26 років 03 місяці 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком у 2026 році. При цьому до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.02.1991 по 31.12.1994 через відсутність у трудовій книжці відомостей про номер і дату наказу про звільнення, а також періоди роботи з 14.10.2017 по 15.06.2018 та з 16.07.2018 по 31.03.2023, оскільки вони набуті на території російської федерації після 31.12.1991, без належного підтвердження сплати страхових внесків і первинних документів щодо заробітку. Відповідач також вказує, що позивачкою не надано інших документів, передбачених Порядком №637.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

Позивачка 14.04.2026 року звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.04.2026 №222430004099 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Страховий стаж особи становить 26 років 3 місяці 19 днів.

За результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховано періоди:

- з 01.02.1991 по 31.12.1994, згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 від 16.07.1984), оскільки відсутня підстава для внесення запису про звільнення, а саме: відсутні номер та дата наказу на звільнення. Для зарахування періоду необхідно надати належним чином оформлену довідку, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів;

- з 14.10.2017 по 15.06.2018, з 16.07.2018 по 31.03.2023, оскільки трудова діяльність проходила на території російської федерації.

Позивачка вважає вказане рішення протиправним, тому звернулась до суду із цим позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Згідно з преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком у період з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 33 років.

Згідно з частинами 1, 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України № 1058-IV) порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон України №1788-XII).

Згідно з статтею 62 Закону України №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, для підтвердження трудового стажу додати набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 01.01.2004 року, є трудова книжка і лише при її відсутності, або відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637. Для призначення пенсії за віком за даними трудової книжки необхідна наявність в ній відомостей щодо стажу роботи. Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Судом встановлено, що позивачці не зараховано до страхового стажу згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1984 періоди роботи з 01.02.1991 по 31.12.1994, оскільки відсутня підстава для внесення запису про звільнення, а саме: відсутні номер та дата наказу на звільнення.

Позивачкою на підтвердження періоду роботи з 01.02.1991 по 31.12.1994 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1984 , надано довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 17.04.2024 №205 видану Акціонерним товариством «Укртелеком» Хмельницька філія, відповідно якої ОСОБА_1 отримувала заробітну плату у період з січня 1991 року по грудень 1994 року.

За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.

Верховним Судом у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії.

Вказана довідка узгоджується із записами трудової книжки позивачки, містить відомості про отримання нею заробітної плати у спірний період та відповідачами не спростована. Доказів того, що записи у трудовій книжці є недостовірними або що позивачка фактично не перебувала у трудових відносинах у період з 01.02.1991 по 31.12.1994, матеріали справи не містять.

Враховуючи встановлені судом обставини, період роботи позивачки, підтверджений трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 16.07.1984, а саме з 01.02.1991 по 31.12.1994, підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки.

Щодо позовних вимог у частині зарахування до страхового стажу періодів роботи позивачки на території російської федерації з 14.10.2017 по 15.06.2018 та з 16.07.2018 по 31.03.2023, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти Україн, який діє по теперішній час.

Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої у м. Мінську 22.01.1993, та Протоколу до неї.

Також з 01.01.2023 припинено участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

За таких обставин періоди роботи, набуті позивачкою на території російської федерації після 31.12.1991, можуть бути враховані при вирішенні питання про призначення пенсії в Україні лише за умови їх належного документального підтвердження відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562.

Відповідно до пункту 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України «Про інформацію» та «;Про захист персональних даних», і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Як вже встановлено, положення Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року №2783-IX належать застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто, з 23 грудня 2022 року. Після зупинення дії Конвенції, остання не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією. Таким чином, документи, видані компетентними органами російської федерації приймаються на території України виключно за умови легалізації, в цьому випадку, проставлення апостилю.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що подані позивачкою документи на підтвердження періодів роботи з 14.10.2017 по 15.06.2018 та з 16.07.2018 по 31.03.2023 на території російської федерації не містять апостиля компетентного органу російської федерації, а також позивачкою не надано нотаріально засвідченого перекладу таких документів українською мовою.

Посилання позивачки лише на факт здійснення трудової діяльності на території російської федерації не є достатнім для зарахування таких періодів до страхового стажу в Україні, оскільки після зміни правового регулювання міждержавних відносин у сфері правової допомоги та пенсійного забезпечення врахуванню підлягають лише належним чином оформлені та легалізовані документи, які підтверджують зарахування відповідних періодів до страхового стажу за законодавством іншої держави.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України правомірно не врахувало до страхового стажу позивачки періоди роботи на території російської федерації з 14.10.2017 по 15.06.2018 та з 16.07.2018 по 31.03.2023, оскільки такі періоди не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відтак позовні вимоги у частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи на території російської федерації з 14.10.2017 по 15.06.2018 та з 16.07.2018 по 31.03.2023 задоволенню не підлягають.

З врахуванням встановлених обставин, з метою ефективного поновлення порушеного права позивачки, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.04.2026 №222430004099 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.02.1991 по 31.12.1994 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 16.07.1984 та повторно розглянути заяву позивачки від 14.04.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.04.2026 №222430004099 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.02.1991 по 31.12.1994 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 16.07.1984 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.04.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А,м. Кропивницький,Кіровоградська обл., Кропивницький р-н,25009 , код ЄДРПОУ - 20632802)

Головуючий суддя П.І. Салюк