Рішення № 137662758, 23.06.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/345/26

Провадження № 2/931/338/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 червня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Приходай Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в:

02.05.2026 року позивач через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.01.2025 року між ТзОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2044509, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 5000 грн на строк 357 днів, проценти - 15% в день в перший день користування кредитом, 3% - стандартна ставка, 1,5% - знижена ставка. Відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші обов`язки, передбачені договором. ТзОВ «Слон кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу грошові кошти в обумовленому в договорі розмірі, однак відповідач свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконувала.

13.08.2025 року між ТзОВ «Слон кредит» та ТзОВ «Свеа Фінанс» укладений договір факторингу №01.02-30/25, у відповідності до умов якого ТзОВ «Слон кредит» передає (відступає) ТзОВ «Свеа Фінанс» належні йому права вимоги, а ТзОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТзОВ «Слон кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-30/25 від 13.08.2025 року ТзОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2044509.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Свеа Фінанс» за кредитним договором № 2044509 в розмірі 22537,49 грн, з яких: 4999,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7537,50 грн - сума заборгованості за відсотками, пеня/штраф - 10000 грн.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором № 2044509 від 12.01.2025 року в розмірі 22537,49 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 07.05.2026 дану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Одночасно, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення .

Відповідач повторно у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Про причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.01.2025 року між ТзОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2044509, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х985, відповідно до умов якого товариство надало споживачу в кредит грошові кошти в сумі 5000 грн. (п. 1.3) строком на 357 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 17 днів (п. 1.4), а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2) (а. с. 6-9).

За користування кредитом нараховуються проценти за підвищеною ставкою - 15% в день та застосовуються в перший день користування кредитом, стандартна процентна ставка - 3% в день та застосовується з 2 дня користування кредитом до 28.01.2025 року включно (п. 1.5.2). Відповідно до п. 1.5.2.1 договору, якщо споживач до 28.01.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, то розмір процентів, що повинен сплатити споживач до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою, яка становить 1,5% в день.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом складає 20900 грн (п. 1.10.1), а з урахуванням зниженої процентної ставки - 19700 грн (п. 1.10.2).

Кошти кредиту надаються ТзОВ «Слон кредит» у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1).

З Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписаної відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х985, вбачається, що відповідач ознайомлений та погоджується з загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою, сумою процентів за користування кредитом, датами платежів (а. с.9-10).

Згідно з листом ТОВ «Пейтек» від 19.08.2025 року підтверджено успішне перерахування грошових коштів від ТзОВ «Слон кредит» у розмірі 5000 грн на картку № НОМЕР_1 (а. с. 23).

З розрахунку заборгованості за договором № 2044509 від 12.01.2025 року, наданого ТзОВ «Слон кредит», вбачається, що заборгованість відповідача становить 22537,49 грн, з яких: 4999,99 грн за кредитом, 7537,50 грн по відсотках, 10000 грн за штрафом, з врахуванням сплати відповідачем 0,01 грн на погашення тіла кредиту та 1875 грн на погашення відсотків (а. с. 21, 22).

13.08.2025 року між ТзОВ «Слон кредит» та ТзОВ «Свеа Фінанс» укладений договір факторингу №01.02-30/25, у відповідності до умов якого ТзОВ «Слон кредит» передає (відступає) ТзОВ «Свеа Фінанс» належні йому права вимоги, а ТзОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТзОВ «Слон кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-30/25 від 13.08.2025 року ТзОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2044509 (а.с. 23-29).

Таким чином, право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс».

З метою стягнення коштів за кредитним договором № 2044509 від 12.01.2025 року року у примусовому порядку позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Доказами, наданими позивачем, підтверджується, що до позивача перейшли права вимоги за спірним кредитним договором і він вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладених кредитних договорів такі договори у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка розглядається, кредитний договір № 2044509 від 12.01.2025 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що сторонами не заперечується.

При цьому, відповідно частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідач не заперечує факту отримання грошових коштів за спірним кредитним договором.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 2044509 від 12.01.2025 року, суд зазначає, що в частині заборгованості за тілом кредиту - 4999,99 грн та відсотками - 7537,50 грн він розрахований правильно і дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується стягнення нарахованого позивачем штрафу в розмірі 10000 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені), на період воєнного стану.

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено відповідальність за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором № 2044509 від 12.01.2025 року у виді штрафу в загальному розмірі 10000 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.5 на звороті). Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 1481,09 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 11, 204, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1080, 1082, п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, ст.ст. 3,11,12 Закону України "Про електронну комерцію", суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221) суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2044509 від 12.01.2025 року у розмірі 12537 (дванадцять тисяч п`ятсот тридцять сім) грн 49 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1481 (одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн 09 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Приходай