Рішення № 137661714, 24.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1478/26

24 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Драус Ольга Олегівна, звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), у якому просив ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та скасувати рішення № 192350009701 від 02.07.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 період роботи за посадою тракториста згідно з пільговою довідкою від 06.08.2018 № 4, виданої ТОВ Агрофірма Нива з 08.03.2000 по 25.12.2008 та пільгової довідки від 19.06.2024 № 29, виданої ТОВ Агрофірма Медобори з 26.12.2008 по 11.08.2017 та з 21.10.2017 по 28.02.2018, та згідно з записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1998;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, починаючи з дати звернення за пенсією 18.11.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу призначено пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, виплату пенсії припинено у зв`язку із виявленими розбіжностями за результатами перевірки первинних документів та не підтвердженням 20 років стажу роботи на посаді тракториста-машиніста. Відтак, рішенням № 192350009701 від 02.07.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу згідно з пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таке рішення про відмову Головного управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідач, у встановлений судом строк, подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень представник вказав, що органами пенсійного фонду призначено позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2. В подальшому в результаті проведення перевірки пільгової довідки від 06.08.2024 № 4, виданої ТОВ "Агрофірма "Нива" виявлено, що в книгах нарахування заробітної плати за 2000 рік значиться ОСОБА_1 ., а за період з 2001 по 2008 роки вказано ОСОБА_1 , книги наказів за вказані роки відсутні (акт перевірки від 07.01.2025 № 1900-1003-1/31). Таким чином оскільки, в первинних документах по батькові не відповідає паспортним даним та не вказано посаду на якій позивач працював, тому відсутні підстави для зарахування до стажу періоди роботи на посаді трактористамашиніста з 08.03.2000 по 25.12.2008. Крім того, відповідно до акту перевірки від 23.12.2024 № 1900-1103-2/5928 пільгової довідки від 19.06.2024 № 29, виданої ТОВ Агрофірмою "Медобори", встановлено, що в книгах наказів за період з 2008 по 2017 роки зазначена посада не відповідає посаді (тракторист-машиніст), що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. З урахуванням зазначеного, відповідно до перевірених документів, до стажу роботи на посаді тракториста зараховано період з 01.03.2018 по 25.07.2023. Оскільки, не підтверджено 20 років стажу роботи на посаді тракториста машиніста, тому право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку у позивача відсутнє. Виплату призначеної пенсії призупинено. Таким чином, враховуючи вищевказане Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було винесено рішення №192350009701 від 02.07.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до його заяви від 18.11.2024 (рішення не було направлене позивачу). Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 22.08.2025 позивачу був надісланий лист № 1900-0401-8/39390 щодо переплати пенсії та про запрошення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області для вирішення питання щодо повернення переплаченої пенсії.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 18.03.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області докази, а саме: належним чином засвідчені копії доказів вручення позивачу оскаржуваного рішення № 192350009701 від 02.07.2025 у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзивів на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 18.03.2026 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 18.03.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 19.06.2026 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду документа про сплату судового збору у розмірі та за реквізитами, вказаними вище, або доказів, які підтверджують підстави звільнення від його сплати. У вказаний строк позивач виконав в повному обсязі вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та подав докази доплати судового збору.

Ухвалою суду від 24.06.2026 продовжено розгляд адміністративної справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 18.11.2024 призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами проведеної перевірки Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області пільгової довідки від 06.08.2024 № 4, виданої ТОВ "Агрофірма "Нива" виявлено, що в книгах нарахування заробітної плати за 2000 рік значиться ОСОБА_1 ., а за період з 2001 по 2008 роки вказано ОСОБА_1 , книги наказів за вказані роки відсутні (акт перевірки від 07.01.2025 № 1900-1003-1/31). Оскільки в первинних документах по батькові не відповідає паспортним даним заявника та не вказано посаду на якій він працював, тому відсутні підстави для зарахування до стажу періоду роботи на посаді тракториста-машиніста з 08.03.2000 по 25.12.2008.

Крім того, відповідно до акту перевірки від 23.12.2024 № 1900-1103-2/5928 пільгової довідки від 19.06.2024 № 29, виданої ТОВ Агрофірмою "Медобори", встановлено, що в книгах наказів за період з 2008 по 2017 роки зазначена посада не відповідає посаді (тракторист-машиніст), що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. З урахуванням зазначеного, відповідно до перевірених документів, до стажу роботи на посаді тракториста зараховано період з 01.03.2018 по 25.07.2023. Оскільки не підтверджено 20 років стажу роботи на посаді тракториста-машиніста, тому право на призначення пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку відсутнє, у зв`язку з чим виплата призначеної пенсії призупинена. 14 травня 2025 року ОСОБА_1 із заявою про надання рішення про відмову у виплаті пенсії на пільгових умовах.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 17.06.2025 № 4077-3709/П-02/-1900/25. повідомлено позивача, що заява про призначення пенсії від 18.11.2024 згідно з підпунктом 3 пункту 2 статті 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розглядалась за принципом екстериторіальності Головними управліннями Пенсійного фонду України в Вінницькій та Запорізькій областях. 27.05.2025 Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області направлено запит до Головних управлінь ПФУ в Вінницькій та Запорізькій областях щодо перевірки правомірності прийнятого рішення щодо призначення пенсі на пільгових умовах, після надходження відповіді буде повідомлено додатково (арк. справи 33).

Після чого, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було винесено рішення № 192350009701 від 02.07.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до його заяви від 18.11.2024 (арк. справи 26 зворот).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 22.08.2025 позивачу був надісланий лист № 1900-0401-8/39390 щодо переплати пенсії та про запрошення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області для вирішення питання щодо повернення переплаченої пенсії (арк. справи 36 зворот).

Відповідно до вказаного рішення вік позивача становить 55 років, страховий стаж - 33 роки 05 місяців 16 днів, пільговий стаж 05 років 05 місяців 00 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до пільгового стажу не враховано періоди роботи згідно з пільговою довідкою від 06.08.2018 № 4 виданою ТОВ "Агрофірма "Нива" з 08.03.2000 по 25.12.2008 та пільговою довідкою від 19.06.2024 № 29 виданою ТОВ "Агрофірма "Медобори" з 26.12.2008 по 11.08.2017 та з 21.10.2017 по 28.02.2018, оскільки назва займаної посади заявника не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Дослідженням трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.02.1998 (арк. справи 15 - 18), судом встановлено, що в ній наявні записи про трудову діяльність позивача за спірні періоди, а саме:

- запис № 1 - 15.06.1991 прийнятий на роботу шофером Агрофірми "Нива" (протокол № 6 від 19.06.1991);

- запис № 2 - 08.03.2000 звільнений з роботи у зв`язку з реорганізацією Агрофірми "Нива" (протокол № 1 від 29.02.2000);

- запис № 3 - 08.03.2000 прийнятий на роботу трактористом в ТОВ "Агрофірму "Нива" (наказ № 46 від 10.07.2000 );

- запис № 4 - 25.12.2008 звільнений з роботи за власним бажанням (наказ № 99 від 25.12.2008);

- запис № 5 - 26.12.2008 прийнятий на роботу трактористом в ТОВ "Агрофірма "Медобори" (наказ № 5 від 26.12.2008 );

- запис № 6 - 11.08.2017 звільнений з роботи за власним бажанням (наказ № 59 від 10.08.2017);

- запис № 7 - 21.10.2017 прийнятий на роботу трактористом (наказ № 85 від 20.10.2017);

- запис № 8 - 01.03.2018 назву посади змінено на тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва (наказ № 3 від 01.03.2018);

- запис № 9 - 25.07.2023 звільнений за угодою сторін (наказ № 24 к/тр від 24.07.2023);

- запис № 10, 11 з 27.08.2023 по 24.10.2023 виплата допомоги по безробіттю.

На підтвердження записів трудової книжки позивачем надано архівні довідки та витяги (арк. справи 18 зворот - 30) зокрема:

- довідкою № 4 від 06.08.2018, виданою ТОВ "Агрофірма "Нива" ОСОБА_1 , в тому, що він працював з 08.03.2000 по 25.12.2008 трактористом (наказ № 46 від 10.07.2000, наказ № 99 від 25.12.2008) і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві. Зазначені періоди зараховуються до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з підпунктом 3 пункту 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Довідка видана на підставі таких документів: книг обліку наказів 2000-2008 рр та книг обліку по заробітній платі за 2000-2008 роки для представлення в органи Пенсійного фонду України;

- довідкою № 29 від 19.06.2024, виданою ТОВ "Агрофірма "Медобори" ОСОБА_1 , в тому, що він працював з 26.12.2008 по 11.08.2017 трактористом (наказ № 5 від 26.12.2008 і наказ № 59 від 10.08.2017), з 21.10.2017 по 28.02.2018 трактористом (наказ № 85 від 20.10.2017 і наказ № 3 від 01.03.2018) з 01.03.2018 по 25.07.2023 трактористом-машиністом с/г виробництва (наказ № 3 від 01.03.2018 і № 24к/тр від 24.07.2023) і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві. Зазначені періоди зараховуються до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з підпунктом 3 пункту 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Довідка видана на підставі книг обліку трудового стажу та книг обліку по заробітній платі, відомості про нарахування заробітної плати за 2008-2023 роки для представлення в органи Пенсійного фонду України;

- витягом з книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника з січня 1979 року ТОВ Агрофірма "Нива", з якої слідує, що ОСОБА_1 , дата запису 1991- шофер, 1992-1999 - тракторист із зазначенням кількості відпрацьованих людиноднів за рік та нарахованих грошей;

- довідкою № 301 від 01.08.2023 про нарахування заробітку ОСОБА_1 за період 1992-1997 роки в Агрофірма "Нива" с. Кам`янки;

- довідкою № 302 від 01.08.2023 про нарахування заробітку ОСОБА_1 за період 1998-2000роки в Агрофірма "Нива" с. Кам`янки;

- довідкою № 300 від 01.08.2023, згідно з якою ОСОБА_1 перебував членом колгоспу Агрофірма Нива с. Кам`янки з червня 1991 по грудень 2004 року із відомостями про кількість вироблених трудоднів.

Позивач не погодившись з оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 192350009701 від 02.07.2025, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, звернувся до суду із цим позовом.

Мотивувальна частина

Предметом спору у даній справі по суті є рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) .

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі - Закон № 2148-VIII), Закон № 1058-IV доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян". Цей розділ включає статті 114-115.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Аналогічні умови призначення пенсії трактористам-машиністам на пільгових умовах визначені пунктом "в" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

Таким чином, головними умовами для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення відповідного віку 55 років, наявність страхового стажу 30 років, а також виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства упродовж 20 років.

Водночас порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 7. Так до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Трактористи-машиністи допоміжних сільських господарств, які не мають самостійного балансу і знаходяться в складі промислових, будівельних та інших підприємств і організацій, мають право на пільгову пенсію при виконанні умов, передбачених наведених вище умов. Трактористам-машиністам, постійно зайнятим на причіпних і стаціонарних установках і агрегатах, пенсії призначаються на загальних підставах.

У свою чергу, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, однак у разі відсутності у ній відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах (для тракториста-машиніста - про безпосередню участь у виробництві сільськогосподарської продукції), особа, яка звертається за призначенням пенсії, повинна надати уточнюючу довідку про підтвердження пільгового трудового стажу відповідно до пункту 20 Порядку № 637.

Крім того, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку № 22-1 визначено документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, зокрема записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.02.1998 позивач з 08.03.2000 по 25.12.2008, з 26.12.2008 по 11.08.2017, з 21.10.2017 по 28.02.2018 - трактористом та з 01.03.2018 по 25.07.2023 трактористом-машиністом с/г виробництва.

Разом з тим, на підтвердження записів трудової книжки, позивачем було подано архівні довідки зокрема: № 4 від 06.08.2018, виданою ТОВ "Агрофірма "Нива" ОСОБА_1 , в тому, що він працював з 08.03.2000 по 25.12.2008 трактористом (наказ № 46 від 10.07.2000, наказ № 99 від 25.12.2008) і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві. Зазначені періоди зараховуються до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з підпунктом 3 пункту 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та № 29 від 19.06.2024, виданою ТОВ "Агрофірма "Медобори" ОСОБА_1 , в тому, що він працював з 26.12.2008 по 11.08.2017 трактористом (наказ № 5 від 26.12.2008 і наказ № 59 від 10.08.2017), з 21.10.2017 по 28.02.2018 трактористом (наказ № 85 від 20.10.2017 і наказ № 3 від 01.03.2018) з 01.03.2018 по 25.07.2023 трактористом-машиністом с/г виробництва (наказ № 3 від 01.03.2018 і № 24к/тр від 24.07.2023) і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві. Зазначені періоди зараховуються до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з підпунктом 3 пункту 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, записами трудової книжки та довідками підтверджено, що позивач з 08.03.2000 по 25.12.2008, з 26.12.2008 по 11.08.2017, з 21.10.2017 по 28.02.2018 працював трактористом та з 01.03.2018 по 25.07.2023 трактористом-машиністом с/г виробництва і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві.

Однак, законність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування періоду трудової діяльності на посаді "тракториста" до пільгового стажу позивача, відповідач обґрунтовує тим, що за результатами розгляду документів позивача, доданих до заяви до пільгового стажу не враховано періоди роботи згідно пільгової довідки від 06.08.2018 № 4, виданої ТОВ "Агрофірма "Нива" з 08.03.2000 по 25.12.2008 та пільгової довідки від 19.06.2024 № 29, виданої ТОВ "Агрофірма "Медобори" з 26.12.2008 по 11.08.2017 та з 21.10.2017 по 28.02.2018, оскільки назва займаної посади заявником не відповідає вимогам пункту 3 частини 2 статті 114 Закон.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. В свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

Також, Верховний Суд у постанові від 17.12.2015 у справі № 754/14898/15-а зазначив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Отже, належними та допустимим доказами, якими підтверджується, що позивач має право на зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 08.03.2000 по 25.12.2008, з 26.12.2008 по 11.08.2017 та з 21.10.2017 по 28.02.2018 трактористом є записи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.02.1998 та довідки від 06.08.2018 № 4, виданої ТОВ "Агрофірма "Нива", довідки від 19.06.2024 № 29, виданої ТОВ "Агрофірма "Медобори".

З огляду на викладене суд висновує, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача спірні періоди роботи трактористом.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Однак, як встановлено судом, та слідує із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішень дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії.

Відтак таке рішення відповідача прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Судом також враховується пункт 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно з якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Надаючи правову оцінку обраного позивачкою способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає таке.

ЄСПЛ наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).

У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно з якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

У постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення "ефективного правосуддя" та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном "ефективне правосуддя", що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18.10.2018 у справах № 822/584/18, № 806/1316/18, від 23.11.2018 у справі № 826/8844/16 та від 20.12.2018 у справі № 524/3878/16-а.

Водночас у постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював висновок, згідно з яким у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

А відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", № 40450/04, пункт 64).

Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".

Отже невід`ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об`ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту.

Враховуючи, що позивачу 18.11.2024 призначалась пенсія за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" однак, виплату пенсії було припинено у зв`язку із виявленими розбіжностями за результатами перевірки первинних документів та не підтвердженням 20 років стажу роботи на посаді тракториста-машиніста, суд вважає, що ефективним, як на практиці, так і за законом відновленням порушеного прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати з 18.11.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зарахувавши до спеціального трудового стажу період роботи трактористом з 08.03.2000 по 25.12.2008, з 26.12.2008 по 11.08.2017, з 21.10.2017 по 28.02.2018.

Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Висновки за результатами розгляду справи

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення за для гарантування позивачу найбільш ефективного способу захисту порушеного права та вирішення спору в межах одного судового провадження.

Судові витрати

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви до суду, позивачtv було сплачено судовий збір у розмірі грн, що підтверджується квитанцією .

Оскільки позов підлягає до задоволення, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, спірне рішення якого стало підставою для звернення позивачки з цим позовом до суду, необхідно стягнути судовий збір у розмірі грн.

Разом з тим, у позові позивач заявила вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини третьої статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Згідно із статтею 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Крім цього, згідно з частинами другою, третьою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як слідує з матеріалів справи, понесені витрати на професійну правничу допомогу становлять 2000,00 грн, на підтвердження яких додано копію Договору про надання правової допомоги від 05.05.2025 № 51, додатку до договору № 1 та квитанцію про оплату.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності, яка призначена до розгляду та розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

Відтак, сума витрат на правничу допомогу, яку відповідач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 2000,00 грн є завищеною щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи та витрачений адвокатом час.

Зважаючи на викладене вище, та керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт (наданих послуг), обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, а також враховуючи час необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), суд вважає що розмір витрат на професійну правничу допомогу у цій справі повинен становити 1000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 192350009701 від 02.07.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді тракториста з 08.03.2000 по 25.12.2008 згідно з довідкою від 06.08.2018 № 4, виданою ТОВ "Агрофірма "Нива" та період роботи на посаді тракториста з 26.12.2008 по 11.08.2017, з 21.10.2017 по 28.02.2018 згідно з довідкою 19.06.2024 № 29, виданою ТОВ "Агрофірма "Медобори" та згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1998.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити з 18.11.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень, 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 24 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддя Юзьків М.І.