Рішення № 137660574, 23.06.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

23.06.2026

ЄУН 337/1969/26

Провадження № 2/337/1733/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участі секретаря Коваленко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , який мотивував тим, що 06.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №136486494, відповідно до якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 6000,00 грн шляхом перерахування на платіжну картку. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредитних коштів становила 22000,00 грн. За умовами кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним в строк та порядку, узгоджених в договорі. Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та реєстру прав вимоги №168 від 11.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс». Відповідно до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 та реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Відповідно до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 та реєстру боржників б/н від 14.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС». Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 83304,32 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 22000,00 грн, заборгованості за відсотками - 61304,32 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 31.03.2026 у справі за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з викликом сторін. Цією ж ухвалою за клопотанням представника позивача у АТ КБ «ПриватБанк» витребувано інформацію про те, чи емітувалась (видавалась) на ім`я відповідача ОСОБА_1 платіжна картка 5363-54XX-XXXX-0213, чи здійснювалось зарахування на цю картку грошових коштів в сумі 6000,00 грн, 1000,00 грн, 300,00 грн, 100,00 грн, 150,00 грн, 750,00 грн, 250,00 грн, 1500,00 грн, 7500,00 грн, 400,00 грн, 100,00 грн, 200,00 грн, 400,00 грн, 100,00 грн, 3250,00 грн у період з 06.11.2021 по 30.11.2021 включно, з наданням первинних бухгалтерських документів (виписки, платіжної інструкції, платіжного доручення тощо) на підтвердження зарахування цих коштів, а також чи є/був номер телефону НОМЕР_1 фінансовим номером клієнта ОСОБА_1 за картковим рахунком і чи зазначений він був в його анкетних даних..

27.04.2026 до суду надійшла витребувана інформація.

27.04.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав повністю у зв`язку з тим, що позивачем невірно розраховано розмір заборгованості, оскільки заявлена позивачем сума відсотків є завищеною та такою, що порушує його права як споживача фінансових послуг, проценти нараховані поза строком договору. Таким чином вважає, що вимога про стягнення процентів в розмірі 61304,32 грн задоволенню не підлягає. Також зазначає, що він не отримував належним чином оформлених письмових повідомлень про перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», згодом до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», і зрештою до ТОВ «ФК «ЕЙС». Вартість витрат на правничу допомогу вважає завищеною, необґрунтованою та такою, що не відповідає складності справи. Просить у задоволенні позову відмовити.

30.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахарової О.І. до суду надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву.

Разом з тим, представником позивача до відповіді на відзив не долучено доказів її направлення (надсилання) іншим учасникам справи, зокрема, відповідачу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 179 ЦПК України, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами п`ятою - сьомою статті 178 цього Кодексу. Згідно з ч. 5 ст. 178 ЦПК України, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Подання відповіді на відзив без доказів її одночасного направлення відповідачу є порушенням встановленого законом процесуального порядку та засад змагальності судового процесу (ст. 12 ЦПК України), оскільки позбавляє відповідача можливості своєчасно дізнатися про аргументи позивача та реалізувати своє право на подання заперечення (ст. 180 ЦПК України).

Враховуючи викладене, відповідь на відзив представника позивача залишається судом без розгляду та не враховується при розгляді справи.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутність, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином за зареєстрованим місцем проживання, однак поштове відправлення повернуто до суду без вручення із зазначенням «адресат відсутній» за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вимоги ст.43, ч.1 ст.223 ЦПК України, відповідно до яких участь у судових засіданнях є правом учасників судового процесу; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а також те, що сторони в цій справі скористалися правом на подачу заяв по суті, з метою виконання завдань цивільного судочинства та своєчасного вирішення спору, економії процесуального часу, за відсутності будь-яких об`єктивних підстав для відкладення судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу в цьому судовому засіданні у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Ст.638,640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1,4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015р. (далі - Закон №675).

Відповідно до ст.3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 зазначеного Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.3).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч.8).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12).

Ст.12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд встановив, що 06.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір кредитної лінії № 136486494 (далі - кредитний договір).

Зазначений кредитний договір укладений за допомогою електронного сервісу та підписаний позичальником/відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «MNV4F56G», який було направлено на номер мобільного телефону « НОМЕР_2 » і вірно введено 06.11.2021 22:03:42.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн (п.1.1), перший транш за договором в сумі 6000,00 грн - одразу після укладення договору, строком на 30 днів (далі - Дисконтний період), а саме до 06.12.2021 р. (п.1.3, 1.7), який може бути продовжений позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду, кількість продовжень не обмежена (п.1.8).

Відповідно до п.1.9 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитору проценти за користування кредитом, які нараховуються в порядку, визначеному цим пунктом, зокрема:

- виключно в період строку, визначеного п.1.7 договору - за дисконтною процентною ставкою 1,98% від суми кредиту щоденно (п.1.9.1),

- за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п.1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного у п.1.7 договору строку - за індивідуальною процентною ставкою 1,93% від суми кредиту (п.1.9.2),

- після закінчення дисконтного періоду, без своєчасної оплати процентів в порядку п.1.8 договору, умова щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовується з дати надання кредиту і проценти нараховуються за базовою процентною ставкою 1,98% від суми кредиту за кожен день користування (п.1.9.3).

Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 2,10 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. У порядку ст. 212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду, є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. договору (п.1.9.3 договору).

Відповідно до п.1.12 договору, факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом на умовах:

- зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної частини кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п.1.12.1.)

- з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитору проценти в розмірі 2,98 % від суми кредиту за кожен день користування (п.1.12.2).

Згідно з п.5.1 договору невід`ємною його частиною є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надані позичальнику до укладання договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, тест яких розміщено на сайті кредитора: www.moneyveo.ua.

Згідно з п.5.2 договору строк його дії обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов, передбачених п.1.8, 1.12.1 договору.

Згідно з п.5.3 договору проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Підписавши договір, позичальник підтверджує, що отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах; інформація надана кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п.5.12 договору).

Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в ІТС кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п.5.14 договору).

Відповідно до довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та платіжного доручення:

№ ea7a87d8-09ce-48d6-a934-4d9f4687e5c6 від 06.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 06.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 6000,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № 5363-54XX-XXXX-0213, без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ a889f16e-ddac-42aa-a95d-1eea7fc51606 від 10.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 10.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 1000,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ 624a37fd-761f-48e0-af4b-2d3fc8f781b4 від 11.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 11.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 300,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ 1a5cf26f-9001-4bb4-a139-201c906adc02 від 12.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 12.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 100,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ НОМЕР_4 -f11b-47d8-b815-94516624d6c2 від 13.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 13.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 150,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ 086e8d0d-d744-40c9-bd50-a5cd5ca84950 від 14.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 14.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 750,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ d8c18563-9cf9-493e-ad71-13ef3921a271 від 14.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 14.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 250,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ 265577a0-fb27-44fd-b8d1-06db733d35d0 від 15.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 15.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 1500,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ ec123a04-2537-4ab9-b826-aa10e905865f від 16.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 16.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 7500,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ 65a66665-b1a1-4859-8de3-c473bea328f9 від 17.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 17.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 400,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ НОМЕР_5 -cca6-4f9f-97a7-7f123a5ae439 від 17.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 17.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 100,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ 83638437-936f-41b3-a68d-4cdd04ec45fa від 17.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 17.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 200,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ e82a88a6-166c-4ea2-adf9-0ae68c997246 від 18.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 18.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 400,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ 839617c6-949f-4a62-b1b3-4c6383f35f90 від 24.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 24.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 100,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № 5363-54XX-XXXX-0213, без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

№ НОМЕР_6 -e727-4025-90d3-7bc20c421a2e від 25.11.2021 останнє через АТ «Альфа-Банк» 25.11.2021 здійснило переказ грошових коштів в сумі 3250,00 грн отримувачу ОСОБА_1 згідно договору № 136486494 від 06.11.2021 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» (лист від 21.04.2026) на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , в Банку відкрито емітовано картку № НОМЕР_8 та відповідно до наданої виписки з банківського рахунку на зазначену картку було зараховано переказ: 06.11.2021 в сумі 6000,00 грн; 10.11.2021 в сумі 1000,00 грн; 11.11.2021 в сумі 300,00 грн; 12.11.2021 в сумі 100,00 грн; 13.11.2021 в сумі 150,00 грн; 14.11.2021 в сумі 750,00 грн; 14.11.2021 в сумі 250,00 грн; 15.11.2021 в сумі 1500,00 грн; 16.11.2021 в сумі 7500,00 грн; 17.11.2021 в сумі 400,00 грн; 17.11.2021 в сумі 100,00 грн; 17.11.2021 в сумі 200,00 грн; 18.11.2021 в сумі 400,00 грн; 24.11.2021 в сумі 100,00 грн; 25.11.2021 в сумі 3250,00 грн.

Згідно з розрахунком, складеним уповноваженою особою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 11.01.2022 становить 55 113,52 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 22000,00 грн, заборгованість за процентами - 33 113,52 грн.

Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з додатками) та реєстру прав вимоги №168 від 11.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на загальну суму боргу кредиту - 55 113,52 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 22000,00 грн, заборгованість за процентами - 33 113,52 грн.

Згідно з розрахунком, складеним уповноваженою особою ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 30.10.2023 становить 83304,32 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 22000,00 грн, заборгованості за процентами - 61304,32 грн.

Відповідно до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 та реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на загальну суму боргу 83304,32 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 22000,00 грн, заборгованості за процентами - 61304,32 грн.

Відповідно до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 та реєстру боржників б/н від 14.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на загальну суму боргу 83304,32 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 22000,00 грн, заборгованості за процентами - 61304,32 грн.

Згідно з розрахунком, складеним уповноваженою особою ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 26.12.2025 становить 83304,32 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 22000,00 грн, заборгованості за процентами - 61304,32 грн.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення, суд також враховує висновки Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п.32-41 Висновку №11 (2008)), згідно з якими звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» такими, що підлягають частковому задоволенню.

В даному випадку суд виходить з того, що сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов. Кредитний договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого виду договорів, що підтверджується їх підписами у відповідному письмовому документі.

При цьому, кредитний договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом обміну електронними повідомленнями, з підписанням електронним цифровим підписом, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису, відповідно до ст.207 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, та відповідно до ст.215 ЦК України визнання його таким судом не вимагається.

В силу приписів ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010).

При цьому, встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним/нікчемним, за відсутності відповідних заперечень з боку заінтересованої сторони, виходить за межі судового розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як первісний кредитор та відповідач ОСОБА_1 як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 06.11.2021 кредитний договір №136486494, відповідно до якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в загальній сумі 22000,00 грн шляхом їх перерахування на його банківську картку, зобов`язавшись повернути їх та сплатити проценти за користування ними в порядку та строки, визначені договором.

Кредитний договір укладений в електронній формі через ІТС Товариства, оформлені письмовим документом і підписані сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб, зокрема, позичальником/відповідачем - електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Жодних обставин, які б вказували на нікчемність (недійсність) вказаного кредитного договору внаслідок недотримання обов`язкової письмової форми кредитного договору, судом не встановлено, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 22000,00 грн на платіжну картку відповідача 5363-54XX-XXXX-0213, яка була зазначена останнім в Заявці на укладання кредитного договору та яка емітована на його ім`я в АТ КБ «ПриватБанк». Вказані грошові кошти були зараховані на відповідний банківський рахунок.

За умовами кредитного договору відповідач зобов`язаний був повернути кредит в сумі 6000,00 грн не пізніше 06.12.2021 (30 днів - дисконтний період), сплативши за цей період проценти за користування ним в загальному розмірі 1746,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту 7746 грн (1.14.1 договору).

При цьому, сторонами в кредитному договорі була погоджена можливість продовження (пролонгації) строку кредитування, але не більше, ніж на 90 днів від дня закінчення дисконтного періоду, з подальшим перерахуванням розміру процентів за користування кредитними коштами, а також встановлена відповідальність за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними та інших передбачених платежів в погоджений сторонами строк належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, стягнення якої кредитор має право вимагати в судовому порядку.

Право вимагати з відповідача стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором наразі належить позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 (з невід`ємними додатками, в т.ч. реєстром боржників б/н від 14.07.2025), укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Останній, в свою чергу, набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 (з невід`ємними додатками, в т.ч. реєстром прав вимоги №1 від 30.10.2023), укладеним з ТОВ «Таліон Плюс». Останній, в свою чергу, набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з невід`ємними додатками, в т.ч. реєстром прав вимоги №168 від 11.01.2022), укладеним з первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідач ОСОБА_1 факт укладання кредитного договору, отримання кредитних коштів у відзиві на позовну заяву не заперечував. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідача послався на те, що позивач не довів розмір заборгованості, а також послався на його неповідомлення про зміну кредитора.

Разом з тим, неповідомлення позичальника/боржника про зміну кредитора жодним чином не впливає на виконання останнім прийнятих на себе за кредитним договором зобов`язань, а має наслідком настання ризиків у нового кредитора у випадку виконання боржником своїх обов`язків на користь попереднього кредитора. В даному випадку жодних доказів сплати заборгованості за вказаним кредитним договором як первісному кредитору, так і новим після відступлення права вимоги за вказаними договорами факторингу відповідач суду не надав, отже його доводи в цій частині є безпідставними.

Суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «ФК «ЕЙС» у встановленому законом порядку набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №136486494 від 06.11.2021 і неналежне виконання відповідачем як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором, що достовірно встановлено судом і не спростовано відповідачем, є порушенням прав кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

Так, в межах цієї справи позивач вимагає стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №136486494 від 06.11.2021 в загальному розмірі 83304,32 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 22000,00 грн, заборгованості за процентами - 61304,32 грн.

Вказаний розмір заборгованості фактично визначений попереднім кредитором - ТОВ «Таліон Плюс» станом на 08.04.2022 і після цього жодних нарахувань, в т.ч. процентів, кредиторами не здійснювалось.

При цьому, з розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 11.01.2022 (на момент відступлення прав вимоги ТОВ «Таліон Плюс») загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором становив 55 113,52 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 22000,00 грн, заборгованість за процентами - 33 113,52 грн.

За цим розрахунком нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось первісним кредитором з 06.11.2021 до 06.12.2021 включно (30 днів дисконтного періоду) за ставкою 0,97% щодня від суми кредиту.

Після закінчення строку кредитування жодних коштів на погашення тіла кредиту та процентів за користування ним позичальником/відповідачем не вносилось, у зв`язку з чим строк дії кредитного договору з 07.12.2021 вважається продовженим в силу п.1.12.1 кредитного договору і відповідно до п.1.12.2 кредитного договору первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а в подальшому новим кредитором ТОВ «Таліон Плюс» здійснено нарахування процентів за користування кредитом до 03.03.2022 (90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) в розмірі 655,60 грн щодня або за ставкою 2,98 % від суми кредиту 22000,00 грн.

Отже, оцінивши вищевказані обставини, суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитом до 03.03.2022 здійснено кредиторами в межах погодженого в кредитному договорі строку кредитування (в т.ч. продовженого) та розмірі, після цього - як проценти за понадстрокове користування кредитом в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, що є правомірним.

Визначений позивачем розмір заборгованості за кредитним договором ґрунтується на умовах кредитного договору, підтверджений належним чином та відповідачем не спростований.

Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Відповідно до п. 5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

В цій справі загальний розмір заявленої позивачем до стягнення заборгованості за процентами - 61304,32 грн в 2,5 разів перевищує розмір тіла кредиту - 22000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що умови кредитного договору про нарахування процентів, зокрема, за ставкою 2,98% за кожен день, є несправедливими, а розмір нарахованих процентів непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, суперечить нормам Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

З огляду на вказане, суд вважає необхідним зменшити розмір процентів за користування кредитом до 22000,00 грн (тіла кредиту).

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за кредитним договором №136486494 від 06.11.2021 у вигляді заборгованості за тілом кредиту в сумі 22000,00 грн та заборгованості за процентами в сумі 22000,00 грн, усього 44000 грн, задовольнивши тим самим позов ТОВ «ФК «ЕЙС» частково.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 44000,00 грн, що становить 52,82 % від первісно заявлених вимог на суму 83304,32 грн (44000,00 грн х 100% / 83304,32 грн.), судовий збір в сумі 1 406,28 грн. (2662,40 грн х 52,82% /100%).

Крім того, відповідно до ст.137,141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 44000,00 грн, що становить 52,82 % від первісно заявлених вимог на суму 83304,32 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 3 697,40 грн. (7000,00 грн х 52,82% /100%).

Здійснення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн підтверджується наданими позивачем договором про надання правничої допомоги №20/08/25-1 від 20.08.2025 (з додатками), укладеним з адвокатського об`єднання «Соломко та партнери», додатковою угодою до цього договору №25770927615 від 01.09.2025, актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, які суд вважає належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13, заборгованість за кредитним договором №136486494 від 06.11.2021 в загальному розмірі 44000 (сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13, судові витрати по сплаті судового збору 1 406,28 грн, витрат на правничу допомогу в розмірі 3 697,40 грн, усього 5 103 (п`ять тисяч сто три) гривні 68 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова