Рішення № 137660555, 23.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4394/26 2/335/2683/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І. з розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Шлецера Андрія Андрійовича, до Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Шлецера Андрія Андрійовича, до Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову зазначено, що 01.08.2019 Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т.Л. відкрито виконавче провадження з виконання Виконавчого напису № 2391 від 16.07.2019 виданого приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Колейчик В.В. про стягнення з позивача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (до зміни «Росвен Інвест Україна») грошових коштів в сумі 23 534,98 грн., про що винесено відповідну Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59689358 від 01.08.2019. Позивачу не було відомо про вчинення виконавчого напису нотаріуса на момент його вчинення, а також вона не отримувала жодних повідомлень чи вимог від стягувача або приватного виконавця у встановленому законом порядку. Крім того їй стало відомо про відкриття виконавчого провадження після блокування її банківського рахунку, а також списання з неї грошових коштів у розмірі 195 гривень, що становили наявний залишок коштів на рахунку.

Сторона позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, а саме: виконавчий напис нотаріуса вчинено за наявності спору про розмір боргу та за відсутності документів, передбачених вищевказаними нормативно - правовими актами. Разом з тим, вказаний виконавчий напис було вчинено без належної перевірки нотаріусом дотримання строків звернення стягувача. Також, представник вважає. що вчинення виконавчого напису без належного повідомлення боржника порушує право позивача на захист своїх прав та інтересів, гарантоване статтею 55 Конституції України.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить виконавчий напис № 2391 від 16.07.2019 визнати таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1 331 гривень 20 копійок.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27.04.2026 позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи.

У встановлений ухвалою строк відповідач не подав відзиву на позов або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні із викликом сторін.

За таких обставин, суд вважав за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у судове засідання на підставі наявних у справі доказів на підставі статті 279 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Також, у відповідності до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 16.07.2019 приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Колейчиком В.В. на підставі ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис за реєстровим № 2391 про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є боржником за кредитним договором № 003-07508-270114 від 27.01.2014, укладеним з ПАТ «Дельта Банк» правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (до зміни «Росвен Інвест Україна»).

Строк платежу за кредитним договором № 003-07508-270114 від 27.01.2014 настав. Боржником допущено прострочення платежів.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 26.01.2018 по 03.07.2019. Сума заборгованості становить 23 034,98 грн., що складається з: 14 987,32 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8 047,66 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача у розмірі 500,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

01.08.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження № 59689358 з примусового виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Броварського районного НОКО Колейчика В.В. № 2391 від 16.07.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість у розмірі 23 534,98 грн.

Зі змісту оспорюваного виконавчого напису № 2391 від 16.07.2019 вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 (надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».

Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту: «Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Також Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, пункти 1 і 2 Постанови № 662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п.1 та п.2 постанови № 662 оприлюднені в Офіційному вісник України 21.03.2017.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.

Спірний виконавчий напис, вчинено приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Колейчиком В.В. 16.07.2019 тобто, після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Тобто, станом на 16.07.2019 (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору № 003-07508-270114 від 27.01.2014, укладеного ОСОБА_1 з ПАТ «Дельта Банк» у простій письмовій формі.

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (до зміни «Росвен Інвест Україна») не надано суду доказів того, що ними для вчинення виконавчого напису нотаріусу надавався кредитний договір, укладений із позивачем, який би був посвідчений нотаріально, а відтак не доведено, що на підставі вказаного кредитного договору міг бути вчинений виконавчий напис.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач отримував від відповідача письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Таким чином, ОСОБА_1 не отримувала вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено отримання такої вимоги позивачем, що унеможливило подання нотаріусу обґрунтованих заперечень, щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

За змістом зазначених вимог чинного законодавства, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави дійти висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий висновок щодо застосування вказаних норм матеріального права висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19.09.2018 (провадження № 14-12559св18).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач доводів позивача належними та допустимими доказами не спростував.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису ним не було перевірено чи мав боржник безспірну заборгованість перед стягувачем, чи існувала така заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, чи не сплив строк вимоги за кредитним договором, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а тому позов про визнання виконавчого напису № 2391 від 16.07.2019, який вчинено приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Колейчиком В.В. про стягнення з неї на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (до зміни «Росвен Інвест Україна») заборгованості у розмірі 23 534,98 грн., підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, на підтвердження надання правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн., до матеріалів справи долучено: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ЗП № 002451 видане головою Ради адвокатів Запорізької області; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1312429.

Аналізуючи подані представником позивача докази на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката за подання до суду позову, суд доходить до висновку, що з огляду на складність справи, ціну позову, витрати на правову допомогу підлягають стягненню у розмірі 4 000,00 грн. Оскільки, саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним по відношенню до складності даної справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Крім того, з відповідача на користь позивача, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню сплачена при зверненні до суду з позовом сума судового збору 1 311,20 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 51, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Шлецера Андрія Андрійовича, до Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 2391, вчинений 16.07.2019 Приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Колейчик Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» суми заборгованості за кредитним договором № 003-07508-270114 від 27.01.2014 в розмірі 23 534 (двадцять три тисячі п`ятсот тридцять чотири) гривні 98 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 311 (одна тисяча триста одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене в повному обсязі 23 червня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, юридична адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 15, офіс/приміщення 6;

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, юридична адреса: м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 55, оф. 61,62;

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс», ЄДРПОУ 37616221, юридична адреса: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 6.

Суддя Н.І. Рибалко