Рішення № 137660475, 23.06.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4006/26

Провадження №2/333/3826/26

рішення

Іменем України

23 червня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/4006/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 22114,10 гривень. В обґрунтування позову зазначено, що 30.11.2020 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0553-1584. 28.10.2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №02/10/2021, відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №0553-1584 від 30.11.2020 року у розмірі 21600,00 гривень.Таким чином, на підставі зазначеного договору факторингу ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, у останньої виникла заборгованість у розмірі 22114,10 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

22 квітня 2026 року від відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що згідно з Додатком №10 до позовної заяви (розрахунок заборгованості), позивач самостійно визначає період розрахунку, який починається з 09.11.2021 року. Це підтверджує, що станом на листопад 2021 року право вимоги вже виникло, а стан заборгованості був зафіксований. Позов до суду подано лише у березні 2026 року, тобто через 4 роки та 4 місяці. Посилання на воєнний стан не є поважною причиною для пропуску строку, оскільки позивач професійна фінансова установа протягом усього часу вів активну діяльність, купував реєстри боргів, що підтверджується платіжним дорученням № 118 від 31.01.2022 р., та мав доступ до системи «Електронний суд». У зв`язку з викладеним, відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові. Крім того, позивач просить стягнути 13000,00 грн. витрат на адвоката. Враховуючи, що згідно з платіжним дорученням № 118 від 31.01.2022 року, позивач викупив масовий реєстр боргів (тисячі боргів) за загальну суму 186381,16 грн., де вартість її боргу є мізерною, вимога стягнути 13000 грн за один шаблонний позов є зловживання правом та спробою безпідставного збагачення. Така сума порушує принцип співмірності (ст. 137 ЦПК України). Щодо необґрунтованості інфляційних нарахувань та 3% річних лише за період з 09.11.2021 року по 23.02.2022 року, відповідач зазначила, що це доводить, що позивач мав технічну можливість проводити юридичні розрахунки та діяти у власних інтересах ще на початку 2022 року, про те навмисно зволікав із поданням позову до 2026 року, що є недобросовісною поведінкою кредитора. Також позивачем не надано жодних електронних доказів (лог файлів), які б підтверджували факт отримання нею СМС-коду для підпису договору.

29 квітня 2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначив, зокрема, що як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач здійснював часткові платежі у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, тобто вчинення таких платежів свідчить про фактичне визнання відповідачем існування договірних правовідносин між сторонами, а також підтверджує факт отримання ним кредитних коштів. 01 липня 2023 року завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27 червня 2023 року), однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11 березня 2020 року продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності. Крім того, як підтверджується наданим до суду документами, зокрема «Моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі», відповідач особисто здійснив відповідні дії для укладення кредитного договору, а саме: 30.11.2020 року о 18:19:56 відповідач здійснив вхід до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця. 30.11.2020 року о 18:20:29 відповідач пройшов процедуру ідентифікації та авторизації, отримавши доступ до особистого кабінету. Отже, зазначені дії свідчать про належну ідентифікацію особи користувача відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». 30.11.2020 року о 18:21:04 відповідачем сформовано електронну заявку на отримання кредиту шляхом заповнення відповідної форми в ІТС. Цим самим Відповідач ініціював правовідносини з первісним кредитором та висловив намір укласти кредитний договір. 30.11.2020 року о 18:21:28 Кредитодавцем прийнято рішення за заявкою відповідача та доведено до його відома умови кредитування (оферту), шляхом: направлення SMS-повідомлення (+380969068624); направлення електронного листа, розміщення відповідної інформації в особистому кабінеті. Таким чином, відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», кредитодавцем було належним чином сформовано та направлено оферту. 30.11.2020 року о 18:22:09 відповідач ознайомився з умовами кредитного договору (офертою) в особистому кабінеті та підтвердив згоду шляхом обрання опції «Приймаю». Вказані дії є безумовним акцептом оферти в розумінні ст. 642 Цивільного кодексу України. 30.11.2020 року о 18:22:09 кредитодавцем сформовано та направлено відповідачу одноразовий ідентифікатор (OTP). 30.11.2020 року о 18:22:26 відповідач ввів отриманий одноразовий ідентифікатор у відповідне поле ІТС (номер пароля) A472. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», використання одноразового ідентифікатора є належним аналогом власноручного підпису та підтверджує підписання електронного правочину. 30.11.2020 року о 18:22:26 інформаційною системою зафіксовано акцепт пропозиції, сформовано електронне підтвердження укладення договору та розміщено відповідну інформацію в особистому кабінеті відповідача. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту отримання акцепту особою, яка направила оферту. Таким чином, сукупність зафіксованих дій відповідача (реєстрація, ідентифікація, подання заявки, ознайомлення з умовами, акцепт оферти та введення одноразового ідентифікатора) свідчить про наявність вільного волевиявлення відповідача та належне укладення електронного договору відповідно до вимог чинного законодавства. Отже, твердження відповідача щодо неукладення договору або відсутності його підписання є безпідставними та спростовуються належними і допустимими доказами. Після прийняття рішення щодо надання кредиту кредитодавцем було розміщено текст кредитного договору (оферти) в особистому кабінеті клієнта. Також, як вбачається з наданого розрахунку, нарахування процентів розпочалося з 30.11.2020 року, тобто з дня надання кредитних коштів позичальнику. Зокрема, у розрахунку зазначено, що за кожен день користування кредитом застосовувалася процентна ставка у розмірі 2 %, що становить 200,00 грн на день від суми кредиту 10000,00 грн. Разом із тим, із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснював часткові платежі в рахунок погашення заборгованості, а саме: 20.12.2020 року у розмірі 4200,00 грн; 09.01.2021 року у розмірі 4000,00 грн. У зв`язку із здійсненням вказаних платежів, розмір нарахувань процентів підлягав відповідному зменшенню, що свідчить про дотримання первісним кредитором умов кредитного договору, а саме принципу нарахування процентів на фактичний залишок заборгованості. Таким чином, розрахунок заборгованості сформований із урахуванням усіх здійснених позичальником платежів та фактичного періоду користування кредитними коштами. Долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача, складений позивачем, містить додатково нарахування 3% річних, проведений на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України, та інфляційні збитки за користування грошовими коштами за період з 28.10.2021 р. (дати набуття права вимоги) по 23.02.2022 р. включно. Виписка з ЄДРПОУ є офіційним документом, що підтверджує відомості про юридичну особу. Відповідачем не надано жодних доказів зміни керівника чи обмеження його повноважень після дати формування відповідної виписки. На підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року; прайс-лист Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025 року; заявку на надання юридичної допомоги № 393 від 02.2.2026 року; витяг з Акту №29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року. Отже, факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з акту № 29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, був повідомлений судом своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, у позовній заяві просив суд розглядати справу без його участі.

Відповідач, будучи повідомленою судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила справу розглянути без її участі, доводи, викладені у відзиві, підтримала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

30.11.2020 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний кредитний договір №0553-1584. Для підписання кредитного договору №0553-1584 від 30.11.2020 року ОСОБА_1 був наданий одноразовий ідентифікатор А472.

Відповідно до положень кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 10000,00 грн.; строк кредиту складає 21 днів; термін платежу 20.12.2020 року.

Пунктом 4 кредитного договору визначено, що протягом строку кредиту фіксована процентна ставка складає 2% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику суми кредиту до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит. Річна ставка складає 730%.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало свої зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. На підтвердження цього ТОВ «Факторинг Партнерс» надало довідку про перерахування кредитних коштів через систему платежів LiqPay.

ОСОБА_1 у повному обсязі взяті на себе договірні зобов`язання не виконала.

28.10.2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №02/10/2021, відповідно до якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» передало (відступило) ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло належні ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача за кредитним договором №0553-1584 від 30.11.2020 року у розмірі 21600,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9800,00 грн; заборгованість за відсотками 11800,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за кредитом складає 22114,10 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9800,00 грн; заборгованість за відсотками 11800,00 грн, інфляційні збитки 427,92 грн, нараховані 3% річних 86,18 грн.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У справі встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

На підтвердження виконання кредитодавцем зобов`язань за кредитним договором ТОВ «Факторинг Партнерс» надало довідку про перерахування суми кредиту за допомогою системи LIQPAY. Відповідач не оспорила того, що вона дійсно укладала вказаний кредитний договір. З наданого ТОВ «Факторинг Партнерс» розрахунку заборгованості вбачається, що 17 квітня 2021 року ОСОБА_1 здійснювала часткові платежі в рахунок погашення заборгованості, а саме: 20.12.2020 року у розмірі 4200,00 грн; 09.01.2021 року у розмірі 4000,00 грн., що фактично є визнанням нею отримання кредиту за вказаним кредитним договором.

Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про доведеність обставин, на які посилається позивач у позові, зокрема, фактичного надання позивачем відповідачу у борг суми кредиту (перерахування на картку), тобто виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

Таким чином, кредитний договір, укладений у електронній формі та відповідачем не оспоренний, в установленому законом порядку недійсним не визнаний, а тому в силу положень ст. 204 ЦК України підлягає до виконання.

Судом встановлено, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, отримані кредитні кошти, відсотки за користування кредитом не сплатив, чим порушив умови укладеного кредитного договору.

Разом з тим, суд не може погодитися із розміром заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Так, відповідно до положень ст.ст. 1048, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Відповідно до укладеного між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 кредитного договору №0553-1584 від 30.11.2020 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах сума кредиту 10000,00 грн.; строк кредиту складає 21 днів; термін платежу 20.12.2020 року.

Пунктом 4 кредитного договору визначено, що протягом строку кредиту фіксована процентна ставка складає 2% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику суми кредиту до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит. Річна ставка складає 730%.

Виходячи з викладеного, в п. 3.1 кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідач визначили, що сума кредиту становить 10000,00 грн., сума процентів за користування кредитом, виходячи із визначеного строку кредитування, 4200,00 грн., разом до сплати 14200,00 грн.

Згідно з п.14 кредитного договору позичальник має право пролонгувати договір на строк, що встановлений у пункті 2 кредитного договору, на умовах, в порядку та у спосіб, що визначені правилами, але не більше 4 (чотири) пролонгацій. На строк пролонгації процентна ставка складає 2% від неповерненої суми кредиту за кожен день користування.

Відповідно до п.7.3 Правил надання споживчих кредитів, для використання права пролонгувати договір, позичальнику необхідно сплатити нараховані проценти за користування Кредитом. Після отримання кредитодавцем відповідних коштів (відкладальна обставина) договір вважається пролонгованим без вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін.

ОСОБА_1 сплатила нараховані проценти за користування кредитом 20.12.2020 року у розмірі 4200,00 грн, 09.01.2021 року у розмірі 4000,00 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» нараховувало проценти за користування кредитом по 11.03.2021 року, що не відповідає вимогам ст.ст. 1048, 1054 ЦК України.

Суд вважає, що відповідно до кредитного договору термін повернення кредиту (з урахуванням пролонгації) визначено з 30.11.2020 року по 29.01.2021 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 30.01.2021 року відповідно до умов кредитного договору відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №0553-1584 від 30.11.2020 року у розмірі 14234,10 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9800,00 грн; заборгованість за відсотками 3920,00 грн, інфляційні збитки 427,92 грн, нараховані 3% річних 86,18 грн.

Посилання відповідачки на те, що у стягненні суми заборгованості слід відмовити у зв`язку із спливом позовної давності не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, трирічний строк позовної давності продовжувався у період дії воєнного стану, який триває і на даний час.

З огляду на п.п.12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо зупинення перебігу строку позовної давності на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та на строк дії воєнного стану, враховуючи те, що з 02.04.2020 року набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023 року, а з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України, а також на встановлені судом обставини, а саме закінчення строку дії договору 29.01.2021 року та звернення позивача з даним позовом 09.04.2026 року, тому трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Отже, суд, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 14234,10 гривень з відповідача є обґрунтованими, доведені матеріалами справі та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» 02.07.2024 року укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024 з Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс».

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано витяг з акту прийому-передачі наданих послуг, за змістом якого випливає, що правова допомога надана на загальну суму 13000,00 грн.: надання усної консультації 4000 грн., складання позовної заяви 9000 грн.

Витрати на правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за договором позики для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Фактично адвокатом складено лише один процесуальний документ у справі позовну заяву, що не є великими за обсягом та складним за змістом. З урахуванням категорії справи складання позову не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль. У судових засіданнях адвокат участі не брав.

Отже, враховуючи заперечення відповідача проти позову, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, зважаючи на те, що позов задоволено частково на 64,37 %, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 2000,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог на 64,37 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1713,79 грн, сплаченого при подачі позову з врахуванням пониженого коефіцієнта 0,8.

Керуючись ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 512, 526, 530, 610, 612, 625, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, оф.521) заборгованість за кредитним договором №0553-1584 від 30.11.2020 року у розмірі 14234 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять чотири) гривні 10 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9800,00 грн; заборгованість за відсотками 3920,00 грн, інфляційні збитки 427,92 грн, нараховані 3% річних 86,18 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, оф.521) витрати на оплату судового збору у розмірі 1713 (одна тисяча сімсот тринадцять) гривень 79 копійок і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 23 червня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков