Рішення № 137659608, 24.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7423/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Арцизька м`ясна компанія (місцезнаходження: 68451, Одеська область, Болградський район, с. Долинівка, вул. Молодіжна, 44; код ЄДРПОУ 34878294) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови №052912 від 09.09.2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Арцизька м`ясна компанія (місцезнаходження: 68451, Одеська область, Болградський район, с. Долинівка, вул. Молодіжна, 44; код ЄДРПОУ 34878294) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845), в якій позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби з безпеки на транспорті Володимира Романенка серії ОПШ №052912 від 09.09.2025 року про застосування до ТОВ «Арцизька м`ясна компанія» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2026 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 239,90 грн., надання додатків до позовної заяви належним чином оформлені у паперовому вигляді, надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

23.03.2026 року позивач надав до суду заяву на виконання ухвали суду, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 25.03.2026 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

01.04.2026 року (вх. №ЕС/35793/26) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

08.04.2026 року (вх. №ЕС/38110/26) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.07.2025 року старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті Давидюком Р.В. складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №ОАР 042584. Підставою для складення цього акту, стало порушення вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевезення подільного вантажу, коли навантаження на одинарну вісь складало 12 тон 630 кг при нормі 11 тон 500 кг.

Під час оформлення матеріалів для прийняття рішення по суті зазначеного адміністративного правопорушення відповідачем були складені наступні документи: довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю серії ДЗ №041642 від 27.07.2025 року; акт №ОАВ 003647 від 27.07.2025 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; акт №ОАР 042584 від 27.07.2025 року про проведення рейдової перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Володимира Романенка серії ОПШ №052912 від 09.09.2025 року щодо ТОВ «Арцизька м`ясна компанія» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн.

При цьому, позивач звертає увагу на тому, що в акті №ОАР 042584 про проведення рейдової перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень, так само, як і в інших складених відповідачем документах, немає посилання на вимірювальне або зважувальна обладнання, яке було використано посадовою особою відповідача при проведення габаритно-вагового контролю.

Від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останні діяли у межах наданих їм повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Арцизька м`ясна компанія Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, 27.07.2025 року старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті Давидюком Р.В. складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №ОАР 042584. Підставою для складення цього акту, стало порушення вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевезення подільного вантажу, коли навантаження на одинарну вісь складало 12 тон 630 кг при нормі 11 тон 500 кг.

Під час оформлення матеріалів для прийняття рішення по суті зазначеного адміністративного правопорушення відповідачем були складені наступні документи: довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю серії ДЗ №041642 від 27.07.2025 року; акт №ОАВ 003647 від 27.07.2025 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; акт №ОАР 042584 від 27.07.2025 року про проведення рейдової перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Володимира Романенка серії ОПШ №052912 від 09.09.2025 року щодо ТОВ «Арцизька м`ясна компанія» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн.

При цьому, позивач звертає увагу на тому, що в акті №ОАР 042584 про проведення рейдової перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень, так само, як і в інших складених відповідачем документах, немає посилання на вимірювальне або зважувальна обладнання, яке було використано посадовою особою відповідача при проведення габаритно-вагового контролю.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (частина 1 статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частинами 17, 19, 21 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у тому числі мають право: здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Як у статті 6 Закону №2344-III так і у пункті 16 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах визначається Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 6, 8 пункту 2 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;

стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 12, 13, 18 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно пунктів 20-1, 20-3 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю у зонах габаритно-вагового контролю, на яких розміщені стаціонарні та пересувні пункти, здійснюється:

1) вимірювання габаритів транспортного засобу (довжина, ширина і висота);

2) вимірювання відстаней між осями;

3) визначення одиночної вісі, здвоєних, строєних осей;

4) визначення типу підвіски (пневматична або еквівалентна їй);

5) визначення статності коліс на кожній осі транспортного засобу;

6) вимірювання навантаження на одиночну вісь, здвоєні осі, строєні осі;

7) вимірювання загальної маси.

Під час вимірювання габаритних параметрів, загальної маси, навантаження на одиночну вісь, здвоєні осі, строєні осі враховуються вимоги опису до свідоцтва про затвердження типу засобу вимірювання, інструкції з експлуатації відповідного вагового обладнання та обов`язкові метрологічні вимоги, визначені законодавством параметрами, правилами, нормами та нормативами.

Слід враховувати, що відповідно до положень пунктів 17, 18 частини 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 року №1314-VII періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал);

повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 8 Закону №1314-VII у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Частинами 1, 2 статті 17 Закону №1314-VII передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Технічним регламентом законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, завтвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 року №94, встановлено вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов`язаних з вимірюваннями.

Дія цього Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку 1.

У підпункті 4 пункту 4 Технічного регламенту №94 передбачено, що оцінка відповідності - процес доведення того, що суттєві вимоги цього Технічного регламенту, які стосуються засобів вимірювальної техніки, були виконані.

Так, згідно позиції №52 додатку 1 Технічного регламенту, до засобів вимірювальної техніки, призначених для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, на які поширюється дія Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, включено прилади автоматизовані для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь (процедури оцінки відповідності* B+D, або B+F, або G).

Так, зважування транспортного засобу підтверджується чеком зважування та складеним актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №ОАВ 003647 від 27.07.2025 року та складеною довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №ДЗ 041642 від 27.07.2025 року.

Справність вимірювального засобу «Ваги автомобільні для зважування в русі заводський номер 20ВА-Д-2-1WWS-0,9 за серійним номером №3593», підтверджується Сертифікатом відповідності №UA.TR.113-0076/153F-24, від 13.11.2024 року, який чиннмй протягом року.

У пункті 5 «Заходи безпеки при роботі з вагами» Постанови передбачено, що до експлуатації ваг повинні допускатися особи, що мають необхідну кваліфікацію, що вивчили НЕ на ваги і навчені правилам техніки безпеки.

У пункті 9 «Технічне обслуговування» Постанови передбачено, що технічне обслуговування ваг у процесі експлуатації необхідно здійснювати для запобігання відмов ваг, підтримки їх працездатності протягом терміну служби. Обслуговування здійснюється персоналом, що вивчив принцип роботи ваг, їх будову, порядок роботи.

Технічне обслуговування розподіляється на: щоденний (п. 3.3); профілактичний (п. 3.4); сервісне обслуговування (виконується персоналом підприємства-виробника/уповноваженого представника виробника або сервісною службою, акредитованою виробником не рідше, ніж 2 рази на рік); калібрування-градуювання (виконується метрологічною службою підприємства-виробника/уповноваженого представника виробника); повірка (винується територіальним органом Держпродспоживстандарту).

Під час вирішення справи судом першої інстанції також правильно враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 №412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» (яка була чинною на момент спірних правовідносин) установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Разом з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації з 5:30 24 лютого 2022 року введений на всій території України воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Отже, з огляду на положення Постанови №412 та Указу №64/2022 Свідоцтво про повірку, видане стосовно ваг автомобільних для зважування у русі 20ВА-Д-2-1WWS-0,9, на момент спірних правовідносин є чинним, а цей засіб вимірювальної техніки вважається таким, що відповідає законодавчим вимогам.

Cлід зазначити, що технічне обслуговування ваг у процесі експлуатації здійснюється з метою запобігання відмов ваг, підтримки їх працездатності протягом терміну служби.

Натомість, як свідчать обставини справи, під час габаритно-вагового контролю результати зважування транспортного засобу зафіксовано у відповідному талоні зважування. Ці показники показали необхідні дані, у тому числі навантаження на вісі та повну масу транспортного засобу, а отже засіб вимірюваної техніки на момент зважування був у робочому стані, функціонував та підлягав використанню посадовими особами Укртрансбезпеки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача здійснювався у спосіб, визначений законодавством, відповідає дійсним обставинам справи та ґрунтується на правильному застосуванні норм законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що оспорювана постанова прийнята відповідачем у межах своїх повноважень, з дотриманням чинного законодавства та обґрунтовано, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Арцизька м`ясна компанія (місцезнаходження: 68451, Одеська область, Болградський район, с. Долинівка, вул. Молодіжна, 44; код ЄДРПОУ 34878294) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови №052912 від 09.09.2025 року - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2026 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.