Рішення № 137658999, 23.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 рокусправа № 380/6370/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівської митниці від 18.03.2026 № UA2090002026174 та № UA2090002026175.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на акті документальної невиїзної перевірки від 09.02.2026 № 31/26/7.4-19/2640318813, висновки якого є необґрунтованими. Вказав, що митну вартість товару (автомобіля) було визначено за основним методом - за ціною договору - на підставі рахунка-фактури та довідки про витрати на доставку у розмірі 500 доларів США, а відповідач, донараховуючи митні платежі, послався виключно на банківські транзакції литовської компанії UAB "Rolidas", яка не є стороною договору купівлі-продажу та з якою позивач у договірних відносинах не перебував. Зазначив, що відповідач не довів наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, а в матеріалах перевірки відсутні належні та допустимі докази внесення позивачем недостовірних відомостей до митної декларації. Наголосив, що декларування товару за митною декларацією від 04.01.2021 № UA204020/2021/200022 здійснював митний брокер, а не особисто позивач, який лише отримав транспортний засіб після завершення митного оформлення та зареєстрував його у сервісному центрі. Окремо зазначив про відсутність у його діях умислу, наявність якого є обов`язковою умовою застосування штрафу в розмірі 25 відсотків за частиною другою статті 123 Податкового кодексу України, а також про сплив строків притягнення до відповідальності. З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою від 07.04.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 27.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Вказав, що документальну невиїзну перевірку позивача проведено на підставі пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України у зв`язку з надходженням від уповноваженого органу іноземної держави - Генеральної прокуратури Литовської Республіки (лист від 22.02.2022 № ТР-08-00367-21) документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів та недостовірність відомостей, що в них містяться. За результатами опрацювання отриманих матеріалів, зокрема виписок про рух коштів по рахунку компанії UAB "Rolidas", відповідач дійшов висновку, що фактичні витрати на транспортування автомобіля марки BMW, модель X5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , у міжнародному сполученні становили 7499 доларів США, тоді як декларантом до митної вартості було додано лише 500 доларів США транспортних витрат. На думку відповідача, унаслідок подання документів, що містять неправдиві відомості, позивачем занижено податкові зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 19 789,40 грн та податку на додану вартість на суму 43 536,66 грн. Зазначив, що інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав, відповідно до пункту 5 частини першої статті 352 Митного кодексу України та пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України підлягає врахуванню при контролі правильності визначення митної вартості після завершення митного оформлення. Просив у задоволенні позову відмовити.

На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій підтримав заявлені позовні вимоги. Зазначив, що на адвокатські запити про надання копії митної декларації та копії листа Генеральної прокуратури Литовської Республіки від 22.02.2022 № ТР-08-00367-21, які стали підставою для складення акта перевірки, відповідач відповів відмовою, рекомендувавши звернутися до митниці оформлення. Наголосив, що відповідач під час розгляду справи не надав суду первинних платіжних документів, які б підтверджували відображені в акті відомості, а тому в силу частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірності оскаржуваних рішень. Повторно вказав на відсутність у його діях умислу та на сплив строків притягнення до відповідальності.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

За митною декларацією від 04.01.2021 № UA204020/2021/200022 на митну територію України ввезено товар № 1 - «Легковий автомобіль, бувший у використанні, марки BMW, модель - Х5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2009, модельний рік випуску - 2010, об`єм двигуна - 2996 смі, тип двигуна - бензиновий, тип кузова - універсал, загальна кількість місць включаючи місце водія - 5, колісна формула 4Х4, призначений для доріг загального користування».

Фактурна вартість товару становила 5105,00 доларів США. Загальна сума транспортних витрат, доданих при визначенні митної вартості товару, становила 500 доларів США. Митну вартість визначено за основним методом (за ціною договору) у розмірі 158479,1330 грн. До бюджету за вказаною митною декларацією нараховано та сплачено митних платежів, зокрема ввізне мито та податок на додану вартість.

Особою, відповідальною за фінансове врегулювання (графа 9 митної декларації), зазначено позивача - ОСОБА_1 . Декларування товару здійснювалося через уповноважену особу (митного брокера).

На підставі наказу Львівської митниці від 13.01.2026 № 16, виданого, зокрема, з посиланням на пункт 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України, у зв`язку з надходженням від уповноваженого органу іноземної держави документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, та недостовірність відомостей, що в них містяться, проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за вказаною митною декларацією.

Підставою для перевірки слугували матеріали, отримані від Генеральної прокуратури Литовської Республіки (лист від 22.02.2022 № ТР-08-00367-21), направлені Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Рівненській області до Рівненської митниці та перенаправлені Львівській митниці, щодо надання послуг із перевезення транспортних засобів з території США фірмою UAB "Rolidas" (Республіка Литва). За даними виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я UAB "Rolidas", відображено надходження коштів за транспортування автомобіля з ідентифікаційним номером НОМЕР_1 у сумі 2394 доларів США та у сумі 5105 доларів США. На цій підставі відповідач дійшов висновку, що витрати на транспортування автомобіля у міжнародному сполученні становили 7499 доларів США.

За результатами перевірки складено акт від 09.02.2026 № 31/26/7.4-19/2640318813, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 2 частини другої статті 52, пункту 5 частини десятої статті 58, частини першої, пункту 5 частини восьмої статті 257, пункту 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 19789,40 грн, а також вимог підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на суму 43536,66 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 18.03.2026 № UA2090002026174 (на суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість) та № UA2090002026175 (на суму грошового зобов`язання зі сплати мита на транспортні засоби з нарахуванням штрафної санкції), які позивач отримав 28.03.2026.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована у разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 336 МК України митний контроль здійснюється, зокрема, шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Відповідно до частини першої статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються, зокрема, у достовірності зазначених у митних деклараціях даних, а також у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних платежів.

Пунктом 2 частини другої статті 351 МК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 352 МК України та пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, можуть використовуватися як матеріали для підготовки висновків за результатами перевірок.

Суд не ставить під сумнів наявність у відповідача права на проведення документальної невиїзної перевірки на підставі інформації, отриманої від уповноваженого органу іноземної держави. Водночас саме по собі надходження такої інформації не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести належними та допустимими доказами обставини, покладені в основу донарахування податкових зобов`язань. Реалізація передбачених статтями 351, 352 МК України повноважень не змінює загального правила про те, що висновки про заниження митної вартості мають ґрунтуватися на доказах, які піддаються перевірці.

Як слідує зі змісту акта перевірки та відзиву, єдиною підставою для висновку про заниження транспортної складової митної вартості стала інформація про рух коштів по рахунку компанії UAB "Rolidas" у банку "Siauliu", отримана від Генеральної прокуратури Литовської Республіки.

З цього приводу суд враховує, що компанія UAB "Rolidas" не є стороною зовнішньоекономічної операції, за якою позивач набув товар. Призначення платежів, на які посилається відповідач («BUYING A CAR», «DELIVERY CAR LITHUANIA»), не дозволяє однозначно встановити, що відповідні суми сплачені саме позивачем і саме як витрати на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України у розумінні пункту 5 частини десятої статті 58 МК України. Відповідач не співставив зазначені платежі з конкретними договірними зобов`язаннями позивача, не встановив природи цих платежів (придбання товару, транспортування, інші послуги) та не довів, що відповідні витрати не були враховані у фактурній вартості товару.

Відповідач не надав суду самих первинних документів, на яких ґрунтуються висновки акта перевірки, - ані копії листа Генеральної прокуратури Литовської Республіки від 22.02.2022 № ТР-08-00367-21, ані виписок про рух коштів по рахунку UAB "Rolidas".

Як встановлено судом, на адвокатські запити позивача про надання цих документів відповідач відповів відмовою. За таких обставин викладені в акті перевірки відомості залишилися документально не підтвердженими у судовому процесі, а відтворення їх змісту в тексті акта та відзиву саме по собі не є доказом дійсного розміру транспортних витрат.

Суд наголошує, що оцінка ввезеного товару для митних цілей, відповідно до положень статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), має базуватися на дійсній вартості ввезеного товару, проте обов`язок довести, що дійсна вартість (у тому числі її транспортна складова) є іншою, ніж задекларована, покладається саме на контролюючий орган. Інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав, підлягає врахуванню, однак вона не наділена наперед встановленою доказовою силою та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд у подібних правовідносинах сформував послідовний підхід, відповідно до якого донарахування митних платежів за результатами перевірки, проведеної на підставі інформації уповноважених органів іноземних держав, є правомірним лише за умови, що контролюючий орган довів недостовірність задекларованих відомостей належними доказами; саме лише посилання на отриману інформацію без надання первинних документів та без встановлення зв`язку платежів із конкретною зовнішньоекономічною операцією декларанта не є достатнім для висновку про заниження митної вартості. За відсутності таких доказів сумніви у достовірності задекларованих відомостей не можуть вважатися доведеними.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факту понесення позивачем транспортних витрат у заявленому в акті розмірі (7499 доларів США) та, відповідно, факту заниження митної вартості товару, а тому висновок про заниження податкових зобов`язань зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість є необґрунтованим.

Крім того, суд враховує, що податковим повідомленням-рішенням від 18.03.2026 № UA2090002026175, крім суми грошового зобов`язання, застосовано штрафну санкцію. Згідно з пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платника податків. Пунктом 109.3 статті 109 цього Кодексу визначено вичерпний перелік податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідною умовою є встановлення контролюючим органом вини особи; до такого переліку віднесено, зокрема, правопорушення, передбачені пунктом 123.2 статті 123 Кодексу. Згідно з пунктом 112.2 статті 112 Кодексу особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, умисел у діях платника податків характеризується цілеспрямованим створенням умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог законодавства; обов`язок доведення наявності умислу покладається на контролюючий орган, а застосування підвищеного розміру штрафу за відсутності встановленого та доведеного умислу є протиправним.

У цій справі відповідач не навів у акті перевірки та оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях обставин, які б свідчили про умисний характер дій позивача. Висновок про умисність ґрунтується виключно на самому факті розбіжності між задекларованою та обчисленою відповідачем митною вартістю, що, з огляду на наведене вище, не доведено належними доказами. До того ж декларування товару здійснювалося уповноваженою особою (митним брокером), а позивач значиться у графі 9 митної декларації як особа, відповідальна за фінансове врегулювання. За таких обставин відповідач не довів наявності у діях позивача складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, зокрема його суб`єктивної сторони - умислу, а тому застосування штрафної санкції є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції» (заява № 36985/97) Суд зазначив, що довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових санкцій має саме податковий орган. Відповідач цього обов`язку не виконав.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд при розгляді справи враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент; обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують наведених висновків суду і не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Львівської митниці від 18.03.2026 № UA2090002026174 та № UA2090002026175 не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішується, оскільки на час ухвалення рішення позивачем не подано доказів на підтвердження їх розміру; за позивачем зберігається право подати такі докази в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівської митниці від 18.03.2026 № UA2090002026174 та від 18.03.2026 № UA2090002026175.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір сплачений за подання позовної заяви у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.