Рішення № 137658984, 23.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 рокусправа № 380/10318/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримує пенсію за віком, призначену у 2021 році відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчислену із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн. На переконання позивача, саме цей показник, фактично застосований при призначенні пенсії, підлягає щорічному збільшенню (індексації) з 1 березня на коефіцієнти, встановлені відповідними постановами Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058 та Порядком № 124. Натомість відповідач протиправно відмовив у проведенні такої індексації, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 25.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Зазначив, що Закон № 1058 є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення, а механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до частини другої статті 42 цього Закону визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124). Послався на пункт 5 Порядку № 124, відповідно до якого у 2019 році перерахунок пенсій проводився шляхом збільшення показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн), а кожен наступний перерахунок - з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника. Виходячи з такого тлумачення, відповідач навів власний розрахунок індексованого показника середньої заробітної плати, який з 1 березня 2026 року, на його думку, становить для відповідної категорії пенсій 10231,37 грн (3764,40 х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,0575 х 1,061). Відповідач указав, що оскільки розмір пенсії позивача обчислено з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки (9118,81 грн), який перевищує визначений Порядком № 124 показник, розмір пенсії позивача з 1 березня окремих років не підвищувався, натомість позивачу встановлено відповідні щомісячні доплати. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 19.09.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначену згідно з поданою заявою від 20.08.2021.

Під час призначення пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три попередні роки (за 2018-2020 роки) у розмірі 9118,81 грн. Зазначена обставина сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача, зокрема розрахунком заробітку для обчислення пенсії.

Кабінетом Міністрів України було прийнято низку постанов, якими встановлювалися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні для проведення щорічної індексації пенсій з 1 березня відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058, а саме:

- постановою від 16 лютого 2022 року № 118 - коефіцієнт 1,14 з 01 березня 2022 року;

- постановою від 24 лютого 2023 року № 168 - коефіцієнт 1,197 з 01 березня 2023 року;

- постановою від 23 лютого 2024 року № 185 - коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року;

- постановою від 25 лютого 2025 року № 209 - коефіцієнт 1,115 з 01 березня 2025 року;

- постановою від 25 лютого 2026 року № 236 - коефіцієнт 1,121 з 01 березня 2026 року.

23.03.2026 представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки (9118,81 грн) на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Листом від 22.04.2026 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії у заявлений спосіб. Відповідач указав, що індексація проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, що враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн), із подальшим його збільшенням на щорічні коефіцієнти, та що з огляду на застосований при призначенні пенсії позивача вищий показник (9118,81 грн) розмір її пенсії з 1 березня відповідних років не підвищувався, натомість позивачу встановлено щомісячні доплати до пенсії.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, яке має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Стаття 40 Закону № 1058 визначає порядок обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Частина друга статті 40 встановлює, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).

Пункт 1 Порядку № 124 визначає, що цим Порядком визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Пункти 2 та 3 Порядку № 124 визначають, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена у 2021 році відповідно до Закону № 1058 за зверненням, що надійшло до 31 грудня року, що передує року перерахунку, підпадає під дію цього Порядку. Пункт 4 Порядку № 124 встановлює, що перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Пункт 5 Порядку № 124, на який посилається відповідач, встановлював, що у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на відповідний коефіцієнт, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати.

Ключовим питанням у цій справі є те, чи підлягає індексації відповідно до щорічних коефіцієнтів, встановлених Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати (у цьому випадку - 9118,81 грн за 2018-2020 роки), який був фактично застосований при призначенні пенсії позивачу у 2021 році, чи індексації підлягає лише умовний (усереднений) показник середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн), як стверджує відповідач.

Вирішуючи це питання, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19) сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (принцип in dubio pro tributario / на користь особи).

Крім того, спірне питання застосування частини другої статті 42 Закону № 1058 та Порядку № 124 при індексації пенсій, призначених після 1 січня 2018 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки, було предметом розгляду Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

Так, у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не знайшов підстав для відступлення від правових висновків, викладених у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де висловлено правовий висновок про те, що індексація пенсій згідно із Законом № 1058-IV має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника станом на 1 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком № 124, з огляду на те, що положення останнього в цій частині не відповідають вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058.

Верховний Суд указав, що підхід Пенсійного фонду України, за яким для всіх пенсій (незалежно від року призначення та фактично застосованого показника середньої заробітної плати) індексується лише усереднений показник станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн), не відповідає меті та змісту статті 42 Закону № 1058 та призводить до необґрунтованого заниження розміру індексації для пенсій, призначених із застосуванням вищих показників середньої заробітної плати. Суд звернув увагу, що частина друга статті 42 Закону № 1058 та Порядок № 124 не містять застережень про те, що пенсії, призначені пізніше, підлягають індексації виходячи з показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року.

Зазначений правовий висновок є усталеним та підтриманий Верховним Судом у низці подальших постанов, зокрема від 27 січня 2025 року у справі № 200/422/24, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24 та від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24, в яких суд касаційної інстанції підтвердив право пенсіонерів, яким пенсію призначено у 2020-2024 роках, на індексацію саме того показника середньої заробітної плати, що був застосований при призначенні пенсії, із застосуванням усіх відповідних щорічних коефіцієнтів збільшення, встановлених постановами Кабінету Міністрів України.

Застосовуючи наведені висновки до спірних правовідносин, суд виходить з того, що пенсію позивачу призначено у 2021 році із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн. Саме цей показник, а не умовний показник станом на 1 жовтня 2017 року, підлягав щорічному збільшенню (індексації) з 1 березня на коефіцієнти, встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 (1,14), від 24 лютого 2023 року № 168 (1,197), від 23 лютого 2024 року № 185 (1,0796), від 25 лютого 2025 року № 209 (1,115) та від 25 лютого 2026 року № 236 (1,121).

Відповідач у своєму відзиві фактично визнає, що застосовував інший підхід, а саме індексував умовний показник 3764,40 грн, а не той показник (9118,81 грн), що був фактично застосований при призначенні пенсії позивачу. Такі дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать наведеним вище висновкам Верховного Суду та змісту частини другої статті 42 Закону № 1058.

Доводи відповідача про те, що замість підвищення розміру пенсії позивачу встановлено відповідні щомісячні доплати, не спростовують протиправності його дій, оскільки встановлення таких доплат не є рівнозначним проведенню індексації пенсії у спосіб, передбачений частиною другою статті 42 Закону № 1058, та не позбавляє позивача права на належну індексацію показника середньої заробітної плати, фактично застосованого при призначенні пенсії.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відмова відповідача у проведенні індексації пенсії позивача шляхом застосування коефіцієнтів збільшення (1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121) до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки (9118,81 грн) є протиправною.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що позивач не ставить вимогу про перерахунок пенсії за кожен попередній рік окремо (за 2022, 2023, 2024, 2025 роки), а просить зобов`язати відповідача провести з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії з урахуванням усіх відповідних коефіцієнтів збільшення наростаючим підсумком. Враховуючи, що чинним законодавством передбачено проведення індексації пенсії шляхом послідовного (наростаючим підсумком) збільшення показника середньої заробітної плати, такий спосіб захисту є належним та ефективним і не свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01 березня 2026 року індексацію, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки (9118,81 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.