Рішення № 137658358, 22.06.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/393/26

Єдиний унікальний номер 741/2025/25

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

22 червня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Кузьменка І.С., Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2026 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та просило стягнути з відповідача кредитну заборгованість в сумі 30329,42 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 травня 2024 року ОСОБА_1 уклав із товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4618590 (далі кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 6000 грн на умовах строковості, зворотності, платності на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника НОМЕР_1 , а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором виконало, надавши позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання із істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості в розмірі 30329,42 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 5999,99 грн, заборгованість по відсотках 21329,43 грн, пеня, штраф 3000 грн.

24 січня 2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-02/25, згідно з яким ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Саме тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 4618590 від 03 травня 2024 року в розмірі 30329,42 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2025 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 14 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 14 січня 2026 року відкладено розгляд справи до 20 березня 2026 року за заявою відповідача

Протокольною ухвалою суду від 20 березня 2026 року задоволено заяву відповідача, відкладено судове засідання до 22 червня 2026 року.

Представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання втретє не з`явився, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщався належним чином шляхом надсилання судових повісток на його мобільний номер телефону за його заявою, що підтверджується довідками про доставку повідомлень. При цьому про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзиву на позов не подавав.

Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 22 червня 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, робить нижченаведений висновок.

Судом встановлено, що 03.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4618590 (далі кредитний договір) (а. с. 9-19).

Згідно з п. 1.1. кредитного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІКС товариства.

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 1.8 договору встановлено, що на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти у гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 6000 грн.

Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі.

Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,50% зва кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1,5%.

Знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується, якщо клієнт до 01.06.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за цією датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. У випадку невиконання клієнтом умов отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 9541,79 %, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду зниженої процентної ставки 3327,55 %.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 38400 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду зниженої процентної ставки 35718,00 грн.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 3.1, 3.2 договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_2 .

Дати надання кредиту: 03.05.2024 або 04.05.2024.

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. договору.

Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

До періоду розрахунку процентів не включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту.

Відповідно до п. 5.1.3. кредитного договору товариство має право, зокрема, укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

Всі додатки до цього договору підписані сторонами є невід`ємною частиною договору (п. 9.12. кредитного договору).

У додатку № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4618590 від 03.05.2024 міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором (а. с. 19).

Договір та додаток до нього підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 77531 03.05.2024 15:16:08.

Також ОСОБА_1 03.05.2024 о 15.15:37 підписано паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), у якому містяться інформація та контактні дані сторін, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача (тип, сума кредиту, строк кредитування, мета його отримання тощо), інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (вид, тип процентної ставки, застереження щодо обчислень тощо), порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування (а. с. 20-22).

За повідомленням ТОВ «Пейтек» від 24.01.2025 № 20250124-474 відповідно до укладеного з ТОВ «Лінеура Україна» договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 03012024-1 від 03.01.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна»: 03.05.2024 15:17:42 на суму 6000,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - da490a02-53d4-425b-b874-92d49cf85027, номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» - 46185901714738655, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а. с. 39).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4618590 від 03.05.2024, складеного ТОВ «Лінеура Україна», станом на 24.01.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 30329,42 грн, з яких: 5999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 21329,43 грн заборгованість за відсотками, 3000 грн пеня/штраф. Із розрахунку судом встановлено, що нарахування відсотків первісним кредитором відбувалося за період з 03.05.2024 по 01.06.2024 - за зниженою процентною ставкою 0,01 % у день на суму залишку заборгованості за кредитом, а за період з 02.06.2024 по 24.01.2025 за стандартною процентною ставкою 1,5 % в день на суму залишку заборгованості за кредитом. При цьому, відповідач сплатив 29.05.2024 0,01 грн на погашення тіла кредиту та 16,2 грн на погашення відсотків за користування кредитом (а. с. 34-38).

Так, сплативши частково кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати КЦС, викладеній у постанові від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц, відповідно до якої часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

24.01.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу № 01.02-02/25, у відповідності до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення права вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (а. с. 40-47).

Загальний розмір заборгованостей складає 70284401,43 грн згідно з реєстром боржників, який складається сторонами у формі електронного документа (п. 2.2 договору).

Сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 2239946,34 грн, яке фактор сплачує клієнту шляхом перерахування клієнту цих грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний в р. 15 цього договору, протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору (п. 4.1., 4.2. договору).

У додатку № 1 до договору факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025 міститься реєстр боржників № 1 від 24.01.2025, підписаний сторонами з проставлянням печаток (а. с. 52).

З платіжної інструкції № 9901 від 27.01.2025 вбачається, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» 2239946,34 грн в рахунок оплати фінансування згідно договору факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025 (а. с. 51).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025 (порядковий номер запису в оригінальному реєстрі № 725) позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4618590 від 03.05.2024, загальна сума заборгованості 30329,42 грн, сума основного боргу 5999,99 грн, сума нарахованих процентів 21329,43 грн, сума штрафних санкцій 3000 грн (а. с. 54).

Відповідно до рішення Свеа Економі Кіпр Лімітед єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 1 від 25.03.2024 змінено назву ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «Свеа Фінанс» (а. с. 55).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ст. 12, ч. ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За положеннями частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4618590 від 03.05.2024 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, у ньому зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Указаний кредитний договір, додатки до нього підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 77531 03.05.2024 о 15:16:08.

Також перед підписанням кредитного договору ОСОБА_1 ознайомився та підписав паспорт споживчого кредиту, де містяться основні умови кредитування.

Крім того, у договорі сторони погодили суму кредиту 6000 грн (п. 1.2. договору), строк кредитування 360 днів (п. 1.3. договору), процентну ставку (п. 1.4. договору), порядок та умови надання кредитних коштів (п. 2.1. договору).

За вказаних обставин суд уважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4618590 від 03.05.2024 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4618590 від 03.05.2024, а саме:

- договір факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025, укладений ТОВ «СВЕА ФІНАНС» з первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна»;

- витяг з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025;

- платіжну інструкцію № 9901 від 27.01.2025, якою підтверджується оплата фінансування згідно з договором факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025.

Доказів направлення на адресу відповідача повідомлення про відступлення клієнтами прав вимоги заборгованості фактору та про порядок погашення заборгованості за кредитними договорами матеріали справи не містять.

Проте, згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Так, на момент подання позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором № 4618590 від 03.05.2024 визначена позивачем у розмірі 30329,42 грн.

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, яка виникла у відповідача у зв`язку з порушенням умов кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості. Жодних доказів на спростування цієї обставини відповідачем суду не подано.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4618590 від 03.05.2024, здійсненого первісним кредитором, заборгованість відповідача станом на 24.01.2025 становить 30329,42 грн, з яких: 5999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 21329,43 грн заборгованість за відсотками, 3000 грн пеня/штраф. Із розрахунку судом встановлено, що нарахування відсотків первісним кредитором відбувалося за період з 03.05.2024 по 01.06.2024 - за зниженою процентною ставкою 0,01 % у день на суму залишку заборгованості за кредитом (30 кал. днів), а за період з 02.06.2024 по 24.01.2025 за стандартною процентною ставкою 1,5 % в день на суму залишку заборгованості за кредитом (205 кал. днів). Тобто нарахування відсотків здійснювалося первісним кредитором у межах строку кредитування. Також судом встановлено, що відповідач сплатив 29.05.2024 0,01 грн на погашення тіла кредиту та 16,2 грн на погашення відсотків за користування кредитом (а. с. 34-38).

Установивши вищевказані обставини, ураховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем кредитні кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 5999,99 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках у сумі 21329,43 грн, детально вивчивши розрахунок заборгованості, суд уважає, що розмір заборгованості по відсотках нарахований позивачем із порушенням діючого законодавства та є завищеним.

Так, умовами кредитного договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього договору (п. 1.4.1. кредитного договору).

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, убачається, що в період з 02 червня 2024 року по 24 січня 2025 року включно (тобто протягом 205 днів користування кредитом) проценти нараховані відповідачеві за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,5 % в день від суми залишку заборгованості за кредитом (89,99 грн у день).

Однак, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Указана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Оскільки договір укладений між сторонами 03 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі 1,5 % в день є нікчемними.

Отже, відсоткова ставка встановлена законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору. Тому суд вважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості відповідача за відсотками за період з 02 червня 2024 року до 24 січня 2025 року (за 205 днів користувння кредитом), ураховуючи умови договору та норми чинного на час виникнення правовідносин законодавства.

Так, із 02 червня 2024 року до 24 січня 2025 року розмір заборгованості відповідача по відсотках становить 12299,98 грн (5999,99 грн х 1% х 205 днів).

При цьому суд погоджується із розміром заборгованості за відсотками, нарахованими відповідачеві за період з 03.05.2024 по 01 червня 2024 року за зниженою процентною ставкою, який становить 1,8 грн.

Тому суд уважає, що із відповідача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в розмірі 12301,78 (12299,98 грн + 1,8 грн).

Вирішуючи питання стягнення з відповідача штрафу/пені в розмірі 3000 грн, суд зважає на таке.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про стягнення з відповідача неустойки, оскільки Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення цього рішення.

ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону).

Згідно з п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній до 24 грудня 2023 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Датою набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.

У цій справі кредитний договір між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено 03 травня 2024 року. Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Системний аналіз приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки (пені) у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Отже, нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24 січня 2024 року регулюються винятково ЦК України, а тому в даному випадку підлягає застосуванню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Оскільки на час розгляду справи в Україні введено та продовжує діяти воєнний стан, то в силу дії п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України штраф/пеня з відповідача за прострочення сплати грошових зобов`язань в сумі 3000 грн стягненню не підлягає.

Отож, ураховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір, не виконує належним чином його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 5999,99 грн та заборгованості по відсотках у сумі 12301,78 грн, а всього підлягає стягненню з відповідача заборгованість у розмірі 18301,77 грн.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1461,68 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 60,34 %).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 264, 265, 279-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ) заборгованість за договором № 4618590 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 травня 2024 року в розмірі 18301 (вісімнадцять тисяч триста одна) гривня 77 копійок, яка складається із: 5999,99 грн заборгованості за сумою кредиту, 12301,78 грн заборгованості по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ) судовий збір у розмірі 1461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) гривня 68 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 22 червня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА