Рішення № 137656002, 23.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Київ справа №320/22459/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач), в якому позивач просить:

визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягала у застосуванні до пенсійної виплати ОСОБА_1 обмеження її суми максимальним розміром з 01.04.2019 року, з 01.01.2020 року, з 01.03.2025 року та невиплаті заборгованості, яка виникла у зв`язку з перерахунками пенсії згідно рішень Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2021 року по справі № 640/2236/21 та Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року по справі №640/7716/22 починаючи з 01.01.2018 року- неправомірною;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування до її суми обмеження максимальним розміром з 01.04.2019 року, з 01.01.2020 року, з 01.03.2025 року та виплатити всю заборгованість, яка виникла у зв`язку з перерахунками пенсії згідно рішень Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2021 року по справі № 640/2236/21 та Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року по справі №640/7716/22 починаючи з 01.01.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно не виплачує всю суму заборгованості, яка виникла у зв`язку з перерахунками пенсії згідно рішень Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2021 року по справі № 640/2236/21 та Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року по справі №640/7716/22 починаючи з 01.01.2018 року та обмежує виплату пенсії максимальним розміром.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

29.04.2021 року Окружним адміністративним судом м. Києва було прийняте рішення по справі № 640/2236/21 яким зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.

25.11.2024 року Київським окружним адміністративним судом було прийняте рішення по справі №640/7716/22 яким було зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від № 16950 від 20.12.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум; перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 89% грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених раніше виплат.

В лютому 2025 року позивач звернувся до відповідача з відповідними заявами щодо виконання згаданих вище рішень суду.

За результатами розгляду заяви, позивач отримав відповідь від 21.03.2025 року №13271-10924/ К-02/8-2600/25, якою повідомлено, що ГУ ПФУ в м. Києві провело перерахунок пенсії на підставі згаданих вище рішень, у зв`язку з чим сума пенсійної виплати з 01.01.2018 року становить 18065,03 грн., з 01.04.2019 року становить 34493,51 грн., з 01.01.2020 року становить 34549,91 грн., з 01.03.2025 року становить 45149,23 грн.

Крім того, зазначено, що у зв`язку з згаданими перерахунками пенсії виникла заборгованість з 01.01.2018 року, проте виплата цієї заборгованості буде здійснена в порядку черговості.

Крім того, відповідач вказав про застосування обмеження суми пенсії максимальним розміром.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до п.4 Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затверджений постановою Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2 (далі - Порядок №21-2) кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

У структурі доходів бюджету Пенсійного фонду до складу коштів Державного бюджету України входять асигнування державного бюджету у плановому періоді на:

виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом, та доставку цих виплат;

виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1 - 3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", та доставку цих виплат;

погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду;

покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону, та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону;

покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, передбачених абзацами п`ятим та шостим пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону;

покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду);

здійснення інших виплат, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з п.7 Порядку №21-2 за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюються видатки, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - рішення суду), плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.

22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до п. 2 Порядку №649 рішення - це рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію або щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці (надбавки, підвищення, компенсацію втрати частини доходу, грошову допомогу), що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та залишаються невиплаченими, або рішення суду про стягнення коштів.

Нормами п.4,5 Порядку №649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Іншими словами, механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень визначено Порядком №649.

Доводи позивача, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань, у контексті спірних правовідносин, суд вважає необґрунтованими, оскільки як встановлено судом, у ході розгляду даної справи, відповідач не заперечує та не відмовляється від свого обов`язку щодо виплати спірних сум пенсії, зазначаючи, що така виплата буде здійснена у порядку черговості внесених рішень до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

З огляду на викладене, оскільки заборгованість з пенсійних виплат за період з 03.10.2018 по 30.11.2020 в сумі 45490,01 грн утворилась внаслідок перерахунку розміру пенсії позивача на виконання рішення суду у справі №640/20013/19, то погашення такої заборгованості здійснюється пенсійним органом у відповідності до Порядку №21-1 та №649, а не в позовному провадженні.

Водночас, задоволення позовних вимог в цій частині призведе до дублювання існуючого на цей час зобов`язання пенсійного органу щодо виплати позивачу певної суми грошових коштів, що виникло на виконання рішення суду у справі №640/20013/19, та, відповідно, зумовить виникнення подвійного отримання позивачем таких з ГУ ПФУ в м. Києві.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Суд враховує, що при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.

Висновки аналогічного змісту викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 520/11829/17, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16-а.

Більше того, суд зауважує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого позовного провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2024 у справі №120/13369/23, від 17.05.2023 у справі №580/5096/22, від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18.

Таким чином, позовні вимоги щодо виплати всієї заборгованості, яка виникла у зв`язку з перерахунками пенсії згідно рішень Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2021 року по справі № 640/2236/21 та Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року по справі №640/7716/22 починаючи з 01.01.2018 року є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначено, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Вказане повністю узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постановах від 16.12.2021 в справі №400/2085/19, від 04.07.2023 у справі №420/10528/21, від 23.01.2024 в справі № 160/17347/22 від 27.03.2024 в справі № 620/4764/21.

З наданої відповідачем відповіді вбачається, що спірне обмеження застосовується з 01.07.2021, а тому саме з цієї дати слід зобов`язати відповідача виплатити позивачу пенсії без такого обмеження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягала у застосуванні до пенсійної виплати ОСОБА_1 обмеження її суми максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.07.2021.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.