Ухвала суду № 137654717, 24.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"24" червня 2026 р. справа № 300/7902/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) в інтересах якого діє представник адвокат Тинів Ігор Дмитрович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі відповідач 1) про визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу від 30.09.2025 № 252-кт Про звільнення ОСОБА_1 , зобов`язання поновити на роботі з дня звільнення на рівнозначній посаді та стягнути середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 залучено до участі у справі №300/7902/25 як співвідповідача Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (далі відповідач 2).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі №300/7902/25 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 30.09.2025 № 252-кт Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Калуського відділу Управління ДМС в Івано-Франківській області з 02.10.2025.

Стягнуто з Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37794486) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 263 420,08 гривень (двісті шістдесят три тисячі чотириста двадцять гривень вісім копійок) з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Калуського відділу Управління ДМС в Івано-Франківській області.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) за один місяць в сумі 35 336,84 гривень (тридцять п`ять тисяч триста тридцять шість гривень вісімдесят чотири копійки) з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Представник Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області 16.06.2026 подав через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи заяву, у якій просить суд роз`яснити спосіб і порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі №300/7902/25, в частині який орган, а саме Державна міграційна служба України чи Управління Державного міграційної служби України в Івано-Франківській області, зобов`язаний негайно виконати рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 35 336,84 грн.

Суд, з урахуванням частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув заяву про роз`яснення судового рішення без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановив наступне.

Приписами частин 1 та 2 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Тобто, роз`яснення рішення є одним із способів усунення його недоліків, які в подальшому можуть викликати певні ускладнення при його виконанні, або взагалі перешкодити виконанню судового рішення.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У постанові від 21.03.2019 у справі №807/1689/14 Верховний Суд вказав, що зміст ухвалених судових рішень повинен відповідати приписам КАС України. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.

Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, останнє підлягає роз`ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення за заявою учасника справи.

Критерії прийняття до розгляду, а також особливості розгляду судами заяв роз`яснення судових рішень встановлені статтею 254 КАС України.

Згідно з положеннями вказаної статті, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Верховним Судом у постанові від 13.09.2019 у справі №816/1512/15 зазначено, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз`яснення рішення, є його незрозумілість.

Таким чином, у заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №814/907/16 та від 01.09.2020 у справі №806/984/18.

Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі №22а-11177/08 також вказав, що фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.

Із аналізу наведеного вище слідує, що рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

Подібні висновки також були неодноразово висловлені Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 13.07.2016 у справі №21-6440іп15, від 12.07.2017 у справі №802/1028/13-а, а також у постановах Верховного Суду від 26.01.2018 у справі №138/815/17, від 16.07.2020 у справі №619/3407/16-а, від 30.12.2020 у справі №766/9580/17, від 26.05.2022 у справі №620/1269/20.

З огляду на вищезазначене, враховуючи імперативні положення статті 254 КАС України, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.12.2023 у справі №400/2839/22 наголошено на наявності критеріїв визначення судом можливості прийняття до розгляду заяви про роз`яснення відповідного судового рішення:

(1) заява про роз`яснення судового рішення має бути подана особою, щодо якої воно ухвалене, або особою, якою буде здійснюватись його примусове виконання;

(2) судове рішення має підлягати виконанню, але на момент подання відповідної заяви має бути ще не виконане;

(3) заявником має бути доведено, що зміст резолютивної частини судового рішення є нечітким або незрозумілим.

Крім того, згідно з висновками, що сформульовані у рішенні Європейського Суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) "BALAN v. The Republic of Moldova (No. 2)" (заява №49016/10), яке головним чином стосується встановлення правомірності роз`яснення судового рішення, Суд зобов`язаний не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз`яснення судового рішення. У цій справі ЄСПЛ вказав, що роз`яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.

Суд зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі №300/7902/25 позов задоволено повністю, та серед іншого звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) за один місяць в сумі 35 336,84 гривень (тридцять п`ять тисяч триста тридцять шість гривень вісімдесят чотири копійки) з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому, у мотивувальній частині рішення судом вказано, наступне:

«Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, вимушений прогул це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати.

У постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-511цс16 вказано, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Цей висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16, яка не вбачала підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у вищезгаданій постанові.

Так, вимушений прогул у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 рахується судом з 02.10.2025 (наступний день за днем звільнення) по 20.05.2026 (день ухвалення судом цього рішення).

Відповідно до абзацу 4, 5 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

За змістом пунктів 5 і 8 розділу IV вказаного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу обрахуванню підлягає сума заробітку за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку №100.

Згідно з довідкою Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області за №98 від 13.11.2025, складеної відповідно до Порядку №100, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1606,22 грн (а.с.34).

Позивач не заперечує розрахунок вказаної у довідці суми середньоденного заробітку.

В спірному випадку вимушений прогул ОСОБА_1 розпочався 02.10.2025 (наступний день після звільнення) та закінчився 20.05.2026 (день ухвалення судом рішення у цій справі).

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період з 02.10.2025 по 20.05.2026 становить 164 дні із урахуванням частини 6 статті 6 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 за №2136-ІХ. Отже, середній заробіток позивача за вказаний період складає 263 420,08 грн (164 робочих днів помножити на 1606,22 грн середньоденного заробітку).

Отже, з Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області належить стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 263 420,08 грн».

Водночас, резолютивна частина рішення містить зазначення відповідачів щодо тих позовних вимог відносно яких задоволено позов, зокрема в частині заявника про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 263 420,08 грн. Водночас звернення до негайного виконання в певній частині рішення суду не змінює відповідачів, а стосується особливостей його виконання.

Тобто, судом надано оцінку всім необхідним доводам сторін, в тому числі тим, які стосуються стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд констатує, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі №300/7902/25, зокрема і його резолютивна частина, що стосується негайного виконання, є чітким за змістом та зрозумілим, а також не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо його розуміння та не припускає кілька варіантів тлумачення.

Також, суд звертає увагу заявника на типовість цього спору щодо поновлення на публічній службі, та наявність аналогічних спорів і рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду, зокрема № 300/7780/25, 300/6962/25, які були зрозумілі заявнику та не викликали труднощів у розумінні щодо визначення органу, який повинен виконувати рішення суду в частині звернення до негайного виконання стягнення заробітної плати за один місяць. Вказане свідчить про непослідовність правової позиції заявника з огляду на відсутність подання подібних заяв у аналогічних справах.

Суд зазначає, що заявником не наведено обставин, які можуть бути підставою для роз`яснення судового рішення в порядку статті 254 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що рішення суду є чітким та зрозумілим, не потребує роз`яснення, а тому в задоволенні заяви Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про роз`яснення судового рішення від 16.06.2026 слід відмовити.

Керуючись статтями 167, 254, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 16.06.2026 про роз`яснення рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026, ухваленого у адміністративній справі №300/7902/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Микитин Н.М.