Рішення № 137654379, 24.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3943/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся, через свого представника адвоката Кобрин Маріанни Михайлівни, до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не врахування до пільгового, спеціального страхового стажу роботи ОСОБА_1 період проходження військової служби в особливий період (рішення Управління ПФУ в Закарпатській області від 22.05.2026р.).

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати позивачу до пільгового, спеціального страхового стажу по Списку №1, на підставі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди проходження військової служби в лавах Збройних сил України в особливий період з 30.04.2022 по 01.11.2022, з 07.11.2022 по 08.01.2023, з 13.01.2023 по 27.02.2023, з 07.03.2023 по 10.09.2023, з 24.09.2023 по 19.02.2024, з 21.02.2024 по 26.04.2024, з 16.05.2024 по 03.11.2024, з 23.11.2024 по 25.12.2024, з 27.12.2024 по 06.05.2025, з 26.05.2025 по 04.09.2025, з 24.09.2025 по 23.01.2026, з 30.01.2026 по 02.02.2026р.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати позивачу до пільгового, спеціального страхового стажу по Списку №1, на підставі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди безпосередньої участі в бойових діях з 30.04.2022 по 01.11.2022, з 07.11.2022 по 08.01.2023, з 13.01.2023 по 27.02.2023, з 07.03.2023 по 10.09.2023, з 24.09.2023 по 19.02.2024, з 21.02.2024 по 26.04.2024, з 16.05.2024 по 03.11.2024, з 23.11.2024 по 25.12.2024, з 27.12.2024 по 06.05.2025, з 26.05.2025 по 04.09.2025, з 24.09.2025 по 23.01.2026, з 30.01.2026 по 02.02.2026р. в потрійному розмірі.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про зарахування до пільгового, спеціального стажу роботи період проходження військової служби в особливий період. Листом від 22.05.2026 року відповідач зазначив що період військової служби в особливих умовах враховано до страхового стажу в одинарному розмірі. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

17 червня 2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позивач перебуває на обліку як працюючий пенсіонер та отримує пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. При цьому періоди проходження ним військової служби в особливий період уже враховані до страхового стажу в одинарному розмірі відповідно до вимог статті 24 зазначеного Закону. Також зазначено, що під час звернення за призначенням пенсії позивач не подавав документів для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та не звертався із заявою про призначення такого виду пенсійного забезпечення.

Крім того, відповідач заперечує проти вимог щодо зарахування періодів військової служби та безпосередньої участі у бойових діях у потрійному розмірі. На думку відповідача, положення законодавства, які передбачають пільгове обчислення служби за схемою «один місяць за три», застосовуються виключно при визначенні права на пенсію за вислугу років або пенсію за віком на пільгових умовах, тоді як позивач реалізував право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. У зв`язку з цим застосування кратного обчислення страхового стажу для такого виду пенсії, на переконання відповідача, не передбачене чинним законодавством. На підставі викладеного відповідач вважає свої дії правомірними, стверджує про відсутність порушень прав позивача та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

22 червня 2026 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що доводи, викладені у відзиві відповідача, позивач не визнає, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні та тлумаченні норм чинного законодавства щодо зарахування періодів військової служби та участі у бойових діях до страхового та пільгового стажу в кратному розмірі. Також наголошено, що позивач у період з 30.04.2022 по 02.02.2026 проходив військову службу в умовах особливого періоду, однак відповідні періоди служби не були враховані при обчисленні пенсії у порядку один місяць за три місяці, що, на думку позивача, є порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23 червня 2026 року на адресу суду надійшла копія пенсійної справи позивача.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та з 2026 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст.115 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до довідок військової частини НОМЕР_2 від 02.12.2025 року №9672/кп та 27.02.2026 року №616 встановлено, що сержант ОСОБА_1 у визначені періоди брав безпосередню участь в антитерористичній операції, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації, а також інших заходах, пов`язаних із захистом держави, зокрема у періоди з 30.04.2022 року по 01.11.2022 року, з 07.11.2022 року по 08.01.2023 року, з 13.01.2023 року по 27.02.2023 року, з 07.03.2023 року по 10.09.2023 року, з 24.09.2023 року по 19.02.2024 року, з 21.02.2024 року по 26.04.2024 року, з 16.05.2024 року по 03.11.2024 року, з 23.11.2024 року по 25.12.2024 року, з 27.12.2024 року по 06.05.2025 року, з 26.05.2025 року по 04.09.2025 року, з 24.09.2025 року по 23.01.2026 року та з 30.01.2026 року по 02.02.2026 року.

Вважаючи, що при призначенні пенсії позивачу не було враховано до пільгового, спеціального стажу роботи період проходження військової служби та участь у бойових діях в кратному обчисленні (з урахуванням взаємозаліку професій) в потрійному розмірі, позивач звернувся до відповідача із заявою.

Листом від 22.05.2026 року №5985-5756/М-02/8-0700/26 Головне управління ПФУ в Закарпатській області повідомило позивача, що положенням статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду на підставі даних системи персоніфікованого обліку та документів, визначених законодавством, а страховий стаж зараховується в одинарному розмірі, крім випадків, прямо передбачених законом. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 2.3 Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014, окремі періоди військової служби можуть зараховуватися на пільгових умовах при обчисленні вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям, зокрема час безпосередньої участі в антитерористичній операції обчислюється з розрахунку один місяць служби за три місяці. Разом із тим відповідач наголосив, що період проходження позивачем військової служби в особливих умовах був врахований до страхового стажу в одинарному розмірі на підставі поданих довідок та відомостей про страховий стаж і сплату страхових внесків, наявних у Реєстрі застрахованих осіб, відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року 1058-1V.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т.ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За нормами ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Позивач стверджує, що при призначенні пенсії йому не було враховано до пільгового, спеціального стажу роботи період проходження військової служби та участь у бойових діях в кратному обчисленні (з урахуванням взаємозаліку професій) в потрійному розмірі, відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058.

Частиною 3 ст.114 Закону №1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За ч.1 ст.24 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 Закону України №1058-IV.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закон України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку №637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.05.2021 у справі №229/2330/17 та від 05.12.2019 у справі №219/5643/16-а.

Так, відповідно до п. «в» абз.З ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) до стажу роботи зараховується також: зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Щодо зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового, спеціального страхового стажу по Списку №1, на підставі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди безпосередньої участі в бойових діях з 30.04.2022 року по 01.11.2022 року, з 07.11.2022 року по 08.01.2023 року, з 13.01.2023 року по 27.02.2023 року, з 07.03.2023 року по 10.09.2023 року, з 24.09.2023 року по 19.02.2024 року, з 21.02.2024 року по 26.04.2024 року, з 16.05.2024 року по 03.11.2024 року, з 23.11.2024 року по 25.12.2024 року, з 27.12.2024 року по 06.05.2025 року, з 26.05.2025 року по 04.09.2025 року, з 24.09.2025 року по 23.01.2026 року, з 30.01.2026 року по 02.02.2026 року в потрійному розмірі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивач у період з 30.04.2022 року по 01.11.2022 року, з 07.11.2022 року по 08.01.2023 року, з 13.01.2023 року по 27.02.2023 року, з 07.03.2023 року по 10.09.2023 року, з 24.09.2023 року по 19.02.2024 року, з 21.02.2024 року по 26.04.2024 року, з 16.05.2024 року по 03.11.2024 року, з 23.11.2024 року по 25.12.2024 року, з 27.12.2024 року по 06.05.2025 року, з 26.05.2025 року по 04.09.2025 року, з 24.09.2025 року по 23.01.2026 року, з 30.01.2026 року по 02.02.2026 року брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідками Військової частини НОМЕР_3 від 02.12.2025 року №9672/кп та від 27.02.2026 року№616.

Статтею 8 Закону №2011-XII, зокрема передбачено, що час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.8 Закону №2011-XII, саме Кабінет Міністрів України визначає умови та порядок зарахування часу проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, тому положення наказу Міноборони України від 14.08.2014 №530 на яке посилається позивач не підлягає застосуванню.

17.07.1992 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова №393).

Відповідно до абз.1, 6 п.п. «а» п.3 Порядку №393 (в редакції після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022, станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Як встановлено судом, позивачу призначена пенсія за віком, відповідно до ст.115 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також особи, яким встановлено інвалідність унаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із виконанням військових чи службових обов`язків.

Крім того, право на дострокову пенсію мають особи, яким надано статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Зазначеним категоріям осіб дострокова пенсія призначається після досягнення чоловіками 55-річного, а жінками 50-річного віку, за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків та не менше 20 років у жінок.

З огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та підлягають врегулюванню передусім положеннями Закону №1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії за цим Законом.

Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону №1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону. Отже, системне тлумачення статті 24 у взаємозв`язку зі статтею 115 Закону №1058-IV свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування кратного обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком.

Відповідно до статті 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення №530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Суд зазначає, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону №2262-XII, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу. Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями.

Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.

Крім того, застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію Судом закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22 наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Крім того, у рішенні по справі «ТОВ «Укркава» проти України» (заява №10233/20, п. 44, 49) Європейський суд з прав людини наголосив, що принцип правової визначеності як складова верховенства права вимагає передбачуваності судового тлумачення та стабільності правового регулювання. Суд зазначив, що національні суди не можуть переосмислювати чіткі та однозначні норми закону у спосіб, який фактично дорівнює зміні законодавства, без наявності переконливих підстав та без урахування наслідків такого підходу для правової визначеності. Таке перетлумачення, яке виходить за межі розумного судового розсуду та підміняє собою законодавче регулювання, робить результат провадження непередбачуваним і несумісним із вимогами статті 6 Конвенції.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 року по справі №200/8094/24 зазначив, що застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом. У сфері соціального захисту тлумачення закону судом не може підміняти собою діяльність Верховної Ради України шляхом створення нових підстав для набуття права на пенсію або розширення порядку формування стажу. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами, що обмежує межі судового розсуду текстом чинних законодавчих приписів

Оскільки позивач реалізував право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії. Положення статті 57 Закону №1788-XII та Положення №530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі. З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки. За таких обставин відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в особливий період у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей статті 115 Закону №1058-IV.

Суд зазначає, що пункт 2.3 Положення №530 передбачає пільговий порядок обчислення вислуги років для призначення окремих видів пенсій, однак прямо виключає його застосування до пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу відповідно до Закону №1058-IV.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що кратне обчислення періодів військової служби не може застосовуватися при визначенні страхового стажу, оскільки це призвело б до штучного збільшення такого стажу без відповідної законодавчої підстави та без урахування фактичної тривалості служби чи сплати страхових внесків. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу в їх фактичній тривалості відповідно до вимог Закону №1058-IV та враховуються при визначенні права особи на пенсійне забезпечення.

При цьому зазначене правове регулювання застосовується саме у випадку, коли особа реалізує право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом. Проте пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби, оскільки пенсійне законодавство України допускає право особи обрати той вид пенсії, який є для неї найбільш сприятливим, за умови відповідності встановленим законом критеріям. Таким чином, застосований підхід не звужує обсяг пенсійних прав особи, а забезпечує дотримання законодавчо визначених правил формування страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Враховуючи те, що позивач не звертався із заявою щодо призначення пенсії по Списку №1, не звертався із заявою по перехід на пенсію по Списку №1, на підставі статті 114 Закону №1058-IV, що свідчить про безпідставність позовних вимог щодо зобов`язання зарахувати до пільгового, спеціального страхового стажу по Списку №1, на підставі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди безпосередньої участі в бойових діях з 30.04.2022 року по 01.11.2022 року, з 07.11.2022 року по 08.01.2023 року, з 13.01.2023 року по 27.02.2023 року, з 07.03.2023 року по 10.09.2023 року, з 24.09.2023 року по 19.02.2024 року, з 21.02.2024 року по 26.04.2024 року, з 16.05.2024 року по 03.11.2024 року, з 23.11.2024 року по 25.12.2024 року, з 27.12.2024 року по 06.05.2025 року, з 26.05.2025 року по 04.09.2025 року, з 24.09.2025 року по 23.01.2026 року, з 30.01.2026 року по 02.02.2026 року в потрійному розмірі.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Зважаючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 229, 243 - 246, 268, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич