Ухвала суду № 137653158, 22.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

22 червня 2026 р. Справа № 120/8596/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 12.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

Надалі позивач 15.06.2026 подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.06.2025 №2025-0609-1900-5418-7, наказів командира в/ч НОМЕР_1 №168 від 10.06.2025, №4094 від 18.09.2025, №274 від 18.09.2025, №41-рс від 20.10.2025 до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову під час здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, забезпечення позову є виключним процесуальним заходом, який застосовується лише за наявності об`єктивно підтверджених обставин, що свідчать про існування реальної загрози істотного ускладнення або неможливості виконання рішення суду. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/2838/24, у якій зазначено, що застосування заходів забезпечення позову повинно бути обґрунтованим, співмірним із заявленими вимогами та підтвердженим належними доказами існування реального ризику порушення прав особи або утруднення виконання рішення суду.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

До того ж заявником не наведено обставин, які би свідчили про ускладнення чи неможливість виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи, а також не надано жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 КАС України, на підтвердження істотного ускладнення або неможливості виконання рішення суду.

З приводу доводів позивача, що він перебуває під вартою за обвинуваченням пред`явленим за ч. 5 ст. 407 КК України, а доказова база кримінального провадження ґрунтується виключно на документах, законність яких він оскаржує в цій адміністративній справі.

Суд зазначає, що інститут забезпечення позову в адміністративному процесу - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до адміністративного суду, а не в кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Щодо доводів позивача про очевидну протиправність спірних рішень, суд зазначає про таке.

Сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій (бездіяльності), які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії (бездіяльність) є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, а саме, щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

На момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.06.2025 №2025-0609-1900-5418-7 та наказів командира в/ч НОМЕР_1 №168 від 10.06.2025, №4094 від 18.09.2025, №274 від 18.09.2025, №41-рс від 20.10.2025.

В контексті наведеного суд застосовує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17, яка зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Тож, застосування заходів забезпечення позову, яку відтворюють заявлені вимоги не допускається з огляду на правові позиції Верховного Суду, які суд застосовує в силу положень ст. 242 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви позивача слід відмовити.

Дата постановлення ухвали обумовлена перебуванням головуючого судді у відпустці.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Повну ухвалу складено 22.06.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна