Ухвала суду № 137652808, 23.06.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4481/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року. Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 22.04.2026 р. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ :

Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 22.04.2026 р., ухваленому у даній справі, позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволений частково ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 146000 грн. та судовий збір у сумі 2422,40 грн. ; в задоволенні решти позову відмовлено.

18.05.2026 р. відповідач ОСОБА_1 через електронний суд звернувся до суду з заявою про перегляд вказаного заочного рішення суду від 22.04.2026 р., посилаючись на неможливість подачі відзиву на позов у зв?язку з його необізнаністю зі змістом позову та додатками до нього, неотримання ним ухвали про відкриття провадження по справі з копією позову у зв?язку з його знаходженням в лавах ЗСУ з 04.06.2025 р. згідно довідки начальника штабу заступника командира в/ч НОМЕР_1 , а також , через незгоду з нарахованими відсотками за користування кредитом 126000 грн., що заборонено згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що має істотне значення по справі та суттєво впливає на суть прийнятого рішення.

В судове засідання відповідач не з?явився, надіславши на електронну адресу суду клопотання про слухання справи за його відсутності.

В судове засідання представниця позивачів не з?явилася, про дату, час та місце судового засідання з перегляду заочного рішення суду повідомлялася належним чином, шляхом надіслання на електронну адресу відповідного сповіщення (повідомлення), надіславши на електронну адресу суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, вважаючи заяву необґрунтованою та безпідставною та заяву про слухання справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи, заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 284 ЦПК України - заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до ст. 285 ЦПК України - заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: найменування суду, який ухвалив заочне рішення; ім`я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв`язку; обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

До заяви про перегляд заочного рішення - додаються докази, на які посилається заявник.

Частини 1,4 статті 287 ЦПК України передбачають, що заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, тобто, для об`єктивної можливості перегляду заочного рішення судом, що це рішення ухвалив, обов`язково потрібна наявність обох обставин: поважності неявки до суду відповідача чи його представника та наявності доказів, які б могли істотно вплинути на вирішення справи. Такі відомості відповідно до ст. 285 ЦПК України мають бути надані відповідачем при поданні заяви про перегляд заочного рішення та докази цього - долучені до заяви про перегляд заочного рішення.

В контексті даної статті наявність однієї з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 288 ЦПК України не спричиняє скасування заочного рішення. Лише у своєї сукупності названі обставини спричиняють скасування заочного рішення. Наявність лише однієї з них не приносить відповідачеві позитивного результату, внаслідок чого він зберігає можливість оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач розцінює заяву про перегляд заочного рішення відповідача необґрунтованою, так як не дотримані умови (обставини), за яких заочне рішення підлягає скасуванню, та перегляду (ч. 1 ст. 288 ЦПК України), а саме, відповідач не посилаються на жодні обставини та докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, вся зазначена аргументація заявником була досліджена судом в заочному рішенні.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

КЦС ВС вказав, що належним письмовим доказом перебування сторони у складі Збройних Сил України є : наказ по особовому складу, виданий в порядку пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджений Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, інші докази (довідки, листи з вйськової частини), які суд визнав недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (контрактом) Постанова від 29.03.2023 по справі № 756/3462/20.

Суд встановив, що заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 22.04.2026 р., ухваленому у даній справі, позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволений частково ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 146000 грн. та судовий збір у сумі 2422,40 грн. ; в задоволенні решти позову відмовлено.

Як вказано в описовій частині заочного рішення, у визначений ухвалою суду від 19.12.2025 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову не надіслав, в засідання не з?явився, хоча вказані матеріали позову та ухвала суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою позивачам та судові адресою його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, що підтверджується відповіддю з ЄДДР № 1697702 від 25.08.2025 р. з інформацією про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , а також зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

В заяві про перегляд заочного рішення суду, відповідач посилається на неможливість подачі відзиву на позов у зв?язку з його необізнаністю зі змістом позову та додатками до нього, неотримання ним ухвали про відкриття провадження по справі з копією позову у зв?язку з його знаходженням в лавах ЗСУ з 04.06.2025 р. згідно довідки начальника штабу заступника командира в/ч НОМЕР_1 , а також , через незгоду з нарахованими відсотками за користування кредитом 126000 грн., що заборонено згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що має істотне значення по справі та суттєво впливає на суть прийнятого рішення.

Суд зауважує, що неотриманням стороною по справі кореспонденції, направленою за належною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження, на що звернув увагу Верховний Суд у постанові по справі № 910/9836/18, вказавши, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням відповідачем, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06 викладено правовий висновок, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

ВП ВС в постанові від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20 зауважила, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (ч. 2 ст. 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду.

ВП ВС сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не без задоволення.

Тим самим, ВП ВС повернулася до такого варіанту тлумачення норм процесуального права, який послідовно використовувався судами з моменту запровадження інституту заочного розгляду справи, що є підставою для відступу від попереднього висновків.

Нові висновки : передбачені ч. 3 ст. 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

24.04.2026 року на сайті ЄДРСР було оприлюднено оскаржуване заочне судове рішення, з яким відповідач мав змогу ознайомитись.

Сам по собі факт проходження військової служби - не є безумовною підставою для скасування заочного рішення суду, поновлення процесуальних строків або звільнення особи від виконання цивільно-правових зобов`язань.

Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, саме на відповідача покладається обов`язок доведення не лише факту проходження військової служби, але й наявності об`єктивних обставин, які унеможливлювали його участь у розгляді справи, подання відзиву, отримання кореспонденції або реалізацію інших процесуальних прав.

Факт перебування на військовій службі не свідчить про неможливість здійснення процесуальних дій. Для підтвердження таких обставин особа повинна надати належні та допустимі докази того, що виконання службових обов`язків фактично унеможливлювало її участь у судовому процесі протягом усього періоду розгляду справи.

Відповідно до статті 58 ЦПК України сторона має право брати участь у справі особисто або через представника. Таким чином, навіть за наявності обмежень щодо особистої участі у судовому процесі відповідач не був позбавлений можливості реалізувати своє право на судовий захист шляхом залучення адвоката чи іншого представника.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що в умовах воєнного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини та громадянина, однак право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, не може бути обмежене. Отже, навіть під час дії воєнного стану особа не позбавляється права звертатися до суду, подавати процесуальні документи та користуватися правовою допомогою.

На думку суду, надані відповідачем документ - довідка начальника штабу заступника командира в/ч НОМЕР_1 підтверджує лише факт проходження військової служби, проте не містить відомостей про перебування у зоні бойових дій протягом усього періоду розгляду справи, відсутність доступу до засобів зв`язку, неможливість отримання поштової кореспонденції, користування електронними сервісами чи залучення представника. Також варто зауважити про нечитабельність даних документів в повному обсязі.

Згідно статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки. Отже, сторона, яка посилається на поважність причин пропуску процесуальних строків або неможливість участі у справі, повинна надати суду належні та достатні докази існування таких обставин.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач зазначає, що не погоджується з нарахованими за кредитним договором відсотками зазначаючи про те, що має статус військовослужбовця, а тому до нього мала бути застосована пільга, передбачена частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка звільняє військовослужбовців від сплати процентів за користування кредитом, зазначає що він є військовослужбовцем, а тому на нього поширюються гарантії військовослужбовців.

Так, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на момент нарахування відсотків) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Таким чином, вищевказаною нормою закону дійсно встановлено пільгу для військовослужбовців за призовом на час їх призову та для інших видів військової служби - на період взяття військовослужбовцями участі у відповідних заходах.

Так, Національний банк України своїм листом №14-0005/45819 від 14.06.2024 року надав роз`яснення Асоціації українських банків, відповідно до якого вищевказана пільга надається військовослужбовцям, що перебувають на інших видах військової служби (не за призовом) лише за період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період.

Відтак, відповідна пільга має надаватися на підставі наступного переліку документів:

- посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу (в залежності від військового звання військовослужбовця);

- довідки за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року №40;

- витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду;

- для військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції - довідка згідно з додатком 1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі - Порядок);

- для військовослужбовців, які брали участь в у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях - довідка згідно з додатком 4 до Порядку;

- для військовослужбовців, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України довідка згідно з додатком 6 до Порядку;

- для дружин (чоловіків) військовослужбовця, додається також свідоцтво про шлюб.

Відповідачем було додано до заяви про перегляд заочного рішення фотокопію довідки форми 5 №1075 від 09.05.2026 р., відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 04.06.2025 року по теперішній час в військовій частині НОМЕР_1 .

Однак, відповідач не повідомляв ні первісного кредитора ТОВ «Мілоан», ні позивачів ТОВ «Кллект центр» про свій статус військовослужбовця.

Таким чином, надані відповідачем документи підтверджують лише факт проходження військової служби, однак не доводять існування об`єктивних та непереборних перешкод для реалізації ним своїх процесуальних прав, не підтверджують неможливість подання відзиву, участі у справі через представника чи своєчасного звернення до суду.

У зв`язку з цим, на думку суду, доводи відповідача про наявність безумовних підстав для перегляду заочного рішення є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, беручи до уваги той факт, що предметом спору є заборгованість за договором позики, укладеним ще 11.09.2021 року, а прострочення виконання зобов`язань виникло задовго до звернення позивачів до суду, про що було добре відомо відповідачеві, який свідомо не сплачував кредит та відсотки, користуючись кредитом на власний розсуд, починаючи з 2021 року. Отже, зазначені обставини жодним чином не виправдовують неможливість отримання кореспонденції, подання відзиву або здійснення інших процесуальних дій під час розгляду справи судом.

Сам по собі статус військовослужбовця або факт проходження військової служби - не є безумовною підставою для скасування судового рішення та не звільняє особу від виконання цивільних зобов?язань.

Відповідно до положення ст. 6 ЄКПЛ, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов?язків має право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов?язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення в справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 р.). За практикою тлумачення права на ефективний захист в суді Європейським Судом з прав людини в рішенні у справі «Мірагалль Эсколано та інші проти Іспанії» допустимим обмеженням доступу до правосуддя відповідає застосування строків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов?язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду - кожна держава-учасниця цієї Конвенції (якої є Україна) - вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є - не допустити судовий процес у безладний рух, а тому сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку, відповідачем не було подано до суду будь-яких належних та допустимих документальних доказів, які мають істотне та суттєве значення для правильного вирішення справи та які б не були враховані судом під час ухвалення судом заочного рішення або спростовують його висновки, а твердження відповідача є неспроможні з підстав, описаних вище в силу їх безпідставності.

За таких обставин, суд вважає, що вищезазначена заява про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 22.04.2026 року по даній справі є необґрунтованою, факти викладені в заяві недоведеними і голослівними, а обставини та доводи, на які посилається сторона відповідача надуманими та такими, що не знайшли свого відображення у матеріалах цивільної справи, та мають на меті лише затягування і зволікання виконання законного і обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 131,259,284,287,288 ЦПК України, ЄКПЛ, рішеннями ЄСПЛ суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 22.04.2026 р. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду виготовлений та підписаний 23.06.2026 року.

Суддя Овідіопольського

районного суду Гандзій Д.М.