Ухвала суду № 137651345, 23.06.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/5503/25

Номер провадження № 1-кп/488/181/26

У Х В А Л А

23.06.2026 року

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,

потерпілої ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням,-

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 та ч. 1 ст. 263 КК України, -

ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, такі як, можливість переховування обвинувачених від органу досудового розслідування і суду, скоєння нового злочину, незаконного впливу на свідків і потерпілу, не зменшилися.

Потерпіла ОСОБА_10 клопотання прокурора підтримала, суду показала, що дійсно побоюється за своє життя у разі перебування обвинувачених на волі, бо останні, навіть під час слухання справи в суді чинили на неї тиск.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_9 , посилаючись на недоведеність ризиків, на які вказував прокурор, відсутність доказів на обгрунтування клопотання, наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_8 , посилаючись на наявність між потерпілою та обвинуваченими цивільно-правових відносин за фактом інкримінованих їм дій, необгрунтованість заявлених прокурором ризиків та відсутність доказів на обгрунтування клопотання, просили змінити відносно обвинуваченого запобіжний захід на домашній арешт.

В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжено та строк дії запобіжного заходу спливає 26.07.2026 р.

Відповідно до ч.4 ст.199 та ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Приймаючи рішення щодо заявленого клопотання сторони обвинувачення суд виходить з такого.

ОСОБА_6 , відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні двох злочинів особливо тяжкого корисливого злочину, поєднаного із погрозами насильства до потерпілого з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 189 КК України (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна) та тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років), тому тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання доведеною його вини, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі Москаленко проти України).

Про наявність вказаного ризику свідчить також факт перебування на розгляді Вітовського районного суду Миколаївської області кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

Встановлено також, що обвинувачений ОСОБА_6 судимий неодноразово, у тому числі за вчинення особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи та особливо тяжких корисливих злочинів проти власності. Маючи на розгляді у Вітовському районному суді Миколаївської області кримінальне провадження, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та в період застосованого відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави знову повторно вчинив кримінальні правопорушення. ОСОБА_6 , поміж іншого, не має постійного місця роботи та легального джерела прибутку, розлучений, є особою, позбавленою батьківських прав, має місце реєстрації на окупованій території Херсонської області, що, за думкою суду, свідчить про відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, про його антисоціальну поведінку та дає підстави дійти висновку про доведеність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Щодо ризику незаконно впливу ОСОБА_6 на потерпілу та свідків, суд вважає доводи прокурора слушними, оскільки сама потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні висловила побоювання щодо незаконного тиску на неї з боку обвинувачених. Поміж іншого, ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, як особисто, так і за допомогою посередників, будучи обізнаним про місце мешкання потерпілої, свідків у вказаному кримінальному провадженні, може здійснювати на них незаконний тиск, з метою зміни показів на такі, що не відповідають дійсності та частково чи повністю виправдовують його, шляхом вмовляння або погроз, що зашкодить кримінальному провадженню, враховуючи, що згідно обвинувального акту, погрози і залякування є методом впливу який ОСОБА_6 вже застосовував до потерпілої, і є підстави вважати що він може використати той же самий метод для впливу на потерпілу та свідків.

ОСОБА_7 , відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, поєднаного із погрозами насильства до потерпілого з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 189 КК України (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна), тому тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання доведеною його вини, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі Москаленко проти України).

Встановлено також, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення насильницького злочину, на теперішній час є особою несудимою в силу ст. 89 КК України. За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 до ВЧ НОМЕР_1 , фактично ухилявся від проходження служби. ОСОБА_7 , поміж іншого, не має постійного місця роботи та легального джерела прибутку, є особою, яка вживає наркотичні речовини та психотропні засоби, з огляду на його притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України та на те, що при затриманні та обшуку, в останнього було виявлено та вилучено наркотичні засоби. Відповідно до обвинувального акту, поміж іншого, має місце систематичність та активність дій ОСОБА_7 , направлених на реалізацію спільного із ОСОБА_6 злочинного умислу. Всі ці обставини, за думкою суду, свідчать про відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, про його антисоціальну поведінку та дають підстави дійти висновку про доведеність ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

Щодо ризику незаконно впливу ОСОБА_7 на потерпілу та свідків, суд вважає доводи прокурора слушними, оскільки сама потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні висловила побоювання щодо незаконного тиску на неї з боку обвинувачених. Окрім того, ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, як особисто, так і за допомогою посередників, будучи обізнаним про місце мешкання потерпілої, свідків у вказаному кримінальному провадженні, може здійснювати на них незаконний тиск, з метою зміни показів на такі, що не відповідають дійсності та частково чи повністю виправдовують його, шляхом вмовляння або погроз, що зашкодить кримінальному провадженню, враховуючи, що згідно обвинувального акту, погрози і залякування є методом впливу, який ОСОБА_7 вже застосовував до потерпілої, і є підстави вважати що він може використати той же самий метод для впливу на потерпілу та свідків.

На підставі встановлених фактичних обставин, у суду є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можуть ухилитися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, а також некзаконно впливати на потерпілу та свідків.

Беззаперечних даних, які б виключали встановлені судом ризики, не встановлено.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не порушує їх права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п. 110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Щодо посилання сторони захисту на недоведеність ризиків, на підтвердження яких прокурором не надано доказів, то слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій такої особи та/чи вчинення іншого злочину, а не обов`язкове настання цих подій.

До посилань захисника ОСОБА_8 щодо наявності між потерпілою та обвинуваченими цивільно-правових відносин, та, як слід, невірну кваліфікацію дій обвинуваченого, суд ставиться критично, з огляду на стадію даного кримінального провадження, в якій судом не може бути наданий аналіз названим фактичним обставинам, а також враховуючи, що питання доведеності чи недоведеності вини є дискреційним повноваженням суду, і таке рішення приймається судом у нарадчій кімнаті з аналізу всіх доказів, як кожного окремо, так і у сукупності.

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності доказів на обґрунтування клопотання прокурора, бо ч.3 ст.184 КПК України такого обов`язку не містить, а копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, були надані стороною обвинувачення у судовому засіданні, в якому першочергово судом вирішувалось питання про продовження відносно обвинувачених міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Звертаючись наразі з клопотанням про продовження запобіжного заходу, прокурор на нові ризики та підстави не посилається, зазначаючи, що ризики продовжують існувати та не зменшилися.

Суд дійшов висновку, що визначення застави в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленим ризикам. З огляду на конкретні обставини інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке належить до категорії особливо тяжких корисливих злочинів, вчинене за кваліфікуючих обставин за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану, спосіб вчинення інкримінованого злочину, його суспільну небезпечність, а також ступінь ризиків, суд вважає за необхідне визначити заставу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі, що перевищує встановлену законом межу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.177, 183-184, 199, 331, 395, ч.2 ст. 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 (шістдесяти) діб, а саме до 21.08.2026 року включно.

У клопотанні обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_8 про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити за необґрунтованістю.

Визначити ОСОБА_6 заставу розміром 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 грн.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні зазначеної суми застави ОСОБА_6 звільнити з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- заборона спілкування з потерпілою та свідком у названому кримінальному провадженні.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 (шістдесяти) діб, а саме до 21.08.2026 року включно.

Визначити ОСОБА_7 заставу розміром 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 грн.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні зазначеної суми застави ОСОБА_7 звільнити з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- заборона спілкування з потерпілою та свідком у названому кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3