Рішення № 137650064, 24.06.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/853/26

Провадження № 2/135/601/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

24.06.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відсутність заперечень відповідача

ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 652628 від 07 квітня 2021 року у розмірі 14 130 грн 49 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір кредиту № 652628, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого кредитодавець на засадах платності, строковості та зворотності перерахував грошові кошти на рахунок позичальника у загальному розмірі 3 900 грн.

ОСОБА_1 свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

03 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 03/12/2021-1, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором кредиту, а саме непогашенням заборгованості ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача, останній просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 652628 від 07 квітня 2021 року у загальному розмірі 14 130 грн 49 коп., яка складається з заборгованості за: тілом кредиту 3 900 грн; процентами 10 065 грн 90 коп; інфляційними збитками 137 грн 99 коп. та нарахованими 3 % річних 26 грн 60 коп. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2662 грн 40 коп. судового збору та 9 000 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву до суду не подав, заперечень проти позову та доказів погашення заборгованості не надав.

ІІ. Процесуальні дії у справі

28 травня 2026 року суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

Представник позивача Ткаченко М.М. у позовній заяві просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвала про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами була надіслана відповідачу ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу його зареєстрованого місця проживання, зазначену в позовній заяві та підтверджену матеріалами справи.

Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Інших відомостей про зміну місця проживання чи перебування відповідача, а також про наявність іншої поштової або офіційної електронної адреси матеріали справи не містять; повідомлень від відповідача з цього приводу до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення судової кореспонденції рекомендованим листом на зареєстровану адресу особи є достатнім для визнання такого повідомлення належним, оскільки подальше отримання або неотримання листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічний підхід висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (провадження № 11-268заі18), наголосивши, що належне повідомлення має місце у разі надсилання судового документа на дійсну (реальну) адресу особи. Крім того, у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 Верховний Суд дійшов висновку, що поштові відправлення, повернуті з позначкою «закінчення терміну зберігання» чи подібним формулюванням, вважаються належно врученими за умови їх надсилання на адресу реєстрації фізичної особи.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною першою статті 131 ЦПК України учасники справи зобов`язані інформувати суд про зміну свого місця проживання (перебування, місцезнаходження), а за відсутності такої заяви судові документи надсилаються на останню відому суду адресу і вважаються доставленими, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає чи не перебуває.

За таких обставин суд доходить висновку, що шляхом направлення кореспонденції на зареєстровану адресу відповідача та отримання поштового повідомлення з відміткою «адресат відсутній» суд вчинив усі необхідні та достатні дії для належного повідомлення ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі та про її розгляд, що відповідає вимогам статей 128131, 274, 280 ЦПК України та узгоджується з наведеними правовими висновками Верховного Суду.

ІІІ. Підстави для ухвалення заочного рішення

Частина перша статті 280 ЦПК України передбачає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасної наявності таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду чи повідомлень про поважні причини неявки не подавав, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень по суті спору не подав, доказів сплати заборгованості не надав.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасник судового процесу не з`явився в судове засідання без поважних причин. Представник позивача у клопотанні просила розглянути справу за її відсутності та прямо не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, чим виконано умову пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України щодо згоди позивача на заочний розгляд.

За сукупності наведених обставин суд констатує наявність усіх передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України умов для ухвалення заочного рішення: відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, він у засідання не з`явився без поважних причин, відзив на позовну заяву не подав, позивач не заперечує проти заочного вирішення спору. У зв`язку з цим справа підлягає розгляду в заочному порядку за правилами статей 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

07 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі через особистий кабінет позичальника, доступний на вебсайті товариства «topcredit.ua» та/або відповідному мобільному додатку чи іншому засобі інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Фінансова компанія «Джобер», укладено кредитний договір № 652628 (а. с. 23-29).

Кредитний договір підписано у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується даними інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» про ідентифікацію та верифікацію позичальника під час оформлення договору (а.с. 29 зворотна сторона). Паспорт споживчого кредиту (а. с. 41 42), паперові копії якого долучені до матеріалів справи, також підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. З цих документів убачається, що до складу загальних витрат за кредитом включено проценти за користування кредитом, визначено орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, порядок і строки погашення кредиту, розмір та строки внесення платежів, а також наслідки невиконання чи неналежного виконання зобов`язань. Підписавши зазначені документи, відповідач підтвердив ознайомлення з умовами кредитування та погодився з ними.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 3 900 грн строком на 29 днів (з 07.04.2021 по 05.05.2021 включно), а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, визначених договором і графіком платежів (пп. 1.2, 1.3, 4.1).

Умовами кредитного договору визначено такий фінансовий механізм кредитування: проценти за користування кредитом 1,9 % в день; орієнтовна загальна вартість кредиту 6 048 грн 90 коп.; строк дії договору складає 29 днів, починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору та закінчується 05.05.2021; у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим, але не більше ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації (пп. 1.4, 1.6, 9.2, 9.4.3).

03 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 03/12/2021-1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» передало (відступило) ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а. с. 54 58). Цього ж дня між сторонами був складений акт приймання-передачі реєстру боржників (а. с. 59 60). ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з платіжною інструкцією (а.с. 7).

Відповідно до копії реєстру боржників від 03 грудня 2021 року до договору факторингу № 03/12/2021-1 від 03 грудня 2021 року (а. с. 8 10), та витягу з нього (а. с. 11), ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 652628 від 07 квітня 2021 року у розмірі 13 965 грн 90 коп., що складається з заборгованості за: тілом кредиту 3 900 грн; процентами 10 065 грн 90 коп.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 652628 від 07 квітня 2021 року надано розрахунок (а.с. 52), згідно з яким станом на 10.01.2023 загальна сума заборгованості становила 14 130 грн 49 коп., яка складається з заборгованості за: тілом кредиту 3 900 грн; процентами 10 065 грн 90 коп; інфляційними збитками 137 грн 99 коп. та нарахованими 3 % річних 26 грн 60 коп.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект Центр» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 12 17). Цього ж дня між сторонами був складений акт приймання-передачі реєстру боржників (а. с. 20 - 21). 28 лютого 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» складено акт зарахування зустрічних вимог (а. с. 18 - 19).

Відповідно до копії реєстру боржників від 10 січня 2023 року до договору відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а. с. 22, 30 - 31), та витягу з нього (а. с. 32), ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 652628 від 07 квітня 2021 року у розмірі 14 130 грн 49 коп.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Коллект Центр» за кредитним договором № 652628 від 07 квітня 2021 року надано розрахунок (а.с. 53), згідно з яким станом на 07.05.2026 загальна сума заборгованості становила 14 130 грн 49 коп., яка складається з заборгованості за: тілом кредиту 3 900 грн; процентами 10 065 грн 90 коп; інфляційними збитками 137 грн 99 коп. та нарахованими 3 % річних 26 грн 60 коп.

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості, а також не надав доказів належного виконання зобов`язань перед первісним кредитором.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

5.1. Укладення електронного договору про споживчий кредит

Загальні вимоги до чинності правочину встановлені статтею 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства та його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин вчиняється у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин презюмується правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції та встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх цивільних прав і обов`язків і оформлена в електронній формі; такий договір укладається і виконується у порядку, передбаченому, зокрема, Цивільним кодексом України.

Частина третя статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що електронний договір укладається шляхом направлення пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) іншою стороною; такий договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила оферту, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до цієї норми відповідь про акцепт, зокрема, може надаватися шляхом заповнення електронної форми з накладенням електронного підпису у порядку, визначеному статтею 12 вказаного Закону, або шляхом вчинення дій, які в інформаційній системі прямо визначені як прийняття пропозиції.

За пунктами 12, 13 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і яка використовується як електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні. Згідно зі статтею 12 цього Закону електронний правочин вважається підписаним, зокрема, у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Суд установив, що 07 квітня 2021 року відповідач в особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Джобер» подав електронну заявку на отримання кредиту, після чого до вказаного особистого кабінету відповідача кредитодавець надіслав одноразовий ідентифікатор (цифровий код). Введення відповідачем цього одноразового коду в інформаційній системі позивача слугувало підтвердженням його акцепту пропозиції укласти кредитний договір № 652628 від 07 квітня 2021 року в електронній формі. Зміст укладеного договору ( графік платежів, паспорт споживчого кредиту) відображені у файлах особистого кабінету та роздруковані в матеріалах справи.

Із зазначених документів убачається, що до моменту укладення кредитного договору відповідачу було надано інформацію, передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема дані про реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, графік платежів, розмір і строки внесення обов`язкових платежів, а також наслідки невиконання зобов`язань. Підписавши зазначені документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердив, що був обізнаний з основними умовами кредитування та погодився з ними.

Правові висновки щодо допустимості укладення цивільно-правових договорів у сфері споживчого кредитування в електронній формі з використанням одноразових ідентифікаторів неодноразово висловлювалися у практиці Верховного Суду. Так, у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказано, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором є належним способом волевиявлення сторони, а договір, укладений за правилами Закону України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Аналогічні підходи викладено у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

З урахуванням наведеного, а також того, що будь-яких позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним чи нікчемним у цій справі не заявлено, підстав вважати, що презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, спростована, суд не вбачає. Отже, кредитний договір № 652628 від 07 квітня 2021 року є належним чином укладеним в електронній формі, відповідає вимогам закону щодо форми правочину і є обов`язковими для виконання сторонами. Отже відповідач отримав за цим договором грошові кошти в обумовленому розмірі, у зв`язку з чим зобов`язаний повернути їх та сплатити передбачені договором платежі у встановлені строки.

5.2. Відступлення права вимоги (заміна кредитора)

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Позивач на підтвердження набуття права вимоги за спірним зобов`язанням суду надав копії договорів: факторингу № 03/12/2021-1 від 03 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ «Джобер» та ТОВ «Вердикт Капітал», відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», а також копію реєстрів боржників до зазначених договорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів того, що вказані договори факторингу та відступлення права вимоги визнані недійсними не надано, а тому суд вважає, що позивач надав докази, які підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «Джобер» до ТОВ «Вердикт Капітал», а згодом від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр».

За таких обставин ТОВ «Коллект Центр» набуло статус нового кредитора за кредитним договором № 652628 від 07 квітня 2021 року до відповідача ОСОБА_1 .

5.3. Розрахунок заборгованості та доказування її розміру

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти. За пунктами 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, і докази на їх підтвердження.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 652628 від 07 квітня 2021 року в розмірі 14 130 грн 49 коп., яка, за поданим розрахунком, складається із заборгованості за тілом кредиту 3 900 грн, за процентами 10 065 грн 90 коп., заборгованість за інфляційними збитками 137 грн 99 коп., за нарахованими 3% річних 26 грн 60 коп.

Із розрахунків заборгованості, які надані ТОВ «Вердикт Капітал» вбачається, що останнім після належного переходу прав вимоги до відповідача від ТОВ «Джобер» за кредитним договором № 652628 від 07 квітня 2021 року здійснено передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування, а саме інфляційні витрати 137 грн 99 коп., 3% річних 26 грн 60 коп. Водночас новий кредитор має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати за ст. 625 ЦК України після укладення договору відступлення права вимоги, що підтверджується усталеною судовою практикою. Суд звертає увагу, що вказані нарахування здійснені ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 03.12.2021 по 23.02.2022, тобто до початку застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який виключає можливість стягнення з позичальника процентів, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Оцінивши поданий розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що він є зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору та відображає структуру заборгованості. Відповідач не надав суду власного розрахунку заборгованості або інших належних і допустимих доказів, які б спростовували наведені позивачем дані чи свідчили про повне або часткове погашення спірної суми понад зазначене в розрахунку.

За цих обставин суд вважає доведеними обсяг заборгованості за основним боргом, процентами за кредитним договором та 3% річних і інфляційними втратами, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості в сумі 14 130 грн 49 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

6.1. Щодо витрат на правничу допомогу

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги державою.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії: договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с. 43-46); прейскуранту з переліком виду юридичних послуг та зазначенням ціни роботи (а.с. 47-48); заявки на надання юридичної допомоги № 1235 від 01.04.2026 (а.с. 49); витягу з Акту № 21 про надання правничої допомоги від 30.04.2026 (а.с. 50).

За обставинами цієї справи не викликає сумнівів, що при розгляді справи в суді позивачу ТОВ «Коллект центр» надавалася професійна правова допомога адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» на підставі договору про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості за договором позики. З вказаних вище наданих адвокатом документів слідує, що предметом наданої правничої допомоги є: надання консультацій; підготовка пропозицій; складення позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Зокрема, аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80) від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36) від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 26.02.2015, у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні обґрунтованого розміру витрат на правову допомогу необхідно враховувати наступні фактори: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, які стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, значні професійні здібності тощо.

Жодний з цих факторів не має самодостатнього значення і вони підлягають врахуванню в їх взаємозв`язку щодо обставин кожного конкретного випадку.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд вважає, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, належить до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а отже заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу - 9 000 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору оскільки матеріали справи не потребували та не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є не складною, враховуючи усталену практику.

Отже, проаналізувавши всі компоненти наданої адвокатом правової допомоги на предмет її обґрунтованості та розумності, суд керуючись принципами справедливості та пропорційності, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

6.2. Щодо судового збору

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2?662 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 18.05.2026 (а.с. 63).

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2?662 грн 40 коп.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 652628 від 07 квітня 2021 року у розмірі 14 130 (чотирнадцять тисяч сто тридцять) гривні 49 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місце знаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 44276926;

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заочне рішення складено та підписано суддею 24.06.2026.

Суддя