Рішення № 137649018, 24.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45764/25

Провадження № 2/761/5407/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Капусті Б.В.,

за участі:

позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн. завдану незаконними діями Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві при здійсненні нарахування та виплати перерахованої пенсії; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заподіяну йому матеріальну шкоду в розмірі 359 969,22 грн., завдану незаконними діями Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо виплати нарахованої але не виплаченої доплати до пенсії, нарахованої за рішеннями судів.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та з 19.04.2018 року отримує пенсію по інвалідності.

Як зазначає позивач, з 2018 по 2025 роки він більше 120 разів звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо усунення недоліків в нарахуванні йому пенсії та кожного разу в задоволенні звернення було відмовлено.

У зв`язку з відмовами, позивач вимушений був звертатись до суду із позовами щодо проведення перерахунку пенсії та низкою рішень судів встановлено протиправність дій відповідача.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 24.09.2025 року вбачається, що на виконання трьох рішень судів було нараховано недоплаченої пенсії в загальному розмірі 359 969,22 гр. Станом на 29.10.2025 року зазначена заборгованість не виплачена.

А тому позивач вважає, що протиправними діями відповідача по обмеженню виплати нарахованої пенсії завдано позивачу матеріальної (майнової) шкоди в розмірі 359 969,22 грн.

Крім того позивач зазначає, що упродовж 2018 - 2025 років відповідач систематично та свавільно порушував права і свободи позивача, як особи з інвалідністю 2-ої групи внаслідок війни, яку позивач отримав при виконанні службових обов`язків при проходженні військової служби, та учасника наслідків аварії на ЧАЕС, на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України, Законом № 2262-ХІІ та іншими законами і нормативно-правовими актами, що встановлено судовими рішенням в адміністративних справах, учасниками яких були позивач і відповідач.

У сукупності довготривалі та повторювані протиправні дії відповідача певним чином відобразилися на стані здоров`я позивача, який є особою похилого віку, інвалідом війни, призвели до нервового розладу та перевтомлення, що в свою чергу привело до загострення хронічних захворювань та виявленню нових хвороб. Очевидно протиправні дії Відповідача привели до відчуття позивачем пригніченості, приниження гідності, постійним очікуванням вчинення чергових порушень пенсійного законодавства, що знову потребуватимете нервового напруження та матеріальних затрат для забезпечення правового захисту. Це привело до загострення хронічних захворювань, збільшення витрат на придбання ліків, додаткового лікування та значних витрат на лікування.

Внаслідок довготривалих, систематичних протиправних дій відповідача, стрес від очевидно протиправних дій відповідача привів до відчуття позивачем пригніченості, постійним очікуванням вчинення чергових порушень пенсійного законодавства, що знову потребуватимете нервового напруження та матеріальних затрат для забезпечення правового захисту. До отриманих під час служби в органах внутрішніх справ та під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС хронічних захворювань, що стали причиною звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, кожного року внаслідок пережитих стресів та підвищених фізичних та психологічних навантажень, додавались загострення хронічних захворювань та виявлення нових тяжких захворювань.

Тривале невиконання рішень суду, на думку Позивача, призвели до заподіяння йому моральної шкоди, яку він визначив у розмірі 100 000,00 грн. та просить стягнути з відповідача на свою користь.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги не направив.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність представника відповідача, який не з`явився в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши позивача, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначав, що рішеннями судів у справах №640/15337/19, №640/23165/19, №640/2931/20, №640/21151/21, №640/15466/22, №640/18617/22, №320/9453/23 було визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві та зобов`язано їх вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії.

Позивач не надав суду рішень по вказаних справах. Однак так як реєстр судових рішень є відкритим, суд не позбавлений можливості їх дослідити при вирішенні заявлених вимог.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 лютого 2020 року (справа №640/15337/19) позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 80% розміру грошового забезпечення до 77% при здійсненні перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 80 % від відповідних сум грошового забезпечення та провести відповідні виплати з врахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 05.03.2019 року, з врахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.01.2018 року, з врахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Державної казначейської служби України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди (справа №640/23165/19), закрито ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 червня 2022 року позаяк є такі, що набрали законної сили, рішення у справах № 640/15337/19 та № 640/2931/20 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Ухвала набрала законної сили.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 квітня 2021 року (справа №640/2931/20) позов ОСОБА_1 до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, визнано протиправним дії Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 00032684) щодо не підготовки та не надання до ГУ ПФУ в місті Києві оновлених довідок про розмір грошового забезпечення позивача, в особі ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: у відсоткових розмірах, не менших тих, з яких обчислювався основний розмір його пенсії до 01.03.2018 (надбавка за особливо важливі завдання (29%) та премія (16%), для здійснення обчислення та перерахунку з 19.04.2018 року призначеної позивачу з 19.04.2018 року пенсії по інвалідності; зобов`язано відповідача Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 00032684) підготувати та подати до ГУ ПФУ в місті Києві оновлену довідку про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 року підготувати із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: у відсоткових розмірах, не менших тих, з яких обчислювався основний розмір його пенсії до 01.03.2018 (надбавка за особливо важливі завдання (29%) та премія (16%), для здійснення обчислення та перерахунку з 05.03.2019 року призначеної позивачу з 19.04.2018 року пенсії по інвалідності. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено - без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року - без змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 квітня 2022 року (справа №640/21151/21) позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву» про розмір грошового забезпечення №1649 від 02.07.2021 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву» про розмір грошового забезпечення №1649 від 02.07.2021 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням вже виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення набрало законної сили.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 вересня 2024 року (справа №640/15466/22) позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження належної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром з 01.04.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву» №1649 від 02.07.2021, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2022 у справі № 640/21151/21, без обмеження максимальним розміром.

Рішення набрало законної сили.

Рішенням Київського окружного адміністративного судувід 07 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії (справа №640/18617/22) задоволено та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження пенсії максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 01 березня 2023 року з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження пенсії максимальним розміром. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2021, щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Ухвалою від 30 травня 2025 року заяву позивача про виправлення описки в рішенні суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено. Пункт третій резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 викладено в наступній редакції: «3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження пенсії максимальним розміром.». У решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 в адміністративній справі №640/18617/22 - залишено без змін.

Рішення суду з врахуванням виправленої описки набрало законної сили.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії (справа № №320/9453/23) задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії, перерахованої з 1 березня 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без врахування щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 1 березня 2023 року нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії, перерахованої відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з врахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Рішення набрало законної сили.

З копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 24.09.2025 року вбачається, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2022 року у справі №640/21151/21 нараховано кошти в сумі 209 955,49 грн., на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №640/15466/22 нараховано кошти в сумі 67 416,80 грн. та на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі №640/18617/22 нараховано кошти в сумі 82 596,93 грн. та роз`яснено, що зазначені суми будуть виплачені в межах бюджетних асигнувань, виділених на вказану мету.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, зазначені суми станом на даний час йому не виплачені. Відповідач також не надав суду доказів на підтвердження факту виплати зазначеної суми.

Звертаючись до суду з позовом та визначаючи розмір матеріальної шкоди в сумі 359 969,22 грн. позивач обґрунтовував її розмір сумою нарахованої пенсії на виконання рішень судів та не виплаченої на даний час.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (пункт 64, заява № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Стаття 22 ЦК України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» роз`яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для застосування такого виду відповідальності, який передбачений вищезазначеними нормами є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Водночас розмір нарахованої суми пенсії на виконання рішень судів не є збитками в розумінні діючого законодавства, а тому заявлені вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень зазначеної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Судова практика при цьому виходить із положення, що "відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору" (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначав, що внаслідок невірного нарахування пенсійного забезпечення, постійного звернення до суду з позовами, він зазнав моральних страждань внаслідок чого він проходив лікування та має ряд захворювань.

Суду на підтвердження обґрунтування моральної шкоди не надані докази факту заподіяння позивачеві моральних страждань, а тому з врахуванням зазначеного, враховуючи недоведеність всіх умов, необхідних для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи що позивачем не доведено заявлені вимоги належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 76-81, 141, 264, 263, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г.Притула