Ухвала суду № 137648374, 24.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

24 червня 2026 року м. ХарківСправа № 925/1473/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛАНКА ЮА" про забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛАНКА ЮА", 33009, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 109-Г до відповідача 1: фізичної особи ОСОБА_1 , відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Твенстас", 61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 10 про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

28.11.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛАНКА ЮА" звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до відповідача 1 фізичної особи ОСОБА_1 , відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Твенстас" про солідарне стягнення 7 860 503, 16 грн. основного боргу, 786 050,32 грн. штрафу, 332 4994, 32 грн. плати за користування чужими грошовими коштами та 636 701, 79 грн. суми пені. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Твентас" умов договору поставки № 31/01 від 31.01.2025 року в частині повної та своєчасної поставки товару та повернення позивачу попередньої оплати, за належне виконання якого поручився відповідач -1 ОСОБА_1 на підставі договору поруки від 28.04.2025 року.

Разом із позовною заявою, Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛАНКА ЮА" було надано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.12.2025 року у справі № 925/1473/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Селанка ЮА" та заяву про забезпечення позову передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Селанка ЮА" до відповідачів ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Твентас" про стягнення заборгованості та заяву про забезпечення позову передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 року визначено суддю - доповідача Ємельянову О.О.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяву Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕЛАНКА ЮА" про забезпечення позову, зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

В обґрунтування наданої до суду заяви про забезпечення позову, заявник зазначає, що 31 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛАНКА ЮА» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЕКСПРЕСАГРО» (постачальник), код ЄДРПОУ 45274275), було укладено договір поставки Nє31/01, відповідно до якого постчальник взяв на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупця хімчну продукцію. а позивач зобов`язався належним чином прийняти і оплатити товар в сумі і строки на умовах визначених цим договором.

31 січня 2025 року між покупцем та постачальком була підписана специфікація Nєl, якою було передбачено зобов`язання постачальника поставити покупцю аміачну селітру в кількості 220 тон на загальну суму 4 378 000,00 грн. а зобов`язання позивача - здійснити 100% попередню оплату вартості товару. 31 січня 2025 року постачальником було надано покупцю рахунок НОМЕР_1 на оплату вартості селітри аміачної в сумі 4 378 000.00 грн., який був оплачений покупцем 31.01.2025 ркоу згідно платіжної інструкції №86 у сумі 875 600,35 грн. та 03.02.2025 року згідно платіжної інструкції №94 у сумі 3 502 401,41 грн.

12 лютого 2025 року між покупцем та постачальником була підписана специфікація № 2, якою було передбачено зобов`язання постачальника поставити покупцю аміачну селітру в кількості 248 тон на загальну суму 4 935 201.98 грн., а зобов`язання покупця здійснити 100% попередню оплату вартості товару. 12 лютого 2025 року постачальником було надано покупцю рахунок №3 на оплату вартості селітри аміачної в сумі 4 935 201,98 грн., який був оплачений покупцем 12.02.2025 року згідно платіжної інструкції № 130 на суму 2 487 600,99 грн. та згідно платіжної інструкції № 131 на суму 2 487 600,99 грн.

Згідно видаткових накладних № 12 від 21.03 2025 року, № 10 від 26.03 2025 року та № 11 від 29.03.2025 року відповідачем було відвантажено позивачу 73 тони аміачної селітрі оплаченого позивачем об`єму та не відвантажено залишок на загальну суму 7 860 503 грн.

09 квітня 2025 року між позивачем та відповідачем-2 була підписана специфікація № 3, якою було передбачено зобов`язання відповідача-2 поставити позивачу аміачну селітру у кількості 395 тон на загальну суму 7 860 503,16 грн. у строк до 28.04.2025 року включно. Проте, жодних поставок товару постачальником здійснено не було. Також, позивач зазначає, що листом № 8 від 16.05.2025 року постачальник визнав свою заборгованість пере покупцем за непоставлений товар (395 тон) у розмірі 7 860 503,16 грн. та зобов`язання повернути грошові кошти позивачу у період з 02.06 2025 року по 15.06.2025 року.

В подальшому з метою забезпечення зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЕКСПРЕСАГРО» за договором поставки № 31/01 від 31.01.2025 року між позивачем та (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) 28 квітня 2025 року було укладено договір поруки.

Проте, свої зобов`язання про повернення позивачу грошових коштів у розмірі 7 860 503,16 грн. ні боржник, ні кредитор не виконав.

За твердженнями заявника, на момент укладання договору поставки ОСОБА_1 була директором та єдиним учасником і відповідно кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЕКСПРЕСАГРО». В подальшому, як стало відомо заявнику, до відомостей Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій було внесено запис про зміну відомостей відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЕКСПРЕСАГРО», а саме: змінено назву товариства «АВТОЕКСПРЕСАГРО» на «ТВЕНТАС», про зміну керівника з ОСОБА_1 на набувача частки у розмірі 100% від статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальність «АВТОЕКСПРЕСАГРО» громадянина Казахстану ОСОБА_2 , та про зміну кінцевого бенефіціарного власника з ОСОБА_1 на громадянина Казахстану ОСОБА_3 , зміну структури власності та зміну юридичної адреси.

3 наведеного на думку заявника, вбачається, що ОСОБА_1 були вчинень ді які спрямовані на ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань по повернення позивачу грошових коштів у розмірі 7 860 503,16 грн., та які можуть ускладнити та не уможливити виконання рішення суд по їх примусовому стягненні.

У зв`язку із чим, просить суд застосувати заходи до забезпечення позову шляхом:

- арешту рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на суму грошової вимоги 11 822 198,79 грн.;

- арешту грошових коштів, що належать ОСОБА_1 і знаходяться на усіх її рахунках в усіх банківських або інших фінансово - кредитних установах в межах суми грошової вимоги 11 822 198,79 грн.

Суд дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначений вичерпний перелік підстав вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно її положень забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В будь-якому випадку, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову та у відповідності до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №922/2163/17).

Таким чином, із урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі від 22.07.2021 року №910/4669/21.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З аналізу вищевикладеного слідує, що заявник зобов`язаний надати достатні докази, що підтверджують наявність обставин, що є підставою для обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Отже, заявник повинен надати до суду докази що дають підстави для висновку про те, що відповідач 1 фізична особа ОСОБА_1 , та відповідач 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Твенстас" здійснюють відповідні дії (підготовки тощо), щодо уникнення виконання зобов`язання.

Самі лише посилання заявника на те, що після укладення договору поставки відбулися зміни у відомостях щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЕКСПРЕСАГРО», а саме: зміна найменування товариства, складу учасників, керівника, кінцевого бенефіціарного власника, структури власності та юридичної адреси, не є достатніми та належними доказами існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, заявником в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано жодних доказів того, що зазначені реєстраційні зміни були спрямовані на приховування активів товариства, відчуження належного йому майна, виведення грошових коштів, припинення господарської діяльності чи інше ухилення від виконання зобов`язань перед позивачем. Також відсутні докази того, що внаслідок таких змін відповідач став неплатоспроможним або що його майновий стан істотно погіршився.

Суд зазначає, що зміна учасників товариства, керівника, кінцевого бенефіціарного власника, найменування чи місцезнаходження юридичної особи сама по собі не свідчить про недобросовісну поведінку відповідача та не може розцінюватися як намір ухилитися від виконання зобов`язань чи майбутнього судового рішення. Отже, доводи заявника ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливих ризиків невиконання рішення суду та не підтверджені належними і допустимими доказами, що виключає наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, за висновком суду, заявником (позивачем) в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду достатніх, належних та допустимих доказів існування зазначених вище обставин, а саме, заявником не надано до суду жодних письмових та/або речових та/або електронних доказів та/або показання свідків, котрі в сукупності давали б суду підґрунтя для висновку про те, що відповідачі дійсно вчиняють підготовчі дії (або мають реальний намір їх вчинити у майбутньому) спрямовані на приховування активів товариства, відчуження належного йому майна, виведення грошових коштів, припинення господарської діяльності чи інше ухилення від виконання зобов`язань перед позивачем.

З вищевикладеного слідує, що за відсутності жодних відповідних доказів суд позбавлений можливості зробити обґрунтоване припущення про існування фактичних обставин, котрі як зазначає заявник (позивач) у заяві про забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав позивача.

У зв`язку із чим, за висновком суду, подана заявником (позивачем) заява про забезпечення позову ґрунтується лише на бездоказових припущеннях щодо того, що такі дії відповідача 1 можуть ускладнити та унеможливити виконання рішення суду по їх примусовому стягненні, за захистом якого він звернувся до суду.

Суд приймає до уваги, що самі лише посилання заявника (позивача) у заяві про забезпечення позову на те. що після укладення договору поставки відбулися зміни у відомостях щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЕКСПРЕСАГРО», а саме: зміна найменування товариства, складу учасників, керівника, кінцевого бенефіціарного власника, структури власності та юридичної адреси, без надання до суду належних та допустимих доказів про вірогідність вчинення відповідачами тих чи інших дій, не є достатньою підставою для необхідного в розумінні частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За таких обставин, оскільки заявником (позивачем) не доведено те, що невжиття, визначених нею заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги баланс інтересів сторін, та за відсутності доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраних заявником заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів у підтвердження викладених у заяві обставин, отже у задоволенні поданої заяви необхідно відмовити як необґрунтованої.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛАНКА ЮА" про забезпечення позову -відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме 24 червня 2026 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Ухвалу підписано 24 червня 2026 року

СуддяО.О. Ємельянова