Ухвала суду № 137648277, 24.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

24 червня 2026 року м. ХарківСправа № 922/3654/24 (922/4253/25)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.

розглянувши подання приватного виконавця Шевченко М.С. вх. №15030 від 19.06.2026 по справі

за позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ" до ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ" про визнання правочину фраудаторним та витребування майна

в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ"

за участю приватного виконавця Шевченко М.С. в режимі відеоконференції

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 у справі №922/3654/24 (922/4253/25):

визнано недійсним Договір купівлі-продажу №175 від 21.11.2023, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗІТА-ТКФ (код ЄДРПОУ 34563455, 61072, м. Харків, пр. Науки, 27-Б) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), яким відчужено транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 1968, (2010), синій, № двиг. НОМЕР_2 , № шасі, № куз. НОМЕР_3 .

витребувано у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗІТА-ТКФ (код ЄДРПОУ 34563455, 61072, м. Харків, пр. Науки, 27-Б) транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 1968, (2010), синій, № двиг. НОМЕР_2 , № шасі, № куз. НОМЕР_3 .

стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗІТА-ТКФ (код ЄДРПОУ 34563455, 61072, м. Харків, пр. Науки, 27-Б) на користь ліквідатора ТОВ "ЗІТА-ТКФ" арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) - 1 211,20 грн судового збору.

стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ліквідатора ТОВ "ЗІТА-ТКФ" арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) - 3 633,60 грн судового збору.

24.02.2026 на виконання вказаного рішення були видані накази.

19.06.2026 до суду надійшло подання приватного виконавця Шевченко М.С., яким здійснюється виконавче провадження №80635913 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 922/3654/24 (922/4253/25) від 24.02.2026 про витребування у ОСОБА_1 на користь Товариств з обмеженою відповідальністю ЗІТА-ТКФ транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 1968 (2010), синій, № двиг. НОМЕР_2 , №шасі, № куз. НОМЕР_5 , про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Ухвалою суду від 22.06.2026 подання приватного виконавця Шевченко М.С. призначено до розгляду в засіданні на 24 червня 2026 р. за участю приватного виконавця Шевченко М.С. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів із застосування системи "Захищений відеоконференцзв`язок з судом" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (vkz.court.gov.ua).

Розглянувши подання приватного виконавця Шевченко М.С., судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 у справі №922/3654/24 (922/4253/25):

визнано недійсним Договір купівлі-продажу №175 від 21.11.2023, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗІТА-ТКФ (код ЄДРПОУ 34563455, 61072, м. Харків, пр. Науки, 27-Б) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), яким відчужено транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 1968, (2010), синій, № двиг. НОМЕР_2 , № шасі, № куз. НОМЕР_3 .

витребувано у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗІТА-ТКФ (код ЄДРПОУ 34563455, 61072, м. Харків, пр. Науки, 27-Б) транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 1968, (2010), синій, № двиг. НОМЕР_2 , № шасі, № куз. НОМЕР_3 .

стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗІТА-ТКФ (код ЄДРПОУ 34563455, 61072, м. Харків, пр. Науки, 27-Б) на користь ліквідатора ТОВ "ЗІТА-ТКФ" арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) - 1 211,20 грн судового збору.

стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ліквідатора ТОВ "ЗІТА-ТКФ" арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) - 3 633,60 грн судового збору.

24.02.2026 на виконання вказаного рішення були видані накази.

Приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Шевченко Мариною Сергіївною, відкрито виконавче провадження №80635913 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 922/3654/24 (922/4253/25) від 24.02.2026 про витребування у ОСОБА_1 на користь Товариств з обмеженою відповідальністю «ЗІТА-ТКФ» транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 1968 (2010), синій, № двиг. НОМЕР_2 , №шасі, № куз. НОМЕР_5 .

Розглянувши вказане подання, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, зважаючи на такі обставини.

Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Отже, з системного аналізу вище наведених правових норм вбачається, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Водночас, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.

Відтак, якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про виконавче провадження".

Означена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/8130/17.

Варто зауважити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Нормами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Так, пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Подання приватного виконавця обґрунтовано тим, що 30.03.2026 ним винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80635913, яку, відповідно вимогам ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем направлено боржнику рекомендованим поштовим відправленням №R067135993651 з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у виконавчому документі: 11401, Житомирська обл., Коростенський р-н, смт. Народичі, вул. Молодіжна, буд. 23.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № R067135993651, зазначену постанову Боржником було отримано.

За таких обставин, вбачається, що Боржник - Миколайчук Марія Іванівна обізнана про відкрите відносно нього виконавче провадження № 80635913 та обов`язок виконати рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 по справі №922/3654/24 (922/4253/25), яке набрало законної сили 24.02.2026.

01.04.2026 на адресу Боржника рекомендованим поштовим відправленням №R067137696930 було направлено вимогу приватного виконавця № 442 про надання протягом двох робочих днів з дня тримання вимоги інформацію про місцезнаходження транспортного засобу VOLKSWAGEN CADDY, 1968 (2010), синій, №двиг. НОМЕР_2 , № шасі, № куз. НОМЕР_5 .

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №R067137696930 вказану вище вимогу № 442 Боржником було отримано.

Однак у встановлений строк Миколайчук М.І. не надала жодної інформації щодо місцезнаходження вказаного транспортного засобу, а також не повідомила про причини неможливості виконання вимоги виконавця.

У зв`язку з відсутністю інформації про місцезнаходження зазначеного транспортного засобу, 10.04.2026 приватним виконавцем винесено постанову про розшук майна Боржника, а саме транспортного засобу VOLKSWAGEN CADDY, 1968 (2010), синій, № двиг. НОМЕР_2 , № шасі, № куз. НОМЕР_5 , яку направлено на виконання уповноваженим органам Національної поліції України. Станом на день звернення з поданням транспортний засіб залишається не розшуканим, боржником його місцезнаходження не повідомлено та добровільно для опису та арешту не надано.

Таким чином, суд погоджується з доводами приватного виконавця про те, що Миколайчук М.І. не виконала законну вимогу приватного виконавця та не виконала свій обов`язок, чим створила перешкоди для здійснення виконавчих дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження майна боржника та виконання рішення суду.

Згідно статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Пунктами 5, 6 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що Боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця.

29.04.2026 на адресу Боржника рекомендованим поштовим відправленням №R067160565540 було направлено вимогу приватного виконавця № 603, якою зобов`язано Миколайчук М.І. з`явитися до виконавця у визначений день та час, а також надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання; надати достовірні відомості про місцезнаходження транспортного засобу VOLKSWAGEN CADDY, 1968 (2010), синій, № двиг. НОМЕР_2 , № шасі, № куз. НОМЕР_5 .

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №R067160565540 вказану вище вимогу № 603 Боржником було отримано. Однак у визначені зазначеною вимогою дату та час Миколайчук М.І. до приватного виконавця не з`явилася, письмових чи усних пояснень щодо причин своєї неявки не надала, про наявність поважних причин неможливості прибуття не повідомила. Крім того, вимогу приватного виконавця щодо надання інформації про місцезнаходження вищевказаного транспортного засобу Боржником виконано не було.

Також Боржником не надано жодних пояснень щодо причин невиконання виконавчого документа, не повідомлено про вжиття будь-яких заходів, спрямованих на його добровільне виконання, а також не надано відомостей, які могли б сприяти своєчасному та повному виконанню рішення суду.

Водночас про наявність обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, зокрема хвороби сторони виконавчого провадження, перебування у відрядженні, дії обставин непереборної сили, стихійного лиха чи інших об`єктивних причин, які могли б бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій, Боржник приватного виконавця не повідомляв. Будь-яких письмових заяв, клопотань чи повідомлень щодо неможливості виконання вимог виконавця або реалізації прав, наданих Законом України «Про виконавче провадження», від Боржника не надходило.

З метою забезпечення виконання рішення суду та надання Боржнику додаткової можливості виконати законні вимоги виконавця, 11.05.2026 на адресу Боржника рекомендованим поштовим відправленням № R067170293565 було повторно направлено вимогу приватного виконавця № 635 аналогічного змісту.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № R067170293565 зазначену вимогу № 635 Боржником також було отримано.

Незважаючи на належне повідомлення та обізнаність про зміст вимог приватного виконавця, Миколайчук М.І. повторно не виконала законну вимогу приватного виконавця, до виконавця не з`явилася, інформацію про місцезнаходження транспортного засобу не надала та жодних пояснень щодо причин невиконання вимог не подала.

Таким чином, суд погоджується з доводами приватного виконавця стосовно того, що поведінка Боржника свідчить про систематичне ігнорування законних вимог приватного виконавця, невиконання обов`язків, покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження», що є нічим іншим, як ухиленням від виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 по справі №922/3654/24 (922/4253/25).

В даному випадку про ухилення боржника від виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 по справі № 922/3654/24 (922/4253/25) свідчить, зокрема:

- не прибуття на вимогу виконавця (пункт 5 частини 5 статті 19 Закону);

- не надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця (пункт 6 частини 5 статті 19 Закону).

- не надання інформації про місцезнаходження транспортного засобу на вимогу приватного виконавця.

- систематичний характер невиконання законних вимог приватного виконавця та тривалий час невиконання рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 по справі № 922/3654/24 (922/4253/25) про наявність якого боржник достеменно обізнаний.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Крім того, суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) у якій визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009 Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

З огляду на викладені вище обставини у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що Михальчук Марія Іванівна, умисно ухиляється від виконання як вимог приватного виконавця, так і від виконання рішення суду у даній справі в цілому.

Слід також зазначити, що згідно ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009).

Отже, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

З огляду на встановлені факти ухилення Боржника від виконання судового рішення, яке є обов`язковим до виконання, а також його недобросовісну поведінку, зважаючи на наявність у Боржника паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , та з огляду на приписи законодавства щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень, подання приватного виконавця Шевченко М.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити подання приватного виконавця Шевченко М.С. вх. №15030 від 19.06.2026 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника Миколайчук Марії Іванівни.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, громадянку України Миколайчук Марію Іванівну ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань згідно виконавчого провадження №80635913 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 922/3654/24 (922/4253/25) від 24.02.2026.

Ухвала набирає законної сили 24.06.2026 та є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Виконання ухвали покласти на Державну прикордонну службу України.

Надіслати копію цієї ухвали учасникам справи, приватному виконавцю Шевченко М.С та Державній прикордонній службі України.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду підписана 24.06.2026.

СуддяС.А. Прохоров

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.