Рішення № 137647943, 24.06.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/683/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: фізичної особи - підприємця Мички Юрія Васильовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Полісся"

про: стягнення 36 566,59 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ

Фізична особа - підприємець Мичка Юрій Васильович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" про стягнення 36 566,59 грн, з яких: 33 466,00 грн заборгованість, 1 045,41 грн інфляційні втрати, 214,55 грн відсотки річних та 1 840,63 грн пеня.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані тим, що 9 листопада 2025 року фізична особа-підприємець Мичка Юрій Васильович та Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" уклали договір про надання послуг по перевезенню вантажів №09-11/25.

На виконання умов договору та заявки, ФОП Мичка Юрій Васильович надав транспортні послуги (перевезення кукурудзи) для ТОВ "АК Полісся" на загальну суму 33 466,00 грн, які Товариством з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" оплачено не було.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач керуючись пунктом 4.3. договору нарахував за період з 9.03.2026 по 25.05.2026 - 1 840,63 грн пені, а також керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за аналогічний період 1 045,41 грн інфляційних втрат та 214,55 грн відсотків річних.

Відзиву на позов відповідач суду не надав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений на 23 червня 2026 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, проте 23.06.2026 року подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився.

Учасників справи належним чином повідомлено про місце, дату та час розгляджу справи що стверджується наявними у справі довідками про доставку електронних листів.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

9 листопада 2025 року фізична особа-підприємець Мичка Юрій Васильович (виконавець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" (замовник, відповідач) уклали договір про надання послуг по перевезенню вантажів № 09-11/25 (надалі договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із товарно - транспортною накладною форма № 1-ТН або іншої форми, яка містить всі обов`язкові реквізити визначені законодавством для ТТН - надалі перевізний документ) з місця відправлення до пункту призначення по маршруту, вказаному замовником, видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується "вантажоодержувач"), а замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Для здійснення перевезення вантажу виконавець подає під завантаження у визначене замовником місце вантажні автомобілі, кількість та вантажопідйомність яких відповідає наданій заявці замовника, яка надається факсом, електронною поштою або у письмовій формі по кількості, специфікації і вазі вантажів і підтверджується виконавцем шляхом направлення відповіді засобами факсимільного зв`язку та/або електронною поштою. Час відправлення вантажу здійснюється у дні, визначені замовником, на підставі його заявки, по мірі виробничої необхідності. Сторони домовились, що всі заявки та відповіді на них сторони направляють одна одній за реквізитами, що вказані сторонами в розділі 9 цього договору.

Вартість послуг за цим договором узгоджується сторонами електронною поштою та фіксується в акті прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Виконавець зобов`язується виконати обумовлені цим договором перевезення власною автомобільною технікою (далі за текстом договору - техніка та/або автомобільний транспорт та/або автомобіль) чи технікою третіх осіб як це передбачено п. 1.3. цього договору. В будь-кому випадку, техніка, якою надаються послуги, має бути технічно справною.

Згідно з розділом 3 договору "Вартість послуг та порядку розрахунків" сторонами погоджені наступні умови:

3.1. Розмір плати за перевезення підтверджується в окремих узгоджених заявках на перевезення замовника, що є невід`ємною частиною цього договору, і залежить від виду транспортного засобу, виду перевезення, терміновості, маршрутів тощо.

3.2. Сторони щомісяця підписують акти прийому-передачі наданих послуг із зазначенням кількості вантажів і вартості перевезення у двох екземплярах, по одному для кожної сторони.

3.3. Сторони за обопільною згодою погодили, що в разі ненадання виконавцем замовнику до визначених в п. 2.5. та 2.6. цього договору строків первинних документів, які підтверджують фактичне надання послуг, а саме: перевізних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних, актів про фактичну вагу перевезеного вантажу (зерна), актів прийому-передачі наданих послуг, додатків до акту послуги вважаються не наданими виконавцем і відповідно не покладають на замовника обов`язку з їх оплати.

3.4. Вартість (ціна) послуг з перевезення вантажу, встановлюється в заявці, що є невід`ємною частиною даного договору.

3.5. Розрахунок за послуги по перевезенню проводиться замовником на підставі рахунка-фактури виконавця та акту здачі прийняття робіт та здійснюється кожні десять днів.

3.6. Датою оплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника.

3.7. Оплата послуг за цим договором здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів, належних до сплати, на поточний рахунок виконавця.

3.8. У разі відхилення від маршруту без погодження з представником замовника, різниця у відстані не оплачується.

Додатковою угодою №1 від 25.12.2025 року сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2027 року.

У матеріалах справи наявна заявка ТОВ "АК Полісся" адресована ФОП Мичці Ю.В. на перевезення кукурудзи за маршрутом с.Мутвиця (Рівненська область) - м.Старокостянтинів (Хмельницька область), Весняне шосе 5. Вага вантажу 25-27 тон за ставкою 1 450 грн /т без ПДВ. Дата відвантаження 04.12.2025-до завершення жнив.

Згідно з наданою позивачем ТТН №299 від 21.02.2026 року позивач здійснив перевезення для ТОВ "АК Полісся" вантажу масою 23080 кг. Тобто вартість перевезення згідно умов договору складає 33 466,00 грн.

У зв`язку з вказаним перевезенням позивач виставив відповідачу рахунок - фактуру на оплату від 22.02.2026 року.

Також, 22 лютого 2026 року сторони погодили та підписали акт №47 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором №09-11/25 на суму 33 466,00 грн.

23 березня 2026 року позивач направив відповідачу претензію від 20.03.2026 року.

У вказаній претензії позивач просив відповідача провести оплату наданих послуг, передбачених договором №09-11/25 про надання послуг по перевезенню вантажів в сумі 33 466,00 гривень. Вказану суму коштів перерахувати у строк 7 банківських днів.

Згідно з умовами пункту 4.3. договору, у разі порушення термінів оплати послуг, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% за кожний банківський день прострочення від вартості неоплаченого зобов`язання.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач керуючись пунктом 4.3. договору нарахував за період з 9.03.2026 по 25.05.2026 - 1 840,63 грн пені, а також керуючись статтею 625 ЦК України за аналогічний період 1 045,41 грн інфляційних втрат та 214,55 грн відсотків річних.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини сторін стосувалися договору надання послуг з перевезення вантажу. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо сплати коштів в якості оплати наданих послуг.

Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи характер спору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати норми, що регулюють діяльність з перевезення вантажів.

Згідно з нормами статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 916 ЦК України установлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, у відповідності до яких товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України "Про автомобільний транспорт" та цими Правилами.

Транспортна послуга це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з положеннями пункту 11. Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України "Про автомобільний транспорт", форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

У разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику.

Згідно з нормами пункту 14 Правил, форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів.

Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд враховує, що згідно з умовами пунктів 3.4. - 3.5. договору, у відповідача виник обов`язок з оплати наданих послуг, оскільки позивач виконав свій обов`язок з направлення відповідачу документів, передбачених пунктом 3.3. договору. Вказані документи погоджені сторонами.

Також суд установив, що сторони оформили акт наданих послуг на суму 33 466,00 грн, докази оплати якого у строк визначений претензією матеріалах справи не містять.

Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).

Щодо строку виникнення обов`язку оплати суд відзначає, що умови договору не мають чіткого визнання строку оплати. Так пункт 3.5. договору містить положення про оплату кожні десять днів на підставі акту приймання - передачі та рахунку, проте з якого моменту необхідно рахувати 10 ти денний термін (момент підписання, момент направлення, тощо) положення договору не містять.

З врахуванням наведеного суд звертається до законодавчого регулювання вказаного питання. Так, відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

А тому, з огляду на положення статті 530 ЦК України, оскільки строк виконання зобов`язання з оплати послуг чітко не встановлений, відповідно обов`язок оплати виконаних робіт виникає у замовника у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Зокрема, керуючись статтею 530 ЦК України позивач направив відповідачу претензію, якою визначив строк оплати (7 банківських днів).

Вказану претензію відповідач отримав 27.03.2026 року, а відтак строк для оплати встановлений до 03.04.2026 року (включно).

За таких обставин, надаючи правову оцінку застосування позивачем формулювання "банківський день" суд відзначає, що з 01.04.2023 в Україні система переказів функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022, що означає - здійснювати міжбанківські платіжні операції можна в будь-який час, не чекаючи ранку чи закінчення вихідних (четверта версія Системи електронних платежів НБУ - СЕП-4). Після запровадження СЕП-4 (після 01.04.2023), в Україні скасовано поняття "банківський день", тобто міжбанківські перекази можуть бути отримані навіть у вихідні чи святкові дні, ввечері та вночі. Попередня версія СЕП надсилала банківські платежі, здійснені ввечері, на ранок наступного дня, а у вихідні - в перший робочий день.

Таким чином, враховуючи умови договору, зміст претензії, а також скасування поняття "банківський день", відповідач був зобов`язаний здійснити оплату у строку до 03.04.2026 року (включно).

Докази оплати наданих послуг відповідач суду не надав.

Згідно з умовами пункту 4.3. договору, у разі порушення термінів оплати послуг, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% за кожний банківський день прострочення від вартості неоплаченого зобов`язання.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач керуючись пунктом 4.3. договору нарахував за період з 9.03.2026 по 25.05.2026 - 1 840,63 грн пені, а також керуючись статтею 625 ЦК України за аналогічний період 1 045,41 грн інфляційних втрат та 214,55 грн відсотків річних.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно з нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, розмір пені за період з 04.04.2026 по 25.05.2026 складає 1 430,33 грн, а тому у задоволенні вимог про стягнення 410,30 грн суд відмовляє.

За розрахунком суду за період з 04.04.2026 по 25.05.2026 розмір інфляційних втрат складає 468,52 грн, а розмір 3 % річних складає 143,03 грн.

Отже, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 576,89 грн інфляційних втрат та 71,52 грн відсотків річних.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 ).

Аналогічний стандарт доказування застосовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Щодо підсудності даного спору суд відзначає, що згідно статті 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Станом на час пред`явлення даного позову відповідач був зареєстрований у Рівненській області, тому суд прийняв даний спір до розгляду, проте як слідує з відомостей з реєстру юридичних осіб, станом на час вирішення спору місцем реєстрації відповідача є Запорізька область.

Суд враховує, що згідно з правилами статті 31 ГПК України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Висновки суду

Суд встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 33 466,00 грн заборгованості, 1 430,33 грн пені, 468,52 грн інфляційних втрат складає та 143,03 грн 3 % річних.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 410,30 грн пені, 576,89 грн інфляційних втрат та 71,52 грн відсотків річних.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за подання даного позову складає 2 662,40 грн. Здійснивши пропорційно розподіл судових, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 585,32 грн суд покладає на відповідача, решту 77,08 грн на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" (369014, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Краснова Миколи, будинок 18, ідентифікаційний код 41756288) на користь фізичної особи - підприємця Мички Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) 33 466 (тридцять три тисячі чотириста шістдесят шість) грн 00 коп заборгованості, 1 430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн 33 коп пені, 468 (чотириста шістдесят вісім) грн 52 коп інфляційних втрат, 143 (сто сорок три) грн 03 коп відсотків річних та 2 585 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) грн 32 коп судового збору.

3. У задоволенні вимог про стягнення 410,30 грн пені, 576,89 грн інфляційних втрат та 71,52 грн відсотків річних відмовити.

4. Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 77,08 грн покласти на позивача.

Позивач (Стягувач): фізична особа - підприємець Мичка Юрій Васильович ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" (369014, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Краснова Миколи, будинок 18, ідентифікаційний код 41756288).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Андрій КАЧУР