Рішення № 137647747, 24.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4890/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/4890/25

за позовом: Приватного підприємства «Транском Альянс» (вул. Дубнівська, № 14, с. Підгайці, Луцький р-н, Волинська обл., 45602, код ЄДРПОУ 40048708)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксфрут» (просп. Миру, № 5-Р, м. Чорноморськ, Одеський р-н, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 45190578)

про стягнення 559 700,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Приватне підприємство «Транском Альянс» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксфрут» в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в загальному розмірі 559700,00 грн за надані послуги з перевезення вантажів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 09054-Т від 09.05.2024 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за кордоном та транспортних послуг по митній території України.

Позивач наголошує, що на виконання зазначеного договору позивачем було надано відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажів за кордоном, вартість яких загалом становить 644800,00 грн. Жодних зауважень, заперечень чи претензій до ПП «Транском Альянс», як до перевізника, з боку відповідача щодо якості наданих послуг за вказаними заявками та договором не надходило, що, на думку позивача, свідчить про повне та якісне виконання позивачем своїх зобов`язань як перевізника.

При цьому, позивач додає, що відповідач договірні зобов`язання не виконав у повному обсязі, маючи при цьому всі необхідні документи, передбачені договором для оплати наданих ПП «Транском Альянс» послуг з перевезення вантажів заявками та договором. На це також вказує й факт наявності передоплати за договором у розмірі 118700,00 грн, яка була здійснена 08.01.2025, тобто до моменту виникнення зазначених вище заборгованостей.

Позивач звертає увагу, що згідно акту звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2025-13.11.2025, який було запропоновано відповідачу до підписання та надіслано разом із претензією від 14.11.2025, відповідач уже мав заборгованість у розмірі 33600,00 грн.

Відтак, за ствердженням позивача, відповідач, всупереч умов договору № 09054-Т від 09.05.2024 та заявок до нього, не здійснив належним чином та у повному обсязі оплату за надані послуги за відповідними рахунками на оплату. Таким чином, у результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором а заявками, у нього утворилась заборгованість перед ПП «Транском Альянс» у розмірі 559700,00 грн, що і стало причиною виникнення спору.

Отже, як вказує позивач, зобов`язання по сплаті боргу за договором у відповідача виникли ще 01.01.2025, у зв`язку з чим позивачем було здійснено розрахунки за період з 01.01.2025 по 08.12.2025, тобто за весь період прострочення виконання відповідачем зобов`язання.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2025 позовна заява вх.№5029/25 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

12.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву (вх.№ 5029/25 від 08.12.2025) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу № 916/4890/25 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 12.12.2025 була надіслана позивачу до його електронного кабінету та доставлена 12.12.2025 о 20:15 год., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу.

Стосовно здійснення повідомлення відповідача про розгляд справи в суді суд зазначає таке.

Здійснюючи повідомлення відповідача про наявність судового провадження щодо нього, суд враховує, що у відповідача відсутній електронний кабінет, а адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксфрут» є наступна: просп. Миру, № 5-Р, м. Чорноморськ, Одеський р-н, Одеська обл., 68001.

Так, частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, враховуючи відсутність у ТОВ «Люксфрут» електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 12.12.2025 про відкриття провадження у справі № 916/4890/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як убачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17, від 19.12.2024 року у справі № 910/9262/23 тощо.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, тощо).

В пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 року об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1- 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем, а саме на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») розміщувалось відповідне оголошення від 30.12.2025.

Суд вбачає за необхідне також зазначити, що після підписання електронним цифровим підписом судді ухвали суду від 12.12.2025, судом було направлено процесуальне рішення у справі через програму «Діловодство спеціалізованого суду» на наявну у КП «ДСС» адресу електронної пошти відповідача kolesnikiav@imperialua.com. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містять інформацію, що відповідачу документ не доставлено до електронної скриньки та повернено з повідомленням про помилку, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про помилку доставки електронного листа. Окрім того, секретарем судового засідання здійснено спробу передати телефонограму за номером телефону, що зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте надати інформацію не вдалось, оскільки відбувався збій дзвінка.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про розгляд справи і забезпечення реалізації ним своїх прав, матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

У цьому випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 916/4890/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін в порядку ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Австрії»).

У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).

При цьому, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об`єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Одесі, де розташований Господарський суд Одеської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв`язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв`язку потребує додаткового часу. Водночас, у місті Одесі періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Одесі, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів всієї країни, періодичну відсутність електроенергії у зв`язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов`язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

24.06.2026 судом було ухвалено та підписано рішення у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

09 травня 2024 року між Приватним підприємством «Транском Альянс» (надалі - позивач, виконавець, ПП «Транском Альянс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксфрут» (надалі - відповідач, замовник, ТОВ «Люксфрут») був укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 09054-Т (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого цей договір регулює взаємовідносини, що виникають між замовником та виконавцем при плануванні, організації і виконанні перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжміському і міжнародному сполученні.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що виконавець за плату зобов`язується доставити довірений йому замовником вантаж автомобільним транспортом в пункт призначення, у встановлений термін і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу) на умовах і в порядку, погоджених сторонами у цьому договорі, у відповідності до вимог чинного законодавства України і міжнародних правил перевезень, а також згідно з правами і обов`язками сторін, передбаченими цим договором.

Згідно з п. 1.3. договору вид, кількість, маса вантажу, маршрут і термін перевезення, одержувач вантажу, розмір плати виконавцю, а також інші питання, що стосуються виконання цього договору, узгоджуються сторонами додатково і зазначаються замовником у відповідній заявці, яка, у свою чергу, є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.3. договору замовник виступає від свого імені, а так само від імені та за дорученням осіб, з якими має відповідні угоди. Виконавець виступає від свого імені. Виконавець має право покладати виконання цього договору на третіх осіб (перевізників) гарантуючи високу якість обслуговування замовника, збереження і своєчасну доставку ввірених йому вантажів, а також, залишаючись при цьому майново відповідальним за їх дії як за власні, якщо в заявці на перевезення не зазначений обов`язок виконавця виконати зобов`язання особисто. Документом, що підтверджує належне виконання виконавцем послуг з даного договору є підписаний сторонами акт виконаних робіт.

За умовами п.п. 3.1., 3.2. договору на здійснення кожного окремого перевезення замовник надає виконавцю заявку на перевезення. Заявка на перевезення є невід`ємною частиною цього договору стосовно кожного окремого перевезення і містить спеціальні вимоги для кожного окремого перевезення. Умови, обумовлені в заявці на перевезення, мають пріоритетне значення по відношенню до умов цього договору.

Пунктами 5.1.-5.2. договору передбачено, що розрахунки між замовником та виконавцем проводяться на підставі ставки (плати), письмово узгодженої в заявці на кожне окреме перевезення. Всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки сторін.

Згідно з п.п. 5.3., 5.4. договору замовник проводить повну оплату за даним договором протягом 10 календарних днів з моменту отримання оригіналу рахунку-фактури, акту виконаних робіт і товаросупровідного документа, з відповідними відмітками про виконання перевезення. Датою оплати рахунку є дата списання коштів з рахунку замовника.

Відповідно до умов п.п. 9.1., 9.3. договору термін його дії встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2024 року включно. Якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення строку цього договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання даного договору, термін його дії вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік. В кожному наступному випадку, пролонгація цього договору проводиться у порядку, передбаченому цим пунктом.

Договір підписаний повноважними представниками сторін без жодних зауважень та скріплений печатками контрагентів.

Як слідує з матеріалів справи, 13.01.2025 між ТОВ «Люксфрут», як замовником, та ПП «Транском Альянс», як виконавцем, складено заявку № 15011 до договору, котрою погоджено: маршрут: Німеччина - Україна; дату завантаження: 15.01.2025; адресу завантаження - Hamburg; адресу прибуття - Львіська обл., с. Муроване, Топольна, 1 та адресу вивантаження - Львівська обл., с. Малехів, вул. Тараса Дороша, 20А; вартість доставки та страхування вантажу: 91000,00 грн, які повинні бути оплачені протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів; термін доставки - 18.01.2025; автомобільний транспорт з напівпричепом: Scania державні номери НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Окрім того, 13.01.2025 між ТОВ «Люксфрут» та ПП «Транском Альянс» складено заявку № 15012 до договору, котрою погоджено: маршрут: Німеччина - Україна; дату завантаження: 15.01.2025; адресу завантаження - Hamburg; адресу прибуття - Львіська обл., с. Муроване, Топольна, 1 та адресу вивантаження - Львівська обл., с. Малехів, вул. Тараса Дороша, 20А; вартість доставки та страхування вантажу: 91000,00 грн, які повинні бути оплачені протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів; термін доставки - 18.01.2025; автомобільний транспорт з напівпричепом: Volvo державні номери НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

Відповідно до представлених міжнародних транспортних накладних (CMR) №№ 25000272/250110114, 25000273/250110115 від 15.01.2025 вантаж відправлено з Hamburg; перевізник ПП «Транском Альянс», отримувач ТОВ «Люксфрут». На вказаних накладних міститься відмітка про отримання вантажу 18.01.2025.

В свою чергу, 20.01.2025 сторони підписали заявку, в якій погодили такі умови перевезення: маршрут: Нідерланди - Україна; дата завантаження - 24.01.2025; адреса завантаження - Maasdijk; адреса прибуття - Львіська обл., с. Муроване, Топольна, 1; адреса вивантаження - Львівська обл., с. Малехів, вул. Тараса Дороша, 20А; вартість доставки та страхування вантажу - 100400,00 грн протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів документів; термін доставки - 27.01.2025; автомобільний транспорт з напівпричепом: MAN державні номери НОМЕР_5 / НОМЕР_6 .

На підтвердження здійснення організації вказаного перевезення позивачем до матеріалів справи долучено міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № NL550168 від 24.01.2025 щодо перевезення вантажу з Maasdijk; перевізник ПП «Транском Альянс», отримувач ТОВ «Люксфрут». На вказаній накладній міститься відмітка про отримання вантажу відповідачем 27.01.2025.

10.02.2025 між сторонами було підписано заявку, відповідно до змісту якої між сторонами було домовлено про надання послуг з перевезення вантажу за маршрутом Maasdijk (Нідерланди) - с. Малехів (Львівська обл., Україна). За умовами заявки: дата завантаження: 11.02.2025; адреса завантаження - Maasdijk; адреса прибуття - Львіська обл., с. Муроване, Топольна, 1 та адреса вивантаження - Львівська обл., с. Малехів, вул. Тараса Дороша, 20А; вартість доставки та страхування вантажу: 98600,00 грн, які повинні бути оплачені протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів документів; термін доставки - 14.02.2025; автомобільний транспорт з напівпричепом: Volvo державні номери НОМЕР_7 / НОМЕР_8 .

На підтвердження здійснення організації вказаного перевезення позивачем до матеріалів справи долучено міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № NL551984 від 11.02.2025 щодо перевезення вантажу з Maasdijk; перевізник ПП «Транском Альянс», отримувач ТОВ «Люксфрут». На вказаній накладній міститься відмітка про отримання вантажу відповідачем.

10.03.2025 сторони також підписали заявку, в якій погодили такі умови перевезення: маршрут: Нідерланди - Україна; дата завантаження - 11.03.2025; адреса завантаження - Rotterdam; адреса прибуття - Львіська обл., с. Муроване, Топольна, 1; адреса вивантаження - Львівська обл., с. Малехів, вул. Тараса Дороша, 20А; вартість доставки та страхування - 105300,00 грн протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів документів; термін доставки - 14.03.2025; автомобільний транспорт з напівпричепом: Mers державні номери НОМЕР_9 / НОМЕР_10 .

На виконання вказаної заявки позивачу були надані відповідачу послуги з перевезення вантажу з Rotterdam, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 11.03.2025 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.

В подальшому, 17.03.2025 сторони також підписали заявку № 18032 до договору № 200224-Т від 20.02.2024, в якій погодили такі умови перевезення: маршрут: Бельгія - Україна; дата завантаження - 18.03.2025; адреса завантаження - Antwerp; адреса прибуття - Львіська обл., с. Муроване, Топольна, 1; адреса вивантаження - Львівська обл., с. Малехів, вул. Тараса Дороша, 20А; вартість доставки та страхування вантажу - 117400,00 грн протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів документів; термін доставки - 21.03.2025; автомобільний транспорт з напівпричепом: Mers державні номери НОМЕР_11 /AC7779ХХ.

На підтвердження здійснення організації вказаного перевезення позивачем до матеріалів справи долучено міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № ORD1296328 від 18.03.2025 щодо перевезення вантажу з Antwerp; перевізник ПП «Транском Альянс», отримувач ТОВ «Люксфрут». На вказаній накладній міститься відмітка про отримання вантажу відповідачем.

Також, відповідно до представленої міжнародної транспортної накладної (CMR) № 556502 відповідачу були надані послуги з перевезення вантажу з Maasdijk перевізником ПП «Транском Альянс». На вказаній накладній міститься відмітка про отримання вантажу 29.03.2025.

В матеріалах справи міститься рахунок № 169 від 16.01.2025 на оплату наступних послуг: транспортні послуги за кордоном по маршруту Hamburg (Німеччина) - Краківець вантажним автомобілем AC0403HK/AC0403XG - 72000,00 грн; транспортні послуги по митній території України по маршруту Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем AC0403HK/AC0403XG - 19000,000 грн, всього на суму 91000,00 грн.

Окрім того, наявний рахунок № 170 від 16.01.2025 на оплату наступних послуг: транспортні послуги за кордоном по маршруту Hamburg (Німеччина) - Краківець вантажним автомобілем AC9333CB/AC1888XF - 72000,00 грн; транспортні послуги по митній території України по маршруту Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем AC9333CB/AC1888XF - 19000,000 грн, всього на суму 91000,00 грн.

Відповідно до акту надання послуг № 170 від 18.01.2025, підписаного між ТОВ «Люксфрут» та ПП «Транском Альянс», позивач на виконання умов договору № 09054-Т, заявки № 15011 від 13.01.2025 та згідно рахунку № 170 від 16.01.2025 надав відповідачу наступні послуги: транспортні послуги за кордоном по маршруту Hamburg (Німеччина) - Краківець вантажним автомобілем AC9333CB/AC1888XF - 72000,00 грн; транспортні послуги по митній території України по маршруту Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем AC9333CB/AC1888XF - 19000,000 грн. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ складає 91000,00 грн. У вказаному акті, окрім іншого, зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Відповідно до акту надання послуг № 169 від 21.01.2025, підписаного між ТОВ «Люксфрут» та ПП «Транском Альянс», позивач на виконання умов договору № 09054-Т, заявки № 15012 від 13.01.2025 та згідно рахунку № 169 від 16.01.2025 надав відповідачу наступні послуги: транспортні послуги за кордоном по маршруту Hamburg (Німеччина) - Краківець вантажним автомобілем AC0403HK/AC0403XG - 72000,00 грн; транспортні послуги по митній території України по маршруту Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем AC0403HK/AC0403XG - 19000,000 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ складає 91000,00 грн. У вказаному акті також зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

24.01.2025 позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 336 на оплату наступних послуг: транспортні послуги за кордоном по маршруту Maasdijk (Нідерланди) - Краківець вантажним автомобілем AC4222ВЕ/AC7200XF - 80000,00 грн; транспортні послуги по митній території України по маршруту Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем AC4222ВЕ/AC7200XF - 20400,000 грн, а всього на суму 100400,00 грн.

Сторонами складено та підписано акт надання послуг № 336 від 27.01.2025. Відповідно до змісту підписаного сторонами акту, ПП «Транском Альянс» на виконання договору № 09054-Т від 09.05.2024 та заявки № 24011 від 20.01.2025 надано ТОВ «Люксфрут» такі послуги по рахунку № 336 від 24.01.2025: транспортні послуги за кордоном по маршруту Maasdijk (Нідерланди) - Краківець вантажним автомобілем AC4222ВЕ/AC7200XF - 80000,00 грн; транспортні послуги по митній території України по маршруту Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем AC4222ВЕ/AC7200XF - 20400,000 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ становить 100400,00 грн. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Також позивачем складено рахунок № 855 від 14.02.2025 на оплату наступних послуг: транспортні послуги за кордоном по маршруту Maasdijk (Нідерланди) - Краківець вантажним автомобілем AC6200НЕ/AC1114XF - 80000,00 грн; транспортні послуги по митній території України по маршруту Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем AC6200НЕ/AC1114XF - 18600,000 грн, а всього на суму 98600,00 грн.

Того ж дня, на виконання договору № 09054-Т від 09.05.2024, заявки № 11021 від 10.02.2025 та рахунку № 855 від 14.02.2025 між сторонами підписаний акт надання послуг № 855 від 14.02.2025, згідно якого позивачем були надані, а відповідачем прийняті наступні послуги: транспортні послуги за кордоном по маршруту Maasdijk (Нідерланди) - Краківець вантажним автомобілем AC6200НЕ/AC1114XF - 80000,00 грн; транспортні послуги по митній території України по маршруту Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем AC6200НЕ/AC1114XF - 18600,00 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ складає 98600,00 грн та замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Для здійснення оплати вартості транспортних послуг за кордоном та по митній території України по маршруту Rotterdam (Нідерланди) - Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем AC4070СК/AC0690ХО позивач виставив відповідачу відповідний рахунок № 1469 від 12.03.2025 на загальну суму 105300,00 грн.

14.03.2025 між сторонами був підписаний акт надання послуг № 1469 на суму 105300,00 грн, згідно з яким останні погодили, що позивачем були надані, а відповідачем прийняті на підставі договору № 09054-Т від 09.05.2024, заявки № 11013 від 10.03.2025 та рахунку № 1469 від 12.03.2025 наступні послуги: транспортні послуги за кордоном по маршруту Rotterdam (Нідерланди) - Краківець вантажним автомобілем AC4070СК/AC0690ХО - 87000,00 грн; транспортні послуги по митній території України по маршруту Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем AC4070СК/AC0690ХО - 18300,00 грн. Сторони відзначили, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

19.03.2025 ПП «Транском Альянс» складено та виставлено ТОВ «Люксфрут» рахунок № 1658 на оплату наступних послуг: транспортні послуги за кордоном по маршруту Antwerp (Бельгія) - Краківець вантажним автомобілем AC6999СА/AC7779ХХ - 98000,00 грн; транспортні послуги по митній території України по маршруту Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем AC6999СА/AC7779ХХ - 19400,000 грн, а всього на суму 117400,00 грн.

Також між сторонами був підписаний акт надання послуг № 1658 від 20.03.2025, складений на підставі договору № 09054-Т від 09.05.2024, заявки № 18032 від 17.03.2025 та рахунку № 1658 від 19.03.2025, про виконання ПП «Транском Альянс» та прийняття ТОВ «Люксфрут» транспортних послуг за кордоном та по митній території України по маршруту Antwerp (Бельгія) - Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем AC6999СА/AC7779ХХ на загальну суму 117400,00 грн. Замовник, згідно вказаного акту, претензій щодо об`єму, якості та строків надання послуг не мав.

28.03.2025 позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 1846 на оплату транспортних послуг за кордоном та по митній території України по маршруту Rotterdam (Нідерланди) - Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем вантажним автомобілем AC3337СВ/AC7999XР на загальну суму 41100,00 грн.

29.03.2025 між сторонами був підписаний акт надання послуг № 1846 на суму 41100,00 грн, згідно з яким останні погодили, що позивачем були надані, а відповідачем прийняті на підставі договору № 09054-Т від 09.05.2024, заявки № 26035 від 24.03.2025 та рахунку № 1846 від 28.03.2025 наступні послуги: транспортні послуги за кордоном по маршруту Rotterdam (Нідерланди) - Краківець вантажним автомобілем AC3337СВ/AC7999ХР - 34300,00 грн; транспортні послуги по митній території України по маршруту Краківець - Малехів (Україна, Львівська обл.) вантажним автомобілем AC3337СВ/AC7999ХР - 6800,00 грн. Сторони також відзначили, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Так, засобами поштового зв`язку 14.11.2025 позивач направив відповідачу претензію від 14.11.2025 № 14/11/2025, в якій, заначивши про наведені вище обставини та про здійснену замовником 08.01.2025 оплату на суму 118700,00 грн, вимагав протягом 7 робочих днів з дня її отримання сплатити заборгованість згідно з актами надання послуг та рахунками на їх оплату на суму 559700,00 грн. До вказаної вимоги позивачем були додані відповідні рахунки на оплату наданих послуг, акти на підтвердження наданих послуг, а також акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 13.11.2025, з якого вбачається, що за вищеозначеним договором у відповідача також існувала заборгованість за надані позивачем послуги у попередні періоди, які не охоплюються спірним періодом у цій справі, в сумі 33600,00 грн. Направлення позивачем вказаної претензії із доданими до неї документами на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною АТ «Укрпошта» із номером поштового відправлення №4300600173829 від 14.11.2025.

У зв`язку з тим, що відповідачем не було здійснено оплату вартості означених вище послуг, позивач звернувся з даним позовом до суду і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у спірному періоді в розмірі 559700,00 грн.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 3 ст. 306 Господарського кодексу України перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR) (частина 11 стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (частина 12 стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст. 53 Закону вказаного Закону).

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Згідно ст.1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, нормами цивільного права України в розділі «Зобов`язальне право» визначено, що зобов`язання припиняється тільки у випадку їх належного виконання. Тобто, якщо сторона, яка здійснила будь-які дії на виконання своїх договірних зобов`язань, вважає, що інша сторона неналежним чином виконала свої договірні зобов`язання, вона має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів у порядку, визначеному в главі 51 ЦК України із застосуванням наслідків порушення винною стороною її договірного зобов`язання.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України «Послуги. Загальні положення», глави 64 Цивільного кодексу України «Перевезення» та глави 32 Господарського кодексу України.

Судом також встановлено, що відносини між сторонами носять договірний характер, договір укладено сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками, що відповідає приписами ст.ст.207, 208 Цивільного кодексу України, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. Відповідно, даний договір є правомірним правочином в силу ст.204 ЦК України, оскільки сторонами не доведено зворотного. Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач свої зобов`язання за договором перевезення вантажу та його перевезення виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, міжнародними товарно-транспортними накладними CMR, підписаними між сторонами актами наданих послуг тощо.

На переконання, надані позивачем міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) є належним та допустимим доказом надання ним транспортно-експедиторських послуг, що підтверджують виконання позивачем обов`язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу в обумовленому місці вивантаження.

Факти здійснення надання позивачем послуг по перевезенню у період з 15.01.2025 по 29.03.2025 підтверджуються обопільно підписаними актами надання послуг, з яких вбачається надання послуг на загальну суму 644800,00 грн.

Крім того, досліджені судом акти надання послуг містять відтиск печатки відповідача, підпис особи, відповідальної за здійснення відповідної операції, а відповідачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів протиправності використання його печатки чи доказів її втрати, так само і не доведено, що відповідні акти підписано не відповідальною особою за здійснення відповідних операцій, з огляду на що суд вважає не спростованим відповідачем факт надання послуг за договором № 09054-Т від 09.05.2024.

При цьому в процесі розгляду справи ТОВ «Люксфрут» не ставилось під сумнів ані обсяг наданих послуг, ані факт їх отримання, так само як і факт підписання досліджених судом актів.

Відтак, за висновками суду в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що позивачем були надані в повному обсязі послуги з перевезення вантажу, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та актами надання послуг, копії яких додані до матеріалів справи. Означені акти, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог та які описані судом вище, містять підписи та відбитки печаток виконавця та замовника, що свідчить про прийняття відповідних послуг без зауважень та заперечень відповідачем та належне виконання позивачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами правочином. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, вказані дії відповідача свідчать про отримання останнім рахунків та про обізнаність необхідності оплатити позивачу послуги з перевезення вантажів.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо наданих позивачем послуг та/або відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг, а також претензій щодо виконання позивачем умов даного договору суду не надано. В свою чергу отримання відповідачем послуг за спірним договором є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити надані послуги відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Отже, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажів відповідно до означених судом актів є таким, що настав. Разом з тим, відповідачем у визначений договором та заявками строк повної оплати вартості наданих послуг здійснено не було.

Відповідач факту надання йому послуг позивачем не заперечив, отримання документів у зазначені позивачем строки, які є підставою для здійснення розрахунків, не спростував, доказів оплати заборгованості в загальній сумі 644800,00 грн суду не надав. При цьому, сам позивач зазначає, що відповідачем лише частково були оплачені надані послуги з перевезення вантажу на суму 118700,00 грн.

Також, розглядаючи доводи позивача про виникнення у відповідача зобов`язання по сплаті боргу за договором ще 01.01.2025 та про наявність заборгованості у сумі 33600,00 грн за надані позивачем послуги у попередні періоди, тобто станом на 01.01.2025, суд наголошує, що акт взаємних розрахунків не є первинним документом, який підтверджує надання позивачем послуг на суму 33600,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Також у постанові від 25.10.2025 у справі №910/12875/23 Верховний Суд зазначив, що не допускається визнання судом певного твердження позивача лише через відсутність його спростування відповідачем.

Так, на перевізника покладено обов`язок: прийняти вантаж до перевезення; здійснити його транспортування за погодженим маршрутом у встановлений строк; забезпечити належні умови перевезення; зберегти вантаж та передати його одержувачу у стані, придатному для використання за призначенням. Водночас до обов`язків замовника входить оплата вартості наданих послуг протягом 10 та 14 банківських днів після вивантаження товару та отримання оригіналів відповідних документів, передбачених умовами договору та заявок.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

З огляду на це, обов`язок перевізника щодо прийняття вантажу, його транспортування за погодженим маршрутом, забезпечення належних умов перевезення та передачі вантажу у стані, придатному для використання за призначенням, кореспондується з обов`язком замовника оплатити вартість наданих послуг.

Оскільки позивачем не надано відповідних документів, що підтверджують фактичне перевезення вантажу та його передачу вантажоодержувачу, а зміст акта звірки не дозволяє встановити реальність здійснення операції, суд не вбачає підстав вважати факт існування станом на 01.01.2025 заборгованості доведеним у встановленому законом порядку.

Будь-які інші первинні документи, окрім наявних в матеріалах справи, які б підтверджували факт надання позивачем послуг за договором № 09054-Т від 09.05.2024 матеріали справи не містять.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту надання послуг за договором № 09054-Т від 09.05.2024 з надання послуг перевезення вантажів відповідачу, що зумовлює висновок суду про необґрунтованість позову в частині стягнення заборгованості за договором № 09054-Т від 09.05.2024 у розмірі 33600,00 грн.

З огляду на встановлене належне виконання перевізником зобов`язання щодо перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що право перевізника на отримання плати за перевезення виникло лише в межах вартості фактично та належним чином виконаної частини послуг у сумі 644800,00 грн. Таким чином, саме вказана сума відображає обсяг належно наданих послуг перевезення та підлягає оплаті замовником, оскільки відповідає фактично виконаній частині зобов`язання перевізника.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позивачем не доведено, що заявлена до стягнення заборгованість, яка існувала станом на 01.01.2025, стосується виконання перевезення за договором № 09054-Т від 09.05.2024 та відповідними заявками, з огляду на що, суд вважає заявлені вимоги в частині 33600,00 грн необґрунтованими, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення оплати за перевезення в сумі 33600,00 грн слід відмовити, оскільки заявлена до стягнення сума не підтверджена належними первинними документами бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», які свідчать про фактичне виконання господарської операції та її прийняття відповідачем.

Отже, судом встановлено, що загальна заборгованість відповідача за отримані у період з 15.01.2025 по 29.03.2025 від позивача послуги становить 526100,00 грн. В свою чергу, відповідачем не подано ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу.

Враховуючи те, що сума боргу за надані ПП «Транском Альянс» послуги з перевезення за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 09054-Т від 09.05.2024, яка складає 526100,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не спростована відповідачем, й останній на момент ухвалення рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Люксфрут» вказаної суми.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 справа «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до п.5 ч.4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом із наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, що полягало у неналежному виконанні відповідачем умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 09054-Т від 09.05.2024, а, отже, про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на необґрунтованість та недоведеність позивачем існування станом на 01.01.2025 заборгованості в сумі 33600,00 грн.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача коштів за надані позивачем за спірним договором послуги, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів позивача була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 6313,20 грн пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксфрут» (просп. Миру, № 5-Р, м. Чорноморськ, Одеський р-н, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 45190578) на користь Приватного підприємства «Транском Альянс» (вул. Дубнівська, № 14, с. Підгайці, Луцький р-н, Волинська обл., 45602, код ЄДРПОУ 40048708) суму заборгованості в розмірі 526 100 (п`ятсот двадцять шість тисяч сто) грн 00 коп та судовий збір в розмірі 6 313 (шість тисяч триста тринадцять) грн 20 коп.

3. У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 24 червня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський