Ухвала суду № 137647470, 10.06.2026, Господарський суд Київської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" червня 2026 р. Справа № 911/511/26

за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, м. Васильків (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 із заявою від 24.02.2026 р. б/н (вх. № 9079, 24.02.2026 р.) про відкриття справи про його неплатоспроможність.

Зазначену заяву, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 р., передано до розгляду судді Лопатіну А.В.

Ухвалою господарського суду від 03.03.2026 р. прийнято заяву боржника ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Мотальової-Кравець Валерії Юріївни про участь у даній справі призначено на 25.03.2026 р.; викликано в судове засідання, яке відбудеться 25.03.2026 р., Єфімова М.О, явку останнього визнано обов`язковою; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2026 р. відкрито провадження у справі № 911/511/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Мотальову-Кравець Валерію Юріївну, попереднє засідання суду призначено на 06.05.2026 р.

22.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" надійшла кредиторська заява.

23.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника АТ "Універсал Банк" надійшла кредиторська заява.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2026 р. розгляд кредиторської заяви АТ "Універсал Банк", розгляд кредиторської заяви ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" призначено на 06.05.2026 р.

29.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Факторинг Партнерс" надійшла кредиторська заява.

Ухвалою господарського суду від 01.05.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "Факторинг Партнерс" призначено на 06.05.2026 р.

Ухвалою господарського суду від 06.05.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "Факторинг Партнерс", розгляд кредиторської заяви АТ "Універсал Банк", розгляд кредиторської заяви ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 10.06.2026 р.

13.05.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" надійшла кредиторська заява.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" призначено на 10.06.2026 р.

03.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшло клопотання про скасування арештів.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2026 р. розгляд клопотання боржника про скасування арештів призначено на 10.06.2026 р.; встановлено строк до 08.06.2026 р. для подання учасникам у справі пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно предмету розгляду в судовому засіданні, що відбудеться 10.06.2026 р.

08.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" надійшли додаткові пояснення у справі.

У судове засідання учасники справи та заявники кредиторських вимог, належним чином повідомлені про місце, дату та час проведення судового засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Судом враховано, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників судового процесу та заявників кредиторських вимог не перешкоджає проведенню попереднього судового засідання.

Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд

встановив:

Відповідно до п. 1 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із положеннями частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.

Частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2026 р., у відповідності до приписів частини шостої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом (№ публікації 78870).

У встановлений частиною першою ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства 30-денний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі до суду з вимогами до боржника звернулись ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" на суму 159 600,00 грн. та АТ "Універсал Банк" на суму 17 736,05 грн.

Розглянувши кредиторську заяву ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" з грошовими вимогами на суму 159 600,00 грн., проаналізувавши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів заяви кредитора та доданих до неї документів, 13.01.2025 р. між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛОН КРЕДИТ" (надалі ТОВ "СЛОН КРЕДИТ", Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір № 2046150 про надання споживчого кредиту (надалі Договір).

На умовах, встановлених Договором, ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" зобов`язується надати Споживачу кредит у гривні (далі кредит), а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:

Відповідно до п. 1.3. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 32 000,00 грн.

Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 360 днів: з 13.01.2025 р. по 07.01.2026 р.

Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору, ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , яку Боржником вказано особисто під час укладання Договору.

Як зазначає заявник кредиторських вимог, зобов`язання за Договором кредитодавець виконав та надав ОСОБА_1 кредит у сумі 32 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ "ПЕЙТЕК".

Зарахування кредитних коштів здійснено через ТОВ "ПЕЙТЕК" на підставі Договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022 р., укладеного між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ "ПЕЙТЕК".

Відповідно до наданої ТОВ "ПЕЙТЕК" інформації, за договором № 2046150 на платіжну картку № 4441114467487854 успішно перераховано грошові кошти у сумі 32 000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується перерахування кредитних коштів боржнику у спосіб, передбачений умовами кредитного договору.

Крім того, згідно з п. 3.1. Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 3% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. Договору.

Пунктом 1.5.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,5% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Споживач до 11.02.2025 р. або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

1.5.3. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 12.02.2025 р. (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).

Відповідно до п. 5.1. Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п. 5.3. Договору.

Також умовами Договору передбачено право ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" відступати право вимоги за Договором або укладати договори факторингу з третіми особами без окремої згоди споживача з обов`язковим повідомленням його про таке відступлення в порядку, визначеному Законом України "Про споживче кредитування".

ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" є фінансовими установами, які мають право здійснювати відповідні фінансові операції, у тому числі пов`язані з відступленням права вимоги та факторингом.

Так, у зв`язку з невиконанням Боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, 13.08.2025 р. між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" укладено Договір факторингу № 13082025-1, відповідно до якого ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" відступило, а ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" набуло право грошової вимоги до Боржника.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025 р. ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

На виконання вимог ст. 18 Закону України "Про споживче кредитування" та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 13.08.2025 р. № 13082025-1, ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" повідомило в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ".

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Враховуючи зазначене, до Кредитора відповідно до укладеного Договору факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025 р. перейшло право грошової вимоги до Боржника за Договором № 2046150 від 13.01.2025 р., загальна сума заборгованості якого становить 124 560,00 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 32 000,00 грн., заборгованість за процентами 76 560,00 грн., штрафні санкції 16 000,00 грн.

Крім того, згідно п. 1.1. Договору факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025 р. за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Так, відповідно до умов п. 1.4 Договору № 2046150 строк кредиту 360 днів: з 13.01.2025 р. по 07.01.2026 р.

Тобто станом на дату укладання Договору факторингу від 13.08.2025 р. № 13082025-1, строк дії Договору № 2046150 від 13.01.2025 р. не закінчився.

А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Боржником, ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" у період з 15.08.2025 р. по 07.01.2026 р. (146 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 35 040,00 грн.: 32 000,00 грн. * 0,75% = 240,00 грн.*146 календарних дні = 35 040,00 грн.

Як зазначає заявник кредиторських вимог, проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.4. Договору № 2046150 від 13.01.2025 р., а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Боржника у сумі 111 600,50 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 76 560,00 грн., проценти нараховані ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" у сумі 35 040,00 грн.).

Таким чином, кредитор просить визнати грошові вимоги до Боржника у загальному розмірі 159 600,00 грн., з яких: 32 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 76 560,00 грн. нараховані проценти, 35 040,00 грн. проценти, нараховані ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", та 16 000,00 грн. штрафні санкції. Зазначений розмір заборгованості Боржником не заперечується.

Водночас від арбітражного керуючого надійшло повідомлення щодо розгляду заяви кредитора про грошові вимоги, згідно з яким вимоги ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" визнано частково.

Зокрема, арбітражний керуючий визнав обґрунтованими вимоги кредитора лише в частині основної заборгованості за кредитним договором у розмірі 64 000,00 грн., з яких 32 000,00 грн. становить тіло кредиту та 32 000,00 грн. проценти, що відповідають умовам первісного кредитного зобов`язання.

В частині решти заявлених вимог кредитора відмовлено.

Арбітражний керуючий дійшов висновку про відсутність правових підстав для включення до реєстру вимог кредиторів нарахованих новим кредитором процентів у сумі 35 040,00 грн., оскільки право на здійснення додаткових нарахувань після відступлення права вимоги за договором факторингу не було передбачене умовами відповідного договору та не перейшло до нового кредитора. Відповідно, такі нарахування здійснені поза межами переданого обсягу зобов`язання.

Окремо зазначено, що заявлені штрафні санкції не підлягають задоволенню у зв`язку з дією спеціальних норм законодавства, які передбачають звільнення позичальника від відповідальності у вигляді неустойки (штрафів, пені) у період воєнного стану та протягом визначеного законом строку після його припинення, а також обов`язок їх списання кредитодавцем у разі нарахування після 24.02.2022 р.

Крім того, у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. також відмовлено, оскільки такі витрати не передбачені як обов`язкові до відшкодування у процедурі банкрутства, а їх компенсація не узгоджується зі спеціальним регулюванням Кодексу України з процедур банкрутства, який має пріоритет над загальними нормами процесуального законодавства.

Також арбітражний керуючий звернув увагу на неспівмірність заявлених процентів та штрафних нарахувань із розміром основного зобов`язання, що призводить до порушення принципів добросовісності, справедливості та розумності, а також свідчить про дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін і наявність несправедливих умов кредитного договору.

Щодо вимог ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" в частині стягнення з боржника основної суми заборгованості та нарахованих відсотків суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р. у справі № 127-33824/19.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, сьомої ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до частини другої ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, за кредитним договором № 2046150 від 13.01.2025 р. сторони в електронній формі погодили всі істотні умови правочину, зокрема розмір кредиту, валюту (грошову одиницю) зобов`язання, строк та порядок його повернення, розмір і порядок нарахування відсотків, а також інші умови кредитування.

Укладення договору здійснювалося в електронному вигляді шляхом підписання його Боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджує волевиявлення останнього на приєднання до визначених умов та прийняття на себе відповідних зобов`язань.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).

Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про неналежне виконання Боржником умов укладеного кредитного договору в частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

Крім того, оцінивши наведені доводи арбітражного керуючого, суд зазначає, що відповідно до умов договору факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025 р. до нового кредитора перейшло право грошової вимоги у тому обсязі, який існував на момент відступлення права вимоги, включаючи право на отримання основного боргу, процентів, неустойки та інших передбачених договором платежів.

При цьому встановлено, що на момент укладення договору факторингу строк дії кредитного договору № 2046150 від 13.01.2025 р. не закінчився, а сам кредитний договір перебував у стадії належного виконання його умов у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відтак, нарахування процентів у межах строку користування кредитними коштами є складовою погодженого сторонами зобов`язання та не є новим чи самостійно сформованим зобов`язанням нового кредитора, а лише реалізацією вже визначеного умовами договору права вимоги.

З огляду на положення кредитного договору, якими передбачено порядок та розмір нарахування процентів протягом усього строку користування кредитом, а також з урахуванням того, що договір факторингу прямо передбачає перехід до нового кредитора права вимоги як щодо основного боргу, так і щодо процентів та інших платежів, суд не вбачає правових підстав для виключення з розрахунку сум процентів, нарахованих новим кредитором у межах дії основного кредитного договору.

Доводи арбітражного керуючого про відсутність у нового кредитора права на нарахування процентів після укладення договору факторингу є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи відступлення права вимоги, яке передбачає перехід до нового кредитора всього обсягу прав первісного кредитора у зобов`язанні, а не лише фіксованої частини боргу.

Також суд враховує, що умови кредитного договору були погоджені сторонами добровільно, містять чітко визначений порядок нарахування процентів, а також підтвердження боржником отримання повної та зрозумілої інформації про умови кредитування, що узгоджується з вимогами законодавства про споживче кредитування та фінансові послуги. Доказів визнання таких умов недійсними або несправедливими у встановленому законом порядку суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що нараховані проценти за користування кредитними коштами є обґрунтованими, здійсненими в межах умов договору та строку його дії, а тому підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у заявленому розмірі.

Відтак, заперечення арбітражного керуючого в цій частині не приймаються судом до уваги, а грошові вимоги кредитора підлягають визнанню у повному обсязі.

Щодо вимог ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" до боржника на суму 16 000,00 грн. штрафу, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити штраф, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 р. у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 р., яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 р. розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 р., який набрав чинності 24.12.2023 р. Зміни чи виключення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України не здійснювалося.

Також вказаним Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 р. у Законі України "Про споживче кредитування" у розділі IV "Прикінцеві та перехідні положення" пункт 6 викладено в такій редакції: "6. У разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 р. до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Отже, на час розгляду справи в суді є чинними положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, на необхідності застосування яких вказує керуючий реструктуризацією боргів боржника, та положення пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (частина друга статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 р. у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 р. у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 р. у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 р. у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 р. у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів, Верховним Судом вже викладалися. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 р. у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 р. у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12.02.2025 р. у справі № 758/5318/23.

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений між кредитором та боржником договір, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак позичальник ( ОСОБА_1 ) звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця штрафних санкцій на суму 16 000,00 грн., а нараховані позикодавцем штрафні санкції, що передбачені відповідним договором, підлягають списанню позикодавцем.

Відтак вимоги в частині нарахованого штрафу не визнаються судом.

Таким чином, вимоги кредитора до боржника підлягають частковому визнанню у сумі 143 600,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту (32 000,00 грн.) та заборгованості за відсотками (111 600,00 грн.). Вимоги щодо стягнення штрафу визнанню не підлягають.

Водночас, оцінюючи заявлені кредитором вимоги в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., суд враховує таке.

Відповідно до частини першої ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначена норма кореспондується з частиною першою ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

У процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.

У ст. 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсних кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у пункті 1 частини першої цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Водночас аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Згідно із частиною першою ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частина третя ст. 123 ГПК України).

Системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст.ст. 64, 133 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та підлягають позачерговому задоволенню відповідно до частини другої ст. 133 КУзПБ.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 р. у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 р. у справі № 908/100/21.

На підтвердження понесених на правничу допомогу витрат кредитором надано суду укладений з адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною договір про надання правничої допомоги № 28-07/2025 від 28.07.2025 р., заявку № 292 на виконання доручення до вказаного договору від 25.03.2026 р., акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 292 від 21.04.2026 р.

Відповідно до частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною третьою ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно п. 1.1. Договору № 28-07/2025 про надання правничої допомоги від 28-07/2025 р. клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Так, у відповідності до умов зазначеного договору та за наданим актом про надання правничої (правової) допомоги до зазначеного договору, адвокатом було надано наступну правничу допомогу:

1. Збір та аналіз доказів і документів, в тому числі договорів, договору факторингу та інших документів, для подання до господарського суду Київської області заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 911/511/26 (1 год., 2 000,00 грн.);

2. Аналіз ЄДРСР, кредитної документації, обставин щодо боржника, з метою встановлення обґрунтованості вимог кредитора у справі № 911/511/26 (1 год., 2 000,00 грн.);

3. Визначення складу та розміру грошових вимог кредитора у справі № 911/511/26 (1 год., 2 000,00 грн.);

4. Складення заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 911/511/26 (1,5 год., 3 000,00 грн.);

5. Підготовка пакету документів для направлення Боржнику, арбітражному керуючому та подання до господарського суду Київської області заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 911/511/26 (0,5 год., 1 000,00 грн.).

У зв`язку з наданням адвокатом правничої допомоги, Кредитором понесено витрати в сумі гонорару адвоката 10 000,00 грн.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18).

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 р. у справі № 908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 р. у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 р. № 910/15621/19, від 07.09.2022 р. у справі № 912/1616/21 тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 р. у справі № 908/2702/21).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 05.07.2012 р. № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Оцінюючи надані докази на підтвердження понесених кредитором витрат на професійну правничу допомогу адвоката Городніщевої Є.О. у розмірі 10 000,00 грн., суд, керуючись принципами обґрунтованості, співмірності, необхідності та неминучості судових витрат, доходить висновку про часткове задоволення заявлених вимог у цій частині.

З наданого кредитором акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 292 від 21.04.2026 р. вбачається, що адвокатом було витрачено 5 годин на підготовку та подання заяви про визнання грошових вимог кредитора, при цьому вартість однієї години правничої допомоги визначена сторонами у розмірі 2 000,00 грн., а загальна вартість наданих послуг становить 10 000,00 грн.

Разом з тим, враховуючи характер та складність виконаної роботи, обсяг підготовлених процесуальних документів, кількість часу, яка об`єктивно була необхідною для надання відповідної правничої допомоги, а також критерії розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлена погодинна ставка у розмірі 2 000,00 грн. є завищеною для цілей покладення таких витрат на боржника.

У цьому контексті суд вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу для суду не є обов`язковими домовленості, досягнуті між адвокатом та клієнтом у межах укладеного договору про надання правничої допомоги. Визначений сторонами розмір гонорару, у тому числі встановлений у фіксованій сумі або виходячи з погодинної ставки, не покладає автоматичного обов`язку на боржника як особу, яка не є стороною відповідного договору, відшкодовувати такі витрати у повному обсязі.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованим та співмірним визначення вартості однієї години правничої допомоги у розмірі 1 500,00 грн. Враховуючи підтверджений актом обсяг виконаних робіт тривалістю 5 годин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 500,00 грн.

Крім того, враховуючи, що заявлені грошові вимоги кредитора визнані судом частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України. З огляду на викладене, до відшкодування підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 750,00 грн.

Вказані витрати підтверджені належними та допустимими доказами, безпосередньо пов`язані з підготовкою та поданням заяви про визнання грошових вимог кредитора у даній справі, є необхідними для належного захисту його прав та інтересів, а тому підлягають визнанню та відшкодуванню у зазначеному розмірі.

За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 155 674,80 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору та 6 750,00 грн. витрат на правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 143 600,00 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Розглянувши кредиторську заяву АТ "Універсал банк" з грошовими вимогами на суму 17 736,05 грн., проаналізувавши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів заяви кредитора та доданих до неї документів, 20.07.2021 р. між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (надалі Анкета - заява).

Відповідно до 1, 2 пункту Анкети-заяви, Клієнт просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов.

Згідно із другим абзацом Анкети-Заяви, Клієнт підтвердив, що він погоджується з тим, що ця Анкета-Заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі Договір), укладання якого клієнт підтвердив та зобов`язувався виконувати його умови.

Пунктом 4 Анкети-Заяви, Клієнт засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Клієнтом визнано, що УЕП є аналогом власноручного підпису.

Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні Банку та/або Клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на Клієнта.

Згідно п. 5 Анкети-заяви, Клієнт погодився з тим, що невід`ємною частиною Анкети-заяви є Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг "Monobank" (далі Запевнення Клієнта), з підписанням якого в Мобільному додатку Договір набуває чинність.

Відповідно до п. 1 Запевнення Клієнта, підписавши власним УЕП в Мобільному додатку це Запевнення Клієнта, що є невід`ємною частиною Анкети-заяви до Договору, Клієнт:

- підтвердив отримання примірника Договору в Мобільному додатку monobank;

- підтвердив своє ознайомлення та згоду з умовами Договору, згідно з яким буде здійснюватися відкриття та обслуговування його рахунків, розміщення ним вкладів, отримання споживчого кредиту тощо;

- підтвердив укладання ним Договору;

- зобов`язався виконувати умови Договору;

- підтвердив, що інформація передбачена ч. 2. ст. 12 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" йому надана шляхом її розміщення у Договорі та на офіційному сайті Банку.

Крім того, у п. 3 Запевнення Клієнта зазначається, що умови, передбачені ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", визначені в Договорі та Тарифах.

Клієнт беззастережно погодився із тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився із тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Згідно із п. 18 Запевнення Клієнта, Клієнт надав згоду з встановленим в Договорі порядком внесення змін до Договору, в тому числі порядку зміни розміру процентної ставки або інших платежів за споживчим кредитом. Підтвердив свою згоду з тим, що інформування його про зміни умов Договору, в тому числі про тарифи на послуги, що надаються та які можуть бути змінені Банком за Договором, Банк має здійснювати шляхом розміщення нових умов на сайті Банку та шляхом надсилання йому повідомлень у мобільний додаток.

Відповідно до п. 10 Запевнення Клієнта, Клієнт надав право та доручив АТ "Універсал Банк" здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у АТ "Універсал Банк", без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших грошових зобов`язань Клієнта перед АТ "Універсал Банк", що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між Клієнтом та Банком.

Після чого, Клієнт отримав платіжну картку за Договором про надання банківських послуг "Моnоbank".

Відповідно до розділу І Умов і правил, Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг "Моnоbank" письмове звернення клієнта до Банку з проханням відкрити йому банківський рахунок та/або надання йому інших банківських послуг на умовах, визначених Договором. Підписана клієнтом Анкета-заява є підтвердженням укладення Договору.

Відповідно до п. 2.3. Умов і правил, своїм підписом на Анкеті-Заяві та Запевненні Клієнта, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного Договору клієнт ознайомився з текстом розділів, пунктів, підпунктів цих Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Паспорту споживчого кредиту, Прогнозованого графіку щомісячних платежів та усіма умовами інших частин Договору, повністю зрозумів їхній зміст та погоджується з викладеним.

Відповідно до п. 2.4. Умов і правил, Укладаючи Договір Клієнт та Банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених усіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами Договору.

Також заявник кредиторських вимог зазначає, що з Умовами і правилами можна ознайомитися на офіційному сайті Банку, така інформація із повним змістом Умов і правил (із врахуванням всіх змін та наступних редакцій) є у вільному доступі і мережі Internet, а також доступна в мобільному додатку "Monobank".

Так, на виконання умов кредитного договору кредитором було надано боржнику грошові кошти у розмірі 17 736,05 грн. Водночас боржник взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення отриманих кредитних коштів належним чином не виконує, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у зазначеному розмірі.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).

Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання боржником умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на дату розгляду заяви залишається непогашеною.

Як зазначає кредитор та не заперечує боржник, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 17 736,05 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені вимоги визнані керуючим реструктуризацією та не оспорюються боржником, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання грошових вимог кредитора у заявленому розмірі.

За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Акціонерне товариство "Універсал Банк" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 23 060,85 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 17 736,05 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Крім того, з пропущенням, встановленого частиною першою ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, 30-денного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі до суду з вимогами до боржника звернулись ТОВ "Факторинг Парнерс" на суму 56 593,25 грн. та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" на суму 17 764,75 грн.

Розглянувши кредиторську заяву ТОВ "Факторинг Партнерс" з грошовими вимогами на суму 56 593,25 грн., а також дослідивши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів заяви, 17.02.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 (надалі по тексту Боржник або Позичальник) за допомогою веб-сайту Кредитодавця, який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем Позикодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 96585011 (надалі по тексту Кредитний договір).

Зазначений Кредитний договір, укладений у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про споживче кредитування" в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Боржнику кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:

- Сума кредиту 2 500,00 грн.;

- Строк користування кредитними коштами 365 днів, з 17.02.2025 р. та закінчується 16.02.2026 р. (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду;

- Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять - 0,01 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до умов кредитного договору, при застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки:

- Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 1,0 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Як зазначає заявник, він виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Боржнику Кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на Рахунок Позичальника/Картковий рахунок Позичальника.

Боржник, підписавши Кредитний договір та отримавши кредитні кошти, зобов`язався повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором (Графіку розрахунків (платежів), зокрема Протягом Дисконтного (пільгового) періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, а після закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору, зокрема, але не виключно: порушення Позичальником строків оплати процентів, невжиття заходів щодо підтвердження його фінансового стану, тощо Кредитор має право вимагати дострокового погашення усієї заборгованості за Кредитом.

Також 22.01.2025 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або боржник) укладено Договір № 2043580 (далі Договір).

Боржник з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕЛФІ КРЕДИТ", отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Відповідно до умов кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Кредитодавеця, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "Selfie Credit".

Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/Мобільний застосунок "Selfie Credit", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Кредитодавецем правильності введення коду, направленого Кредитодавецем на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході (в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "Selfie Credit".

На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір): 10 000,00 гривень; тип кредиту кредит; строк кредиту: 360 днів.

Заявник зазначає, що кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором.

Сторони договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються Кредитодавцем у безготівковій формі на рахунок Позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника.

Сторони домовились, що несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, цього Договору, а також, що порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом підписання Сторонами додаткових договорів/угод.

Підписанням Кредитного договору Боржник підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕЛФІ КРЕДИТ", які розміщені на Веб-сайті Кредитодавця. Приймаючи умови Кредитного Договору, Боржник підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Відповідно до умов кредитного договору, Позичальник зобов`язався повернути Кредит Кредитодавцю в строк передбачений Кредитним договором. Проте своїх зобов`язань з повернення грошових коштів Боржник не виконав, внаслідок чого у Позичальника виникла заборгованість.

Крім того, 21.07.2025 р. було укладено договір № 21-07/25, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕЛФІ КРЕДИТ" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2043580.

10.11.2025 р. було укладено договір № 10-11/25, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКО ФІН" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 96585011.

Відповідно до частини першої ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Так, до ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" перейшло право вимоги до Боржника за договором № 96585011 та за договором № 2043580.

Водночас станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами боржником не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у боржника обліковується прострочена заборгованість.

Кредитор зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 96585011 від 17.02.2025 р., що підлягає стягненню з позичальника становить 8 393,25 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2 325,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6 068,25 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 2043580 від 22.01.2025 р., що підлягає стягненню з позичальника становить 48 200,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 10 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 18 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 15 200,00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 5 000,00 грн.

Боржник заперечень щодо заявлених вимог не подав. Водночас арбітражний керуючий у повідомленні про результати розгляду грошових вимог ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" зазначив про наявність підстав для їх часткового визнання.

Згідно з повідомленням арбітражного керуючого, визнанню підлягають грошові вимоги кредитора в частині основного боргу та процентів за кредитними договорами, а також судовий збір у розмірі 5 324,80 грн.

Водночас арбітражний керуючий заперечив щодо включення до складу кредиторських вимог неустойки (штрафу, пені) у розмірі 5 000,00 грн., посилаючись на те, що такі нарахування здійснені в період дії воєнного стану та суперечать положенням пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Щодо вимог ТОВ "Факторинг Парнерс" в частині стягнення з боржника основної суми заборгованості та нарахованих відсотків суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р. у справі № 127-33824/19.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, сьомої ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до частини другої ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, за кожним із двох кредитних договорів сторони в електронній формі погодили всі істотні умови правочину, зокрема розмір кредиту, валюту (грошову одиницю) зобов`язання, строк та порядок його повернення, розмір і порядок нарахування відсотків, а також інші умови кредитування.

Укладення договорів здійснювалося в електронному вигляді шляхом підписання їх Боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджує волевиявлення останнього на приєднання до визначених умов та прийняття на себе відповідних зобов`язань.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).

Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, матеріали справи свідчать про неналежне виконання боржником умов укладених кредитних договорів у частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

Зокрема, за кредитним договором № 96585011 від 17.02.2025 р. заборгованість боржника становить 8 393,25 грн., з яких: 2 325,00 грн. за тілом, 6 068,25 грн. за відсотками; за договором № 2043580 від 22.01.2025 р. заборгованість боржника становить 43 200,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. тіло, 33 200,00 грн. відсотки.

Зазначені вимоги визнані керуючим реструктуризацією, не заперечені боржником та є такими, що підлягають визнанню судом у заявленому розмірі.

Щодо вимог ТОВ "Факторинг Партнерс" до боржника в частині стягнення штрафу у розмірі 5 000,00 грн. суд зазначає таке.

При розгляді кредиторських вимог у цій справі судом уже було сформовано підхід до оцінки вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за кредитними договорами з урахуванням правового регулювання, що діє в період воєнного стану та визначає особливості відповідальності позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Зазначений підхід був викладений вище по тексту ухвали при розгляді кредиторської заяви ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", відповідно до якого суд виходив з необхідності застосування положень чинного законодавства, якими встановлено спеціальний режим відповідальності боржника за порушення грошових зобов`язань у період дії воєнного стану, зокрема щодо звільнення від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та наслідків її нарахування.

У цьому контексті суд також враховує положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, яким прямо передбачено звільнення позичальника від відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану, а також обов`язок кредитодавця щодо списання таких нарахувань у разі їх здійснення за відповідний період.

З урахуванням наведеного, а також правової природи штрафу як виду неустойки, що має виключно компенсаційно-штрафний характер та застосовується як міра відповідальності за порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги кредитора про стягнення штрафних санкцій у сумі 5 000,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відтак вимоги в частині нарахованого штрафу не визнаються судом.

За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів у сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами у загальному розмірі 56 918,05 грн., які, з урахуванням положень статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягають задоволенню наступним чином: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 51 593,25 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Розглянувши кредиторську заяву ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" з грошовими вимогами на суму 17 764,75 грн., проаналізувавши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів заяви кредитора та доданих до неї документів, у боржника наявна заборгованість перед кредитором на підставі декількох кредитних договорів, права вимоги за якими перейшло до ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп".

Зокрема на підставі Договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1941787 від 03.09.2025 р., право вимоги за яким перейшло до Кредитора на підставі договору факторингу № 15122025 від 15.12.2025 р., укладеного з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ".

Так, боржником 03.09.2025 р. було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1941787 (надалі Договір) з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" (далі первісний кредитор), відповідно до якого первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 2 000,00 грн. терміном на 90 днів.

Відповідно до п. 3.1. Договору за цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов`язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно з пунктом 3.2. Договору сума Кредиту складає 2 000 гривень. Тип Кредиту Кредит.

Відповідно до п. 3.6. Договору денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0,98% за 1 (один) день.

В подальшому на підставі Договору факторингу № 15122025 від 15.12.2025 р. право вимоги до Боржника було передано первісним кредитором ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП", яке набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні.

Станом на дату переходу права вимоги та відповідно до наданого кредитором розрахунку заборгованості невиконаними залишалися зобов`язання Боржника за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 1941787 від 03.09.2025 р., у загальному розмірі 4 718,00 грн.

Також на підставі Кредитного договору № 1393576 від 17.01.2025 р., право вимоги за яким перейшло до Кредитора на підставі договору факторингу №12032026 від 12.03.2026 р.

Так, боржником 17.01.2025 р. було укладено Кредитний договір № 1393576 (надалі Договір) з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АБЕКОР" (далі первісний кредитор), відповідно до якого первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 4 000,00 грн. терміном на 80 днів.

Відповідно до п. 1.1.1. Договору на умовах цього Договору, Кредитор надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Пункт 1.2. Договору передбачає, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 4 000 грн. 00 коп. Тип кредиту кредит.

Відповідно до п. 1.4.1. Договору базова процентна ставка 0,3900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом.

1.4.2. Основна процентна ставка 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом.

В подальшому на підставі Договору факторингу № 12032026 від 12.03.2026 р., право вимоги до Боржника було передано первісним кредитором ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП", яке набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні.

Станом на дату переходу права вимоги та відповідно до наданого кредитором розрахунку заборгованості невиконаними залишалися зобов`язання Боржника за Кредитним договором № 1393576 від 17.01.2025 р. , у загальному розмірі 7 168,00 грн.

А також на підставі Кредитного договору № 388557 від 31.01.2025 р., право вимоги за яким перейшло до Кредитора на підставі договору факторингу № 17042026 від 17.04.2026 р.

Боржником 31.01.2025 р. було укладено Кредитний договір № 388557 (надалі Договір) з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІННОВАЦІЯ КОМПАНІ" (далі первісний кредитор), відповідно до якого первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 2 500,00 грн. терміном на 150 днів.

Відповідно до п. 1.1.1. Договору на умовах цього Договору, Кредитор надає Позичальнику кредит у гривні на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Пункт 1.2. Договору передбачає, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 2500 грн. 00 коп. Тип кредиту кредит.

Відповідно до п. 1.4.1. Договору пільгова процентна ставка: - 0,01 % в день, що застосовується з дати укладення Договору до 14.02.2025 р. (включно).

1.4.2. Стандартна процентна ставка 1% в день, що застосовується з 15.02.2025 р.

В подальшому на підставі Договору факторингу № 17042026 від 17.04.2026 р., право вимоги до Боржника було передано первісним кредитором ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП", яке набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні.

Станом на дату переходу права вимоги та відповідно до наданого кредитором розрахунку заборгованості невиконаними залишалися зобов`язання Боржника за Кредитним договором № 388557 від 31.01.2025 р. у загальному розмірі 5 878,75 грн.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, кредитор, який набув права вимоги до боржника на підставі відповідних договорів факторингу, просить визнати його грошові вимоги за трьома кредитними договорами, загальний розмір заборгованості за якими становить 17 764,75 грн., у тому числі: 4 718,00 грн. за Договором про надання коштів у позику № 1941787 від 03.09.2025 р.; 7 168,00 грн. за Кредитним договором № 1393576 від 17.01.2025 р.; 5 878,75 грн. за Кредитним договором № 388557 від 31.01.2025 р.

Арбітражним керуючим, в свою чергу, подано повідомлення про результати розгляду грошових вимог ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП", відповідно до якого заявлені вимоги визнано частково.

Зокрема, арбітражний керуючий визнав грошові вимоги кредитора у розмірі 15 028,75 грн. основного боргу та 5 324,80 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви з кредиторськими вимогами.

При цьому щодо вимог за договорами фінансового кредиту № 1941787 від 03.09.2025 р. та № 1393576 від 17.01.2025 р. арбітражний керуючий не погодився із заявленим кредитором розміром процентів та здійснив їх перерахунок, визнавши до включення до реєстру вимог кредиторів 1 764,00 грн. та 1 386,00 грн. процентів відповідно. Такі висновки мотивовані тим, що розмір заборгованості має визначатися відповідно до умов кредитних договорів та графіків платежів, складених із урахуванням фіксованої процентної ставки.

Щодо вимог за договором фінансового кредиту № 388557 від 31.01.2025 р. арбітражний керуючий визнав заявлену кредитором заборгованість у повному обсязі.

Крім того, арбітражний керуючий заперечив щодо визнання витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., посилаючись на відсутність у Кодексі України з процедур банкрутства положень, які передбачають включення таких витрат до складу кредиторських вимог.

Кредитором подано додаткові письмові пояснення, зі змісту яких вбачається таке.

Щодо грошових вимог, заявлених на підставі договору фінансового кредиту № 1941787 від 03.09.2025 р., укладеного з ТОВ "ФК "КІФ", кредитор не погоджується з висновками арбітражного керуючого в частині зменшення розміру процентів із 2 718,00 грн. до 1 764,00 грн.

На обґрунтування своєї позиції кредитор зазначає, що відповідно до умов кредитного договору проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитними коштами. При цьому у разі неповного повернення кредиту нарахування процентів продовжується на залишок непогашеної заборгованості.

Як зазначає кредитор, згідно з наданим розрахунком заборгованості за період з 03.09.2025 р. по 01.12.2025 р. ним нараховано проценти у загальному розмірі 2 718,00 грн., з яких 810,00 грн. за пільговий період та 1 908,00 грн. за стандартний період. Водночас сума процентів у розмірі 1 764,00 грн., визначена арбітражним керуючим, міститься у графіку платежів та розрахована виходячи з належного виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, тоді як фактичне погашення заборгованості боржником не здійснювалося. У зв`язку з цим кредитор вважає, що проценти підлягають визнанню у заявленому розмірі 2 718,00 грн.

Щодо грошових вимог за договором фінансового кредиту № 1393576 від 17.01.2025 р., укладеним з ТОВ "ФК "АБЕКОР", кредитор погодився з висновками арбітражного керуючого та визнав обґрунтованим включення до реєстру вимог кредиторів 4 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 1 386,00 грн. процентів, всього 5 386,00 грн.

Крім того, кредитор зазначив про відсутність правових підстав для відмови у визнанні документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Щодо вимог ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" в частині стягнення з боржника основної суми заборгованості та нарахованих відсотків суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Таким чином, за кожним із трьох кредитних договорів сторони погодили всі істотні умови правочину, зокрема розмір кредиту, валюту (грошову одиницю) зобов`язання, строк та порядок його повернення, розмір і порядок нарахування відсотків, а також інші умови кредитування.

Укладення договорів здійснювалося шляхом підписання їх Боржником, що підтверджує волевиявлення останнього на приєднання до визначених умов та прийняття на себе відповідних зобов`язань.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).

Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про неналежне виконання Боржником умов укладених кредитних договорів у частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

Дослідивши матеріали справи, подані кредитором документи, повідомлення арбітражного керуючого про результати розгляду грошових вимог, а також додаткові пояснення кредитора, суд дійшов таких висновків.

Щодо вимог за договором фінансового кредиту № 1393576 від 17.01.2025 р., укладеним з ТОВ "ФК "АБЕКОР", суд враховує, що кредитор погодився з висновками арбітражного керуючого щодо розміру заборгованості. Відтак вимоги за вказаним договором підлягають визнанню у розмірі 5 386,00 грн., з яких 4 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 1 386,00 грн. заборгованість за процентами.

Стосовно вимог за договором фінансового кредиту № 388557 від 31.01.2025 р., укладеним з ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ КОМПАНІ", суд встановив, що заявлений кредитором розмір заборгованості підтверджується наявними у справі доказами, визнаний арбітражним керуючим та не заперечений боржником. За таких обставин вимоги за вказаним договором підлягають визнанню у повному обсязі в сумі 5 878,75 грн., з яких 2 500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 3 378,75 грн. заборгованість за процентами.

Щодо вимог за договором фінансового кредиту № 1941787 від 03.09.2025, укладеним з ТОВ "ФК "КІФ", суд не погоджується з висновками арбітражного керуючого про зменшення розміру процентів до 1 764,00 грн. Як вбачається з умов договору, проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кожен день користування кредитними коштами. При цьому договором прямо передбачено продовження нарахування процентів у разі неповного повернення кредиту.

Наданий кредитором розрахунок свідчить про нарахування процентів за період користування кредитом у загальному розмірі 2 718,00 грн. відповідно до умов договору. Водночас сума процентів, визначена арбітражним керуючим, ґрунтується на графіку платежів, який виходить із належного виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту. Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання боржником умов договору, підстав для застосування такого розрахунку суд не вбачає.

За наведених обставин вимоги кредитора за договором № 1941787 від 03.09.2025 р. підлягають визнанню у заявленому розмірі 4 718,00 грн., з яких 2 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 2 718,00 грн. заборгованість за процентами.

Крім того, оцінюючи заявлені кредитором вимоги в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн., суд враховує таке.

Згідно із частиною першою ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 р. у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 р. у справі № 908/100/21.

Як встановлено судом, на підтвердження понесених на правничу допомогу витрат кредитором надано суду укладений з Адвокатським бюро "Калачик та партнери" договір про надання правничої допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 р., акт про надання правничої допомоги б/н від 12.05.2026 р.

Відповідно до частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною третьою ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 р. адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цих договором з дотриманням правил адвокатської етики, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного акту наданих послуг, протягом 10-ти днів з дня підписання відповідного акту, які є невід`ємною частиною цього договору.

Так, у відповідності до умов зазначеного договору та за актом про надання правничої (правової) допомоги до зазначеного договору, адвокатом було надано наступну правничу допомогу:

1. Аналіз документів клієнта, договорів, факторингових угод, виписок (опрацювання всіх наданих матеріалів) (1 год., 1 000,00 грн.);

2. Аналіз ЄДРСР/кредитної документації/обставин щодо боржника (встановлення обґрунтованості вимог) (1 год., 1 000,00 грн.);

3. Визначення складу і розміру грошових вимог кредитора (розрахунок тіла, процентів, штрафів) (1 год., 1 000,00 грн.);

4. Підготовка заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45-47, 122 КУзПБ (заяву складено) (2 год., 2 000,00 грн.);

5. Підготовка пакету документів для подання до суду в ЄСІТС (пакет підготовлений для подання через ЄСІТС) (1 год., 1 000,00 грн.).

У зв`язку з наданням адвокатом правничої допомоги, Кредитором понесено витрати в сумі гонорару адвоката 6 000,00 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 05.07.2012 р. № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Оцінюючи подані докази на підтвердження надання кредитору адвокатом Калачиком В.В. професійної правничої допомоги на загальну суму 6 000,00 грн., суд виходить із принципів обґрунтованості, необхідності, реальності та співмірності судових витрат.

Як вбачається з акта про надання правничої допомоги б/н від 12.05.2026 року, адвокатом було здійснено комплекс дій, спрямованих на підготовку та подання заяви про визнання грошових вимог кредитора у справі про неплатоспроможність боржника, а саме: проведено аналіз наданих клієнтом документів, кредитних договорів, договорів факторингу та виписок; здійснено дослідження відомостей щодо боржника, кредитної документації та релевантної судової практики; визначено склад і розмір грошових вимог кредитора шляхом перевірки та розрахунку заборгованості; підготовлено заяву про визнання грошових вимог кредитора відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства; сформовано пакет документів для подання до суду засобами ЄСІТС.

Суд враховує, що зазначені види робіт є взаємопов`язаними та становлять єдиний комплекс правничої допомоги, необхідної для належної підготовки та подання заяви про визнання грошових вимог кредитора. Зокрема, аналіз первинних документів, перевірка правових підстав виникнення заборгованості, дослідження відомостей щодо боржника та визначення розміру вимог є невід`ємними етапами підготовки відповідної заяви та не можуть розглядатися як зайві чи такі, що дублюють одна одну.

Також суд враховує, що підготовка заяви про визнання грошових вимог кредитора у процедурі неплатоспроможності потребує не лише формального викладення вимог, а й перевірки належності кредитора, обґрунтованості переходу права вимоги, правильності розрахунку заборгованості та відповідності поданих документів вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, що об`єктивно потребує витрат часу на опрацювання відповідних матеріалів.

Враховуючи характер та обсяг виконаних адвокатом робіт, їх безпосередній зв`язок із розглядом справи, загальний час, витрачений на надання правничої допомоги, а також погодинну вартість послуг у розмірі 1 000,00 грн. за годину, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, необхідними для належного захисту прав та інтересів кредитора, співмірними складності виконаної роботи та такими, що підлягають визнанню судом.

За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 27 307,55 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору та 6 000,00 грн. витрат на правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 15 982,75 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Крім того, відповідно до вимог частини четвертої ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Суд звертає увагу ТОВ "Факторинг Парнерс" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", що у зв`язку з пропущенням вказаного строку для пред`явлення кредиторських вимог, ТОВ "Факторинг Парнерс" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" є конкурсними кредиторами, що не мають права вирішального голосу на зборах кредиторів.

Судом також враховано, що положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:

1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

З огляду на наведене, суд призначає судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 29.07.2026 р.

Крім того, суд відкладає розгляд клопотання боржника - фізичної особи ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного постановою про арешт коштів боржника від 01.06.2026 р. у виконавчому провадженні № 81134386, до наступного судового засідання.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до боржника ОСОБА_1 на суму 155 674,80 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору та 6 750,00 грн. витрат на правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 143 600,00 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

2. В іншій частині кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" відхилити.

3. Визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" до боржника ОСОБА_1 на суму 23 060,85 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 17 736,05 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

4. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до боржника ОСОБА_1 на суму 56 918,05 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 51 593,25 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

5. В іншій частині кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" відхилити.

6. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до боржника ОСОБА_1 на суму 27 307,55 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору та 6 000,00 грн. витрат на правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 15 982,75 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

7. До реєстру вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 підлягають внесенню:

- кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" на суму 155 674,80 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору та 6 750,00 грн. витрат на правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 143 600,00 грн. підлягають задоволенню у другу чергу;

- кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" на суму 23 060,85 грн., з яких: 5 324,80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 17 736,05 грн. підлягають задоволенню у другу чергу;

- кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" на суму 56 918,05 грн., з яких: 5 324,80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 51 593,25 грн. підлягають задоволенню у другу чергу;

- кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на суму 27 307,55 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору та 6 000,00 грн. витрат на правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 15 982,75 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

8. Зобов`язати керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали, та про які арбітражний керуючий протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання має повідомити кредитора. Кредитору на зборах розглянути: звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; проект плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення: про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Відповідний протокол подати до суду у строк до 22.07.2026 р.

9. Судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на "29" липня 2026 року о 12:45 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.

10. Розгляд клопотання боржника - фізичної особи ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного постановою про арешт коштів боржника від 01.06.2026 р. у виконавчому провадженні № 81134386, відкласти на "29" липня 2026 року о 12:45 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.

11. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України, а заяви та клопотання в письмовій формі відповідно до частини другої ст. 169 та ст. 170 ГПК України, вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування в заявах по суті відповідно до статті 161 ГПК України.

12. Повноваження представників учасників судового процесу мають бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видає юридична особа - підписом її керівника та завірена печаткою цієї організації); у разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівництвом або засновниками - відповідним документом, що підтверджує його призначення або обрання (або засвідчені належним чином витяги з них).

13. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

Примірники даної ухвали надіслати: боржнику, керуючому реструктуризацією, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", АТ "Універсал Банк", ТОВ "Факторинг Партнерс" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп".

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена у строки та в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Дата підписання 24.06.2026 р.

Суддя А.В. Лопатін