Рішення № 137646920, 19.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1645/26

провадження № 2/753/5487/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши в порядку спощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року АТ "Сенс Банк", в особі представника Лойфер А.О., звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 77 682,53 грн, сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовна заява обгрунтована тим, що 21.12.2021 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та відповідачем в електронній формі укладено Угоду про надання споживчого кредиту № 501410007. Угоду підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За умовами Угоди суму встановленої кредитної лінії визначено в розмірі 51 000,00 грн, процентна ставка за користування кредитом - 35 % річних, тип процентної ставки - фіксована, строк кредиту - 18 місяців, дата повернення кредиту - 21.06.2023, порядок повернення кредиту - частинами згідно графіку платежів, для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_2. Позивач зазначає, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування на Акціонерне товариство «Сенс Банк»; відповідний запис внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 30.11.2022. Свої зобов`язання за Угодою банк виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві у розпорядження кредитні кошти, якими він користувався, проте належним чином умов договору не виконував, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість, яка становить 77 682,53 грн та складається з наступного: - 46 546,85 грн - заборгованість за тілом кредиту; - 31 135,68 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. З метою досудового врегулювання спору банк направив відповідачеві вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості, яка залишена без реагування, порушення умов договору не усунуто, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 10.02.2026 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними у справі доказами.

05.03.2026 до суду надійшла заява представника відповідача про надання можливості ознайомитися з матеріалами цивільної справи в електронному вигляді.

07.04.2026 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, клопотання про поновлення строку для подання відзиву, а також заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Статтею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 21.02.2026, а матеріали позовної заяви з додатками в електронному вигляді представник відповідача отримала 07.03.2026, однак відзив до суду подано лише 07.04.2026, через місяць після отримання позовної заяви, тобто з пропуском встановленого пятнадцятиденного строку, клопотання про поновлення зазначеного строку не містить обгрунтувань підстав пропуску зазначеного строку, тому суд ухвалив залишити поданий відзив без розгляду.

22.04.2026 до суду надішла відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

03.06.2021 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк») та ОСОБА_1 укладено Угоду № 501410007 про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Угоду укладено в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему Банку, а відповідачем підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовий ідентифікатор «8805»), що підтверджується довідкою про ідентифікацію та матеріалами кредитної справи.

Відповідно до підписаної угоди, кредитні кошти були надані відповідачеві на наступних умовах: розмір кредиту - 51 000,00 грн, процентна ставка за користування кредитом - 35 % річних, тип процентної ставки - фіксована, строк кредиту - 18 місяців, дата повернення кредиту - 21.06.2023, порядок повернення кредиту - частинами згідно графіку платежів, для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, зокрема банківське обслуговування. За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Положеннями Закону України «Про електронну комерцію» (ст.ст. 3, 11, 12) передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у визначеному цим Законом порядку, у тому числі електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20 дійшов висновку, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами у передбаченій законом формі укладено кредитний договір, який є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що Банк свої зобов`язання за Угодою виконав, надавши відповідачеві кредитні кошти, що підтверджується випискою з рахунку. Виписки з рахунку клієнта є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за відповідним рахунком та виконання за день операцій, на що звертав увагу Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Натомість відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, у встановлений строк отриманий кредит не повернув, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком становить 46 546,85 грн, які підлягають стягнунню з відповідвача на користь позивача.

Стосовно вимоги про стягнення відсотків за користування позикою суд зазначає таке.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц.

У даній справі строк кредитування, який визначений у договорі, настав 21.06.2023. З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по відсоткам нарахована позивачем поза межами строку виконання зобов`язання за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 69 567,97 грн, з яких 46 546,85 грн - тіло кредиту та 23 021,12 грн - відсотки за користування кредитом у межах строку дії кредитного договору.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачка доказів погашення заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову суду не надала.

Враховуючи викладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Доводи відповідача про застосування строків позовної давності суд відхиляє, оскільки Законом України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12.03.2020 року на всій території України встановлено карантин. Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30.06.2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651. Таким чином, в період з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року було зупинено всі строки позовної давності на підставі п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. З огляду на часткове задоволення позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 169,26 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а їх розмір визначається з урахуванням обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Отже, для покладення на іншу сторону таких витрат необхідним є доведення не лише факту їх виникнення, а й обсягу та змісту фактично наданих послуг.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано лише копію договору про надання послуг від 28.01.2025 № 1006. Водночас за умовами п. 3.3.1, п. 3.3.2 цього договору надання послуг оформлюється відповідним звітом про надані послуги та погодженими сторонами актами прийому-передачі наданих послуг. Жодного звіту про надані послуги чи акта прийому-передачі наданих послуг, складених на виконання наведених умов договору, позивачем суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що обсяг і вартість фактично наданих позивачу послуг, а отже й розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, належними та допустимими доказами не підтверджені, а тому у задоволенні вимоги про стягнення з Відповідачки витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 517, 526, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 69 567,97 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 169,26 грн, а всього: 71 737,23 грн.

Позивач Акціонерне товариство «Сенс банк», код ЄДРПОУ 23494714, місце знаходження 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М.О. Заставенко

Повний текст рішення складений 19.06.2026.