Рішення № 137646769, 15.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/3626/26

Провадження №2/752/7681/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфою», Товариства з обмеженою відповідальністю «Левенс комп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Навора», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Анфьорова Катерина Сергіївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфою», Товариства з обмеженою відповідальністю «Левенс комп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Навора», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в період з 20.06.2022 по 22.11.2023 у ОСОБА_1 був споживачем послуг відповідачів та укладав з ними договори позики.

Зобов`язання за договорами, укладеними до 17.02.2023, ним були виконані в повному обсязі.

Перебуваючи за межами України з кінця січня 2023 року позивач помітив, що телефон, яким він користувався, ( НОМЕР_1 - мобільний оператор «Київстар») не працює.

Ввечері 17.02.2023 позивачу надійшли на електрону пошту повідомлення від відповідачів, про те що його прохання про надання трьох позик задоволені, хоча він про це не просив.

Крім того, йому надійшли повідомлення від інших аналогічних фінансових установ про відмову у наданні кредитів. Позивач не зміг отримати доступ до особистих електронних кабінетів позичальника у відповідачів, щоб перевірити справжність цих повідомлень, оскільки паролі для входу до електронних кабінетів були змінені невідомими особами, тому він утратив доступ до інформації, яка містилась у цих сховищах.

З`ясувалось, що невідома особа додала іншу банківську картку, на яку перераховано кредитні грошові кошти за договорами, нібито оформленими від імені

позивача.

Представник позивача ОСОБА_3 звертався до кіберполіції з повідомленням про те, що 17.02.2023 ОСОБА_1 виявив, що на його ім`я відкрито три кредити в фінансових установах ТОВ «Качай гроші» (за договором кредитної лінії №00-6888295), ТОВ «Маніфою» (договір позики №5195673), ТОВ «Інвеструм груп» (про надання фінансового кредиту

№27600-02/2023), однак ОСОБА_1 у лютому 2023 року ці кредити не відкривав, внаслідок чого йому завдано збитку у розмірі близько 80000 грн., що підтверджуються талоном-повідомленням єдиного обліку №3221 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію.

Відповідно до ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 22.09.2023 зазначеної ухвали відділом дізнання Оболонського УП ГУНП у м. Києві 22.09.2023 внесені відомості до ЄРДР №12024105050000100, що підтверджується листом ГУНП у м. Києві від 31.05.2024 №167107.

Отже, позивач здійснив всі можливі дії, які від нього залежали для з`ясування обставин, які призвели до шахрайських дій та унеможливлення їх у подальшому.

Як з`ясувалося, невідома особа за допомогою копії сім-картки телефону мобільного оператора «Київстар», отримала доступ до особистих кабінетів позивача на сайтах відповідачів і з незаконним використанням персональних даних позивача 17.02.2023 через сервіси платежів «ІРау».ua оформила на ім`я позивача три онлайн-кредити та отримала їх на картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Перерахування коштів на картку ОСОБА_4 здійснювалися за дорученням ТОВ «Маніфою» 17.02.2023 о 18:41:53 на суму 9000 грн. на картку № НОМЕР_3 , тобто № НОМЕР_4 за даними ПУМБ; за дорученням ТОВ «ФК «Інвеструм» 17.02.2023 о 18:55:00 на суму 15000 грн. на картку № НОМЕР_4 ; за дорученням ТОВ «Качай гроші» 17.02.2023 о 21:50:42 на суму 7500 грн. на картку № НОМЕР_4 .

Отримати дублікат сім картки знеособленого (не персоніфікованого) мобільного номеру телефону (умови використання - передплата) можливо за допомогою послуги «відновлення SIM-карти»: https://kyivstar.ua/services/prepaid/simcard-rest?utm_source=chatgpt.com.

Отже змінити контроль передплатного мобільного номеру, яким користався позивач, виявилося цілком можливо.

У рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 20.05.2024 у справі №756/9636/24 за позовом ТОВ «Навора» до позивача встановлений факт не доведення належними та допустимими доказами, того що договір кредитної лінії № 00-6888295 від 17.02.2023 був підписаний особисто ОСОБА_1 . До того ж, суд встановив, що кошти за вказаним договором були переказані ТОВ «Качай гроші» іншій особі, а не ОСОБА_1 .

Отже вимоги відповідачів щодо стягнення з позивача кредитних коштів за спірними договорами є безпідставними.

Оскільки договори кредитування №5195673 від 17.02.2023, №27600-02//2023 від 17.02.2023 та №00-6888295 від 17.02.2023 укладені без волевиявлення позивача, а кредитні кошти фактично отримані ОСОБА_2 , то первісне грошове зобов`язання не виникло. Відтак, предмет відступлення права вимоги відсутній, що робить договори факторингу нікчемними у силу закону.

Договори факторингу №30082023/1 від 30.08.2023 та №13-07/2023 від 13.07.2023 суперечать нормам ст. 203, 215, 512, 514 ЦПК України, оскільки відступлення права вимоги здійснено щодо неіснуючого зобов`язання, що позбавляє правочин правової природи факторингу.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не набуло жодних прав вимоги до позивача, а укладені договори факторингу не створюють юридичних наслідків.

Відповідачі ТОВ «Маніфою», ТОВ «Левенс комп», ТОВ «Навора» є винними у порушенні прав позивача, як споживача, оскільки створили умови для здійснення шахрайських дій сторонніми особами, не забезпечили належний захист його персональних даних та фінансового профілю, що є прямим порушенням ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних» та п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги», порушили порядок обробки персональних даних позивача та зобов`язана забезпечити конфіденційність інформації про нього. Невідомим особам стало відомо про укладання позивачем договорів позики з відповідачами, що й призвело до здійснення щодо нього шахрайських дій.

Загроза отримання фінансових зобов`язань в такій значній сумі призвела до моральних страждань позивача та членів його сім`ї - батька та матері, які на той час фінансово підтримували його, оскільки він знаходився за межами України. Рідні разом з позивачем також відчували тривогу, жах отримати сім`єю суттєвий фінансовий тягар, що негативно позначилось на психологічному становищі всієї сім`ї. Поганий сон, напруга, постійні переживання усіх членів родини, часті емоційні обговорення проблеми, що виникла з кредитами, не розуміння чим все це закінчиться, мали повсякденний негативний вплив на всю сім`ю, а також на спілкування з іншими людьми. Незаконні вимоги фінансових компаній щодо сплати неіснуючої заборгованості призвели до тривалого психологічного дискомфорту позивача та членів його сім`ї, що відповідає критеріям моральної шкоди.

Наявність душевних страждань є логічним наслідком обставин, що склалися та не визиває сумніву. Звернення до суду позивача за захистом його порушених прав підтверджує наявність у позивача тривожних настроїв щодо майбутніх можливих тяжких негативних фінансових наслідків.

Протиправні дії відповідачів призвели до незаконного оформлення кредитних договорів на ім`я позивача, перерахування коштів сторонній особі, чим створили для позивача та його сім`ї постійний психологічний тиск, відчуття небезпеки та безпорадності, підірвали ділову репутацію позивача, завдали шкоди честі, добробуту, спокою всієї сім`ї.

Загальна сума незаконних фінансових вимог, пред`явлених позивачу, становила 117483,22 грн, .

Позивач вважає справедливим відшкодування моральної шкоди у розмірі трьох незаконно пред`явлених до нього вимог, що становить 352449 грн.

Просила:

визнати договір № 5195673 від 17.02.2023, нібито укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Маніфою» недійсним;

визнати договір №27600-02/2023 від 17.02.2023, нібито укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвеструм груп» (наразі - ТОВ «Левенс комп») недійсним;

визнати відсутнім право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором № 5195673 від 17.02.2023 та договором №27600-02/2023 від 13.07.2023 до ОСОБА_1 ;

зобов`язати ТОВ «Маніфою» припинити обробку персональних даних ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю правових підстав.

зобов`язати ТОВ «Маніфою» вилучити інформацію про наявність заборгованості ОСОБА_1 зі своїх реєстрів, баз даних, а також надіслати відповідні повідомлення до кредитних бюро з вимогою вилучити інформацію про заборгованість;

зобов`язати ТОВ «Левенс комп» припинити обробку персональних даних ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю правових підстав;

зобов`язати ТОВ «Левенс комп» вилучити інформацію про наявність заборгованості ОСОБА_1 зі своїх реєстрів, баз даних, а також надіслати відповідні повідомлення до кредитних бюро з вимогою вилучити інформацію про заборгованість.

стягнути з ТОВ «Маніфою» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 85320 грн.;

стягнути з ТОВ «Левенс комп» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 175470 грн.

стягнути з ТОВ «НАВОРА» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 91659 грн.

стягнути солідарно з ТОВ «НАВОРА», ТОВ «Маніфою», ТОВ «Левенс комп» судові витрати попередньо в сумі 42000 грн.

17.02.2026 постановлено ухвалу про залишення позову без руху.

10.03.2026 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Кузьмінов О.В., який діє в інтересах відповідача ТОВ «Маніфою», подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не визнав позовні вимоги повністю.

Зазаначив, що 17.02.2023 в інформаційно-комунікаційній системі Товариства між ОСОБА_1 (позичальник) та ТОВ «Маніфою» (позикодавець) укладений договір позики № 5195673, згідно з умовами якого надало позичальнику кошти в сумі 9000 грн. у позику строком на 80 днів, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за нею.

Товариство належним чином виконало на себе взяті зобов`язання, перерахувавши 17.02.2023 суму позики на вказані позивачем реквізити. Даний договір було укладено відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», Цивільного кодексу України, а також Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою».

В матеріалах справи відсутні достатні докази, які б підтверджували, що позивач не здійснював входу до Особистого кабінету, зареєстрованого в інформаційно-комунікаційній системі Товариства, не подавав заявки на отримання позики та не підписував договору позики № 5195673 від 17.02.2023.

Відповідно до пункту 2.5 договору позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_3 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті (підтвердження перерахування суми позики на зазначені реквізити міститься в матеріалах справи).

Окрім того, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 31 січня 2024 року по справі №671/1832/20 зазначено, що «отримання кредитних коштів не позивачем, а перерахування їх відповідачем на банківську карту ОСОБА_2 не може розцінюватись як доказ не укладення та або не підписання вказаного договору. Ця обставина пов`язана з виконанням договору.»

Позивач був постійним клієнтом Товариства і окрім договору позики № 5195673 від 17.02.2023 з ним укладені договори позики №4321539 від 20.06.2022, №4484212 від 11.08.2022, № 4752551 від 22.10.2022 № 4859550 від 22.11.2022, зобов`язання за якими він виконав у повному обсязі.

Перед встановленням із позичальником ділових відносин відповідач здійснив належним чином ідентифікацію та верифікацію клієнта, як того вимагає Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затверджене Постановою Правління Національного банку від 28.07.2020 №107.

Так, верифікація наданих позичальником даних відбулась 20.06.2022 шляхом отримання ідентифікаційних даних за допомогою засобів Системи BankID НБУ відповідно до п.1. п. 30 додатку 2 до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Національного банку України № 107 від 28.07.2020.

Вхід до створеного особистого кабінету в ІКС Товариства здійснюється з використанням логіна та пароля, який відомий лише позичальнику - власнику такого особистого кабінету.

Договір позики № 5195673 укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом направлення Товариством оферти (розміщення в Особистому кабінеті позичальника) та акцептування її позичальником шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який Товариством надсилається на зареєстрований позичальником в особистому кабінеті діючий контактний номер телефону.

Одноразовий ідентифікатор g76519, яким підписаний договір, був надісланий на зареєстрований позичальником в особистому кабінеті номер телефону НОМЕР_1 , який не змінювався з моменту реєстрації особистого кабінету.

Для того, щоб укласти договір позики № 5195673, не достатньо було отримати особисті дані позивача, а потрібен був повний доступ до мобільного номера телефону позичальника.

Той факт, що в провадженні Оболонського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12024105050000100 за заявою позивача, само по собі не може свідчити про те, що договір позики повинен бути визнаний недійсним.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що він не підписував договору, договір йому не надавався, тому вважає вказаний договір недійсним. Однак, усі доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях і спростовуються самим змістом договору і фактом його укладення.

Надані позивачем докази не доводять факт не укладення ним договору позики №5195673 від 17.02.2023, усі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях і спростовуються самим змістом договору і фактом його укладення.

Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

ОСОБА_5 подала відповідь на відзив, у якій заперечила проти відзиву.

Зазначила, що презумпція правомірності правочину є спростовною. Відсутність волевиявлення сторони є самостійною підставою для недійсності правочину. Договір не відповідає Закону України «Про електронну комерцію», а твердження про те, що одноразовий ідентифікатор (OTP) був надісланий на номер телефону НОМЕР_1 , саме по собі не доводить факту укладення договору позивачем. Відповідач не надав жодного належного доказу того, що вказаний номер телефону фактично перебував у користуванні позивача на момент укладення спірного договору, доступ до цього номера не мали треті особи, саме позивач отримав відповідне SMS-повідомлення та використав одноразовий ідентифікатор. Відсутні будь-які технічні дані (IP-адреси, лог-файли, device ID); не підтверджено факт отримання SMS саме позивачем, не доведено, що OTP використаний саме позивачем. Отже, використання одноразового ідентифікатора не дозволяє встановити особу, яка фактично вчинила правочин. Сам по собі факт направлення або введення одноразового паролю (OTP) не є безумовним доказом волевиявлення особи без належного підтвердження її ідентифікації.

З того, що відбулось використання сторонньої банківської картки, відсутнє звернення позивача за кредитом, наявні ознаки шахрайських дій, існує обґрунтований висновок, що доступ до номера телефону та/або персональних даних позивача могли отримати треті особи, то саме відповідач, як суб`єкт, що обрав спрощену дистанційну процедуру укладення договору, несе ризик недостовірної ідентифікації клієнта. Відповідач не надав жодних доказів належного виконання своїх обов`язків щодо ідентифікації клієнта у момент укладення саме спірного договору.

Відповідно до умов договору грошові кошти підлягають перерахуванню на банківську картку позичальника, проте до особистого кабінету була додана банківська картка, яка не належить позивачу, а грошові кошти фактично отримані іншою особою.

Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Інші відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористались.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.02.2023 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладений договір позики №5195673, відповідно до якого позивач отримав грошові кошти в сумі 9000 грн. з фіксованою ставкою 2,2% на день строком на 80 днів з датою повернення 08.05.2023.

Договір позичальником підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором q76519.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальний дата центр» від 22.05.2023 №2782_230522141744 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_3 гроші в сумі 9000 грн. були перераховані 17.02.2023.

17.02.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 27600-02/2023, відповідно до якого позивач отримав грошові кошти в сумі 15000 грн. зі сплатою 912,5% річних строком на 25 днів з датою повернення 13.03.2023 та додаток №1 до договору.

Договір та додаток №1 позичальником підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1054.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальний дата центр» від 22.05.2023 №2919_230609144606 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_3 кошти в сумі 15000 грн. перераховані 17.02.2023.

Аналогічні відомості містяться в листі ТОВ «ФК «Інвеструм» від 22.05.2023 №22-4/05/23.

17.02.2023 між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії № 00-6888295, відповідно до якого позивач отримав грошові кошти в сумі 7875 грн. з процентною ставкою 2,5% на день строком на 120 днів з датою повернення 17.06.2023 та додаток №1 до договору.

Договірта додаток №1 позичальником підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2504F.

Згідно з листом ТОВ «Качай гроші» від 30.05.2023 №9990 за договором кредитної лінії № 00-6888295 від 17.02.2023 кошти в сумі 7875 грн. були перераховані на платіжну картку позичальника № НОМЕР_3 .

03.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Качай гроші» з заявою, в якій повідомив, що він не оформляв жодного кредиту та просив змінити в електронному кабінеті його телефонний номер на новий, заблокувати акаунт на подальшу можливу видачу кредитів.

27.09.2023 до ЄРДР за №42023102050000171 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України за фактом шахрайських дій невідомої особи, яка використовуючи персональні дані ОСОБА_1 оформила на нього кредити.

Відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку № 3221 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.07.2023 ОСОБА_3 звернувся до Київського управління кіберполіції із заявою про те, що його син ОСОБА_1 виявив, що на нього відкрито три кредити в фінансових установах, а саме: ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», ТОВ «МАНІФОЮ», ТОВ «ІНВЕСТРУМ», однак в зазначених установах громадянин ОСОБА_1 будь-яких кредитів не відкривав та ніколи не звертався, внаслідок чого зазначеними діями йому було завдано збитку у розмірі близько 80000 грн.

Відповідно до ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 22.09.2023 скаргу ОСОБА_5 задоволено, зобов`язано уповноважену особу - слідчого Облонського УП ГУНП в м. Києві внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 27.06.2023, яку зареєстрували 01.08.2023 за №29683.

Відповідно до листа АТ «ПУМБ» від 09.04.2024 №КНО-07.8.6/2521БТ на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19.03.2024 по справі №756/9636/23 повідомив, що 17.02.2023 через сервіси інших банків була проведена трансакція - надходження коштів в сумі 7500 грн. на карту № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 .

20.05.2024 Оболонським районним судом міста Києва у справі №756/9636/23 за позовом ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 00-6888295 від 17.02.2023 ухвалено рішення, згідно з яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Під час розгляду справи суд не встановив, що договір кредитної лінії № 00-6888295 від 17.02.2023 був підписаний особисто ОСОБА_1 , а кошти за вказаним договором були переказані іншій особі, а не ОСОБА_1 .

13.10.2025 адвокат Анфьорова К.С. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Оболонського УП ГУНП у місті Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій зазначила, що невідома особа за допомогою копії сім-картки мобільного телефону мобільного оператора «Київстар», отримала доступ до особистих кабінетів позивача на сайтах трьох фінансових компаній - ТОВ «Качай гроші», ТОВ «Маніфою», ТОВ «Інвеструм груп» і з незаконним використанням персональних даних ОСОБА_1 17.02.2023 через сервіси платежів «ІРaу».иа (ТОВ Універсальний дата центр», ЄДРПОУ 35962030), ТОВ «Фінансову компанію «Сан-Райз Фінанс» (ЄДРПОУ 40514683) оформила на ім?я ОСОБА_1 три онлайн-кредити та отримала їх на картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 (з 01.10.2024 ОСОБА_6 ).

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 24.07.1998.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

Щодо позовних вимог визнати договір № 5195673 від 17.02.2023, нібито укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Маніфою», та договір №27600-02/2023 від 17.02.2023, нібито укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвеструм груп» (наразі - ТОВ «Левенс комп») недійсними суд відзначає наступне.

Судом встановлено, що оспорювані договори про надання фінансового кредиту підписані позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між позивачем та ТОВ «Маніфою» і ТОВ «Інвеструм груп» не були би укладені. Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує позивача про недійсність вищевказаних кредитних договорів.

Позивач наполягає на тому, що оспорюваний кредитний договір з відповідачами не відповідає вимогам закону, оскільки укладений всупереч його волі, внаслідок шахрайських дій сторонніх осіб. Проте встановлено, що позивачем договір підписаний, відповідач погодився на надання кредиту, будь-яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору відповідачем було недодержано вимог статті 203 ЦК України не має.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

В позові зазначено, що з кінця січня 2023 року позивач помітив, що телефон, яким він користувався, ( НОМЕР_1 - мобільний оператор «Київстар») не працює, а ввечері 17.02.2023 йому надійшли на електрону пошту повідомлення від відповідачів, про те що його прохання про надання трьох позик задоволені, хоча він про це не просив.

Суд критично оцінює зазначені доводи позивача та зазначає, що на їх підтвердження не було надано жодних доказів, як то відомостей мобільного оператора «Київстар» про те, що дійсно за номером телефону НОМЕР_1 отримувалась копія сім-картки, коли та ким саме.

При цьому з викладених обставин вбачається, що мобільний телефон з володіння позивача не вибував, а тому міг бути використаний ним для укладання кредитних договорів.

Сторона позивача не довела, що телефон фактично не перебував у користуванні позивача на момент укладення спірного договору, а доступ до цього номера мали треті особи.

Суд враховує, що Положенням про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління НБУ від 28.07.2020 №107, покладений обов`язок на фінансові установи (крім фінансових установ та інших юридичних осіб, щодо яких державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії здійснюються іншими суб`єктами державного фінансового моніторингу), які надають фінансові послуги на території України, здійснювати належну перевірку нових та наявних клієнтів у випадках, передбачених у статті 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Так, ч.2, 4-5 ст. 11 названого Закону встановлено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки.

Належна перевірка здійснюється в разі здійснення платіжних операцій (у тому числі міжнародних) без відкриття рахунка.

Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.

Згідно з п.1-3 Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта) (додаток №2 до Положенням про здійснення установами фінансового моніторингу) установа зобов`язана здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта) з урахуванням вимог Закону про ПВК/ФТ та Положення про здійснення установами фінансового моніторингу (далі - Положення).

Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів, проведення фінансової операції.

З метою неперешкоджання звичайній діловій практиці верифікація клієнта може здійснюватися за необхідності під час встановлення ділових відносин. У такому разі здійснення верифікації має бути завершене якнайшвидше після першого контакту з клієнтом за умови здійснення ефективного управління ризиками ВК/ФТ.

Установа під час здійснення ідентифікації отримує такі ідентифікаційні дані:

1) для фізичної особи - відомості, зазначені в пункті 1 частини дев`ятої та в пункті 1 частини десятої статті 11 Закону про ПВК/ФТ.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що здійснення фінансової операції у вигляді перерахування відповідачами ТОВ «Маніфою» і ТОВ «Інвеструм груп» кредитних коштів було неможливим без підтвердження особи, яка укладає кредитний договір.

Окрім того, суд відхиляє доводи сторони позивача щодо того, що кредитні кошти він не отримував, оскільки отримання кредитних коштів не позивачем, а перерахування фінансовими установами на банківську карту № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_4 , не є доказом не укладення кредитних договорів, оскільки таке перерахування свідчить про виконання позикодавцем умов договору. Саме по собі зарахування відповідної суми кредитних коштів на банківський рахунок іншої особи не свідчить про відсутність волі позивача на укладення спірних договорів.

Суд також відхиляє доводи представника позивача, яка посилалась обставини, встановлені рішенням Оболонським районним судом міста Києва від 20.05.2024 у справі №756/9636/23 за позовом ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 00-6888295 від 17.02.2023, згідно з яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Під час розгляду справи №756/9636/23 суд не встановив, що договір кредитної лінії № 00-6888295 від 17.02.2023 був підписаний особисто ОСОБА_1 .

Частиною 4 ст. 88 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, та обставина, що позивач не підписував кредитний договір з іншою фінансовою установою 17.02.2023, стосується лише правовідносин, які виникли між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до ОСОБА_1 з приводу укладання конкретного договору кредитної лінії № 00-6888295 від 17.02.2023.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні вимог про визнання договору №5195673 від 17.02.2023, нібито укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Маніфою», та договору №27600-02/2023 від 17.02.2023, нібито укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвеструм груп» недійсними.

Позовні вимоги визнати відсутнім право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором № 5195673 від 17.02.2023 та договором №27600-02/2023 від 13.07.2023 до ОСОБА_1 ; зобов`язати ТОВ «Маніфою» припинити обробку персональних даних ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю правових підстав; зобов`язати ТОВ «Маніфою» вилучити інформацію про наявність заборгованості ОСОБА_1 зі своїх реєстрів, баз даних, а також надіслати відповідні повідомлення до кредитних бюро з вимогою вилучити інформацію про заборгованість; зобов`язати ТОВ «Левенс комп» припинити обробку персональних даних ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю правових підстав; зобов`язати ТОВ «Левенс комп» вилучити інформацію про наявність заборгованості ОСОБА_1 зі своїх реєстрів, баз даних, а також надіслати відповідні повідомлення до кредитних бюро з вимогою вилучити інформацію про заборгованість, є похідними від первісних вимог визнати недійсними оспорювані кредитні договори.

Частиною 1 ст. 188 ЦПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки суд відмовив у задоволенні основних вимог, то вищенаведені похідні вимоги суд також залишає без задоволення.

Щодо вимог стягнути з ТОВ «Маніфою» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 85320 грн., стягнути з ТОВ «Левенс комп» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 175470 грн., стягнути з ТОВ «НАВОРА» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 91659 грн., суд відзначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, моральна шкода відшкодовується винною особою на користь тієї особи, чиї права порушені.

Оскільки суд не встановив, що відповідачі порушили права позивача чи допустили проти нього протиправні дії, то підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України с удові витрати по справі слід віднести за рахунок держави, оскільки позивачу, який звільнений від сплати судового збору, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 206, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маніфою», місцезнаходження: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86-Д, код ЄДРПОУ 42848369.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Левенс комп», місцезнаходження: м. Харків, просп. Науки, буд. 54, код ЄДРПОУ 42201361.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Навора», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 8, оф. 6, код ЄДРПОУ 41697872.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Рішення складене 15.06.2026.

Суддя Ж. І. Кордюкова