Рішення № 137646745, 24.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2026Справа № 910/3766/26Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Приватного підприємства «Торговий дім Поляков»

до Приватного підприємства «Самсоне»

про стягнення 504 513, 37 грн.

Без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 504 513,37 грн., з яких основний борг - 327 827,18 грн., пеня - 35 710,71 грн., штраф - 98 348,15 грн., інфляційні втрати - 7 599,22 грн. та 30% річних - 35 028,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

15.05.2026 від Приватного підприємства «Самсоне» надійшла заява про закриття провадження у справі, в зв`язку зі сплатою основного боргу.

26.05.2026 від Приватного підприємства «Торговий дім Поляков» надійшла заява по справі в якій позивач повідомив, що відбулася сплата основного боргу, однак несплаченими залишились нараховані санкції та судовий збір.

01.06.2026 від Приватного підприємства «Самсоне» надійшли пояснення по справі, в яких заявник просить відмовити в стягненні штрафних санкцій.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2024 року між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» (далі - Позивач/Постачальник) та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «САМСОНЕ» (надалі -Відповідач/Покупець) було укладено Договір поставки № 12840 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукти харчування та інші товари, надалі по тексту «Товар», а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно з п.1.2. Договору сума Товару, що передається Покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору замовлення на придбання товару здійснюється Покупцем шляхом подачі заявки через торгівельного представника Постачальника.

Пункт 3.3. Договору встановлює, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної Постачальника за участю експедитора Постачальника. Датою одержання товару вважається дата, зазначена у накладній. При отриманні товару Покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість.

Згідно з п.3.5. Договору при прийомі товару оформляється видаткова накладна, що підписується представниками Сторін. Видаткова накладна засвідчує: факт поставки товару, його якість та кількість. Сторони у цьому Договорі погодили, що особа, яка підписала видаткову накладну, являється уповноваженою особою на підписання накладних з відповідними повноваженнями, які передбачені діючим законодавством, з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється.

Відтак, відповідно до положень Договору, підписуючи видаткові накладні, Відповідач підтвердив факт прийняття товару у дати, вказані у таких видаткових накладних, його якість та кількість.

Відповідно, з моменту отримання Відповідачем товару за видатковими накладними в останнього виникав обов`язок здійснити оплату за поставлений товар за вказаним Договором.

Відповідно до пункту 4.1. Договору ціна на Товар є вільною та встановлюється Постачальником. Ціна товару визначається у національній валюті України - гривні.

Пункт 4.2. Договору передбачає, що Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок Постачальника, на протязі 21 (двадцять один) календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу Постачальника, на протязі 21 (двадцять один) календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач посилається на те, що враховуючи здійснені поставки товару за Договором поставки № 12840 від 17 червня 2024 року, фактично Відповідачем не було оплачено товар, поставлений за видатковими накладними за вказаним Договором, внаслідок чого у останнього числиться заборгованість в розмірі 327 827,18 грн., яка повинна бути сплачена до 14.11.2025 року включно.

В зв`язку з викладеним Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 504 513,37 грн., з яких основний борг - 327 827,18 грн., пеня - 35 710,71 грн., штраф - 98 348,15 грн., інфляційні втрати - 7 599,22 грн. та 30% річних - 35 028,11 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Господарський суд міста Києва дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

12.05.2026 від Приватного підприємства «Самсоне» надійшла заява про закриття провадження у справі, в зв`язку зі сплатою основного боргу та долучено відповідну платіжну інструкцію.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.

За таких обставин, оскільки відповідачем частково сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 327 827, 18 грн., провадження у справі в частині стягнення 327 827, 18 грн. заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 910/22034/15.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 30% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 30% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 35 028, 11 грн.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 7 599, 22 грн. Вказаний розмір інфляційних втрат заявлений позивачем до стягнення, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пункт 5.2. Договору встановлює, що при порушенні Покупцем п.4.2. даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 року, крім цього, збитки від інфляції та 30% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Згідно з п.5.3. Договору при порушенні Покупцем умов п. 4.2 Договору на строк 10 днів на Покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 30% від простроченої суми заборгованості.

Пункт 5.7. Договору передбачає, що, крім цього, Сторони по Договору погодили, що в разі порушення строків оплати, передбачених п.4.2. Договору, штрафні санкції покладені на Покупця за п. п. 5.2, 5.3 і 5.6 являються погодженими і додаткового узгодження не потребують.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та штрафу та визнано його арифметично вірним.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність порушень строків оплати за отриманий товар та відсутність підстав для застосування відповідальності за таке порушення.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/3766/26 в частині стягнення 327 827 (триста двадцять сім тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 18 коп. закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити повністю.

3.Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «САМСОНЕ» (Україна, 02217, місто Київ, ВУЛ. ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 33, квартира 109; ідентифікаційний код 31723790) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» (Україна, 18005, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ ЧЕХОВА, будинок 41; код 32268131) - пеню у розмірі 35 710 (тридцять п`ять тисяч сімсот десять) грн. 71 коп., штраф у розмірі 98 348 (дев`яносто вісім тисяч триста сорок вісім) грн. 15 коп., інфляційні втрати в розмірі - 7 599 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 22 коп., 30% річних у розмірі 35 028 (тридцять п`ять тисяч двадцять вісім) грн. 11 коп. та 7 567 (сім тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн. 70 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва