Рішення № 137646743, 24.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2026Справа № 910/3568/26Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

до Фізичної особи-підприємця Титенко Владислава Віталійовича

про стягнення 66 638, 00 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Титенко Владислава Віталійовича про стягнення штрафу у розмірі 66 638, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невчасне повернення паркувального майданчика після закінчення строку дії договору від 25.03.2021 № ДНП-2021-03/26.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду сторонам направлено у встановленому законом порядку.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно Витягу відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зробленого на запит судді 16.06.2026, відповідач після відкриття провадження в даній справі, а саме 14.04.2026 державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, змінив найменування юридичної особи та місцезнаходження.

Частиною 2 ст. 31 ГПК України визначено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

25.03.2021 між позивачем (Сторона - 2) відповідачем (Сторона-2) укладено Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2021-03/26, за яким Сторона - 1 передає за плату Стороні - 2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, Харківське шосе, 158, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 22 (двадцять два) місця для платного паркування транспортних засобів, а також 2 (два) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 7.2. Договору, строк дії договору становить 1095 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Сторони-2 майданчика для паркування.

23.04.2021 між сторонами Договору підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика.

22.04.2024 сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору згідно якої п. 7.2. викладено в наступній редакції: «Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 23 квітня 2025 року.

Відповідно до п. 7.13. Договору, після припинення дії або розірвання Договору (окрім втрати Стороною-1 права експлуатації майданчика для паркування) Сторона-2 зобов`язана протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів звільнити майданчик для паркування.

Згідно п. 3.3. Договору, майданчик для паркування вважається фактично повернутим Стороні-1 з моменту підписання Сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки визначені п. 7.13. У випадку не підписання Стороною-2 акту повернення з експлуатації майданчика для паркування Сторона-1 має право підписати даний акт в односторонньому порядку, направивши відповідне повідомлення Стороні-2, після чого майданчик вважається повернутим Стороні-1.

Відповідно до п. 5.5. Договору, у разі порушення Стороною-2 строків звільнення майданчика для паркування після припинення дії договору (в тому числі дострокового розірвання) Сторона-1 набуває права вимоги у Сторони-2 сплати штрафу за кожен день такого прострочення у подвійному розмірі добової оплати експлуатації майданчика для паркування, визначених статтею 1 цього Договору».

Згідно з 4.1. Договору, вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, становить 6, 50 грн.

24.04.2025 позивач направив відповідачу листа № 053/05-2282 в якому повідомив про необхідність звільнення майданчика до 08.05.2025 та підписання акту повернення з експлуатації майданчика для паркування.

Позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням договору відповідачем та незвільненням майданчика для паркування у останнього перед позивачем виникло зобов`язання зі сплати штрафу за період з 09.05.2025 по 30.01.2026 у розмірі 76 362, 00 грн.

Також позивач вказує, що відповідач частково погасив штраф у розмірі 9724, 00 грн.

18.02.2026 позивач направив відповідачу лист № 053/05-636 з вимогою звільнення майданчика для паркування та сплати залишку штрафу в розмірі 66 638, 00 грн, яка не була задоволена, що і стало підставою для звернення до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 66 638, 00 грн за неповернення паркувального майданчику.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 5.5. Договору, у разі порушення Стороною-2 строків звільнення майданчика для паркування після припинення дії договору (в тому числі дострокового розірвання) Сторона-1 набуває права вимоги у Сторони-2 сплати штрафу за кожен день такого прострочення у подвійному розмірі добової оплати експлуатації майданчика для паркування, визначених статтею 1 цього Договору.

Згідно з 4.1. Договору: «Вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, становить 6, 50 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 66 638, 00 грн штрафу за період з 09.05.2025 по 30.01.2026.

Враховуючи викладене, здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку штрафу, а також часткову його оплату з боку відповідача, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ТИТЕНКА ВЛАДИСЛАВА ВІТАЛІЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6, ідентифікаційний код 35210739) штраф у розмір 66 638 (шістдесят шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва