Ухвала суду № 137646654, 24.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.06.2026Справа № 910/6040/21 (910/7399/26)

Суддя Мандичев Д.В., розглянувши

позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод"

до 1) ОСОБА_1

2) Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

про визнання недійсними договору купівлі-продажу, акту приймання передачі, догвоору поруки та угоди про погашення боргу, повернення майна

в межах справи № 910/6040/21

За заявою Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69, ідентифікаційний номер 00110734)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/6040/21 за заявою Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича про банкрутство Публічного акціонерного овариства "Експериментальний механічний завод", провадження якої відкрито ухвалою від 02.06.2021.

Публічне акціонерне товариства "Експериментальний механічний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) ОСОБА_1 ; 2) Державної інноваційної фінансово-кредитної установи з наступними вимогами:

1.Повернути у власність Приватного Акціонерного Товариства «Експерементальний Механічний Завод», код ЄДРПОУ 0011 нежилі будівлі в літері 3, А, Н, М, 1, И, П, Й, О, Л, В, У, Ф Т, К, загальною площею - 8588,9 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ , вул. Кирилівська, 69.

2.Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідченого 19 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. за реєстровим № 2322 двадцять дев`ятого липня тисячі шістнадцятого року підписаного від імені Відкритого акціонерного товариства«Експерементальний механічний завод» ( правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства «Експерементальний механічний завод» (ЄДРПОУ 0010734)) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

3.Визнати недійсним Акт приймання передачі до договору купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідченого 19 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. за реєстровим № 2322 двадцять дев`ятого липня тисячі шістнадцятого року підписаного від імені Публічного акціонерного товариства «Експерементальний механічний завод» (ЄДРПОУ 0010734)) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

4.Визнати недійсним заяву посвідчену приватним нотаріусом Скульською Т.А. шостого вересня дві тисячі шістнадцятого року зареєстровано в реєстрі № 2405 підписану від імені від імені Публічного акціонерного товариства «Експерементальний механічний завод» ( ЄДРПОУ 0010734)) ОСОБА_2 .

5.Визнати недійсним довідку про повну оплату видану 28 липня 2016 року Публічним акціонерним товариством «Експерементальний механічний завод» (ЄДРПОУ 0010734) вихідний № 45/01 підписану від імені Публічного акціонерного товариства «Експерементальний механічний завод» ( ЄДРПОУ 0010734)) ОСОБА_2 .

6.Визнати недійсним договір поруки від 22 січня 2008 року підписаного Державною іноваційною фінансово-кредитною учтановою в особі генерального директора ОСОБА_3 від імені Відкритого акціонерного товариства«Експерементальний механічний завод» (правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства «Експерементальний механічний завод» (ЄДРПОУ 0010734)) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

7.Визнати недійсним Угоду про погашення боргу від 17 жовтня 2008 року підписаного від імені Відкритим акціонерним товариством ««Експерементальний механічний завод» (правонастурником якого є Публічним акціонерним товариством «Експерементальний механічний завод» ( ЄДРПОУ 0010734)) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

8.Визнати недійсним Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 27 липня 2016 року підписаного від імені Публічного акціонерного товариства «Експерементальний механічний завод» ( ЄДРПОУ 0010734)) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Суд відзначає, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, третьої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 20 вказаного Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

З огляду на положення КУзПБ, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц та від 28.01.2020 у справі № 50/311-б).

Водночас, КУзПБ, на відміну від Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкретизовано порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).

Відповідно такий підхід зумовлює сплату позивачем судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового або немайнового характеру у відповідності до положень підпунктів відповідно 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.04.2021 у справі №905/1818/19.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1,2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлено 1 майнову вимогу та 7 немайнових вимог.

Отже, судовий збір, який мав би сплатити позивач становить 64 505,56грн.

Судом встановлено, що позивачем до матеріалів позовної заяви долучено квитанцію №0353-7143-9765-9403 від 12.05.2026 року на суму 45 868,77грн

Відтак, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 18 636,79грн.

Одночасно, позивач клопоче про звільнення від сплати судового збору за подання до суду заяви немацного хаорактеру.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 зазначеного Закону, норма якої є спеціальною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст. 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 912/3514/20.

Відтак, суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про звільнення сплати судового збору.

У відповідності до частини 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху, адже позивачем не було дотримано вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України при зверненні з нею (не надано доказів оплати судового збору у визначені законом розмірі або доказів неможливості сплати позивачем судового збору).

Згідно із ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З метою усунення встановлених недоліків позивач має надати суду докази доплати судового збору у розмірі 18 636,79 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви позивача прозвільнення від сплати судового збору.

2. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Д.В. Мандичев