Рішення № 137646598, 16.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2026Справа № 910/1668/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська книжково-журнальна фабрика"

про стягнення 1 084 585,37 грн

При секретарю судового засідання: Карашевич В.В.

Представники сторін:

від позивача: Литвиненко Юлія Анатоліївна - представник у порядку самопредставництва (Розпорядження Київського міського голови №08/143-к від 07.11.2025);

від відповідача: Шарко Оксана Юріївна - представник за ордером серії АІ №2146917 від 09.03.2026; Блинду Анастасія Василівна - представник за ордером серії №АІ №2231778 від 16.06.2026;

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Київська міська рада (далі - Рада) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська книжково-журнальна фабрика" (далі - Товариство) безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6085 га (кадастровий номер 8000000000:90:171:0044) за адресою: вул. Колекторна, 38/40 у Дарницькому районі м. Києва за період з 16.12.2021 до 31.12.2025 у розмірі 1 084 585,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна (нежилі будівлі загальною площею 8535,1 кв.м, розташовані за адресою: вул. Колекторна, 38/40, м. Київ, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969199980000), у спірний період користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого на те права, не сплачуючи за користування нею кошти, внаслідок чого без достатньої правової підстави за рахунок власника - територіальної громади міста Києва в особі Ради, набув кошти у вигляді несплаченої орендної плати у розмірі 1 084 585,37 грн, які підлягають поверненню власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

09.03.2026 через систему "Електронний суд" Товариство подало заяву про продовження процесуального строку для подання відзиву на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 задоволено вищезазначену заяву Товариства та продовжено останньому строк для подачі відзиву на позовну заяву до 25.03.2026 (включно).

25.03.2026 через систему "Електронний суд" Товариство подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову, зокрема через те, що на земельній ділянці, площею 0,6085 га (кадастровий номер 8000000000:90:171:0044) за адресою: вул. Колекторна, 38/40 у Дарницькому районі м. Києва, не знаходиться майно Відповідача.

30.03.2026 через систему "Електронний суд" Рада подала відповідь на відзив, в якій не погодилася з доводами Товариства, зазначивши, зокрема про те, що земельна ділянка, площею 0,6085 га (кадастровий номер 8000000000:90:171:0044) за адресою: вул. Колекторна, 38/40 у Дарницькому районі м. Києва, забудована нежитловими будівлями загальною площею 8535,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969199980000, власником яких є Товариство.

03.04.2026 через систему "Електронний суд" Товариство подало заперечення, в яких наголосило, що матеріали справи не містять доказів, що саме вказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці площею 0,6085 га (кадастровий номер 8000000000:90:171:0044) за адресою: вул. Колекторна, 38/40 у Дарницькому районі м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2026 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засіданні у справі на 16.06.2026. Явку сторін справи в судове засідання визнано обов`язковою. Зобов`язано Раду подати до суду у строк до 12.06.2026 докази розташування на земельній ділянці площею 0,6085 га (кадастровий номер 8000000000:90:171:0044) за адресою: вул. Колекторна, 38/40 у Дарницькому районі м. Києва, нерухомого майна Товариства - нежилих будівель загальною площею 8535,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969199980000), а Товариство - докази, на якій земельній ділянці розташоване нерухоме майно останнього (нежилі будівлі загальною площею 8535,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969199980000).

11.06.2026 через систему "Електронний суд" Рада на виконання вимог вищезазначеної ухвали надала копію Акта обстеження земельної ділянки №ДК/112-АО/2026 від 10.06.2026.

11.06.2026 через систему "Електронний суд" Товариство на виконання вимог вищезазначеної ухвали надало копії: Адвокатського запиту вих.№252/167-г/226/267 від 09.06.2026, відповіді ТОВ "Автостандарт" вих.№10626/1 від 10.06.2026 на вказаний адвокатський запит, а також податкових декларацій з плати за землю.

16.06.2026 у судовому засіданні представниця Ради підтримала позовні вимоги, просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представниці Товариства заперечили проти позову, просили відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 16.06.2026 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги Ради є необґрунтованими.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №464554884 від 17.02.2026, 21.11.2019 на підставі договору іпотеки №700 від 14.04.2005 за Товариством зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі, загальною площею 8535,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969199980000), які розташовані у місті Києві по вулиці Колекторній, будинок 38/40.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру №НВ-2105693232021 від 16.12.22021 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0044, площею 0,6085 га розташована у Дарницькому районі міста Києва по вулиці Колекторній, будинок 38/40, та 16.12.2021 була зареєстрована (було внесено відомості до Державного земельного кадастру).

Вказана земельна ділянка належить до категорії земель промисловості, трансопртту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Інформація про зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Згідно з Витягу №НВ-990051052026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова вказаної земельної ділянки становить 9405293,60 грн (станом на 06.01.2026).

За твердженнями Позивача, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0044, площею 0,6085 га, яка розташована у Дарницькому районі міста Києва по вулиці Колекторній, будинок 38/40, забудована нежилими будівлями, загальною площею 8535,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969199980000), які належать на праві власності Товариству.

Також Рада стверджує, що з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого мана (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969199980000) Товариство не сплачує плати за землю за користування земельною ділянкою (кадастровий номер: 8000000000:90:171:0044), на якій розміщені зазначені об`єкти нерухомості.

За розрахунком Ради, загальний розмір безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою у період з 16.12.2021 по 31.12.2025 складає 1 084 585,37 грн.

Листом №1104/5/26-15-04-15-03 від 13.01.2026 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило, що станом на 07.01.2026 Товариство не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачувало плату за землю за період з 01.01.2020 по 31.12.2025.

Оскільки Відповідач на безоплатній основі без укладеного договору оренди у період з 16.12.2021 по 31.12.2025 користувався земельною ділянкою комунальної форми власності, площею 0,6085 га, кадастровий номер: 8000000000:90:171:0044, яка розташована у Дарницькому районі міста Києва по вулиці Колекторній, 38/40, Рада звернулася з даним позовом до суду про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 084 585,37 грн.

Визначаючи суть і характер правовідносин, що виникли між сторонами, варто зазначити, що зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Визначаючи суть і характер правовідносин, що виникли між сторонами, варто зазначити, що зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави майно відшкодовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, адже набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам..

Відповідно до пункту в) частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За частиною 1 статті 120 ЗК України у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об`єктів до набувача таких об`єктів, без зміни її цільового призначення.

Згідно з абзацом 1 частини 9 статті 120 ЗК України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Статтею 125 ЗК України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Набувач нерухомого майна, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшує свої доходи, а власник земельної ділянки (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Отже, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

За твердженнями Позивача, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0044, площею 0,6085 га, яка розташована у Дарницькому районі міста Києва по вулиці Колекторній, будинок 38/40, забудована нежилими будівлями, загальною площею 8535,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969199980000), які належать на праві власності Товариству.

Водночас, заперечуючи проти задоволення позову, Товариство наголошувало на тому, що нежилі будівлі загальною площею 8535,1 кв.м, розташовані за адресою: вул. Колекторна, 38/40, м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969199980000, не знаходяться на спірній земельній ділянці, площею 0,6085 га, кадастровий номер: 8000000000:90:171:0044.

У зв`язку з цим суд зауважує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

На підтвердження своїх доводів Радою було надано довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №464554884 від 17.02.2026 та витяг з Державного земельного кадастру №НВ-2105693232021 від 16.12.22021, відповідно до яких нерухоме майно Товариства - нежилі будівлі, загальною площею 8535,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969199980000) та земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0044, площею 0,6085, знаходяться з однією і тією ж адресою: місто Київ, вулиця Колекторна, 38/40.

Проте згідно відомостей з Публічної кадастрової карти України (https://kadastrova-karta.com/) та витягів з Державного земельного кадастру, копії яких було долучено Товариством до відзиву, у межах кадастрового кварталу за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 38/40, розташовуються декілька земельних ділянок, а саме:

з кадастровим номером: 8000000000:90:171:0044, площею 0,6085 га;

з кадастровим номером: 8000000000:90:171:0012, площею 1,8779 га;

з кадастровим номером: 8000000000:90:171:0048, площею 1,1881 га;

з кадастровим номером: 8000000000:90:171:0020, площею 2,4752 га;

з кадастровим номером: 8000000000:90:171:0050, площею 0,2371 га.

Також Радою долучено до матеріалів справи Акт обстеження земельної ділянки №ДК/112-АО/2023 від 10.06.2026, виконаний Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Результатами обстеження земельної ділянки встановлено, зокрема те, що відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель кварталу 90:171, розробленої Комунальним підприємством "Київський інститут земельних відносин" в рамках Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019 - 2021 роки , затвердженої рішення Київської міської ради від 10.09.2018 № 229/6280 (вказана технічна документація затверджена рішенням Київської міської ради від 13.07.2023 №6983/7024), на час інвентаризації земельної ділянки встановлено, що у межах спірної земельної ділянки розташовані нежилі капітальні будівлі і споруди, власником яких є ТОВ "Київська книжково-журнальна фабрика" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1969199980000). За результатами обстеження встановлено, що на земельній ділянці розташовано нежитлові будівлі, які експлуатуються, точну кількість яких встановити не можливо. Доступ на ділянку обмежений, оскільки земельна ділянка огороджена парканом, встановлено металеві ворота та пункт пропуску з охороною.

Однак суд критично ставиться до вказаного Акту як належного та достовірного доказу, оскільки: - вказаний документ було складено Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в односторонньому порядку (без повідомлення Відповідача та незалучення жодної сторонньої особи, у тому числі представника Відповідача); - матеріали справи не містять технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель кварталу 90:171, розробленої Комунальним підприємством "Київський інститут земельних відносин"; - висновки у акті є взаємосуперечливими, оскільки, фактично, представник Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не змогла обстежити земельну ділянку у зв`язку з обмеженим доступом до неї, а з долучених до акту фотографій не вбачається, що зображене на них нерухоме майно є власністю Товариства та розташовані на спірній земельній ділянці.

Натомість Товариство надало суду відповідь №10626/1 від 10.06.2026 на адвокатський запит №252/167-г/226/267 від 09.06.2026, в якому ТОВ "Автостандарт" визнало, що з 05.12.2003 є власником нежитлової будівлі "Урал" з комунікаціями (літ. Б), загальною площею 1598,4 кв.м, яка є часткою майнового комплексу і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 38/40. Вказане нерухоме майно було придбано ТОВ "Автостандарт" на підставі Договору купівлі-продажу від 05.12.2003 року. Належне ТОВ "Автостандарт" нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 38/40, розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером: 8000000000:90:171:0044.

Крім цього, Відповідачем було долучено до матеріалів справи податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022-2025 року, з яких вбачається справляння ТОВ "Автостандарт" плати за землю за користування земельною ділянкою 8000000000:90:171:0044, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 38/40.

Більше того, суд звертає увагу Ради на лист Головного управління ДПС у м. Києві №1104/5/26-15-04-15-03 від 13.01.2026, в якому податковим органом повідомлено, зокрема те, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу, за період з 01.01.2020 до 31.12.2025 в інтегрованих картках платника податків по Головному управлінню ДПС у м. Києві заборгованість Товариства по платі за землю не обліковується.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що надані Відповідачем докази є більш вірогідними, а тому Радою не доведено розташування на земельній ділянці, площею 0,6085 га, кадастровий номер: 8000000000:90:171:0044, нерухомого майна Товариства - нежилих будівель загальною площею 8535,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969199980000).

Отже, Товариство не є фактичним користувачем земельної ділянки площею 0,6085 га, кадастровий номер: 8000000000:90:171:0044, а тому позовні вимоги Ради про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 084 585,37 грн є необґрунтованими.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Отже, позов Ради не підлягає задоволенню.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на Позивача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24.06.2026.

СуддяСергій МУДРИЙ