Ухвала суду № 137646403, 24.06.2026, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.06.2026 Справа № 908/579/26 (908/1482/26)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М., розглянувши позовну заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп, 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25, код ЄДРПОУ 37593739 арбітражного керуючого Кравченка Радіона Миколайовича /свідоцтво № 133 від 12.02.2013 року, адреса: 03118, м. Київ, а/с 19/

до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп, 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25, код ЄДРПОУ 37593739 та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю ЮСО69, 03067, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 55/13, офіс 6, код ЄДРПОУ 45185285

про визнання недійсним правочину та витребування майна з незаконного володіння

в межах розгляду справи про банкрутство №908/579/26

Кредитори 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Керуюча Компанія Т-КУБ, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-Б, код ЄДРПОУ 38675246

2. Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради Київтеплоенерго, 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53, код ЄДРПОУ 40538421

3. Товариство з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія - Політех, 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 45, прим. 3, код ЄДРПОУ 41427450

Боржник Товариство з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп, 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25, код ЄДРПОУ 37593739

розпорядник майна Кравченко Радіон Миколайович /свідоцтво № 133 від 12.02.2013 року, адреса: 03118, м. Київ, а/с 19/

Без виклику представників сторін.

УСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа №908/579/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп, 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25, код ЄДРПОУ 37593739.

Так, ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.03.2026. відкрито провадження у справі №908/579/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп, 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25, код ЄДРПОУ 37593739. Визнані грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча Компанія Т-КУБ, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-Б, код ЄДРПОУ 38675246 до боржника на суму 26 624, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 853 790,89 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кравченка Радіона Миколайовича /свідоцтво № 133 від 12.02.2013 року, адреса: 03118, м. Київ, а/с 19/.

До підсистеми Електронний суд від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп арбітражного керуючого Кравченка Радіона Миколайовича надійшла позовна заява до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю ЮСО69 про визнання недійсним правочину та витребування майна з незаконного володіння.

Ухвалою суду від 24.06.2026. прийнято до розгляду позовну заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп арбітражного керуючого Кравченка Радіона Миколайовича до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю ЮСО69 про визнання недійсним правочину та витребування майна з незаконного володіння в межах розгляду справи про банкрутство №908/579/26. Розгляд позовної заяви вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.07.2026. о/об 12-40.

Разом з позовною заявою до господарського суду Запорізької області від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп арбітражного керуючого Кравченка Радіона Миколайовича надійшла заява про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на нерухоме майно - нежилі приміщення з № 1 по № 22 групи приміщень № 343 літера «А» в будинку № 55/13 по вулиці Олекси Тихого в місті Києві, загальною площею 313,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 937076480000; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» (код ЄДРПОУ 45185285) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, обтяження та іншого розпорядження зазначеним нерухомим майном; заборони всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам нерухомого майна, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії), вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеного нерухомого майна.

Подану заяву розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп обгрунтовує наступними обставинами: у даній справі розглядається спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування цього майна з незаконного володіння. Обґрунтованість вимог Позивача підтверджується наступними обставинами:

Спірний Договір купівлі-продажу від 12.12.2023 укладений за ціною 253 125,00 грн, тоді як оціночна вартість об`єкта нерухомого майна, визначена в Єдиній базі даних звітів про оцінку Фонду державного майна України, становить 4 404 313,41 грн (Довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 14.11.2025 № 201-20251114-0010755335). Заниження ціни - у 17,4 разів.

Спірний Договір був укладений 12.12.2023 - у день, що збігається з кінцем періоду, за який пізніше було стягнуто заборгованість на користь ТОВ «УК Політех» (період 01.05.2022 - 12.12.2023, борг 54 770,53 грн. за послуги з утримання саме спірних приміщень).

Покупець (ТОВ «ЮСО69») мав фактично ту саму адресу, що й Продавець (ТОВ «ЛЕНОКС ГРУП») - у будинку № 55/13 по вул. Олекси Тихого, кімната/офіс 6. Сторони є пов`язаними особами.

Після вчинення Спірного договору у ТОВ «ЛЕНОКС ГРУП» відсутнє будьяке інше майно для задоволення вимог кредиторів, що підтверджено самим Боржником у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, зафіксовано в Ухвалі Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026, а також об`єктивно підтверджено результатами інвентаризації активів та зобов`язань боржника, проведеної станом на 01.05.2026 (розпорядчий документ № 1 від 01.04.2026).

Спірний Договір має всі ознаки фраудаторного правочину у розумінні статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статей 3, 13, 203, 215 Цивільного кодексу України, кваліфіковані Верховним Судом у Постанові від 21.10.2025 у справі № 910/3084/18 (910/2159/24), Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24, постанові від 18.12.2024 у справі № 916/379/23 та інших.

Обґрунтованість позовних вимог додатково підтверджена висновками незалежного фахового аналізу. На виконання ухвали суду від 26.03.2026 ПП «Центр антикризових технологій» складено Звіт за результатами аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «Ленокс Груп» від 10.06.2026 (далі - «Звіт»), яким за офіційно затвердженою методикою (Методичні рекомендації, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 у редакції наказу від 26.10.2010 № 1361) встановлено: виявлені економічні ознаки дій з доведення ТОВ «Ленокс Груп» до банкрутства та «ознаки дій, спрямованих на доведення Підприємства до банкрутства та на свідоме ухилення ТОВ «Ленокс Груп» від виконання зобов`язань перед контрагентами (а саме - вивід активів на пов`язану організацію та відсутність розрахунків з кредиторами)»; різке (значно більше 50%) погіршення показників фінансового стану боржника відбулося саме у період з 30.09.2023 до 01.05.2026, на який припадає Спірний договір: розмір чистих активів зменшився з 543,70 тис. грн до мінус 1 438,33 тис. грн (на 364,54%), забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами - з 14,63 до 0,00 (на 100%); Звіт прямо пов`язує зменшення частки основних засобів боржника зі 100% до 0% саме з укладенням Спірного договору, посвідченого за реєстровим № 750; станом на 01.05.2026 неплатоспроможність боржника є понадкритичною, господарська діяльність не здійснюється, можливість відновлення платоспроможності розрахунками не підтверджена, а задоволення вимог кредиторів можливе виключно в межах ліквідаційної процедури.

Існування реальної загрози невиконання рішення суду.

Існує реальна загроза того, що після прийняття судом рішення про визнання недійсним Договору купівлі-продажу та витребування нерухомого майна на користь ТОВ «ЛЕНОКС ГРУП», виконання такого рішення буде істотно ускладненим або унеможливленим:

ТОВ «ЮСО69» може на свій розсуд відчужити спірне нерухоме майно на користь третіх осіб (зокрема, добросовісних набувачів або нерезидентів, що не мають представництва в Україні), що зробить неможливим або значно ускладнить його повернення до ліквідаційної маси ТОВ «ЛЕНОКС ГРУП».

Спірне майно може бути додатково обтяжене правами третіх осіб (іпотекою, заставою, договорами оренди тощо), що значно ускладнить процес його повернення до ліквідаційної маси та фактично знизить вартість для подальшої реалізації в межах ліквідаційної процедури.

ТОВ «ЮСО69» є відносно «молодою» юридичною особою (ідентифікаційний код 45185285 свідчить про реєстрацію приблизно у 2023 році), створеною ймовірно для цілей володіння активами, виведеними з боржника. Така юридична особа має «низький поріг» для здійснення подальших операцій з виведення майна.

Об`єкт спірного майна - нежилі приміщення першого поверху сучасного будинку у м. Києві - є високоліквідним активом, обіг якого на ринку нерухомості відбувається швидко, що додатково підвищує ризик його втрати для ліквідаційної маси.

Обізнаність Відповідачів про пред`явлення вимог створює безпосередній стимул до негайного відчуження майна. З моменту отримання копії Заяви про визнання недійсним правочину Відповідач буде достеменно обізнаний про ризик втрати майна, що, за усталеною логікою фраудаторних схем (вже реалізованої сторонами один раз), створює реальну та невідкладну загрозу повторного відчуження. Фактор часу посилюється і процесуальними строками у справі про банкрутство: ухвалою попереднього засідання від 02.06.2026 встановлено дату проведення перших загальних зборів кредиторів (до 25.06.2026) та дату підсумкового засідання суду - 07.07.2026, тобто питання подальшої процедури вирішуватиметься у найближчі тижні, і саме збереження спірного майна визначатиме реальність задоволення вимог кредиторів.

Відповідність заходів забезпечення позову характеру позовних вимог.

Заходи забезпечення позову, які просить вжити розпорядник майна, прямо відповідають характеру позовних вимог: Позов стосується визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування саме того конкретного нерухомого майна, щодо якого ставиться питання про арешт. Заходи забезпечення спрямовані на запобігання відчуженню та обтяженню саме того майна, яке є предметом спору. Запропоновані заходи є розумними та адекватними: вони не позбавляють Відповідача 2 можливості фактично користуватися майном, а лише обмежують його право розпоряджатися ним до вирішення спору по суті.

Адекватність та співмірність заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Запропоновані заходи є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки: Накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборона реєстраційних дій є тимчасовим заходом, дія якого обмежена періодом розгляду спору. Зазначені заходи не позбавляють Відповідача 2 та інших осіб можливості користуватися майном за його прямим призначенням до вирішення спору. У разі задоволення позову заходи забезпечення дозволять негайно та ефективно виконати судове рішення без необхідності подальшого звернення до суду до нових власників майна.

На підставі викладеного, керуючись статтями 42, 46, 136-139, 140, 141 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна просить суд: 1. Постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову у справі за заявою розпорядника майна ТОВ «ЛЕНОКС ГРУП» арбітражного керуючого Кравченка Р.М. до ТОВ «ЛЕНОКС ГРУП» та ТОВ «ЮСО69» про визнання недійсним правочину та витребування майна з незаконного володіння в межах справи № 908/579/26 про банкрутство ТОВ «ЛЕНОКС ГРУП», а саме: 1.1. Накласти арешт на нерухоме майно - нежилі приміщення з № 1 по № 22 групи приміщень № 343 літера «А» в будинку № 55/13 по вулиці Олекси Тихого в місті Києві, загальною площею 313,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 937076480000. 1.2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» (код ЄДРПОУ 45185285) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, обтяження та іншого розпорядження зазначеним нерухомим майном. 1.3. Заборонити всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам нерухомого майна, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії), вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеного нерухомого майна. 2. Не застосовувати зустрічне забезпечення у зв`язку з відсутністю можливості заподіяння Відповідачам збитків внаслідок вжиття заявлених заходів. 3. Звернути ухвалу про забезпечення позову до негайного виконання відповідно до частини 9 статті 145 ГПК України.

Оцінивши фактичні обставини справи, проаналізувавши норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Розгляд порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні своєрідних способів захисту її суб`єктів, в особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють зазначене провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

На відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (стаття 42 КУзПБ) не визначає вимог до укладеного правочину, а встановлює спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, і містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду, протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство загалом і зміст наведених норм вони є спеціальними щодо загальних установлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними. Тобто ці норми передбачають додаткові, спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку, визначеному законодавством про банкрутство.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб, зазначених у статті 1 КУзПБ, у якій визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.

Наслідки визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частинами першою та другою статті 42 КУзПБ, визначені частиною третьою зазначеної статті, згідно з якою сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу або підлягають передачі або сплаті і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Європейський суд з прав людини звертав увагу в рішенні від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти Італії", ухвалі щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик проти Польщі", рішенні у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи, за умови дотримання таких вищенаведених вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес. Дана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19.

Судом також ураховано, що застосування такого способу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, не завдасть шкоди та збитків власникам такого майна, не позбавить його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежить право реалізувати вказане майно третім особам.

Подібні за своїм змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20, від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21.

Заявник просить накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, які станом на день звернення із заявою про забезпечення позову належать особі, яка має статус Відповідача -2 та які є безпосереднім предметом заявленого позову.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися вкладами, цінностями та іншим майном до визначення його подальшої долі. В правовому розумінні арешт майна Відповідача 2 не припинить права користування ним та власник як і раніше зможе використовувати таке майно для власних потреб.

Таким чином, накладення арешту на нерухоме майно на час розгляду даного спору, не спричинить порушень прав та інтересів Відповідача - 2, а навпаки зафіксує чинний стан речей до результатів вирішення спору та забезпечить можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів Позивача від можливих недобросовісних дій з боку Відповідачів, щоб забезпечити Позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь. При цьому, у випадку задоволення позову, спірне нерухоме майно буде включене до ліквідаційної маси боржника.

Водночас, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Частина 4 ст.137 ГПК передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу / іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Запропоновані заявником заходи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову.

Відтак, заява про забезпечення позову у відповідній частині підлягає задоволенню.

Одночасно, визначені позивачем способи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» (код ЄДРПОУ 45185285) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, обтяження та іншого розпорядження зазначеним нерухомим майном та заборонити всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам нерухомого майна, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії), вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеного нерухомого майна, не є ефективними та обґрунтованими, оскільки на відповідне нерухоме майно підлягає накладенню арешт, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном.

Таким чином, суд дійшов висновку в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині відмовити.

Щодо зустрічного забезпечення судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі №915/870/18, відповідно до якої суд не зобов`язаний в кожному випадку вживати заходи зустрічного забезпечення, оскільки ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Керуючись ст. ст. 2, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп, 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25, код ЄДРПОУ 37593739 арбітражного керуючого Кравченка Радіона Миколайовича /свідоцтво № 133 від 12.02.2013 року, адреса: 03118, м. Київ, а/с 19/ про забезпечення позову задовольнити частково.

Із метою забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно - нежилі приміщення з № 1 по № 22 групи приміщень № 343 літера «А» в будинку № 55/13 по вулиці Олекси Тихого (колишня Виборзька) в місті Києві, загальною площею 313,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 937076480000.

У решті вимог відмовити.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала є виконавчим документом.

Стягувач: розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп, 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25, код ЄДРПОУ 37593739 арбітражний керуючий Кравченко Радіон Миколайович /свідоцтво № 133 від 12.02.2013 року, адреса: 03118, м. Київ, а/с 19/ РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржники: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Ленокс Груп, 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25, код ЄДРПОУ 37593739; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю ЮСО69, 03067, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 55/13, офіс 6, код ЄДРПОУ 45185285

Дана ухвала дійсна для пред`явлення до виконання до 24.06.2029 (включно).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 24.06.2026.

Суддя Л.М. Сушко