Рішення № 137646300, 16.06.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.2026р. Справа № 905/69/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., за участю секретаря судового засідання Лушпай В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" (19200, Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31961067)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД" (84122, Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Незалежності, буд. 11, код ЄДРПОУ 40111046)

про стягнення 23 045 557,68 грн., з яких: 14 881 884,12 грн. - заборгованість, 997 707,33 грн. - інфляційні втрати, 6 516 547,53 грн. - пеня, 649 418,70 грн. - 3% річних,

Представники сторін:

від позивача: Васьківський Л.М. (діє на підставі ордеру серія АІ №2125642 від 11.02.2026)

від відповідача: Богуславець С.С. (в порядку самопредставництва)

С У Т Ь С П О Р У

Приватне акціонерне товариство "УКРАГРО НПК" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД" про стягнення 23 045 557,68 грн., з яких: 14 881 884,12 грн. - заборгованість, 997 707,33 грн. - інфляційні втрати, 6 516 547,53 грн. - пеня, 649 418,70 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором зберігання №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 14 881 884,12грн., що стало підставою для нарахування пені в розмірі 6 516 547,53 грн., 3% річних в розмірі 649 418,70 грн. та інфляційних втрат в розмірі 997 707,33 грн.

Ухвалою суду від 09.02.2026 призначено справу №905/69/26 до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання неодноразово відкладалося.

Ухвалою суду від 12.05.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 12.06.2026.

12.06.2026 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.06.2026.

Представник позивача в судове засідання з`явився, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Короткий зміст та узагальнені позиції сторін

Приватне акціонерне товариство "УКРАГРО НПК"

27.03.2026 від представника позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких позивач посилався на те, що договором укладеним між позивачем та відповідачем не визначено порядок вручення чи направлення актів про надання послуг. В ході багаторічної співпраці між відповідачем та позивачем склались відповідні звичаї ділового обору, зокрема щодо направлення різних документів за допомогою електронної пошти. За твердженням позивача, позивачем направлялись акти виконаних робіт відповідачу на його електронну пошту, відповідачем дані акти отримувались і підписувались про що свідчить частина підписаних актів та здійснені часткові оплати по договору. Навіть якщо припустити, що відповідач не отримував раніше акти виконаних робіт, очевидним є те, що він їх отримав разом із позовною заявою по справі, проте жодних дій щодо оплати отриманих послуг так і не вчинив. Позивач вважає, що непослідовна суперечлива поведінка відповідача щодо часткових оплат по договору, підписання актів приймання-передачі майна і не підписання при цьому актів про надання послуг зі зберігання того ж самого майна є беззаперечним свідченням недобросовісної і суперечливої поведінки поклажодавця. Тому, на переконання позивача, у зв`язку з цим підлягає застосуванню доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Також вважає безпідставним посилання відповідача на пропуск строку позовної давності, оскільки з огляду на положення п. 12 та п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Закону від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (набрав чинності 04.09.2025), початком перебігу строку позовної давності є саме 04.09.2025 року.

04.05.2026 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, зокрема щодо способів комунікації між сторонами за договором №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022 та щодо строків отримання відповідачем спірних актів про надання послуг. Також до вказаного клопотання додано податкові накладні на підтвердження реальності господарських операцій за спірним договором, а також більш чіткі копії доданих раніше доказів направлення (скріншотів) на електронну пошту відповідача актів про надання послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД"

23.03.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Відповідач повідомляє, що не отримував акти про надання послуг за зазначений в позові період, а позивачем не надано належних доказів отримання актів відповідачем, крім того, умовами договору не передбачено надання, отримання або підписання актів надання послуг шляхом направлення на електронну пошту. Відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави (не має доказів отримання актів наданих послуг відповідачем) стягнення коштів, нарахування пені та інфляційних втрат за зазначений у позові період. Відповідач зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та розрахунок заборгованості не відповідає умовам пункту 5.4. договору; відповідач робить висновок, що відповідно до п.5.4. договору сторони домовились про розмір пені, в той же час не домовлялися про те, що цей розмір пені буде застосовуватись за кожен день прострочення виконання; вважає, що договором зменшений розмір неустойки шляхом її виплати не за кожен день поспіль. Позивачем може бути нарахована пеня (подвійна облікова ставка НБУ) при доведеності несвоєчасного виконання кожного грошового зобов`язання один раз (один день) за одне порушення. Також, відповідач, з посиланням на ст. 258 Цивільного кодексу України, зауважує, що зроблені позивачем нарахування пені по 6 періодам не відповідають чинному законодавству та умовам договору, оскільки спеціальна позовна давність для стягнення пені становить 1 рік.

04.05.2026 на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій відповідач наполягає, що з наданих до матеріалів справи документів неможливо встановити дату отримання відповідачем актів про надання послуг, якщо вони були направлені позивачем на електронну пошту відповідача. Крім того, у договорі відсутня електронна адреса eetrade.a.v@gmail.com як реквізит відповідача, так само як і реквізити електронної адреси отримувачів електронних листів від імені позивача - Наталія Ленивенко та Владимир Довбня, про які у додатках до пояснень зазначає позивач. Також відповідач наполягає на тому, що він не є суб`єктом електронної комерції, на наявність якої посилається позивач у своїх поясненнях. Крім того, за твердженням відповідача позивачем не надано суду підтвердження отримання електронного документа відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Судом було встановлено, що усі учасники даної справи зареєстрували електронні кабінети в підсистемі "Електронний суд", тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доводи учасників судового процесу, господарський суд:

В С Т А Н О В И В

19.05.2022 між Приватним акціонерним товариством "УКРАГРО НПК" (далі - зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД" (далі - поклажодавець) був укладений договір зберігання №ДХ-ЄТ-03 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого зберігач зобов`язаний зберігати на визначених цим договором умовах майно, яке буде передано поклажодавцем у майбутньому, і повернути майно у схоронності поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач такого майна.

Згідно п. 1.2 договору майном, що буде передано на зберігання за цим договором, є мінеральні добрива. Майно передається на зберігання в упаковці (поліпропіленові мішки з поліетиленовим вкладишем по 50 кг, поліпропіленовий контейнер з поліетиленовим вкладишем типу «біг-бег» по 500-1000 кг, тощо) та/або наливом.

Місцем зберігання майна є склади зберігача, адреса яких зазначена в додатку №1 до цього договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору зберігач зобов`язаний приймати на зберігання майно з дати початку дії цього договору по дату, в яку закінчується строк зберігання за цим договором.

Згідно п. 2.4 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 26.12.2023 до договору зберігання №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022) строк зберігання майна - з моменту передачі майна на зберігання по 31 грудня 2024 року.

Відповідно до п. 3.1 договору якщо інше не передбачено даним договором, передача майна на зберігання здійснюється через перевізника (будь-яка із залізниць України) шляхом приймання зберігачем майна від перевізника, при цьому вантажовідправником (відправником) за транспортними документами, може бути: ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» - ідентифікаційний код юридичної особи/податковий номер: 40960674, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 12. Незважаючи на вищевикладене, вантажовідправником (відправником) може бути також інша особа, яка була визначена поклажодавцем, про що він повідомляє зберігача.

Відповідно до п. 3.1.1. договору у випадку набуття поклажодавцем права власності на майно, яке на момент набуття такого права власності вже знаходиться в місці зберігання або у випадку, якщо майно, яке належить поклажодавцю, вже знаходиться в місці зберігання на інших правових підставах (доставка до місця зберігання не здійснюється), майно вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

За даним договором майно, також, може передаватись на зберігання через перевізника/експедитора (автомобільний транспорт) шляхом приймання зберігачем майна від такого перевізника/експедитора у відповідному місці зберігання (п. 3.1.2. договору).

Відповідно до п. 3.5 договору майно, що передається на зберігання через перевізника/експедитора, вважається переданим на зберігання з моменту приймання майна зберігачем від перевізника на станції призначення (у випадку перевезення залізничним транспортом) та/або від перевізника/експедитора в місці зберігання (у випадку перевезення автомобільним транспортом). Приймання майна від перевізника/експедитора здійснюється згідно з правилами, чинними на залізничному/автомобільному транспорті. Обов`язок по розвантаженню майна із транспортного засобу покладається на зберігача.

Згідно п. 3.8 договору одразу після приймання майна на зберігання, зберігач складає акт приймання-передачі майна та направляє два примірника зазначеного акту поклажодавцю для підписання останнім. В акті зазначаються місце зберігання майна, номер та дата договору, найменування майна, кількість майна, прийнятого від перевізника, упаковка. В акті приймання-передачі майна зберігач додатково вказує номери накладних, згідно яких майно отримано від перевізника.

Після повернення майна із зберігання сторони складають акт приймання-передачі. Датою повернення майна поклажодавцеві вважається дата повернення майна у місці зберігання за актом приймання-передачі або дата передачі майна перевізнику (пункти 3.15. та 3.16. договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за надання послуг згідно з цим договором проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість:

- розмір плати по наданню послуг по зберіганню 1 (однієї) тони майна в день становить - 1,90 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 0,38 грн., разом з ПДВ - 2,28 (дві гривні 28 копійки) грн.;

- розмір плати по наданню послуг із приймання майна на зберігання (у випадку перевезення автомобільним транспортом/або залізничним) становить - 142,500 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 28,5 грн., разом з ПДВ - 171,00 грн. (сто сімдесят одна гривня 00 копійок) за 1 (одну) тонну;

- розмір плати по наданню послуг із відвантаження (повернення), у випадку повернення майна через перевізника та/або повернення у місці зберігання, становить - 150,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ- 30,00 грн., разом з ПДІВ - 180,00 грн. (сто вісімдесят гривень 00 копійок) за 1 (одну) тонну.

Згідно п. 4.3 договору поклажодавець сплачує вартість послуг вказаних в п. 4.1, на підставі наданого акту наданих послуг, щомісячно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання акту надання послуг.

Якщо поклажодавець після закінчення строку зберігання не забрав майно, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору в разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань за цим договором з боку поклажодавця, він сплачує зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Згідно п. 6.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.3. договору сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних нею у цьому договорі реквізитів та зобов`язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов`язаних із ним несприятливих наслідків.

Будь-які зміни і доповнення до даного договору вчиняються шляхом укладення додаткових угод про внесення змін до цього договору. У випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються нормами чинного законодавства (п. 6.5. та п. 6.7. договору).

У розділі 7 договору зберігання №ДХ-ЄТ-04 від 05.08.2022 зазначені наступні електронні адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд": info@eetrade.org, vasylenko.o@eetrade.org.

Зазначений договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень. Інформація про розірвання вказаного договору в матеріалах справи відсутня.

На виконання умов п. 3.8 договору зберігання №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022 відповідач передав позивачу на зберігання майно, що підтверджується наступними актами приймання-передачі: №190052022 від 19.05.2022 у кількості 7700 т, №08072022 від 08.07.2022 у кількості 48,6 т, №09072022 від 09.07.2022 у кількості 23,4 т, №15072022 від 15.07.2022 у кількості 5,4 т, №21062024 від 21.06.2024 у кількості 3039,36 т, №10072025 від 10.07.2025 у кількості 18,9т, №04122025 від 04.12.2025 у кількості 168,92 т.

Означені акти прийому-передачі майна підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, поклажодавцем на підставі актів приймання-передачі було частково прийнято зі зберігання у зберігача частину майна (мінеральних добрив), що підтверджується наступними актами приймання-передачі: №08072022/В від 08.07.2022 у кількості 48,6т, №09072022/В від 09.07.2022 у кількості 23,4 т, №15072022/В від 15.07.2022 у кількості 5,4т, №12012023/В від 12.01.2023 у кількості 144,9т, №20022023/В від 20.02.2023 у кількості 225т, №22022023/В від 22.02.2023 у кількості 5,4т, №23022023/В від 23.02.2023 у кількості 10,8 т, №24022023/В від 24.02.2023 у кількості 51,3т, №27022023/В від 27.02.2023 у кількості 36т, №28022023/В від 28.02.2023 у кількості 9,9 т, №01032023/В від 01.03.2023 у кількості 49,5т, №02032023/В від 02.03.2023 у кількості 151,2т, №03032023/В від 03.03.2023 у кількості 53,1т, №06032023/В від 06.03.2023 у кількості 46,8т, № 07032023/В від 07.03.2023 у кількості 94,5 т, №08032023/В від 08.03.2023 у кількості 5,4т, №09032023/В від 09.03.2023 у кількості 25,2 т, №10032023/В від 10.03.2023 у кількості 77,4 т, №13032023/В від 13.03.2023 у кількості 4,5т, №14032023/В від 14.03.2023 у кількості 14,4т, №15032023/В від 15.03.2023 у кількості 3,6т, №16032023/В від 16.03.2023 у кількості 13,5т, №17032023/В від 17.03.2023 у кількості 10,8 т, №20032023/В від 20.03.2023 у кількості 22,5т, №22032023/В від 22.03.2023 у кількості 32,4 т, №23032023/В від 23.03.2023 у кількості 8,1т, №27032023/В від 27.03.2023 у кількості 1,8т, №28032023/В від 28.03.2023 у кількості 8,1 т, №30032023/В від 30.03.2023 у кількості 2,7 т, №31032023/В від 31.03.2023 у кількості 1,8т, № 11042023/В від 11.04.2023 у кількості 0,9т, №12042023/В від 12.04.2023 у кількості 9,9т, №14042023/В від 14.04.2023 у кількості 0,9т, №19042023/В від 19.04.2023 у кількості 1,8т, №21042023/В від 21.04.2023 у кількості 6,3т, №04052023/В від 04.05.2023 у кількості 4,5т, №12052023/В від 12.05.2023 у кількості 1,8т, №31052023/В від 31.05.2023 у кількості 0,9т, №14062023/В від 14.06.2023 у кількості 0,9т, №06082024/в від 06.08.2024 у кількості 23,78т, №07082024/В від 07.08.2024 у кількості 23,78т, №14082024/В від 14.08.2024 у кількості 117т, №19082024/В від 19.08.2024 у кількості 46,8т, №19092024/В від 19.09.2024 у кількості 47,56т, №25102024/В від 25.10.2024 у кількості 250,1т, №04112024/В від 04.11.2024 у кількості 500,2т, №07112024/В від 07.11.2024 у кількості 46,8т, №08112024/В від 08.11.2024 у кількості 70,2т, №11112024/В від 11.11.2024 у кількості 23,26т, №14112024/В від 14.11.2024 у кількості 105,78т, №18112024/В від 18.11.2024 у кількості 129,18т, №19112024/В від 19.11.2024 у кількості 23,4т, №20112024/В від 20.11.2024 у кількості 140,4т, №21112024/В від 21.11.2024 у кількості 165,6т, №22112024/В від 22.11.2024 у кількості 71,1т, №25112024/В від 25.11.2024 у кількості 69,3т, №26112024/В від 26.11.2024 у кількості 48,6т, №05122024/В від 05.12.2024 у кількості 21,6 т, №06122024/В від 06.12.2024 у кількості 45т, №17122024/В від 17.12.2024 у кількості 71,34т, № 18122024/В від 18.12.2024 у кількості 22,14т, №19122024/В від 19.12.2024 у кількості 71,34т, №23122024/В від 23.12.2024 у кількості 93,48т, №25122024/В від 25.12.2024 у кількості 93,48т, №26122024/В від 26.12.2024 у кількості 23,78т, №27122024/В від 27.12.2024 у кількості 71,34 т, №06012025/В від 06.01.2025 у кількості 71,34 т, №08012025/В від 08.01.2025 у кількості 47,56т, №09012025/В від 09.01.2025 у кількості 71,34т, №14012025/В від 14.01.2025 у кількості 118,9т, №21012025/В від 21.01.2025 у кількості 43,46т, №19022025/В від 19.02.2025 у кількості 72,9 т, №25022025/В від 25.02.2025 у кількості 22,5т, №28022025/В від 28.02.2025 у кількості 48,6т, №06032025/В від 06.03.2025 у кількості 24,6т, №11032025/В від 11.03.2025 у кількості 48,6т, №21032025/В від 21.03.2025 у кількості 22,5т, №27062025/В від 27.06.2025 у кількості 46,4 т, №09072025/В від 09.07.2025 у кількості 9т, №10072025/В від 10.07.2025 у кількості 9,9т, №18082025/В від 18.08.2025 у кількості 21,32т, № 21082025/В від 21.08.2025 у кількості 22,96 т, №2208202025/В від 22.08.2025 у кількості 22,96т, №26082025/В від 26.08.2025 у кількості 22,96т, №27082025/В від 27.08.2025 у кількості 22,96т, №02092025/В від 02.09.2025 у кількості 95,12т, №03092025/В від 03.09.2025 у кількості 47,3 т, №04092025/В від 04.09.2025 у кількості 22,96т, № 05092025/В від 05.09.2025 у кількості 22,96т, №09092025/В від 09.09.2025 у кількості 22,96т, №11092025/В від 11.09.2025 у кількості 23,4т, №12092025/В від 12.09.2025 у кількості 23,4т, №15092025/В від 15.09.2025 у кількості 17,3т, №24092025/В від 24.09.2025 у кількості 22,96т, №26092025/В від 26.09.2025 у кількості 27т, №06102025/В від 06.10.2025 у кількості 72,92т, №08102025/В від 08.10.2025 у кількості 45,92 т, №09102025/В від 09.10.2025 у кількості 49,96 т, №13102025/В від 13.10.2025 у кількості 64,72т, №14102025/В від 14.10.2025 у кількості 9,84т, №15102025/В від 15.10.2025 у кількості 9,84т, №16102025/В від 16.10.2025 у кількості 27т, №20102025/В від 20.10.2025 у кількості 27т, №21102025/В від 21.10.2025 у кількості 23,4т, №22102025/В від 22.10.2025 у кількості 27т, №27102025/В від 27.10.2025 у кількості 46,8т, №28102025/В від 28.10.2025 у кількості 132,3т, №29102025/В від 29.10.2025 у кількості 101,7т, №30102025/В від 30.10.2025 у кількості 80,1т, №31102025/В від 31.10.2025 у кількості 117т, №03112025/В від 03.11.2025 у кількості 108т, №04112025/В від 04.11.2025 у кількості 81т, №05112025/В від 05.11.2025 у кількості 81т, №06112025/В від 06.11.2025 у кількості 153,9т, №07112025/В від 07.11.2025 у кількості 81т, №11112025/В від 11.11.2025 у кількості 54т, №12112025/В від 12.11.2025 у кількості 54т, №13112025/В від 13.11.2025 у кількості 81т, №14112025/В від 14.11.2025 у кількості 54т, №18112025/В від 18.11.2025 у кількості 76,5т, №19112025/В від 19.11.2025 у кількості 54т, №20112025/В від 20.11.2025 у кількості 22,5т, №24112025/В від 24.11.2025 у кількості 79,2 т, №25112025/В від 25.11.2025 у кількості 71,1т, №26112025/В від 26.11.2025 у кількості 54т, №27112025/В від 27.11.2025 у кількості 54т, №28112025/В від 28.11.2025 у кількості 35,1 т, №01122025/В від 01.12.2025 у кількості 22,5т, №09122025/В від 09.12.2025 у кількості 51,3 т, №15122025/В від 15.12.2025 у кількості 68,34т, №16122025/В від 16.12.2025 у кількості 99,16т, №17122025/В від 17.12.2025 у кількості 36т, №18122025/В від 18.12.2025 у кількості 104,4 т, №19122025/В від 19.12.2025 у кількості 24,3 т, №23122025/В від 23.12.2025 у кількості 133,42т, №13012026/В від 13.01.2026 у кількості 25,2т.

Враховуючи вищевикладене, за твердженням позивача, на теперішній час у нього як зберігача продовжує залишатися на зберіганні майно поклажодавця, а саме - 1976,400 тон амонію сульфат добривний, та 24,600 тон добрив гранульованих компл. NPK 5.15.30 (всього 2001,500 тон).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору зберігання №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022 між позивачем та відповідачем було складено, підписано без зауважень та скріплено печатками акти про надання послуг, а саме: №К203 від 31.05.2022 на суму 228 228,00 грн. з ПДВ, №К212 від 30.06.2022 на суму 526 680,00 грн. з ПДВ, №К228 від 31.07.2022 на суму 16 500,00 грн. з ПДВ, №К231 від 31.07.2022 на суму 557 471,40 з ПДВ, №К232 від 31.07.2022 на суму 13 932,00 грн. з ПДВ, №К256 від 31.08.2022 на суму 544 236,00 грн. з ПДВ, №К274 від 30.09.2022 на суму 526 680,00 грн. з ПДВ, №К315 від 31.10.2022 на суму 544 236,00 грн. з ПДВ, №К360 від 30.11.2022 на суму 508 150,44 грн. з ПДВ, №К405 від 31.12.2022 на суму 525 088,79 грн. з ПДВ, №К9 від 31.01.2023 на суму 525 088,79 грн. з ПДВ та №К44 від 28.02.2023 на суму 468 651,25 грн. з ПДВ, №К540 від 31.08.2024 на суму 38 044,80 грн. з ПДВ, №К570 від 30.09.2024 на суму 1426,80 грн. з ПДВ,

Крім того, між позивачем та відповідачем було складено, підписано без зауважень та скріплено печатками акти: №К292 від 03.10.2022 (корегуючий акт) до акту №К256 від 31.08.2022 на суму 525 053,45 грн. з ПДВ; №К291 від 03.10.2022 (коригуючий акт) до акту №К231 від 31.07.2022 на суму 423 430,20 грн. з ПДВ;№К293 від 03.10.2022 (коригуючий акт) до акту №К274 від 30.09.2022 на суму 508 116,24 грн. з ПДВ.

Також позивачем було складено наступні акти надання послуг: №К164 від 31.03.2023 на суму 466 740,17 грн. з ПДВ, №К272 від 30.04.2023 на суму 441 398,88 грн. з ПДВ, №К325 від 31.05.2023 на суму 455 062,24 грн. з ПДВ, №К356 від 30.06.2023 на суму 440 214,88 грн. з ПДВ, № К400 від 31.07.2023 на суму 454 861,14 грн. з ПДВ, №К447 від 31.08.2023 на суму 454 861,14 грн. з ПДВ, №К559 від 30.09.2023 на суму 440 188,20 грн. з ПДВ, №К754 від 31.10.2023 на суму 454 861,14 грн., №К875 від 30.11.2023 на суму 440 188,20 грн. з ПДВ, №К922 від 31.12.2023 на суму 454 861,14 грн. з ПДВ, №К35 від 31.01.2024 на суму 454 861,14 грн. з ПДВ, №К108 від 29.02.2024 на суму 403 649,15 грн. з ПДВ, №К258 від 31.03.2024 на суму 370 129,96 грн. з ПДВ, №К357 від 30.04.2024 на суму 358 190,28 грн. з ПДВ, № К403 від 31.05.2024 на суму 370 129,96 грн. з ПДВ, №К456 від 30.06.2024 на суму 427 487,69 грн. з ПДВ, №К493 від 31.07.2024 на суму 584 951,92 грн. з ПДВ, №К539 від 31.08.2024 на суму 575 997,95 грн. з ПДВ, №К569 від 30.09.2024 на суму 550 324,24 грн., №К611 від 31.10.2024 на суму 562 659,86 грн. з ПДВ, №К651 від 30.11.2024 на суму 135 612,00 грн. з ПДВ, №К650 від 30.11.2024 на суму 471 252,84 грн. з ПДВ, №К688 від 31.12.2024 на суму 431 609,79 грн. з ПДВ, №К689 від 31.12.2024 на суму 92 430,00 грн. з ПДВ, №К11 від 31.01.2025 на суму 392 580,48 грн. з ПДВ, №К12 від 31.01.2025 на суму 63 468,00 грн. з ПДВ, №К52 від 28.02.2025 на суму 345 042,07 грн. з ПДВ, №К53 від 28.02.2025 на суму 25 920,00 грн. з ПДВ, №К94 від 31.03.2025 на суму 34 722,00 грн. з ПДВ, №К93 від 31.03.2025 на суму 365 684,37 грн. з ПДВ, №К133 від 30.04.2025 на суму 348 763,39 грн. з ПДВ, №К170 від 31.05.2025 на суму 360 388,84 грн. з ПДВ, №К205 від 30.06.2025 на суму 348 340,22 грн. з ПДВ, №К206 від 30.06.2025 на суму 8352,00 грн. з ПДВ, №К240 від 31.07.2025 на суму 357 088,77 грн. з ПДВ, №К275 від 31.08.2025 на суму 353 863,66 грн. з ПДВ, №К276 від 31.08.2025 на суму 24 501,60 грн. з ПДВ, №К316 від 30.09.2025 на суму 310 010,69 грн. з ПДВ, №К317 від 30.09.2025 на суму 83 952,00 грн. з ПДВ, №К364 від 31.10.2025 на суму 294 176,32 грн. з ПДВ, №К365 від 31.10.2025 на суму 154 522,80 грн. з ПДВ, №К411 від 30.11.2025 на суму 197 658,22 грн. з ПДВ, №К412 від 30.11.2025 на суму 214 974,00 грн. з ПДВ, №К472 від 31.12.2025 на суму 161 649,58 грн. з ПДВ та №К473 від 31.12.2025 на суму 97 095,60 грн. з ПДВ.

Вищезазначені акти підписані та скріплені печаткою з боку позивача (зберігача). Підпису відповідача (поклажодавця) означені акти не містять.

У матеріалах справи наявні скріншоти направлення електронних листів, згідно з якими акти про надання послуг за період з травня 2022 року по грудень 2025 року направлялись на адресу електронної пошти: eetrade.a.v@gmail.com Олексію Василенко.

Позивач вказує, що акти про надання послуг за період з травня 2022 по лютий 2023 були відповідачем оплачені, що підтверджується випискою по рахунку за період з 30.01.2023 по 07.03.2023, відповідно до якої поклажодавцем 30.01.2023 здійснено оплату на суму 3 938 084,56 грн., а 07.03.2023 - на суму 993 740,05 грн., у призначені платежу зазначено "док.№5116 за послуги зберігання зг. дог. №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022р., ПДВ 20% - 656 347,43 грн", та "док.№5443 за послуги зберігання зг. дог. №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022р., ПДВ 20% - 656 347,43 грн" відповідно.

Разом із тим, починаючи з березня 2023 поклажодавець припинив здійснювати оплати по договору за послуги зі зберігання та почав ухилятися від підписання актів про надання послуг по договору, які регулярно та своєчасно направлялися позивачем на електронну пошту відповідача, визначену у договорі.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем обов`язків за договором зберігання №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Оцінюючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за укладеним договором.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Укладений сторонами договір зберігання №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як вже зазначалося, згідно п. 3.8. договору одразу після приймання майна на зберігання, зберігач складає акт приймання-передачі майна та направляє два примірника зазначеного акту поклажодавцю для підписання останнім.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 3.8 договору зберігання №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022 відповідач передав позивачу на зберігання майно, що підтверджується наступними актами приймання-передачі: №190052022 від 19.05.2022 у кількості 7700 т, №08072022 від 08.07.2022 у кількості 48,6 т, №09072022 від 09.07.2022 у кількості 23,4 т, №15072022 від 15.07.2022 у кількості 5,4 т, №21062024 від 21.06.2024 у кількості 3039,36 т, №10072025 від 10.07.2025 у кількості 18,9т, №04122025 від 04.12.2025 у кількості 168,92 т.

Означені акти прийому-передачі майна підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, поклажодавцем на підставі актів приймання-передачі було частково прийнято зі зберігання у зберігача частину майна (мінеральних добрив), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами (т. 1, а.с. 27-96). Разом із тим на теперішній час у позивача як зберігача продовжує залишатися на зберіганні майно поклажодавця, а саме - 1976,400 тон амонію сульфат добрив ний, та 24,600 тон добрив гранульованих компл. NPK 5.15.30 (всього 2001,500 тон).

Відповідачем під час розгляду справи підтверджено, що частина майна, переданого на зберігання, до теперішнього часу знаходиться у позивача.

Відповідно до ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Положеннями ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Поклажодавець сплачує вартість послуг вказаних в п. 4.1, на підставі наданого акту наданих послуг, щомісячно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання акту надання послуг.

Якщо поклажодавець після закінчення строку зберігання не забрав майно, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

Як встановлено судом, на виконання умов договору зберігання №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022 між позивачем та відповідачем було складено, підписано без зауважень та скріплено печатками акти про надання послуг, а саме: №К203 від 31.05.2022 на суму 228 228,00 грн. з ПДВ, №К212 від 30.06.2022 на суму 526 680,00 грн. з ПДВ, №К228 від 31.07.2022 на суму 16 500,00 грн. з ПДВ, №К231 від 31.07.2022 на суму 557 471,40 з ПДВ, №К232 від 31.07.2022 на суму 13 932,00 грн. з ПДВ, №К256 від 31.08.2022 на суму 544 236,00 грн. з ПДВ, №К274 від 30.09.2022 на суму 526 680,00 грн. з ПДВ, №К315 від 31.10.2022 на суму 544 236,00 грн. з ПДВ, №К360 від 30.11.2022 на суму 508 150,44 грн. з ПДВ, №К405 від 31.12.2022 на суму 525 088,79 грн. з ПДВ, №К9 від 31.01.2023 на суму 525 088,79 грн. з ПДВ та №К44 від 28.02.2023 на суму 468 651,25 грн. з ПДВ, №К540 від 31.08.2024 на суму 38 044,80 грн. з ПДВ, №К570 від 30.09.2024 на суму 1426,80 грн. з ПДВ.

Крім того, між позивачем та відповідачем було складено, підписано без зауважень та скріплено печатками акти: №К292 від 03.10.2022 (корегуючий акт) до акту №К256 від 31.08.2022 на суму 525 053,45 грн. з ПДВ; №К291 від 03.10.2022 (коригуючий акт) до акту №К231 від 31.07.2022 на суму 423 430,20 грн. з ПДВ; №К293 від 03.10.2022 (коригуючий акт) до акту №К274 від 30.09.2022 на суму 508 116,24 грн. з ПДВ.

Також, як встановлено судом, позивачем було складено наступні акти надання послуг: №К164 від 31.03.2023 на суму 466 740,17 грн. з ПДВ, №К272 від 30.04.2023 на суму 441 398,88 грн. з ПДВ, №К325 від 31.05.2023 на суму 455 062,24 грн. з ПДВ, №К356 від 30.06.2023 на суму 440 214,88 грн. з ПДВ, № К400 від 31.07.2023 на суму 454 861,14 грн. з ПДВ, №К447 від 31.08.2023 на суму 454 861,14 грн. з ПДВ, №К559 від 30.09.2023 на суму 440 188,20 грн. з ПДВ, №К754 від 31.10.2023 на суму 454 861,14 грн., №К875 від 30.11.2023 на суму 440 188,20 грн. з ПДВ, №К922 від 31.12.2023 на суму 454 861,14 грн. з ПДВ, №К35 від 31.01.2024 на суму 454 861,14 грн. з ПДВ, №К108 від 29.02.2024 на суму 403 649,15 грн. з ПДВ, №К258 від 31.03.2024 на суму 370 129,96 грн. з ПДВ, №К357 від 30.04.2024 на суму 358 190,28 грн. з ПДВ, № К403 від 31.05.2024 на суму 370 129,96 грн. з ПДВ, №К456 від 30.06.2024 на суму 427 487,69 грн. з ПДВ, №К493 від 31.07.2024 на суму 584 951,92 грн. з ПДВ, №К539 від 31.08.2024 на суму 575 997,95 грн. з ПДВ, №К569 від 30.09.2024 на суму 550 324,24 грн., №К611 від 31.10.2024 на суму 562 659,86 грн. з ПДВ, №К651 від 30.11.2024 на суму 135 612,00 грн. з ПДВ, №К650 від 30.11.2024 на суму 471 252,84 грн. з ПДВ, №К688 від 31.12.2024 на суму 431 609,79 грн. з ПДВ, №К689 від 31.12.2024 на суму 92 430,00 грн. з ПДВ, №К11 від 31.01.2025 на суму 392 580,48 грн. з ПДВ, №К12 від 31.01.2025 на суму 63 468,00 грн. з ПДВ, №К52 від 28.02.2025 на суму 345 042,07 грн. з ПДВ, №К53 від 28.02.2025 на суму 25 920,00 грн. з ПДВ, №К94 від 31.03.2025 на суму 34 722,00 грн. з ПДВ, №К93 від 31.03.2025 на суму 365 684,37 грн. з ПДВ, №К133 від 30.04.2025 на суму 348 763,39 грн. з ПДВ, №К170 від 31.05.2025 на суму 360 388,84 грн. з ПДВ, №К205 від 30.06.2025 на суму 348 340,22 грн. з ПДВ, №К206 від 30.06.2025 на суму 8352,00 грн. з ПДВ, №К240 від 31.07.2025 на суму 357 088,77 грн. з ПДВ, №К275 від 31.08.2025 на суму 353 863,66 грн. з ПДВ, №К276 від 31.08.2025 на суму 24 501,60 грн. з ПДВ, №К316 від 30.09.2025 на суму 310 010,69 грн. з ПДВ, №К317 від 30.09.2025 на суму 83 952,00 грн. з ПДВ, №К364 від 31.10.2025 на суму 294 176,32 грн. з ПДВ, №К365 від 31.10.2025 на суму 154 522,80 грн. з ПДВ, №К411 від 30.11.2025 на суму 197 658,22 грн. з ПДВ, №К412 від 30.11.2025 на суму 214 974,00 грн. з ПДВ, №К472 від 31.12.2025 на суму 161 649,58 грн. з ПДВ та №К473 від 31.12.2025 на суму 97 095,60 грн. з ПДВ, проте вищезазначені акти підписані та скріплені печаткою лише з боку позивача (зберігача). Підпису відповідача (поклажодавця) означені акти не містять.

У матеріалах справи наявні скріншоти направлення електронних листів, згідно з якими акти про надання послуг за період з травня 2022 року по грудень 2025 року направлялись на адресу електронної пошти: eetrade.a.v@gmail.com Олексію Василенко.

Згідно наданої виписки по рахунку за період з 30.01.2023 по 07.03.2023 відповідачем було сплачено позивачу 3 938 084,56 грн (30.01.2023) та 993 740,05 грн. (07.03.2023) за послуги зі зберігання за договором №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022, отже відповідачем сплачено послуги зі зберігання майна за період з травня 2022 по лютий 2023.

Під час розгляду даної справи позивач неодноразово наголошував на тому, що щомісячно у період з березня 2023 по грудень 2025 року ним складались акти про надання послуг за договором №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022, які надсилались на електронну пошту eetrade.a.v@gmail.com представнику відповідача Олексію Василенко і така взаємодія сторін була звичайною для спірних правовідносин (відповідачем з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу направлялись документи). Договором №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022 не визначено порядок вручення чи направлення актів про надання послуг, проте, зазвичай вони з відповідачем використовували для листування саме вказану електронну пошту, поклажодавцем акти отримувались і підписувались, про що свідчить частина вже підписаних актів та здійснені часткові оплати по договору. Позивач вважає, що непослідовна суперечлива поведінка відповідача щодо часткових оплат по договору, підписання актів приймання-передачі майна і не підписання при цьому актів про надання послуг зі зберігання того ж самого майна є беззаперечним свідченням недобросовісної і суперечливої поведінки поклажодавця.

Відповідач, в свою чергу, під час розгляду даної справи заперечував факт отримання актів про надання послуг за зазначений в позові період з огляду на те, що позивачем не надано належних доказів отримання актів відповідачем наприклад, докази направлення актів засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта", крім того, умовами договору не передбачено надання, отримання або підписання актів надання послуг шляхом направлення на електронну пошту. Відповідач вважає, що у зберігача відсутні підстави (оскільки не має доказів отримання актів наданих послуг відповідачем) для стягнення коштів. Водночас, відповідач факт перебування майна на зберіганні не заперечував.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У розділі 7 договору зберігання №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022 визначені наступні електронні адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд": info@eetrade.org, vasylenko.o@eetrade.org.

У матеріалах справи наявні скріншоти направлення електронних листів, згідно з якими акти про надання послуг за період з травня 2022 року по грудень 2025 року направлялись на адресу електронної пошти: eetrade.a.v@gmail.com Олексію Василенко (т.2, а.с. 24-66), а саме: Акт №К164 про надання послуг за березень 2023 року було направлено Відповідачу 07.04.2023, Акт №К272 про надання послуг за квітень 2023 року було направлено Відповідачу 10.05.2023, Акт №К325 про надання послуг за травень 2023 року було направлено Відповідачу 06.06.2023, Акт №К356 про надання послуг за червень 2023 року було направлено Відповідачу 04.07.2023, Акт №К400 про надання послуг за липень 2023 року було направлено Відповідачу 08.08.2023, Акт №К447 про надання послуг за серпень 2023 року було направлено Відповідачу 05.09.2023, Акт №К559 про надання послуг за вересень 2023 року було направлено Відповідачу 04.10.2023, Акт №К754 про надання послуг за жовтень 2023 року було направлено Відповідачу 06.11.2023, Акт №К875 про надання послуг за листопад 2023 року було направлено Відповідачу 06.12.2023, Акт №К922 про надання послуг за грудень 2023 року було направлено Відповідачу 05.01.2024, Акт №К35 про надання послуг за січень 2024 року було направлено Відповідачу 05.02.2024, Акт №К108 про надання послуг за лютий 2024 року було направлено Відповідачу 06.03.2024, Акт №К258 про надання послуг за березень 2024 року було направлено Відповідачу 05.04.2024, Акт №К357 про надання послуг за квітень 2024 року було направлено Відповідачу 08.05.2024, Акт №К403 про надання послуг за травень 2024 року було направлено Відповідачу 05.06.2024, Акт №К456 про надання послуг за червень 2024 року було направлено Відповідачу 17.07.2024, Акт №К493 про надання послуг за липень 2024 року було направлено Відповідачу 06.08.2024, Акт №К540 та Акт №539 про надання послуг за серпень 2024 року було направлено Відповідачу 05.09.2024, Акт №К569 та Акт №570 про надання послуг за вересень 2024 року було направлено Відповідачу 07.10.2024, Акт №К611 про надання послуг за жовтень 2024 року було направлено Відповідача 05.11.2024, Акт №К650 та Акт №651 про надання послуг за листопад 2024 року було направлено Відповідачу 04.12.2024, Акт №К688 та Акт №689 про надання послуг за грудень 2024 року було направлено Відповідачу 07.01.2025, Акт №К11 та Акт №12 про надання послуг за січень 2025 року було направлено Відповідачу 05.02.2025, Акт №К52 та Акт №53 про надання послуг за лютий 2025 року було направлено Відповідачу 04.03.2025, Акт №К94 та Акт №93 про надання послуг за березень 2025 року було направлено Відповідачу 02.04.2025, Акт №К133 про надання послуг за квітень 2025 року було направлено Відповідачу 05.05.2025, Акт №К170 про надання послуг за травень 2025 року було направлено Відповідачу 10.06.2025, Акт №К205 та Акт№206 про надання послуг за червень 2025 року було направлено Відповідачу 08.07.2025, Акт №К240 про надання послуг за липень 2025 року було направлено Відповідачу 07.08.2025, Акт №К275 та Акт №276 про надання послуг за серпень 2025 року було направлено Відповідачу 03.09.2025, Акт №К316 та Акт №317 про надання послуг за вересень 2025 року було направлено Відповідачу 07.10.2025, Акт №К364 та Акт №365 про надання послуг за жовтень 2025 року було направлено Відповідачу 05.11.2025, Акт №К411 та Акт №412 про надання послуг за листопад 2025 року було направлено Відповідачу 05.12.2025, Акт №К472 та Акт №473 про надання послуг за грудень 2025 року було направлено Відповідачу 14.01.2026.

Отже, за висновком суду, електронне листування здійснювалось через електронну пошту, що є відмінною від визначеної сторонами у договорі.

Згідно пунктів 3.10, 3.11, 3.13 договору зберігання №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022 сторонами визнавалась допустимою взаємодія шляхом обміну електронними листами, водночас договір №ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022 не визначає способу направлення актів наданих послуг, але встановлює (п.4.4 договору) обов`язок поклажодавця щодо щомісячної сплати вартості послуг.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

На користь того, що відповідач отримав спірні акти у визначені позивачем дати також свідчить листування сторін з використанням електронної пошти eetrade.a.v@gmail.com, на яку надсилались акти за попередні періоди і були оплачені відповідачем, а також направлення протягом 2022 року - 2025 року з електронної пошти eetrade.a.v@gmail.com позивачу документації.

Отже позивач правомірно розраховував на те, що направлені спірні акти будуть належним чином підписані з боку відповідача та передані позивачу.

Суд звертає увагу, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Судом при ухваленні рішення враховано суперечливу поведінку відповідача, яка полягає в тому, що відповідач підписав частину актів про надання послуг, зокрема, за період з травня 2022 року по лютий 2023 року, які оплачені відповідачем, а також акти про надання послуг за серпень 2024 та вересень 2024, а решту актів про надання послуг за період з березня 2023 по липень 2024, та з жовтня 2024 по грудень 2025, які направлені на електронну пошту eetrade.a.v@gmail.com, тобто на ту саму що і підписані акти, відповідач не підписав та не оплатив.

Суд вважає за необхідне зазначити, що додатковою угодою №4 від 26.12.2023 до договору зберігання 3ДХ-ЄТ-03 від 19.05.2022 сторони внесли зміни до п. 2.4 вказаного договору в частині строків зберігання майна, погодивши наступний строк: з моменту передачі майна на зберігання по 31 грудня 2024 року.

Разом із тим, відповідно до п. 4.4 договору якщо поклажодавець після закінчення строку зберігання не забрав майно, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

Під час розгляду даної справи судом встановлено факт знаходження на зберіганні у позивача майна поклажодавця, а саме - 1976,400 тон амонію сульфат добривний, та 24,600 тон добрив гранульованих компл. NPK 5.15.30 (всього 2001,500 тон).

Таким чином, строк зберігання майна за договором встановлено по 31.12.2024, проте після означеної дати відповідач своє майно зі зберігання не забрав, отже у нього є обов`язок оплачувати надані послуги позивачу та відповідач не міг не усвідомлювати наявність у нього невиконаних грошових зобов`язань.

Крім того, у відповідності до вимог діючого законодавства позивач зареєстрував в ЄРПН податкові накладні за спірними актами надання послуг.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Факт здійснення господарської операції підтверджується в першу чергу первинними документами, при цьому у разі наявності дефектів первинних документів, відсутності підписів сторін чи невизнання стороною факту надання послуги, сторони не позбавлені права доводити проведення господарської операції іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини надання послуги.

Отже, виходячи з презумпції добросовісності платника податків, яка полягає у тому, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними і повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, суд вважає, що така обставина як реєстрація зазначених вище податкових накладних, які кореспондують видатковим накладним, додатково підтверджує надання послуги за спірними актами.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 до Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд при розгляді даної справи, з урахуванням доказів, які подані сторонами, дійшов висновку, що позивачем надано більш вірогідні докази на противагу доводам відповідача, а отже суду доведено, що відповідач отримав спірні акти у визначені позивачем дати.

При цьому, з 01.04.2023 запрацювало нове покоління Системи електронних платежів Національного банку України (СЕП). СЕП - це державна банківська платіжна система, що забезпечує проведення міжбанківських розрахунків через рахунки, відкриті в Національному банку. Тепер система працює в режимі 24/7, що передбачає цілодобове виконання міжбанківських платіжних операцій без призупинення роботи системи та миттєвий перехід від поточного до наступного календарного дня. Отже, поняття "банківського дня" відсутнє.

Разом з тим, оскільки на момент укладання між сторонами договору (19.05.2022) діяла Інструкція Національного банку України №320 від 16.08.2006, яка містила визначення такого поняття, суд, керуючись п.6 ч.1 ст.3, 213 Цивільного кодексу України та господарської практики, що мала місце з приводу призначення строків у суб`єктів господарювання у банківських днях, вважає за можливе вимірювати вказаний строк виключно робочими днями, оскільки поняття "банківські дні" відповідно до звичаїв ділового обороту у господарських правовідносинах є аналогічним за змістом з поняттям "робочий день" та з урахуванням загального правила ст. 52 КзПП України щодо 5-ти денного робочого тижня з двома вихідними днями (без урахування вихідних суботи та неділі, враховуючи, що святкові дні після оголошеного воєнного стану не впливали на перебіг строків).

З урахуванням наведених вище висновків суду, платіжні зобов`язання відповідача мали бути виконані наступним чином:

- за актом №К164 від 31.03.2023 (надіслано 07.04.2023) - не пізніше 21.04.2023;

- за актом №К272 від 30.04.2023 (надіслано 10.05.2023) - не пізніше 24.05.2023;

- за актом №К325 від 31.05.2023 (надіслано 06.06.2023) - не пізніше 20.06.2023;

- за актом №К356 від 30.06.2023 (надіслано 04.07.2023) - не пізніше 18.07.2023;

- за актом №К400 від 31.07.2023 (надіслано 08.08.2023) - не пізніше 22.08.2023;

- за актом №К447 від 31.08.2023 (надіслано 05.09.2023) - не пізніше 19.09.2023;

- за актом №К559 від 30.09.2023 (надіслано 04.10.2023) - не пізніше 18.10.2023;

- за актом №К754 від 31.10.2023 (надіслано 06.11.2023) - не пізніше 20.11.2023;

- за актом №К875 від 30.11.2023 (надіслано 06.12.2023) - не пізніше 20.12.2023;

- за актом №К922 від 31.12.2023 (надіслано 05.01.2024) - не пізніше 19.01.2024;

- за актом №К35 від 31.01.2024 (надіслано 05.02.2024) - не пізніше 19.02.2024;

- за актом №К108 від 28.02.2024 (надіслано 06.03.2024) - не пізніше 20.03.2024;

- за актом №К258 від 30.03.2024 (надіслано 05.04.2024) - не пізніше 19.04.2024;

- за актом №К357 від 30.04.2024 (надіслано 08.05.2024) - не пізніше 22.05.2024;

- за актом №К403 від 31.05.2024 (надіслано 05.06.2024) - не пізніше 19.06.2024;

- за актом №К456 від 30.06.2024 (надіслано 17.07.2024) - не пізніше 31.07.2024;

- за актом №К493 від 31.07.2024 (надіслано 06.08.2024) - не пізніше 20.08.2024;

- за актом №К540 від 31.08.2024 (надіслано 05.09.2024) - не пізніше 19.09.2024;

- за актом №К539 від 31.08.2024 (надіслано 05.09.2024) - не пізніше 19.09.2024;

- за актом №К569 від 30.09.2024 (надіслано 07.10.2024) - не пізніше 21.10.2024;

- за актом №К570 від 30.09.2024 (надіслано 07.10.2024) - не пізніше 21.10.2024;

- за актом №К611 від 31.10.2024 (надіслано 05.11.2024) - не пізніше 19.11.2024;

- за актом №К650 від 30.11.2024 (надіслано 04.12.2024) - не пізніше 18.12.2024;

- за актом №К651 від 30.11.2024 (надіслано 04.12.2024) - не пізніше 18.12.2024;

- за актом №К688 від 31.12.2024 (надіслано 07.01.2025) - не пізніше 21.01.2025;

- за актом №К689 від 31.12.2024 (надіслано 07.01.2025) - не пізніше 21.01.2025;

- за актом №К11 від 31.01.2025 (надіслано 05.02.2025) - не пізніше 19.02.2025;

- за актом №К12 від 31.01.2025 (надіслано 05.02.2025) - не пізніше 19.02.2025;

- за актом №К52 від 28.02.2025 (надіслано 04.03.2025) - не пізніше 18.03.2025;

- за актом №К53 від 28.02.2025 (надіслано 04.03.2025) - не пізніше 18.03.2025;

- за актом №К94 від 31.03.2025 (надіслано 02.04.2025) - не пізніше 16.04.2025;

- за актом №К93 від 31.03.2025 (надіслано 02.04.2025) - не пізніше 16.04.2025;

- за актом №К133 від 30.04.2025 (надіслано 05.05.2025) - не пізніше 19.05.2025;

- за актом №К170 від 31.05.2025 (надіслано 10.06.2025) - не пізніше 24.06.2025;

- за актом №К205 від 30.06.2025 (надіслано 08.07.2025) - не пізніше 22.07.2025;

- за актом №К206 від 30.06.2025 (надіслано 08.07.2025) - не пізніше 22.07.2025;

- за актом №К240 від 31.07.2025 (надіслано 07.08.2025) - не пізніше 21.08.2025;

- за актом №К275 від 31.08.2025 (надіслано 03.09.2025) - не пізніше 17.09.2025;

- за актом №К276 від 31.08.2025 (надіслано 03.09.2025) - не пізніше 17.09.2025;

- за актом №К316 від 30.09.2025 (надіслано 07.10.2025) - не пізніше 21.10.2025;

- за актом №К317 від 30.09.2025 (надіслано 07.10.2025) - не пізніше 21.10.2025;

- за актом №К364 від 31.10.2025 (надіслано 05.11.2025) - не пізніше 19.11.2025;

- за актом №К365 від 31.10.2025 (надіслано 05.11.2025) - не пізніше 19.11.2025;

- за актом №К411 від 30.11.2025 (надіслано 05.12.2025) - не пізніше 19.12.2025;

- за актом №К412 від 30.11.2025 (надіслано 05.12.2025) - не пізніше 19.12.2025;

- за актом №К472 від 31.12.2025 (надіслано 14.01.2026) - не пізніше 28.01.2026;

- за актом №К473 від 31.12.2025 (надіслано 14.01.2026) - не пізніше 28.01.2026.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як поклажодавця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання зберігачем прийнятих за договором зобов`язань.

В матеріалах справи відсутні докази того, що передане на зберігання майно було повністю втрачено або пошкоджено, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення зберігачем умов договору щодо порядку та строків повернення майна, навпаки, поклажодавець прийняв майно зі зберігання без будь-яких зауважень та заперечень.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за спірним Договором виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості наданих послуг від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором грошові зобов`язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 14 881 884,12 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вже зазначалося, згідно п. 5.4 договору в разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань за цим договором з боку поклажодавця, він сплачує зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за договором нараховано пеню за загальний період з 18.04.2023 по 29.01.2026 в сумі 6 516 547,53 грн.

Під час розгляду даної справи відповідач неодноразово наголошував на тому, що сторони не домовились про нарахування пені за кожен день прострочення, відтак на його думку позивач помилково нарахував пеню за вищевказаний період.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає імперативне положення щодо нарахування пені за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання, на відміну від штрафу, який становить разовий платіж.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та до 28.08.2025) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст.231 ГК України).

Таким чином, нарахування пені можливе виключно у випадку встановлення законом або положеннями укладеного сторонами договору підстав нарахування, форми та ставки пені.

Якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2024 у cправі №910/8552/23, від 05.09.2019 у справі №908/1501/18, від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Разом з тим, пункт 5.4. договору не містить іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який набрав чинності 28.02.2025 та введений в дію 28.08.2025, визнано таким, що втратив чинність, Господарський кодекс України, а також частину третю статті 549 ЦК України доповнено абзацом другим.

В силу чинної редакції ч. 3 ст. 549 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Отже, з 28.08.2025 законом передбачено розмір пені за прострочення виконання грошового зобов`язання (подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) та встановлено можливість сторін у договорі лише зменшити такий розмір.

Відповідно до ч.3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З огляду на вищевикладене суд вважає правомірним нарахування позивачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення оплати відповідачем наданих послуг.

У постанові від 28.01.2019 у справі №922/3782/17 Верховний Суд зазначив, що з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок пені), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Відтак, у суду є не лише право, але і обов`язок перевірити правильність здійснення позивачем розрахунку позовних вимог, незважаючи на відсутність заперечень інших учасників справи проти позовних вимог.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX, який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023.

З огляду на наведене, після закінчення строку дії карантину, правові підстави для нарахування пені за період більший, ніж передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, відсутні.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірним з огляду на наступне.

Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини п`ятої статті 236, статей 86, 237 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.11.2023 у справі № 904/464/23).

За загальним правилом обчислення строку, що визначено в ст. 253, 254, 255 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Як вже зазначалося, згідно п. 4.3 договору поклажодавець сплачує вартість послуг вказаних в п. 4.1, на підставі наданого акту наданих послуг, щомісячно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання акту надання послуг.

Разом із тим, з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, вбачається що він здійснений позивачем без урахування п. 4.3 договору. Враховуючи викладене, судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом здійснено власний розрахунок, згідно якого сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 2 126 259,51 грн. за загальний період з 22.04.2023 по 29.01.2026.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 649 418,70 грн. за загальний період з 18.04.2023 по 29.01.2026

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунки 3% річних за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що позивач припустився помилки при визначенні початкового періоду такого нарахування. Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власного розрахунку сума 3%, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 644 509,83 грн. за загальний період з 22.04.223 по 29.01.2026.

Також позивачем нараховано інфляційні втрати за загальний період з 18.04.2023 по 29.01.2026 в сумі 997 707,33 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунки інфляційних втрат за визначені позивачем періоді, господарський суд дійшов висновку, що він є невірними, оскільки невірно визначено місяць правомірного початку нарахування інфляційних втрат. Крім того, із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог в частині інфляційних втрат вбачається, що позивачем здійснено їх нарахування в сумі 649 418,70 грн. за загальний період з 18.04.2023 по 29.01.2026, тобто за неповні місяці. Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власного розрахунку сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1 897 938,70 грн. Разом із тим, враховуючи, що згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в межах заявленої суми 997 707,33 грн.

Як вже зазначалося, під час розгляду даної справи від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 справа № 903/602/24 підсумувала, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

При цьому, Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-IX (набрання чинності 04.09.2025) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.

Враховуючи всі зміни щодо перебігу строків позовної давності з огляду на встановлені карантин та воєнний стан, приймаючи до уваги, що позов надійшов до суду через систему "Електронний суд" 03.02.2026, річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені у даній справі позивачем не пропущено.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Отже, кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД" про стягнення 23 045 557,68 грн., з яких: 14 881 884,12 грн. - заборгованість, 997 707,33 грн. - інфляційні втрати, 6 516 547,53 грн. - пеня, 649 418,70 грн. - 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД" (84122, Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Незалежності, буд. 11, код ЄДРПОУ 40111046) на користь Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" (19200, Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31961067) заборгованість в сумі 14 881 884,12грн., пеню в сумі 2 126 259,51 грн., 3% річних в сумі 644 509,83 грн., інфляційні нарахування в сумі 997 707,33 грн., судовий збір в сумі 223 804,33 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 16.06.2026 проголошено та підписано скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2026.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман