Рішення № 137642483, 24.06.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/833/26 2/729/805/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

заочне

24 червня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Булиги Н. О.

за участі секретаря Романченко С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами споживчого кредиту, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.09.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , шляхом обміну електронними повідомленнями, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1750446, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у сумі 2500 грн. строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1 % на день.

Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та перерахував кредитні кошти на платіжну картку, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту. Водночас відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

31.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-06/25, відповідно до умов якого, право грошової вимоги за договором №1750446 було відступлено позивачу. Згідно з реєстром боржників заборгованість відповідача за вказаним договором становила 12 625 грн, з яких 2500 грн заборгованість за тілом кредиту, 5125 грн. заборгованість по відсотках та 5000 грн. пеня.

Крім того, 24.08.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , шляхом обміну електронними повідомленнями, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1790138, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 5000 грн. строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1 % на день.

За твердженням позивача, первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти відповідачу, однак останній належним чином зобов`язання за договором не виконав, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

27.06.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-17/25, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 1790138. Відповідно до реєстру боржників заборгованість відповідача за цим договором становила 30350 грн, з яких 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 15 350 грн. заборгованість по відсотках та 10000 грн пеня, штраф.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань та набуття позивачем права вимоги за вказаними договорами факторингу, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 1750446 у розмірі 12625 грн., за договором № 1790138 у розмірі 30350 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою від 02.06.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та прийнято рішення про розгляд справи з повідомленням сторін.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у своїй заяві просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Відповідач причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подавав. Тому, за таких обставин, враховуючи приписи п.2 ч.3 ст 223 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість проведення судового засідання без участі відповідача.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 07.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1750446 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.10-12).

Після здійснення відповідачем реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та заповнення електронної заявки на отримання кредиту, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 07.09.2024 року розмістило в особистому кабінеті позичальника повний текст кредитного договору як оферту, сформовану відповідно до обраних позичальником параметрів кредитування.

У процесі реєстрації та подання заявки позичальник пройшов ідентифікацію та верифікацію із застосуванням системи BankID НБУ, що відповідає вимогам пункту 2 розділу 31 Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (Додаток 2 до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2020 №107), що дозволило однозначно встановити особу, яка діяла в системі кредитодавця, як ОСОБА_1 .

07.09.2024 року позичальник, після ознайомлення з умовами кредитного договору, який містив усі істотні умови, та маючи технічну можливість відмовитися від його укладення, надав згоду на укладення договору шляхом натискання відповідної електронної кнопки в ІТС кредитодавця. Надалі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» направило на номер мобільного телефону позичальника одноразовий ідентифікатор A171, який був введений позичальником у системі, що підтверджує підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.12).

Таким чином, 07.09.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1750446 про надання споживчого кредиту, який відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми правочину.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 2500,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1 % на день. Кошти були перераховані на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену ним при оформленні кредиту, що підтверджується документом платіжного сервісу ТОВ «ПЕЙТЕК», яке включене до реєстру платіжної інфраструктури Національного банку України (а.с.21 зв.ст).

Таким чином, позичальником фактично отримано кредитні кошти у повному обсязі.

Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за договором не виконував, допускала прострочення та неповну сплату щомісячних платежів, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

Як видно із розрахунку заборгованості, станом на 31.03.2025, заборгованість відповідача перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за Договором становить 12 625 грн, з яких 2500 грн заборгованість за тілом кредиту, 5125 грн. заборгованість по відсотках та 5000 грн. штрафні санкції.

31.03.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №01.02-06/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор набув відповідних прав грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників (а.с.22-25).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-06/25 від 31.03.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за Договором №1750446 становить 12 625,00 грн. Зокрема, зазначена заборгованість складається з: 2500,00 грн основного боргу, 5125,00 грн процентів за користування кредитом та 5 000,00 грн. штрафних санкцій (а.с.27).

Таким чином, встановлено, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, які випливають із кредитного договору, а право вимоги за вказаним договором у встановленому законом порядку перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на підставі договору факторингу.

Додатково судом встановлено, що 24.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1790138 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та заповнення електронної заявки на отримання кредиту через веб-сайт https://sloncredit.ua/, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» сформувало та розмістило в особистому кабінеті позичальника текст кредитного договору як електронну оферту, що містила всі істотні умови кредитування відповідно до обраних позичальником параметрів.

У процесі оформлення кредиту позичальник пройшов процедуру ідентифікації та верифікації із використанням системи BankID НБУ, що відповідає вимогам законодавства про фінансовий моніторинг та унеможливлює укладення договору невстановленою особою. Таким чином, особу, яка здійснювала дії в ІТС кредитодавця, було ідентифіковано як ОСОБА_1 (а.с.35).

24.08.2024 року позичальник, ознайомившись із умовами кредитного договору та маючи технічну можливість відмовитися від його укладення, підтвердив згоду на укладення договору шляхом акцепту оферти через функціонал особистого кабінету. Надалі кредитодавцем було направлено одноразовий ідентифікатор K953 на номер мобільного телефону позичальника, який останній ввів у відповідному полі інформаційної системи, чим підтвердив підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, 24.08.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1790138 про надання споживчого кредиту, який відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» є рівнозначним договору, укладеному у письмовій формі.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 5000,00 грн строком на 360 днів. За користування кредитом передбачено нарахування процентів у розмірі 1,00 % на день (зі зниженою ставкою у випадках, визначених договором), починаючи з другого дня користування кредитом.

Кредитні кошти були перераховані на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену ним під час оформлення кредиту, що підтверджується документом платіжного оператора ТОВ «ПЕЙТЕК», який включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного банку України (а.с.45 зв.ст.).

Таким чином, позичальник отримав кредитні кошти у повному обсязі.

Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, допустивши прострочення грошових платежів, що призвело до утворення заборгованості.

Як видно із розрахунку заборгованості, станом на 27.06.2025, заборгованість відповідача перед ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за Договором становить 30350 грн., з яких 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 15 350 грн. заборгованість по відсотках та 10000 грн штраф (а.с.43-45).

27.06.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №01.02-17/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор набув права вимоги до боржників, включених до реєстру боржників (а.с.46-49).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-17/25 від 27.06.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за Договором №1790138 становить 30 350,00 грн. Заборгованість складається з: 5000,00 грн основного боргу, 15350,00 грн процентів за користування кредитом, 10 000,00 грн штрафних санкцій (а.с.50 зв.ст.).

Таким чином, встановлено, що між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 виникли зобов`язальні правовідносини з кредитного договору, право вимоги за яким у встановленому законом порядку було відступлено ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на підставі договору факторингу, у зв`язку з чим новий кредитор набув усіх прав первісного кредитора щодо стягнення заборгованості.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного Кодексу України, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстраціїу його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги», платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки, платіжний інструмент це персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції; Держателем такого платіжного інструменту є фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту.

Частини 1 та 2 статті 1077 ЦК України вказують, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, проаналізувавши надані позивачем докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №1750446 від 07.09.2024 року та кредитним договором №1790138 від 24.08.2024 року є обґрунтованими в частині розміру тіла кредиту та відсотків, а тому підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення штрафних санкцій за кредитним договором №1750446 від 07.09.2024 року у розмірі 5000 грн. пені та кредитним договором №1790138 від 24.08.2024 року у розмірі 10000 грн., то суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені за кредитним договором №1750446 у розмірі 5 000 грн. та за кредитним договором №1790138 у розмірі 10 000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки нараховані у період дії воєнного стану та суперечать вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором №1750446 від 07.09.2024 року у розмірі 7 625,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту та відсотків, а також за кредитним договором №1790138 від 24.08.2024 року у розмірі 20350,00 грн, що також складається із заборгованості за тілом кредиту та відсотків. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, становить 27 975,00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволено частково на суму 27975,00 грн(65,09%) від загальної ціни позову 42975,00 грн., то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1733 грн. 95 коп. (2662 грн. 40 коп. ? 65,09%).

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 207, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 1048-1052, 1054, 1077, 1079, 1080, 1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.141, 247, 264, 265, 274, 279, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №1750446 від 07.09.2024 року та за Договором №1790138 від 24.08.2024 року в загальному розмірі 27975 (двадцять сім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати по справі в розмірі 1733 (одна тисяча сімсот тридцять три) гривні 95 копійок судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, код ЄДРПОУ 37616221).

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя Бобровицького районного суду Н. О. Булига