Рішення № 137641984, 23.06.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/4425/24

Провадження № 2/505/1097/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

До суду Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява від ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування поданого позову ТОВ «Свеа Фінанс» зазначено про те, що 15.01.2019 між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.00302.004789060.

Відповідно до розділу 1 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі 74 999,00 грн, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із графіком платежів. Кредит надається строком на 36 місяців, кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 22,0 % річних.

На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

25.07.2023 між АТ «Ідея банк» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен інвест Україна») укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до розділу 2 якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея банк», визначеними в реєстрі боржників, в тому числі за даним відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея банк» за договором № Z06.00302.004789060 від 15.01.2019.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № Z06.00302.004789060 від 15.01.2019, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» станом на дату подачі позову, складає 173 897,11 грн, з яких: заборгованість за основним боргом, грн 66 274,74 грн, заборгованість за відсотками 47 149,80 грн, заборгованість за іншими процентними платежами - 60 472,57 грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У визначену дату та час сторони у справі у судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Позивач у позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

У визначену дату та час судового засідання відповідач у справі не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі, без відкладення її розгляду.

Ухвалою суду від 23.06.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Інші процесуальні дії не вчинялись.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд встановив, що 15.01.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Z06.00302.004789060. Також відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до розділу 1 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі 74 999,00 грн, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із графіком платежів. Кредит надається строком на 36 місяців, кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 22,0 % річних.

Факт отримання відповідачем коштів підтверджується: ордером-розпорядженням № 1 про видачу кредиту від 15.01.2019; ордером-розпорядженням № 2 про сплату страхового платежу від 15.01.2019; випискою від 25.07.2023.

Згідно із довідкою - розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00302.004789060 від 15.01.2019, станом на 25.07.2023 становить 173 897,11 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 66 274,74 грн, заборгованість за відсотками - 47 149,80 грн, заборгованість за комісіями - 60 472,57 грн.

25.07.2023 між Акціонерним Товариством «Ідея банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (попередня назва - «Росвен інвест Україна») було укладено договір факторингу №01.02-31/23. Відповідно до розділу 2 договору факторингу АТ «Ідея банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея банк», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором № Z06.00302.004789060 від 15.01.2019.

Відтак, ТОВ «Свеа Фінанс» набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 173 897,11 грн.

25.03.2024 змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс».

На час розгляду справи у суді вказана сума заборгованості залишається несплаченою відповідачем.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які виникли з кредитного договору № Z06.00302.004789060 від 15.01.2019 та пов`язані з виконанням відповідачем грошових зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів, сплати процентів та інших платежів, право вимоги за якими на підставі договору факторингу перейшло до позивача ТОВ «Свеа Фінанс».

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).

Щодо стягнення заборгованості за обслуговування кредиту

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування».

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 15.01.2019 між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.00302.004789060.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, що зазначені в Договорі.

Право вимоги за вказаними договором відступлено на користь ТОВ «Свеа фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 укладеного між АТ «Ідея банк» та ТОВ «Свеа фінанс»

Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним, суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору зі сторони відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту та обслуговування кредитної заборгованості

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за комісіями у розмірі 60 472,57 грн.

Водночас, у позовній заяві позивач обмежився лише загальним зазначенням про наявність такої заборгованості без обґрунтування підстав нарахування зазначених комісій, без посилання на пункти договору чи інших документів, без зазначення ставки та порядку розрахунку комісій, періоду їх застосування, позивач не зазначив, за надання яких саме послуг вони стягуються.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» та правових висновків Верховного Суду, комісії та інші платежі за кредитним договором можуть підлягати стягненню лише за умови, якщо вони встановлені за визначені послуги, які фактично надаються споживачу, якщо їх перелік є визначеним, а також доведено факт їх надання та погодження із позичальником.

Разом з тим, надані позивачем матеріали не містять належних та допустимих доказів того, що встановлена договором комісія за обслуговування кредиту є платою саме за окремі, визначені фінансові чи супутні послуги, що такі послуги дійсно надавалися відповідачу протягом усього періоду нарахування комісії.

У позові позивач не зазначив, які саме дії кредитодавця становлять послугу, за яку стягується відповідна комісія, а також не надано жодних розрахунків чи первинних документів, які б підтверджували обсяг, періодичність та вартість таких послуг.

Відтак, щодо вимоги про стягнення 60 472,57 грн комісії суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами її зміст, а також фактичне надання відповідачу додаткових послуг, за які така комісія могла б стягуватися. Матеріали справи не містять переліку послуг, доказів їх надання, не містять обґрунтованого розрахунку вартості таких дій кредитодавця (обслуговування кредитної заборгованості).

За відсутності доведеності факту надання окремої споживчої послуги та з урахуванням імперативних положень законодавства про споживче кредитування, які забороняють встановлення платежів, що не є платою за фактично надані послуги, суд дійшов висновку, що підстав для стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 60 472,57 грн немає, у зв`язку з чим у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем ТОВ «Свеа фінанс» належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із відповідачем ОСОБА_1 , а тому з останнього на користь позивача, враховуючи принцип диспозитивності та суму заявлених вимог, слід стягнути заборгованість за кредитним договором, яка в сукупному розмірі складає 113 424,54 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 66 274,74 грн, заборгованість за відсотками - 47 149,80 грн.

Розподіл судових витрату справі.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Оскільки позов ТОВ «Свеа фінанс» задоволено частково, то з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі пропорційній до розміру задоволених позовних 1 580,01 грн (2 422,40 х (113 424,54 грн / 173 897,11 грн))

Керуючись ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.11, 202, 207, 512, 514, 516, 526, 530, 629, 1050, 1054, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість у сумі 113 424 (сто тринадцять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 54 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у сумі 1 580 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят) гривень 01 копійка.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 23.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37616221, місцезнаходження: Україна, 03124, м. Київ, бульв. В. Гавела, буд. 6.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ