Рішення № 137641678, 22.06.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/365/26

Провадження № 2/455/405/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Клімченка М.І.,

при секретарі судового засідання Шайда Н.М.,

розглянувши в приміщенні Старосамбірського районного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», в інтересах якого діє представник Анохіна Ольга Олексіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2026 представник позивача звернулася до суду із даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 128136,73 грн. заборгованості за кредитними договорами та 2662,40 грн. понесених судових витрат. В обґрунтування позову послалась на те, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 укладено кредитні договори: 02.12.2019 Кредитний договір № 2001475035001, за яким позичальнику видано кредит в сумі 49995,73 грн.; 08.09.2023 Кредитний договір №1012795968, за яким позичальнику видано кредит в сумі 55036,00 грн. Відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 05.01.2026 склала: за Кредитним договором №2001475035001 від 02.12.2019 80937,59 грн., з яких: 49547,04 грн. заборгованість за кредитом; 31390,55 грн. заборгованість процентами; за Кредитним договором № 1012795968 від 08.09.2023 47199,14 грн., з яких: 27445,06 грн. заборгованість за кредитом; 3,83 грн. заборгованість процентами; 19750,25 грн. заборгованість за комісією. Тобто, загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 05.01.2026 склала 128136,73 грн. Таким чином, оскільки відповідачка ухиляється від належного виконання зобов`язань, позивач змушений звернутись до суду з вимогою про стягнення зазначеної вище заборгованості та понесених судових витрат.

Ухвалою судді від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі на 30.03.2026. Відповідачці надано строк для подання відзиву та заперечень.

30.03.2026 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачка позов не визнала, заперечуючи розмір заборгованості, відсутність доказів фактичної видачі кредиту, неправомірність нарахування комісії (а.с.39-40).

Ухвалою суду від 27.04.2026 витребувано у позивача оригінали документів.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, в позові просила суд слухати справу за відсутністю представника позивача, на підставі наявних у справі доказів, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Разом з тим, в заяві про долучення доказів від 11.05.2026 представник позивача додатково прояснила, що перерахування грошових коштів на картковий рахунок окремо не здійснюється, оскільки рахунок відкривається вже з встановленим кредитним лімітом. Нарахування комісії за обслуговування кредиту передбачено договором комплексного банківського обслуговування.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. В додаткових поясненнях звернула увагу суду на те, що позивач не довів належними доказами правомірність та економічне обґрунтування заявленої до стягнення комісії у сумі 19750,25 грн. та суми заборгованості в цілому.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам частини 2 статті 247 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_1 08.09.2023 було підписано Заяву №1012795968 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої останній надано кредит на споживчі цілі у розмірі 55036,55 гривень на строк 24 місяців, розмір процентної ставки 0,01 % річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%. Заяву підписано за допомогою електронного підпису (ОТР-пароль на номер телефону позичальника) (а.с.10-12).

У заяві №1012795968 зазначено, що відповідачка підписанням цієї заяви беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО) фізичних осіб, яка є на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані її в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), погоджується із тим, що може обирати будь які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує згоду на укладення договору страхування. Також до заяви додано графік платежів.

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту: сума кредиту 55036,00 грн., строк кредитування 24 місяців, процентна ставка 0,01% відсотків річних, тип процентної ставки (фіксована), порядок зміни змінюваної процентної ставки (не передбачено); реальна річна процентна ставка, відсотків річних 76,888%, щомісячна комісія за обслуговування кредиту 2,99% (а.с.15).

Крім цього, 02.12.2019 було підписано Заяву №2001475035001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої відповідачці встановлено на поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 20000 грн. на строк 12 місяців, реальна річна процентна ставка 47,88% (а.с.16).

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту: сума кредиту 20000,00 грн., строк кредитування 12 місяців, процентна ставка 0,01% відсотків річних, тип процентної ставки (фіксована), порядок зміни змінюваної процентної ставки (не передбачено); реальна річна процентна ставка, відсотків річних 47,88% (а.с.17).

З Довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №2001475035001 від 02.12.2019 видно, що ОСОБА_1 було збільшено кредитний ліміт до 49995,73 грн. (а.с.23).

АТ «ПУМБ» свої зобов`язання за кредитними договорами №2001475035001 від 02.12.2019, №1012795968 від 08.09.2023, виконало у повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених у вищевказаних заявках, що підтверджується зокрема платіжним дорученням до Кредитного договору №1012795968 від 08.09.2023 в сумі 55306,00 грн., по Договору №2001475035001 від 02.12.2019 платіжне доручення відсутнє оскільки кредит був наданий шляхом встановлення кредитного ліміту.

Як вбачається із до виписки з особистого рахунку відповідачки, остання активно користувалася кредитними коштами (а.с.83-90).

Отже, між АТ «ПУМБ» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договори комплексного банківського обслуговування (ДКБО), за яким позикодавець свої зобов`язання за кредитними договорами виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику позику у розмірі та на умовах, встановлених заявами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 2001475035001 від 02.12.2019 80937,59 грн., з яких: 49547,04 грн. заборгованість за кредитом; 31390,55 грн. заборгованість процентами (а.с.27-31).

Крім цього, відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №1012795968 від 08.09.2023 47199,14 грн., з яких: 27445,06 грн. заборгованість за кредитом; 3,83 грн. заборгованість процентами; 19750,25 грн. заборгованість за комісією (а.с.24-26).

Таким чином, відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитними договорами станом на 05.01.2026 загальний розмір заборгованості за кредитними договорами № 2001475035001 від 02.12.2019 та № 1012795968 від 08.09.2023 становить 128136,73 грн.

Не погоджуючись з розрахунком заборгованості, долученим представником банку до позовної заяви, відповідачкою на підтвердження своєї позиції не надано жодного альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором (контррозрахунку) чи доказів відсутності такої, а тільки безпідставно ставиться під сумнів розрахунок заборгованості, наданий банком.

Тож, відповідачка доводів позивача про визначену у позові заборгованість не спростувала, доказів сплати заборгованості за кредитним договором не подала.

Оскільки будь-яких доводів чи доказів, які б спростовували проведені позивачем розрахунки заборгованості за вказаними кредитними договорами, відповідачкою по справі суду надано не було, а відтак, надані позивачем розрахунки заборгованості суд вважає правильними.

Отже, право позивача порушене невиконанням свого зобов`язання з повернення кредиту відповідачкою, а тому підлягає судовому захисту.

За правилами частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (статті 610, 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Доведеною є обставина отримання ОСОБА_1 грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені кредитними договорами, і взяті на себе зобов`язання остання не виконала, у передбачені строки кошти та нараховані відсотки не повернула, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку, що відповідачка взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені договорами кредиту, належним чином не виконала, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за сумою тілом кредиту та за процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме: за Кредитним договором № 2001475035001 від 02.12.2019 80937,59 грн., з яких: 49547,04 грн. заборгованість за кредитом; 31390,55 грн. заборгованість процентами; за Кредитним договором № 1012795968 від 08.09.2023 47199,14 грн., з яких: 27445,06 грн. заборгованість за кредитом; 3,83 грн. заборгованість процентами. Загальна сума заборгованості за кредитними договорами, що підлягає стягненню становить 108386,48 грн.

Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту у загальній сумі 19750,25 гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультрактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Однак, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Із розрахунків, наданих позивачем, вбачається, що відповідачці нарахована комісія за кредитними договорами №1012795968 від 08.09.2023 в сумі 19750,25 грн.

Вказану суму слід вважати платою за обслуговування кредитної заборгованості, яка за законом повинна надаватись безоплатно, а відтак суд вважає, що підстави для стягнення суми за обслуговування кредиту в розмірі 19750,25 грн. відсутні, за нікчемною умовою договорів.

За таких обставин, позовна заява АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договорами банківського обслуговування фізичних осіб підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у розмірі 108386,48 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у розмірі 2252,03 грн., виходячи з розрахунку 108386,48 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору): 128136,73 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 2252,03 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» суму заборгованості за кредитними договорами №2001475035001 від 02.12.2019, №1012795968 від 08.09.2023 в загальному розмірі 108386 (сто вісім тисяч триста вісімдесят шість) гривень 48 копійок та 2252 (дві тисячі двісті п`ятдесят дві) гривні 03 копійки понесених судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повні найменування та ім`я сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, будинок 4, поштовий індекс 04070, код ЄДРПОУ: 14282829,

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 22.06.2026.

Суддя М.І. Клімченко