Ухвала суду № 137641482, 22.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.06.2026

Справа № 334/2200/26

Провадження № 2/334/2286/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Прийменко А.В.,

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», в особі директора Міньковської Анастасії Володимирівни про витребування доказів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду міста Запоріжжя перебуває позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №92368239 від 11.02.2022 року у розмірі 17000,00 гривень.

13.05.2026 директор ТОВ «ФК «Позика» Міньковська А.В. звернулась до суду з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення з клопотання про витребування доказів, а також клопотання про витребування від АБ «Таскомбанк» інформації щодо відкриття карткового рахунку на ім`я відповідача та рух коштів по цьому рахунку.

Що стосується вимог про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та задоволення самого клопотання суд виходить з наступного.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно із ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства відноситься принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Дане положення і є головним нормативним закріпленням принципів змагальності та диспозитивності в законодавстві України.

Загальна формула принципу змагальності закріплена в ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої, вказується положення, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

ЦПК України дозволяє зробити висновок, що нині весь процес судового розгляду справи здійснюється у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів.

Ця засада (принцип) реалізується в процесі доказування, тобто під час встановлення наявності або відсутності обставин, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного розгляду і вирішення справи.

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають становленню при ухваленні судового рішення.

У повному обсязі предмет доказування визначається після того, сторони цивільного процесу надали суду свої вимоги, заперечення та ін.

Відповідно до частини 2 статті 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до частини 1 статті 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.

Відповідно до частини 4 статті 179 ЦПК України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

З аналізу вищезазначених норм, можна дійти висновку, що ЦПК України передбачена можливість сторонам справи надати докази, які не були подані разом із позовом та/або відзивами, разом із наданням відповідей на відзиви та/або заперечення на відповіді в обґрунтування викладених у цих заявах по суті обставин.

В даному випадку відтворюється основоположна засада цивільного судочинства, а саме принцип змагальність сторін при якому сторони для спростування позицій один одного надають суду відповідні заперечення та докази, які їх обґрунтовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Адже, подаючи позов позивач не має змоги передбачити позицію відповідача та його заперечення щодо заявлених позовних вимог, а тому суд визнає причини пропуску строку обґрунтованими, а клопотання про витребування доказів таким, що підлягає задоволенню.

Завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Об`єктивний, повний та всебічний розгляд цивільної справи в значній мірі залежить від ефективного та всебічного дослідження судом доказів, які надаються сторонами конфлікту та аргументують їхню позицію по справі і тим самим надають судді можливість вивчити обставини, які спричинили конфлікт.

Процес доказування та докази, які надаються в обґрунтування позиції сторін, використовуються сторонами для того, щоб довести свою правоту в конфліктних правовідносинах і захистити чи відновити свої права. І саме, від якості та повноти, поданих доказів, залежить майбутня позиція суду у вирішенні цього конфлікту між сторонами і прийняття мотивованого рішення.

Доказування в цивільному процесі тісно пов`язане з реалізацією принципу цивільного судочинства «змагальності сторін». Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).

Разом з тим, принцип змагальності сторін у цивільному процесі нерозривно пов`язаний і з принципом рівності сторін.

Для справедливого судового розгляду в контексті належного доказування непересічне значення має, з погляду Європейського суду з прав людини, наявність у судовому рішенні достатніх підстав та аргументів, на основі яких воно було ухвалене. Підтвердження цього відображено у цілій низці судових прецедентів Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні в справі «Руіс Торіа проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року Європейський суд наголосив, що «у відповідності зі встановленим прецедентним правом, яке відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином вказані підстави, за якими вони були ухвалені. Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини зобов`язує судові інстанції вказувати мотивацію ухвалених ними рішень» [1, с. 13-14].

У відповідності до ст.12, ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

При цьому слід зазначити, що надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, зважаючи на обставини конкретної справи, і необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів у цивільному судочинстві може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

У відповідності до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк. Банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини. Банківські виписки з рахунків підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.

Отже оскільки відомості із банку позивач самостійно не може отримати, так як це є банківська таємниця, розголошення якої третім сторонам заборонено, тому вважає за необхідне звернутись до суду з клопотанням про витребування доказів.

При цьому, попереднє звернення позивача до банку з вимогою про розголошення банківської таємниці є недоречним та не є необхідним для подачі клопотання про витребування доказів, що підтверджується чисельною судовою практикою.

Враховуючи вищевказане, для повного та всебічного розгляду справи, для встановлення у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку про задоволення клопотання.

Керуючись статтями: 77, 81, 260 ЦПК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність»,

УХВАЛИВ:

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», в особі директора Міньковської Анастасії Володимирівни про поновлення пропущеного процесуального строку та про витребування доказів - задовольнити.

Поновити пропущений процесуальний строк.

Витребувати від Акціонерного товариства «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352 (04080, Україна, м. Київ, вулиця Оленівська, буд.23) наступні докази:

інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 11.02.2022 по 16.02.2022 з відображенням часу зарахування коштів;

інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 11.02.2022 по 16.02.2022; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи, як доказ у справі.

Витребувані докази надати безпосередньо до суду в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Попередити осіб, на яких цією ухвалою покладено обов`язок подати докази, що у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.

Особи, які не мають можливості подати витребувані докази взагалі або у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя Ісаков Д.О.