Рішення № 137640333, 23.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4384/25

н\п 2/490/379/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , в інтересах якого діє ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Прибужжя", Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Прибужжя", Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом.

В обґрунтування вимог в позові зазначено, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована, не службова, знаходиться у комунальній власності Миколаївської міської територіальної громади, відповідачі хоча і зареєстровані у вказаній квартирі, але в ній не проживають.

З урахуванням положень статтей 71, 72 Житлового кодексу України позивач просить суд визнати відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

04.06.2025 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді від 02.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали та приначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 30.09.2025 року було витребувано у Відділі Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) наявну інформацію про батьків малолітніх осіб: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

29.10.2025 року на виконання ухвали суду від 30.09.2025 року Відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надані копії актових записів про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 30.10.2025 було витребовано у Інгульського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копію актового запису про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) інформацію щодо смерті (копію відповідного актового запису про смерть) ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

03.11.2025 року на виконання ухвали суду від 30.10.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надані копії актовиого запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 19.11.2025 року копію актового запису про смерть ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

14.11.2025 року виконання ухвали суду від 30.10.2025 року Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надано копію актового запису про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2026 року провадження у справі №490/4384/25, в частині вимог до ОСОБА_12 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України закрито та до участі у справі залучено, як співвідповідача ОСОБА_14 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

23.06.2026 року представниця позивача подала заяву про розгляд справи без її участі позовні вимоги підтримує вповному обсязі.

06.04.2026 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Прибужжя", подано заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи дійшов наступного висновку.

Як вбачається з Рішення Миколаївської міської ради від 28.09.2001 року №34/24 "Про надання згоди на прийняття об`єктів права державної власності», Акту прийому-передачі до комунальної власності від 01.01.2002 року, квартира АДРЕСА_2 знаходиться у комунальній власності Миколаївської міської територіальної громади.

Як вбачається з листа КП ММБТІ від 01.07.2020 року за №21195/40-01/20-2, відповідно до паперових носіїв інвентаризаційної справи станом на 28.12.2012 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , не зареєстроване.

Як вбачається з поквартирної картки та з витягу з територіальної громади міста Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні від 23.04.2025 року №7.16-475767-2025, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Як вбачається з рахунку-повідомлення за лютий 2025 року за адресою АДРЕСА_3 , ЄОР:100317837, існує заборгованість за водопостачання та водовідведення на суму 94785,60 грн,за житлову послуга на суму 20913,97 грн, за домофон 285,00 грн.

З Акту про не проживання від 21.04.2025 року, який підписаний ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 на даний час протягом останніх 10 років ніхто не проживає. Двері та вікна зачинені, вікна знаходяться в аварійному стані, від електромереж та водопостачання квартира відключена.

Як вбачається з копії акту про не проживання від 01.12.2025 року, який підписаний ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , та фототаблиці, яка є додатком до цього акту вбачається, що вхідні двері до квартири зачинені, квартира знаходиться на другому поверсі, вікна знаходяться в аварійному сиані, через що під час дощу вода потрапляє до квартири , яка розташована на нижньому поверсі.

Як вбачається з актового запису про народження №1542 від 18.10.2016 року, матір`ю дитини ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , батьком ОСОБА_19 .

Як вбачається з актового запису про народження №211 від 14.02.2017 року, матір`ю дитини ОСОБА_6 є ОСОБА_20 , батьком ОСОБА_21 .

Як вбачається з актового запису про народження №258 від 28.03.2017 року, матір`ю дитини ОСОБА_7 є ОСОБА_8 , батько ОСОБА_22 .

Судом досліджено Заяву представниці третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради від 25.08.2025 року з якої вбачається, що спеціалістами служби було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_3 . Поспілкуватися з громадянами не вдалося через їх відсутність за місцем проживання. Зі слів сусідів встанволено, що відповідачів вже тривалий час ніхто не бачив, в житлі відімкнені комунікації. В квартирі зареєстровані діти ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та у спеціалістів служби немає можливості перевірити наявність у вказаниїх осіб іншого житла у зв`язку з відсутністю данних про РНОКПП дітей. Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради просить врахувати зазначену інформацію та розглянути справу з урахуванням найкращих інтересів дітей.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24.11.1986), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18.02.1999).

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності, та враховувати принцип пропорційності втручання у право на повагу до житла, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про права людини 1950 року.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» розяснив судам, що у справах цієї категорії необхідно зясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку про те, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Відповідно до статті 107 ЖК України наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття необхідно брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, виїзд в інший населений пункт і постійна там прописка), на що вказує п.11 постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року №2.

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (ст. 107 ЖК України).

При цьому, початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №490/12384/16-ц, провадження №61-37646св18, від 22 листопада 2018 року у справі №760/13113/14-ц, провадження №61-30912св18, від 26 лютого 2020 року у справі №333/6160/17, провадження №61-7317св19, від 18 березня 2020 року у справі №182/6536/13-ц, провадження №61-23089св19, від 02 грудня 2020 року у справі №754/11532/19, провадження №61-10959св20.

Так поняття "житло" не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі "Прокопович проти Росії", заява № 58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі "МакКенн проти Сполученого Королівства", заява № 19009/04, пункт 50).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядатись як "необхідне в демократичному суспільстві" (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року в справі "Савіни проти України", заява № 39948/06, пункт 47).

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року в справі "Кривіцька та Кривіцький проти України", заява № 30856/03, ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й "необхідним у демократичному суспільстві". Інакше кажучи, воно має відповідати "нагальній суспільній необхідності", зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція "житла" має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Навіть, якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її позбавлення права на житло було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Так, дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджується факт непроживання (відсутності) відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 понад шість місяців в житловому приміщенні - квартирі АДРЕСА_1 .

Таким чином, позов в частині вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є обгрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

Так, згідно з частинами першою та другою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

При цьому, абзацом другий частини другої статті 13 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.

Суд зазначає, що стаття 29 ЦК України не пов`язує місце проживання особи з місцем її реєстрації. Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження. Підстава, на якій місце проживання відповідачів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 реєструвалося в спірній квартирі, у судовому порядку не оспорювалася, тому вважається, що вони за фактом народження набули права користування цим житлом на законних підставах.

Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом. Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з батьками (кимось з батьків), оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання.

Таким чином, станом на дату ухвалення рішення судом, позивачем хоча і доведено непроживання ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1 більше шести місяців, натомість судом встановлено, що таке непроживання має місце з поважної причини.

Зазначене вище свідчить про недоведеність позивачем позовних вимог в цій частині, а отже і про безпідставність позову в частині вимог до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що має наслідком відмову в позові в частині вимог про визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, на користь позивача підлягає стягненю з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 432,60 грн. судового збору сплаченого позивачем згідно платіжної інструкції №722 від 28.05.2025 року.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 79, 81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в інтересах якого діє ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в інтересах якого діє ОСОБА_1 , ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в інтересах якого діє ОСОБА_8 , ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ), ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ), ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Прибужжя" (54048, м. Миколаїв, вул. Силікатна, 267, ЄДРПОУ 34707436), Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1, код ЄДРПОУ 20899385), задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ), ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) та ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1, код ЄДРПОУ 20899385)судовий збір в розмірі 432,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) на користь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1, код ЄДРПОУ 20899385)судовий збір в розмірі 432,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) на користь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1, код ЄДРПОУ 20899385)судовий збір в розмірі 432,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) на користь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1, код ЄДРПОУ 20899385) судовий збір в розмірі 432,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) на користь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1, код ЄДРПОУ 20899385)судовий збір в розмірі 432,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) на користь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1, код ЄДРПОУ 20899385)судовий збір в розмірі 432,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ) на користь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1, код ЄДРПОУ 20899385)судовий збір в розмірі 432,60 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Саламатін О.В.