Ухвала суду № 137638786, 19.06.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7011/26

2-аз/214/5/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та просить суд скасувати постанову серії № 001361 від 26.05.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 132-2 КУпАП, посилаючись на відсутність порушень ним вимог КУпАП.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови серії № 001361 від 26.05.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 132-2 КУпАП до набрання законної сили рішенням у справі, посилаючись на той факт, щодо невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист та поновлення прав позивача, приймаючи до уваги, що у разі відкриття виконавчого провадження до позивача можуть бути застосовані заходи примусового виконання, стягнення виконавчих витрат та значна сума штрафу може завдати істотною шкоди майновим правам та інтересам позивача.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов таких висновків.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом.

Так, відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами частин першої і другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частина шоста статті 154 КАС України передбачає, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Таким чином, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав; та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.10.2023 у справі №300/5005/22, від 21.10.2023 у справі №600/1531/23-а, від 12.09.2024 у справі №640/18911/22.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постанові від 04.02.2025 у справі №280/8758/24 висновував, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що державним виконавцем на підставі спірної постанови може бути відкрито виконавче провадження та накладено арешт на розрахункові рахунки та майно позивача, чим створено перешкоди у користуванні коштами на рахунках, майном. Такі дії дають підстави державному виконавцю, за відсутності ухвали суду про забезпечення позову, стягнути кошти з арештованих рахунків позивача та перерахувати їх на користь стягувача, який є відповідачем у цій справі, що на думку заявника, значно ускладнить, у разі задоволення судом позову, поворот виконання такого рішення та повернення належних позивачу коштів на його розрахункові рахунки. Також заявник наголошував на тому, що внаслідок арешту на рахунки позивач позбавлений можливості користуватись коштами, зокрема і здійснювати платежі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі № 140/9757/25 (адміністративне провадження № К/990/12052/26) виснував, що саме по собі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.

Позивач у поданій заяві не навів обставини, які впливають на співмірність та необхідність забезпечення позову з метою уникнення негативних наслідків які, в свою чергу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача, не зазначив з наданням відповідних доказів свій фінансовий стан та його співвідношення із можливими санкціями і наслідками для здійснення господарської діяльності. Матеріали справи також не містять доказів неможливості позивачем, з урахуванням розміру накладеного штрафу, продовжувати здійснювати господарську діяльність.

Крім того, щодо посилання позивача на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, про що наголошував Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі № 140/9757/25 (адміністративне провадження № К/990/12052/26).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19.06.2025 у справі №260/976/25, від 29.04.2026 у справі №160/24879/25, від 05.08.2025 у справі №160/31220/24.

При цьому суд зазначає, що саме по собі стягнення з позивача на користь держави штрафу, не є беззаперечною підставою для забезпечення позову.

Слід також зазначити, що доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. При цьому, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

В цьому контексті слід враховувати і те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Натомість, сам факт оскарження рішення суб`єкта владних повноважень не може автоматично свідчити про те, що такі є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням положень частини другої статті 150 та частини другої статті 151 КАС, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150 - 154 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Н.В. Чернова