Рішення № 137636734, 22.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1264/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", м. Київ до фізичної особи-підприємця Кузнєцова Цезара Вешовича, м. Харків про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кузнєцова Цезара Вешовича, відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором № 011/1800/438435 від 07.08.2018 у розмірі 22 765,00 грн, з яких: 14 136,84 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 5 167,69 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2 488,87 грн інфляційні втрати, 671,60 грн три проценти річних. Судові витрати, які складаються з витрат по оплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн, позивач просить суд покласти на відповідача. Справу просить розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.04.2026 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався.

Оскільки відповідач не зареєстрований в системі "Електронний Суд", з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.04.2026 була повернута до суду без вручення адресатові, з відміткою "закінчення встановленого терміну зберігання".

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Отже, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з ним, як то передача телефонограму та направлення ухвали суду на електронну адресу відповідача, яка була доставлена останньому 21.04.2026.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно частин 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/1264/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.04.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Частиною 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.08.2018 між Акціонерним товариством "Райфайзен Банк Аваль" та ФОП Кузнєцовим Цезарем Вешовичем (далі позичальник та/або відповідач) був укладений Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/1800/438435.

Відповідно до розділу 1 Договору, відповідно до умов Договору протягом Строку дії Кредиту Банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії (надалі - Кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), МФО 350589, (далі - Рахунок) шляхом здійснення платежів в межах Поточного ліміту з Рахунку у разі відсутності (недостатності) на Рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень (далі - Максимальний ліміт). В межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт Кредиту (далі - Поточний ліміт). На дату укладення Договору Поточний ліміт Кредиту складає 15 000,00 (П`ятнадцять тисяч гривень) гривень. В подальшому Поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 Договору. Строк дії Кредиту (далі - Строк дії Кредиту) - з наступного дня, що слідує за датою укладання Договору (далі - Дата початку кредитування) по 07.08.2020 включно, далі - Дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому Договором). Без укладання додаткових угод до Договору, Банк має право подовжити Строк дії Кредиту на 24 (двадцять чотири) календарних місяці за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов: Банк за 20 (двадцять) робочих днів до останнього робочого дня Строку дії Кредиту не отримав листа Клієнта про відмову від подовження Строку дії Кредиту; відсутні факти невиконання або неналежного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за Договором; відсутні умови, передбачені пунктом 8.2 Договору. Використання Клієнтом за рахунок Кредиту будь-якої сум суи коштів, розглядається Сторонами як згода Клієнта на подовження Строку дії кредиту. Кредит надається виключно з метою фінансування господарської (підприємницької діяльності Клієнта, у зв`язку із чим до відносин сторін не застосовується Закон України "Про споживче кредитування". Банк у будь-який час протягом строку дії Договору має право здійснювати перевірку цільового використання Кредиту, вимагати від Клієнта надання доступу до приміщень або матеріальних цінностей та будь-яких документів, необхідних для здійснення такої перевірки, а Клієнт зобов`язаний на першу вимогу Банка забезпечити представникам Банка доступ до відповідних приміщень або матеріальних цінностей та надати документи, що підтверджують цільове використання Кредиту. Грошові зобов`язання Клієнта за Договором є безумовними та безвідкличними, їх виконання має пріоритет над будь-якими поточними та майбутніми грошовими зобов`язаннями Клієнта, якщо інше не встановлено законодавством України. Умови відкриття Рахунку, особливості його функціонування та комісійна винагорода Банка за обслуговування операцій з використанням платіжної картки регулюються Договором про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної 011/1800/438435 від 07.08.2018 укладеним між Сторонами (далі - Договір банківського рахунку).

Згідно п.п. 2.1-2.4 Договору, протягом всього строку фактичного користування Кредитом Клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29.9 % річних, крім випадків, передбачених п.п. 2.2. Договору. Для операцій зі здійснення Клієнтом операцій по Рахунку щодо оплати товарів/робіт/послуг з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок Кредиту (далі - Операція) проценти в період з дати здійснення такої операції по 10 число місяця, наступного за першою Датою розрахунку процентних платежів після такої операції (далі - Пільговий період) розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 0 % річних. Пільговий період застосовується за умови, що вся сума заборгованості за Кредитом станом на наступну після проведення Операції Дату розрахунку процентних платежів буде сплачена Клієнтом до кінця Пільгового періоду. У разі несплати Клієнтом заборгованості за Кредитом в сумі Операцій згідно вищевказаних умов, Пільговий період не застосовується та на суми заборгованості за Кредитом внаслідок здійснених Операцій нараховуються проценти за ставкою, зазначеною в пункті 2.1. Договору. Нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по Кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє Пільговий період, за строк фактичного користування Кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 (чотири) робочих дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 (двадцять п`ятого) числа кожного календарного місяця (Дата розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання Клієнтом кредитних коштів, останній день строку користування Кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по Дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди - з дня, наступного попередньою Датою розрахунку процентних платежів, по Дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно. При простроченні погашення Кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування Кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов Договору. Погашення процентів за Кредитом здійснюється шляхом договірного списання Банком коштів в необхідній сумі з Рахунку в Дату розрахунку процентних платежів, в тому числі за рахунок збільшення заборгованості за Кредитом понад суму Поточного ліміту. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів на Рахунок Клієнта. Клієнт погашає таку збільшену заборгованість за Кредитом відповідно до пункту 5.2 Договору.

Згідно п.п. 5.1 5.3 Договору, Клієнт зобов`язаний протягом дії Договору здійснювати Погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором, шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2. Договору, та здійснити повне (остаточне) Погашення заборгованості не пізніше Дати закінчення кредитування. Під поняттям "Погашення заборгованості" Сторони розуміють повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, сплати комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені Договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків Банка, пов`язаних з неналежним виконанням Клієнтом умов Договору. Клієнт зобов`язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення Договору) Датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на Рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу в сумі не менше 15 (п`ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за Кредитом на Дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами Банка. При цьому, залишок заборгованості за Кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов`язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного Клієнтом щомісячного обов`язкового платежу попередніх місяців. В разі недостатності на Рахунку коштів, належних до сплати Клієнтом Банку за Договором в термін виконання зобов`язань Клієнта за Договором. Клієнт вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за Договором. Клієнт зобов`язується зарахувати на Рахунок щомісячний обов`язковий платіж, розрахований у поточному місяці, сума якого збільшена на суму невнесених Клієнтом щомісячних обов`язкових платежів попередніх місяців та на суму непогашеного недозволеного овердрафту (підстави виникнення недозволеного овердрафту зазначені в Договорі банківського рахунку).

Згідно п.п. 5.5 Договору, підписанням Договору Клієнт доручає Банку здійснювати погашення Кредиту, недозволеного овердрафту, процентів за користування ними, штрафів, погашення іншої заборгованості Клієнта перед Банком за Договором, а також здійснювати дострокове погашення заборгованості за Кредитом, в т.ч. в розмірі сум страхового відшкодування, отриманих Клієнтом за договорами страхування, укладеними відповідно до статті 4 Договору, шляхом здійснення договірного списання коштів Клієнта в будь-якій валюті, що знаходяться на будь-якому із його рахунків в АТ "Райффайзен Банк Аваль", реквізити яких визначаються Банком самостійно, в тому числі, але не обмежуючись зазначеним з Рахунку, вказаного в пункті 1.1 Договору (у тому числі за рахунок Кредиту), на користь Банка. Таке договірне списання може здійснюватися Банком на підставі Договору будь-яку кількість разів до повного виконання грошових зобов`язань Клієнта перед Банком за Договором, або з моменту настання строку виконання зобов`язань (включно) і в сумі, яка дорівнює сумі відповідних зобов`язань Клієнта за Договором. Клієнт зобов`язується забезпечити наявність необхідної суми коштів на своїх рахунках у Банка. Отримувачем коштів при вищезазначеному договірному списанні є Банк. У разі відсутності або недостатності у Клієнта коштів в необхідній валюті для погашення заборгованості, Клієнт надає Банку право списання коштів з Рахунку та будь-яких рахунків Клієнта в АТ "Райффайзен Банк Аваль" в інших валютах. Списання здійснюється Банком в розмірі, еквівалентному сумі зобов`язань Клієнта з врахуванням витрат та комісій пов`язаних з продажем іноземної валюти. Клієнт також доручає Банку здійснити від імені Клієнта продаж списаних коштів з метою отримання необхідної валюти (за визначеним Банком курсом, який не може відхилятися від офіційного курсу НБУ за попередній банківський день більше, ніж на 10%) та направити кошти на погашення заборгованості Клієнта. Не оскарження Клієнтом в строки, передбачені для оскарження операцій по відповідних рахунках, операцій за рахунками, зазначеними в цьому пункті, щодо сплати зазначених в Договорі платежів, вважається згодою Клієнта із сумою таких платежів.

Факт надання Кредитором Позичальнику кредитних грошових коштів відповідно умов Кредитного договору підтверджується копією виписки по рахунку за період 07.08.2018-26.06.2019, що підтверджує початок користування Кредитом.

Відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед Кредитором.

Так, з наявного у справі розрахунку заборгованості за Кредитним договором вбачається, що заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) становить 14 436,84 грн, заборгованість за нарахованими процентами становить 5 167, 69 грн.

26.06.2019 між АТ "Райфайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" був укладений договір № 114/2-9, відповідно до якого АТ "Райфайзен Банк аваль" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 011/1800/438435 від 07.08.2018.

В подальшому, 10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" був укладений договір № 10-01/2023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 011/1800/438435 від 07.08.2018.

Пунктами 5.2 - 5.4 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 встановлено, що: права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4). З моменту відступлення (передачі) Первісним кредитором Новому кредитору Прав вимоги, Первісний кредитор втрачає всі права вимога та Договорами позики (Кредитними договорами), що існували на момент відступлення (передачі) Прав вимоги і, відповідно, Первісний кредитор не матиме жодних прав вимоїн до Боржника за Кредитним договором. З моменту відступлення (передачі) Первісним кредитором Новому кредитору Прав вимоги, Новий кредитор є таким, що замінив Первісного кредитора у правовідносинах з Боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) Прав вимога та мають відношення до Прав вимога.

Таким чином, до ТОВ "Коллект Центр" перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором №011/1800/438435 від 07.08.2018, укладеним між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФОП Кузнєцовим Ц.В.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань за Кредитним договором, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 14 436,84 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 5 167,69 грн, інфляційні збитки - 2 488,87 грн та нараховані 3% річних - 671,60 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Станом на день розгляду справи, згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 22 765,00 грн, з яких: 14 436,84 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 167,69 грн заборгованість за процентами, 2 488,87 грн інфляційні втрати та 671,60 грн три відсотки річних.

Поданий позивачем розрахунок заборгованості перевірений судом та відповідає умовам кредитного договору і вимогам чинного законодавства.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на спростування заявлених позовних вимог не подав, обставин, викладених позивачем, не заперечив, контррозрахунку заборгованості суду не надав.

Також матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості повністю або частково, доказів припинення спірного зобов`язання чи інших обставин, які б свідчили про відсутність у відповідача обов`язку щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих платежів.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого та не спростованого відповідачем.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Також позивач заявляє про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн, які просить стягнути з відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь ТОВ Коллект Центр витрат на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн, вимога про стягнення яких була заявлена позивачем у позовній заяві, суд виходить з наступного.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням Лігал Асістант; прайс-лист вартості послуг адвокатського об`єднання "Лігал Асістант"; заявку про надання правової допомоги №1214 від 02.02.2026 до договору №01-07/2024 від 01.07.2024, згідно з якою позивач доручив адвокатському об`єднанню "Лігал Асістант" надати правову допомогу про стягнення заборгованості з ФОП Кузнєцова Ц.В. за кредитним договором, вартість якої оцінена сторонами у розмірі 13 000,00 грн, з яких 4 000,00 грн за надання усної консультації з вивченням документів, 9 000,00 грн за складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.

27.02.2026 між ТОВ Коллект Центр та адвокатським об`єднанням "Лігал Асістант було підписано акт про надання правової допомоги №19 до договору №01-07/2024 від 01.07.2024, з витягу з якого вбачається, що позивачем була надана правова допомога, раніше визначена сторонами у заявці від 02.02.2026.

Згідно зі сталою і послідовною практикою Верховного Суду витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідач не скористалася наданим законом правом на подання до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29).

Відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Господарський суд зазначає, що заявлені ТОВ Коллект Центр до стягнення витрати у розмірі 13 000,00 грн, що становить більше 57% від ціни позову, не відповідають критерію розумності з огляду на предмет спору та віднесення даної справи до категорії малозначної. Зміст наданої правової допомоги у межах даної справи фактично полягає у наданні усної консультації та підготуванні позовної заяви у зв`язку з чим стягнення з відповідача усієї суми витрат на правову допомогу матиме наслідком покладення надмірного тягаря на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись принципом пропорційності, критеріями реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також положеннями ч. ч. 5-7 ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги відсутність обставин, на підставі яких суд може зробити висновок про віднесення даної спору до складної, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача шляхом присудження до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. В іншій частині клопотання необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Кузнєцова Цезаря Вешовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) 14 436,84 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 167,69 грн заборгованість за процентами, 2 488,87 грн інфляційних втрат, 671,60 грн три відсотки річних, 2 662,40 грн судового збору та 5 000,00 грн втрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926).

Відповідач - фізична особа-підприємець Кузнєцов Цезар Вешович, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Рішення підписано 22 червня 2026 року.

СуддяО.В. Погорелова