Рішення № 137636710, 18.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4741/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Тернопільської окружної прокуратури (46001, м. Тернопіль, бульв. Т.Шевченка, 7), в інтересах держави, в особі: Тернопільської міської ради (46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5; ідент. код 34334305);

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абді Лімітед" (61166, м. Харків, пр. Науки, 32 офіс 316; ідент. код 43672760)

про стягнення 20118,00 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська окружна прокуратура в інтересах держави в особі: Тернопільської міської ради звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абді Лімітед" (відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 20 118,00 грн, які складаються з: 14938,00 грн пені та 5180,00 грн штрафу, нарахованих відповідно до умов п. 7.1.-7.2. договору, за порушення умов договору про закупівлю товару № 343 від 12.09.2024 року. Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідачем поставлено товар з порушенням строків визначених Договором та з посиланням на статті 11, 509, 526, 530, 549, 610-612, 664, 670 ЦК України. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.01.2026 позовна заява Тернопільської окружної прокуратури була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4741/25. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Сторони про факт відкриття провадження у справі № 922/4741/25 та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права були повідомлені в порядку приписів ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвали від 05.01.2026 в електронній формі до Електронного кабінету прокуратури, позивача та відповідача із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку сторони отримали ухвалу суду 07.01.2026 19:13, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. 2 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк (до 23.01.2026 р.), встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2026.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/4741/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі документами.

Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Разом з тим, судом враховано, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Суд враховує, що за приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.

Суд констатує, що м. Харків розташоване близько до Державного кордону з російською федерацією, яка 24 лютого 2022 року розпочала повномасштабну військову агресію проти України. Місто Харків постійно знаходиться під ворожим обстрілом, в місті по декілька годин на день оголошують повітряну тривогу, що зумовлює необхідність вимушеного перебувати в укритті задля збереження життя та здоров`я людей, через що відсутня можливість мешканців Харкова повноцінно працювати та отримувати постійний доступ до мережі інтернет.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом, та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, з урахуванням режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (із внесеними в подальшому змінами), суд вважає за можливе розглянути справу поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, але у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вирішення судом спору.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У рішенні від 08.04.1999 N З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).

Порушення інтересів держави у цій справі прокурор обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної поставки у визначений умовами договору термін товарів, які призначені для передачі підрозділам Збройних сил України, що беруть участь у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України. Вказує, що відповідачем фактично зірвано реалізацію замовлення для потреб оборони, у результаті чого підрозділам Збройних сил України вчасно не надійшов товар у період дії правового режиму воєнного стану.

Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п.13 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України).

Так, рішенням сесії Тернопільської міської ради № 8/34/27 від 15.12.2023 "Про затвердження Програми "Обороноздатність" на 2024 рік" затверджено програму "Обороноздатність" на 2024 рік, згідно з додатком, зокрема передбачена закупівля електротоварів.

Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають у ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (пп.4, 6, 8 ч.1 ст.7 БК України).

Неефективне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т.ч. захищених.

У свою чергу, використання бюджетних коштів становить значний суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб, у даному випадку мешканців Тернопільської об`єднаної територіальної громади. Неефективне витрачання бюджетних коштів може порушувати економічні інтереси Тернопільської ОТГ.

Звернення прокурора з цим позовом спрямоване на захист як державних, так і суспільних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів за неналежне виконання договірних зобов`язань сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб Тернопільської ОТГ в умовах воєнного стану, дисциплінуватиме постачальника до належного виконання покладених на нього обов`язків, а отже, сприятиме укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2023 у справі №206/1198/19 прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

З матеріалів справи вбачається, що договір №343 про закупівлю товару від 12.09.2024 укладено між Тернопільською міською радою та ТОВ "Житомирська торгова компанія", відтак, Тернопільська міська рада є стороною договірних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

На території міста Тернополя таким органом місцевого самоврядування є Тернопільська міська рада.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Матеріалами справи підтверджується те, що витрати на оплату електричного обладнання за договором від 12.09.2024 № 343 кладеним між Тернопільською міською радою та ТОВ "Житомирська торгова компанія", здійснювалися за рахунок коштів міського бюджету

Враховуючи викладене, у даному випадку Тернопільська міська рада є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, порушених відповідачем.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що Тернопільською окружною прокуратурою 17.06.2025 за № 50-89-5289 ВИХ-25, 09.09.2025 за №50-89-7462 ВИХ-25 та 08.12.2025 за №50-89-10095 ВИХ-25 було направлено листи до Тернопільської міської ради з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства, в частині прострочення виконання зобов`язання зі сторони Постачальника по Договору №343 від 12.09.2024, а також з проханням надання інформації щодо вжитих заходів на усунення порушень законодавства, у тому числі про звернення до суду із відповідним позовом та наведено розрахунок позовних вимог.

У відповідь на вказані повідомлення Тернопільська міська рада у листах від 14.07.2025 № 20267-Ю/2025, від 29.09.2025 №26991-Ю/2025 та від 16.12.2025 за №34968-Ю/2025 зазначила, що міська рада не володіє інформацією про причини прострочення виконання зобов`язання зі сторони постачальника. Водночас міська рада вказала, що не буде пред`являти позов щодо стягнення з ТОВ "Житомирська торгова компанія", станом на даний час ТОВ "АБДІ ЛІМІТЕД", штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару.

При цьому суд враховує, що Тернопільська міська рада, з дня отримання інформації щодо вчиненого порушення, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, позов на захист інтересів держави у спірних правовідносинах до суду не подала.

Таким чином, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив протягом розумного строку дій для захисту інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду, крім того вказав на відсутність намірів пред`являти такий позов, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій.

Матеріалами справи підтверджується те, що Тернопільська окружна прокуратура листом від 24.12.2025 №50-89-10537вих-25 (а.с.68) на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Тернопільську міську раду про те, що буде заявлено позов в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору у розмірі 20118,00 грн.

Відповідно до п.37-40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Суд встановив, що прокурором дотримано вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та враховуючи не вчинення визначеним прокурором в якості позивача органом заходів щодо захисту порушених інтересів держави та те, що право на судовий захист в силу ст. 64 Конституції України, ст. 4 ГПК України не може бути обмежене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.09.2024 між Тернопільською міською радою (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (постачальник, відповідач) був укладений договір № 343 про закупівлю товару (а.с.26-29), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Замовника зарядні станції, код 31680000-6 Електричне приладдя та супутні товари до електричного обладнання за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1) до Договору, що є його невід`ємною частиною, а Замовник зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Відповідно до п.1.3 договору, товар, що є предметом даного Договору, призначений для передачі кінцевому отримувачу, а саме: підрозділам Збройних сил України, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.

Пунктом 3.3 договору визначено, що сума договору становить 830 000,00 грн без ПДВ.

Розрахунок за товар здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дати поставки товару належної якості на місце поставки замовника на підставі видаткової накладної (п.4.2 договору).

Згідно з п.5.1, 5.2, 5.4, 5.5 договору, поставка товару здійснюється в термін по 16.09.2024 включно. Поставка товару здійснюється за адресою: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001. Датою поставки товару є дата, коли замовлений товар був переданий у власність замовника в місці поставки. Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передання усієї кількості товару належної якості у власність замовника у місці поставки на підставі видаткової накладної.

Відповідно до пп.6.3.1 п.6.3 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у терміни, встановлені даним договором.

Згідно п. 7.1-7.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним Договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань під час здійснення закупівлі товару, Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, передбаченому чинним законодавством України, а саме: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Зміни до цього договору про закупівлю можуть вноситись відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і оформляються шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та є невід`ємною частиною цього договору (п.11.1 договору).

Пунктом 12.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2024. В частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим договором.

У специфікації (додатку 1 до договору про закупівлю товару №343 від 12.09.2024) (а.с.29 (на звороті)) визначено асортимент, кількість та ціни товару, а саме:

1. Зарядна станція Ecoflow Delta 2MAX у кількості 1 шт., загальна вартість 74000,00 грн.

2. Зарядна станція Bluetti AC200MAX у кількості 12 шт., загальна вартість 756000,00 грн.

Згідно з додатковою угодою №1 від 16.09.2024 у зв`язку з виникненням документально підтверджених об`єктивних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань в строки, передбачені договором, а саме: з великими попитом на продукцію та неспроможністю виробника товару вчасно відвантажити товар, сторони дійшли згоди п. 5.1 розділу 5 договору викласти у новій редакції:

"5.1. Поставка товару здійснюється в термін по 01.10.2024 включно."

Матеріалами справи підтверджується те, що:

- відповідно до видаткової накладної № 410 від 01.10.2024 ТОВ "Житомирська торгова компанія" передала Тернопільській міській раді зарядну станцію Bluetti АС200МАХ в кількості 5 штук, загальною вартістю 315 000,00 грн,

- згідно видаткової накладної № 494 від 06.11.2024 ТОВ «Житомирська торгова компанія» передала Тернопільській міській раді зарядну станцію Ecoflow Delta 2 МАХ - в кількості 1 штука, вартістю 74 000,00 грн,

- згідно видаткової накладної № 479 від 30.10.2024 ТОВ «Житомирська торгова компанія» передала Тернопільській міській раді зарядну станцію Bluetti АС200МАХ - в кількості 7 штук, загальною вартістю 441 000,00 грн.

Суд встановив, що з порушенням терміну, визначеного п.5.1 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 16.09.2024), тобто після 01.10.2024 відповідач поставив позивачу наступний товар:

- згідно видаткової накладної № 479 від 30.10.2024 - зарядну станцію Bluetti АС200МАХ - в кількості 7 штук, загальною вартістю 441 000,00 грн;

- згідно з видатковою накладною № 494 від 06.11.2024 - зарядні станції Ecoflow Delta 2МАХ у кількості 1 шт. загальною вартістю 74 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією № 29197/2024 від 18.11.2024 (а.с.35-37), у якій вимагав сплатити сума нарахованих штрафних санкцій у зв`язку з порушенням термінів поставки товару за договором № 343 від 12.09.2024 у розмірі 20118,00 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 11.12.2024, однак відправлення було повернуто на адресу відправника у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У статті 663 ЦК України вказано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, за умовами пункту 5.1 договору № 343 про закупівлю товару від 12.09.2024 (у редакції додаткової угоди №1 від 16.09.2024) кінцевим терміном поставки товару було визначено 01.10.2024.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановлений договором термін, поставив позивачу товар не у повному обсязі.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним договором.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань під час здійснення закупівлі товару, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, передбаченому чинним законодавством України, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор нарахував до стягнення з відповідача на підставі п.7.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання з поставки товару 20118,00 грн, з яких:

- за несвоєчасну поставку зарядної станції Bluetti AC200МАХ (7 штук) на суму 441 000,00 грн - 12348,00 грн пені за період з 02.10.2024 по 30.10.2024;

- за несвоєчасну поставку зарядної станції Ecoflow Delta 2MAX в кількості 1 штука на суму 74 000,00 грн - 2 590,00 грн пені за період з 02.10.2024 по 06.11.2024 та 5180,00 грн штрафу за протермінування більше 30 днів;

Перевіривши здійснені прокурором розрахунки пені та штрафу, суд встановив, що розрахунки є обґрунтованими та арифметично правильними, тому позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 20118,00 грн, з яких: 14938,00 грн пеня, 5180,00 грн штраф.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі на загальну суму 201180,00 грн.

З огляду на задоволення позову та приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь Тернопільської обласної прокуратури.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Тернопільської окружної прокуратури задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абді Лімітед" (61166, м. Харків, пр. Науки, 32 офіс 316; ідент. код 43672760) на користь міського бюджету в особі Тернопільської міської ради (р/р UA398201720344281033400046604, Держказначейська служба України, м. Київ УДКСУ у м. Тернополі, код 34334305) 20118,00 грн неустойки.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абді Лімітед" (61166, м. Харків, пр. Науки, 32 офіс 316; ідент. код 43672760) користь Тернопільської обласної прокуратури (46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Листопадова, будинок 4, ід. код 02910098; на р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "18" червня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков