Ухвала суду № 137636046, 19.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"19" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4344/25Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

розглянувши зареєстровану 17.06.2026 за вх. № 2-1202/26

заяву заступника керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області

про забезпечення позовну

у справі № 916/4344/25

за позовом заступника керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області (67500, Одеська обл., Одеський р-н, смт Доброслав, вул. Центральна, буд. 85) в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4, Код ЄДРПОУ 04379746)

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕКСТІН" (65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 123, Код ЄДРПОУ 33140246),

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ),

3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ),

про розірвання договору оренди землі, звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасових споруд, припинення володіння правом власності,

встановив:

Господарським судом Одеської області у складі судді Гута С.Ф. розглядається справа № 916/4344/25 за позовом заступника керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕКСТІН", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасових споруд, припинення володіння правом власності.

Враховуючи прийняту до розгляду заяву про зміну предмету позову прокурор просить:

розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,1418 га з кадастровим номером 5122783200:01:002:2435, який укладений між 01.10.2018 між Крижанівською сільською радо Лиманського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРЕКСТІН», відомості про право оренди за яким внесені 05.10.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 28328838), та на який приватним нотаріусом Федорченко Т.М. було здійснено державну реєстрацію переходу права користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5122783200:01:002:2435, реєстраційний номер: 1664981751227, від ТОВ «ФОРЕКСТІН» до ОСОБА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5122783200:01:002:2435 площею 0,1418 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, Бочарова Генерала, 64 в користування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746, 67571, Україна, Одеський район, Одеська область, село Фонтанка, вулиця Степна, будинок 4);

скасувати проведену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., право власності за ОСОБА_1 на господарську споруду, загальною площею 20,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2271597051227 з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,1418 га з кадастровим номером 5122783200:01:002:2435 за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом демонтажу (знесення) тимчасової споруди площею 20 кв.м;

ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 0,1418 га з кадастровим номером 5122783200:01:002:2435 за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, Бочарова Генерала, 64, шляхом демонтажу (знесення) тимчасових споруд площею 150 кв.м та 108 кв.м.

Фактичними підставами звернення із позовом до суду Прокурором визначено те, що 01.10.2018 між Крижанівською сільською радою Лиманського району Одеської області як Орендодавцем (правонаступником якої є Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕКСТИН укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1418 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський (на даний час Одеський) район, Крижанівська (на даний час Фонтанська) сільська рада, вул. Бочарова Генерала, 64, кадастровий номер 5122783200:01:002:2435, для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Рішеннями виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 28.03.2017 № 67, № 68 та № 69 на земельній ділянці з кадастровим номером 5122783200:01:002:2435, надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю ФОРЕКСТИН на встановлення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, зокрема: згідно паспорту прив`язки ТС від 30.09.2019 № 14-07/014/19-К, загальна площа забудови ТС становить 20.0 м.кв; згідно паспорту прив`язки ТС від 16.10.2019 № 14-07/018/19-К загальна площа забудови ТС становить 150.0 м.кв; згідно паспорту прив`язки ТС від 30.09.2019 № 14-07/017/19-К загальна площа забудови ТС становить 108.0 м.кв.

Як зазначає Прокурор, строк дії вказаних паспортів прив`язки продовжено відповідним рішенням Ради до 31 грудня 2022 року.

При цьому 30.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕКСТИН отримано містобудівні умови та обмеження на нове будівництво господарської споруди за адресою: Одеська область, Одеський район, Фонтанська територіальна громада, с. Крижанівка (станом на 01.01.2021), вулиця Бувалкіна Владислава, б. 64, за № MU01:8569-4682-0133-8345.

А відповідно до технічного паспорту б/н, виготовленого 27.11.2020 ФОП Топалова С.О., господарська споруда, котра використовується Відповідачем, має площу 26.3 кв.м.

Згідно ж із даними декларації про готовність до експлуатації об`єкта нерухомого майна № ОД101201217526, Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕКСТИН введено в експлуатацію об`єкт нерухомого майна з кодом ДКБС:1230.9.

У той же час, 15.01.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕКСТИН зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно господарську споруду загальною площею 20,1 кв.м., що розташована на орендованій земельній ділянці: в Одеській обл., Одеському р-н, с. Крижанівка, вул. Бочарова Генерала, буд. 64, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2271597051227.

Підставою ж реєстрації права власності зазначено: декларацію серія та номер ОД 101201217526, видана 17.12.2020 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області.

Прокурор зазначає про використання Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕКСТИН переданої в оренду земельної ділянки не за цільовим призначенням, що надає право вимагати розірвання відповідного договору оренди в судовому порядку.

Посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕКСТИН зареєстровано право приватної власності на об`єкт, котрий не відноситься до об`єктів нерухомості, адже є тимчасовою спорудою, що наділяє правом вимагати скасування відповідної реєстрації та знесення (демонтажу) об`єкту.

Поряд із наведеним після пред`явлення прокурором позову до суду, 06.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕКСТИН та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., відповідно до якого відповідачем передано у власність (продано), а покупцем ОСОБА_1 придбано господарську споруду, загальною площею 20,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2271597051227.

У зв`язку з цим, на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2026, приватним нотаріусом Федорченко Т.М. було здійснено державну реєстрацію переходу права користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5122783200:01:002:2435, реєстраційний номер: 1664981751227, за договором оренди землі від 01.10.2018 від ТОВ ФОРЕКСТІН до ОСОБА_1 , на підтвердження чого додано копію витягу з Державного реєстру прав № 467069473 від 06.03.2026.

Окрім цього, 05.03.2026 між ТОВ ФОРЕКСТІН та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач передав власність, а покупець придбав тимчасові споруди, а саме: групу тимчасових споруд у кількості 5 (п`ять) одиниць, які знаходяться за адресою: с. Крижанівка, вул. Бувалкіна Владислава, навпроти будівлі № 44-Б; тимчасову споруду, яка знаходиться за адресою: с. Крижанівка, вул. Бувалкіна Владислава, навпроти будівлі № 44а; групу тимчасових споруд у кількості 5 (п`ять) одиниць, які знаходяться за адресою: с. Крижанівка, вул. Бувалкіна, навпроти будівлі № 50.

Згідно пункту 1 зазначеного вище договору вказані тимчасові споруди розташовані на земельній ділянці, площею 0,1418 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5122783200:01:002:2435, реєстраційний номер 1664981751227, яка знаходиться в оренді згідно договору оренди земельної ділянки, який був укладений між ТОВ ФОРЕКСТІН та Крижанівською сільською радою Лиманського району Одеської області 01 жовтня 2018 року.

Інші тимчасові споруди на земельній ділянці з кадастровим номером 5122783200:01:002:2435 відсутні. Відповідно до пункту 3 зазначеного вище договору право власності на тимчасові споруди, які є предметом цього Договору, переходить від продавця до покупця з моменту підписання цього Договору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 прийнято позовну заяву заступника керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4344/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2026 постановлено повернутися до стадії підготовчого провадження у справі № 916/4344/25

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

17 червня 2026 року заступник керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на господарську споруду загальною площею 20,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2271597051227);

заборони ОСОБА_1 на час розгляду справи в суді здійснювати забудову (нове будівництво, реконструкцію існуючих нежитлових будівель, споруд) земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:01:002:2435, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ;

заборони ОСОБА_2 на час розгляду справи в суді здійснювати забудову (нове будівництво, реконструкцію існуючих нежитлових будівель, споруд) земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:01:002:2435, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .

Фактичними підставами звернення із заявою визначено викладене у позовній заяві, а також зазначено, що від імені Лідії Бабенко, 22.04.2025 через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва надійшла заява до Фонтанської сільської ради на отримання витягу з містобудівної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 5122783200:01:002:2435, що може свідчити про намір забудови земельної ділянки або зміну її цільового призначення.

Те, що реєстрація права власності за іншою особою на спірне нерухоме майно на земельній ділянці призведе до необхідності звернення до суду з новим позовом до нового власника, а відчуження незаконно зареєстрованої господарської споруди матиме як наслідок повторну зміну орендаря спірної земельної ділянки.

Додаткового посилається на те, що обрані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та жодним чином не порушують можливість відповідачів під час розгляду справи у суді володіти спірним майном, не обмежують права господарської діяльності та користування майном до вирішення спору по суті, оскільки унеможливлюють лише реконструкцію, реєстрацію та відчуження спірного об`єкту на час розгляду справи у суді.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви заступника керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Отже, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв`язку з неможливістю чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

В силу приписів частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Поряд із наведеним, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зауважено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

В свою чергу, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Згідно із частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (п.43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97, Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (п.77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Він є запобіганням тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Суд також враховує правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац 5 пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Також приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду стосовно тощо, що має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Поряд із цим можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Як зазначалось, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Враховуючи викладене, те, що предметом позову у справі є розірвання договору оренди землі, звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасових споруд, припинення володіння правом власності, тобто існує об`єктивна необхідність збереження сталого стану як правовідносин, так і тимчасових споруд, без можливості їх зміни до ухвалення рішення у справі, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для вжиття запропонованих заходів забезпечення позову, як в частині накладення арешту на господарську споруду загальною площею 20,1 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, Бочарова Генерала, 64 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2271597051227), так і заборони ОСОБА_1 на час розгляду справи в суді здійснювати забудову (нове будівництво, реконструкцію існуючих нежитлових будівель, споруд) земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:01:002:2435, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , та заборони ОСОБА_2 на час розгляду справи в суді здійснювати забудову (нове будівництво, реконструкцію існуючих нежитлових будівель, споруд) земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:01:002:2435, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .

Суд доходить до висновку, що у випадку відчуження ОСОБА_1 спірного майна або вчинення інших дій, які призведуть до зміни власника майна, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених прав або інтересів. Аналогічне стосується вчинення відповідачами відповідних дій щодо забудови (нове будівництво, реконструкцію існуючих нежитлових будівель, споруд), що може призвести до фактичної зміни площі майна або його майбутнього поділу на окремі об`єкти нерухомого майна тощо.

Суд враховує, що відповідні заходи забезпечення позову є тимчасовими, направленими на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також направленими на перешкоджання завдання шкоди як позивача, так і майну, зберігаючи при цьому можливість власнику майна його подальшого використання у господарській діяльності.

У відповідності до приписів частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини 8 статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно із приписами частини 1 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.136,137,140,232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву (зареєстрована 17.06.2026 за вх. № 2-1202/26) заступника керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову у справі № 916/4344/25 задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на господарську споруду загальною площею 20,1 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, Бочарова Генерала, 64 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2271597051227);

заборони ОСОБА_1 на час розгляду справи в суді здійснювати забудову (нове будівництво, реконструкцію існуючих нежитлових будівель, споруд) земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:01:002:2435, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягувачем за ухвалою в цій частині є: Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4, Код ЄДРПОУ 04379746).

Боржником за ухвалою в цій частині є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 на час розгляду справи в суді здійснювати забудову (нове будівництво, реконструкцію існуючих нежитлових будівель, споруд) земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:01:002:2435, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягувачем за ухвалою в цій частині є: Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4, Код ЄДРПОУ 04379746).

Боржником за ухвалою в цій частині є: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 19 червня 2026 року та у відповідності до ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження.

Суддя Гут Сергій Федорович