Рішення № 137635905, 22.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Справа № 915/352/26

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний узвіз, 18, м.Миколаїв, 54020

електронна адреса: kanc_nach@ntec.mk.ua

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Фучеджі Олександра Олександровича, АДРЕСА_1

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

про: стягнення 16 053,47 грн.

Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №524 від 26/03/2026 (вх.№4237/26 від 26/03.2026) до Фізичної особи - підприємця Фучеджі Олександра Олександровича про стягнення основного боргу в сумі 14 546,72 грн., інфляційних втрат у розмірі 1063,02 грн., 3% річних у розмірі 443,73 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків по Індивідуальному договору про надання послуг з постачання теплової енергії №6473 від 01.11.2022, який є публічним договором приєднання, щодо сплати боргу за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплати за період з листопада 2022 року по січень 2026 рік.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Позивач у позовній заяві просить суд розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/352/26 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2026, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: пр.Центральний, 16, кв.226, м.Миколаїв, 54029 повернута поштовим відділенням зв`язку до суду з відміткою: "За закінченням терміну зберігання" зі штрих кодовим ідентифікатором R 06713 721051 4.

Судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі №990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання", не може вважатися днем вручення копії ухвали.

У зв`язку з відсутністю відомостей щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та неможливістю констатувати сплив строку на подання відзиву у даній справі, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2026 ухвалу суду від 30.03.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повторно направлено на поштову адресу відповідача із поміткою "Судова повістка".

Надіслане відповідачу поштове відправлення, повернулось до суду з зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№7116/26 від 13.05.2026).

Відповідач ознайомився з матеріалами справи 15.05.2026 про що міститься відмітка на заяві про ознайомлення (арк.141).

04.06.2026 відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відзив на позовну заяву (вх.№8321/26 від 04.06.2026).

Позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання №879 від 08.06.2026 (вх.№8491/26 від 08.06.2026) в якому просить суд відзив відповідача залишити без розгляду, у зв`язку з пропуском строку для його подання.

Дослідивши вказаний відзив на позовну заяву, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1,2 ст.161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частина 1 та 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України надають право відповідачеві формувати свою правову позицію по справі шляхом подання відзиву у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 30.03.2026 встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ознайомився з матеріалами справи 15.05.2026 про що міститься відмітка на заяві про ознайомлення (арк.141).

Таким чином останнім днем строку для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 01.06.2026 (15.05.2026 + 15 днів) включно.

Відповідно до частини 2 статті 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданої до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із наданого відповідачем відзиву, в ньому не міститься прохання про поновлення та продовження процесуального строку на подання відзиву та не зазначено причин пропуску встановленого судом строку для надання відзиву.

Враховуючи вищевикладене, відзив на позовну заяву (вх.№8321/26 від 04.06.2026) Фізичної особи - підприємця Фучеджі Олександра Олександровича, слід залишити без розгляду на підставі ст.118 ГПК України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до статуту Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", який затверджений протоколом позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", від 22.09.2023 №2/2023, виробництво електроенергії та постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря є основними видами діяльності товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, Територіальна громада м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради є власником нежитлових приміщень підвалу за літ.Апд загальною площею 63,4 кв.м. за адресою: вул.Декабристів буд.67/8, м.Миколаїв, Миколаївська область, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна за №457946686 від 23.12.2025 та №337171134 від 27.06.2023 (арк.10,11).

Позивач направив на адресу Управління комунального майна Миколаївської міської ради лист №1300-ю від 09.11.2023 в якому просив надати інформацію щодо укладення договорів оренди нежитлових приміщень, розташованих в житлових будинках, та власником яких є Територіальна громада міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, зокрема за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 67/8 (арк.29).

Управління комунального майна Миколаївської міської ради у відповідь в листі №773/10/01/08/23 від 15.12.2023 повідомило позивача, що за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 67/8, Управлінням укладено договір №7568 від 10.10.2014 з ФОП Фучеджі Олександром Олександровичем зі строком дії 10.10.2014 - 01.12.2026 (арк.28).

Як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2014 року між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Фучеджі Олександром Олександровичем (орендарем) укладено Договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності №7568 зі змінами, у відповідності до п.1.1 якого (в редакції Договору від 07.11.2017 про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності 37568 від 10.10.2014), орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові підвальні приміщення площею 63,4 кв.м., розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 67/8, що знаходяться на балансі ТОВ «Николаевдомсервис», вартість якого визначена згідно з висновками експерта і складає станом на 31.08.2017 - 70 000,00 грн. Майно передається в оренду для використання під магазин - склад.

У подальшому, 22.12.2021 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради та ФОП Фучеджі Олександром Олександровичем було укладено Договір про продовження договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 10.10.2014 №7568 в новій редакції (арк.20-27).

Згідно п.4.1 Розділу 1 Умов до Договору, інформація про об`єкт оренди - нерухоме майно: нежитлові підвальні приміщення багатоповерхового житлового будинку 1917 р.п. загальною площею 63,4 кв.м. за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів 67/8, літ. Апд приміщення з 35-1 по 35-5

Відповідно до п.12.1 Розділу 1 Умов до Договору, договір продовжено на 5 років з 02 грудня 2021 року по 01 грудня 2026 року включно.

Таким чином, нежитлові підвальні приміщення площею 63,4 кв.м., розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 67/8 перебувають в оренді ФОП Фучеджі Олександра Олександровича.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою м. м.Миколаїв, вул.Декабристів, 67/8 є позивач - Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль"/

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

За наведеним у пунктах 2, 5 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначенням: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно ч.2 ст.12 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Приватним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що орендар - ФОП Фучеджі О.О. нежитлового приміщення не звертався до позивача щодо укладення договору, то відповідно до п.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", між позивачем та відповідачем вважається укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №6473 від 01.11.2022, який є публічним договором приєднання.

Відповідно до п.1 Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п.2 Договору, даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.

Згідно п.4 Договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послуги, факт отримання послуги.

Відповідно до п.5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Послуги надаються по Єдиному закупівельному словнику ДК 021:2015 09320000-8 "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція" (послуга з постачання теплової енергії).

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

У відповідності до п.7 Договору, виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем обсягу, температури та величини тиску.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити).

Згідно п.11 Договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п.12 Договору, у разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.

У відповідності до п.30 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р, № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно п.31 Договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Відповідно до п.32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

У відповідності до п.33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Згідно п.34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п.38 Договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

У відповідності до п.п. 3, 6 п. 41 договору споживач зобов`язаний, зокрема:

- оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором;

- у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором.

Відповідно до п.51 Договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Згідно п.52 Договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

У відповідності до п.55 Договору, припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилося невиконаним.

З метою забезпечення теплом об`єктів з початку опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025, 2025-2026 на виконання рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №626 від 09.11.2022, №1189 від 08.11.2023, 1870 від 29.10.2024, №1608 від 06.11.2025 було розпочато відповідні опалювальні сезони та підписано наряди на підключення від 14.11.2022, від 15.11.2023, від 04.11.2024, від 11.11.2025 будинку по вул.Декабристів (Захисників України) 67/8 в м.Миколаєві, в тому числі спірні приміщення. Факт здійснення централізованого постачання теплової енергії до вказаного будинку підтверджується також наданими позивачем до матеріалів справи відомостями споживання теплової енергії.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №626 від 09.11.2022 "Про початок опалювального періоду 2022-2023 рр. у житловому фонді та на інших об`єктах м. Миколаєва" вирішено розпочати опалювальний період на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 09.11.2022. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023 "Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 рр." вирішено закінчити опалювальний період з 24.03.2023 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1189 від 08.11.2023 "Про початок опалювального періоду 2023-2024 рр." вирішено розпочати опалювальний період на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 14.11.2023. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 513 від 27.03.2024 "Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 рр." вирішено закінчити опалювальний період з 28.03.2024 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1870 від 29.10.2024 "Про початок опалювального періоду 2024-2025 рр." вирішено розпочати опалювальний період на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 01.11.2024.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №339 від 24.03.2025 "Про закінчення опалювального періоду 2024-2025 рр." вирішено закінчити опалювальний період з 24.03.2025 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1608 від 06.11.2025 "Про початок опалювального періоду 2025-2026 рр. у житловому фонді та на інших об`єктах м.Миколаєва" вирішено розпочати опалювальний період на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 07.11.2025.

Тарифи на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії, а також абонентська плата у відповідні опалювальні періоди встановлювалися рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №124 від 09.02.2022, № 566 від 25.10.2022, № 1029 від 25.10.2023, № 252 від 14.02.2024, №1792 від 23.10.2024, №1556 від 22.10.2025.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №566 від 22.10.2022 встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи та теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн/Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Умовно-постійна частина тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №473 від 22.09.2021 встановлено розмір плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії.

Суд зауважує, що оскільки нежитлові приміщення відповідача відключені від централізованої системи опалення, то нарахування проводилося тільки за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018.

Всім своїм абонентам за витрати опалення місць загального користування позивач почав нараховувати лише з 01.11.2022, оскільки методика, відповідно якої проводиться розподіл обсягів спожитої теплової енергії набрала чинності 28.01.2022. Відповідно, з усіма абонентами, які відключені від централізованого опалення, індивідуальні договори укладені з 01.11.2022 та з цього періоду почались нарахування витрат за відшкодування обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

За даними позивача, у період з листопада 2022 року по січень 2026 року останньому було поставлено теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплата на загальну суму 14 546,72 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем, крім зазначених вище доказів (наряди на підключення, відомості споживання теплової енергії), було надано до матеріалів справи виставлені відповідачу за спірний період акти надання послуг та рахунки.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем направлялася відповідачу претензія №03-Ю від 05.01.2026, з вимогою оплатити наявну заборгованість, до якої було додано рахунки та акти надання послуг за спірний період. Вказана вимога залишилася без реагування відповідача.

Ухилення відповідача від проведення оплати за поставлену теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплати і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за поставлену теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплати закон покладає на споживача.

Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у спірний період суду не надано, позовних вимог не спростовано.

Станом на день розгляду справи суду також не надано доказів оплати заборгованості в розмірі 14 546,72 грн, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 14 546,72 грн. зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з грудня 2024 року по січень 2026 року в розмірі 1063,02 грн. та 3% річних за період з 01.11.2024 по 31.01.2026 в розмірі 443,73 грн.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо сплати коштів, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність порушених прав позивача, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 236, 237, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Фучеджі Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (вул. Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966) заборгованість у сумі 14 546,72 грн., 3% річних у розмірі 443,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 063,02 грн., та судовий збір у розмірі 3328, 00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук