Рішення № 137635727, 09.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 Справа № 914/1345/25

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, за участі секретаря судового засідання Ольги КРАВЕЦЬ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби, місто Харків

до відповідача-1 Комунального підприємства Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради, місто Полтава

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю СКМ Монтаж, місто Львів

про визнання недійсним договору та стягнення 338 218,55 грн.

За участю представників:

від прокуратури: Панькевич Роман Васильович представник прокуратури;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю СКМ Монтаж визнання недійсним договору про закупівлю послуг від 01.12.2020 №427 та стягнення 338 218,55 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 (суддя Тарас РИМ) зупинено провадження у справі №914/1345/25 до закінчення перегляду Об`єднаною Палатою Касаційного Господарського Суду справи №922/3456/23 у подібних правовідносинах.

Відповідно до розпорядження в.о керівника апарату Господарського суду Львівської області від 30.12.2025 №383, призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/257/25, у зв`язку призначенням судді Тараса РИМА на посаду судді Західного апеляційного господарського суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025, справу №914/1345/25 передано для розгляду судді Наталії МОРОЗ.

Ухвалою суду від 05.01.2026 справу прийнято до провадження судді Наталії МОРОЗ.

19.12.2025 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду прийнято постанову у справі № 922/3456/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області (суддя Наталія МОРОЗ) від 22.01.2026 поновлено провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 17.02.2026.

У підготовчому судовому засіданні 17.02.2026 розгляд справи відкладено на 06.03.2026 об 11:40 год.

03.03.2026 розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №100 доручено провести повторний автоматизований розподіл справи №914/1345/25, відповідно до наказу голови суду №05-13/14 від 24.02.2026 про відрахування зі штату суду судді Наталії МОРОЗ, у зв`язку з її звільненням з посади судді (подання заяви про відставку).

Згідно із протоколом повторного автоматизований розподілу від 03.03.2026 справу №914/1345/25 передано на розгляд судді Юлії СУХОВИЧ

Ухвалою від 09.03.2026 суд (суддяЮлія СУХОВИЧ) справу прийняв до провадження, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 31.03.2026.

30.03.2026 через підсистему Електронний суд від прокуратури надійшло клопотання про зупинення провадження у справі б/н (вх№1418/26).

Ухвалою від 14.05.2026 суд клопотання представника прокуратури про зупинення провадження у справі залишив без розгляду, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 09.06.2026.

Представник прокуратури у судове засідання 09.06.2026 з`явився позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Позивач та відповідачі явку представників не забезпечили. Заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи станом на час проведення судового засідання до суду не надходили.

Ухвали суду від 09.03.2026, 01.04.2026, 08.04.2026, 23.04.2026, 14.05.2026 у справі надсилалась відповідачу-2 на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79027, Львівська область, місто Львів, вулиця Промислова, будинок 52.

31.03.2026, 23.04.2026, 28.04.2026, 26.05.2026 та 11.06.2026 на адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу-2 ухвал суду від 09.03.2026, 01.04.2026, 08.04.2026, 23.04.2026, 14.05.2026 у справі за адресою: 79024, Львівська область, місто Львів, вулиця Промислова, будинок 52, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення встановленого терміну зберігання.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення позивача та відповідачів про дату та час судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників учасників справи в засідання обов`язковою не визнавалась, не вважає відсутність представника позивача та відповідачів у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання учасниками справи не заявлено.

У судовому засіданні 09.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція прокурора.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про те, рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2024 №70/67-р/к у справі № 7/01-2-24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» визнано, суб`єктів господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКО-ІНЖИНІРІНГ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж» винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) та накладено штрафи на останніх.

У зв`язку з цим, прокурор просить визнати недійсним договір укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, на підставі статтей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж» (відповідач-2) за результатами виконання договору про закупівлю послуг від 01.12.2020 №427 одержало 338 218,55 грн, то ці кошти повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави.

У зв`язку з вищенаведеним прокурор просить визнати недійсним договір від 01.12.2020 №427 про закупівлю послуг та стягнути з відповідача-2 кошти у розмірі 338 218,55 грн сплачені за цим договором.

Позиція позивача.

Позивачем подано через підсистему «Електронний суд» додаткові пояснення (вх.№12604/25 від 14.05.2025). У вищезазначених поясненнях позивач зазначив, що Офісом заходів державного фінансового контролю стосовно обставин, наведених у позовній заяві Полтавської обласної прокуратури, не проводилося, у зв`язку з чим Офіс не має можливості надати пояснення по суті предмету позову.

Факт порушення законодавства у вигляді спотворення антиконкурентними узгодженими діями його учасників при проведенні закупівлі UA-2020-10-26-000390-с результатів вказаної закупівлі згідно позовної заяви є підставою для визнання недійним договору від 01.12.2020 про закупівлю послуг №427 як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Просив дані пояснення долучити до матеріалів справи та здійснювати розгляд справи з їх врахуванням.

Позиція відповідачів 1,2.

Відповідачі відзивів на позовну заяву у строк, визначений судом, не подали, проти позову не заперечили.

Обставини встановлені судом.

11.11.2020 Комунальним підприємством «Обласний заклад знадання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» (відповідачем-1) проведено відкриті торги по закупівлі «Послуги з просочування деревини» очікуваною вартістю 360 000 грн (ідентифікатор закупівлі в системі «Рrozorro» - UA-2020-10-26-000390-c).

Джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету.

Переможцем закупівлі визначено Товариства з обмеженою відповідальністю СКМ Монтаж (відповідача-2).

01.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю СКМ Монтаж (відповідача-2) та Комунальним підприємством «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» (відповідчем-1) укладено договір про закупівлю послуг № 427.

Відповідно до пункту 1.1. договору, виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги за кодом ДК 021:2015 "77220000-8 - Послуги з просочування деревини", а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх.

Пунктом 1.2. договору сторони узгодили, що перелік послуг, які надаються виконавцем, обсяг таких послуг, строк виконання, а також їх вартість визначаються в Специфікації (додаток № 1 до договору).

Відповідно до пункту 1.3.договору, місце надання послуг: 36013, м. Полтава, вул. Медична,1 (по відділенням та службам лікарні).

Згідно з пунктом 4.1. договору, ціна цього договору становить 338 218,55 грн (триста тридцять вісім тисяч двісті вісімнадцять гривень 55 копійок), в тому числі ПДВ 56 369,76 грн (п`ятдесят шість тисяч триста шістдесят дев`ять гривень 76 копійок) та складається із вартості наданих послуг відповідно до додатку № 1 договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору, ціна цього договору не може змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, прямо передбачених цим договором і Законом України «Про публічні закупівлі».

Пунктом 5.1. договору сторони узгодили, що оплата замовником здійснюється у розмірі 100 % вартості фактично наданих послуг, протягом15 робочих днів після підписання сторонами акта надання послуг. У разі затримки бюджетного фінансування, оплата здійснюється протягом 5 робочих днів з дати надходження грошових коштів на рахунок замовника.

Замовник здійснює оплату за фактично надані послуги на підставі підписаного обома сторонами акта надання послуг та рахунку-фактури (пункт 5.2. договору).

Пунктом 5.3 договору бюджетні зобов`язання замовника за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно даних звіту про виконання договору про закупівлю (дата формування звіту 02.01.2021) договір виконано на суму 338 218,55 грн.

Оплата проведена за рахунок коштів місцевого бюджету.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та проставляння ними своїх печаток (у разі їх використання) і діє до 31.12.2020 року.

Сторони пунктом 12.1 договору узгодили, що невід`ємною частиною цього договору є:

12 .1.1. додаток 1- специфікація.

12.1.2. додаток 2 - документи, що посвідчують особу та підтверджують право представника виконавця на підписання цього договору.

12.1.4. додаток 3 - належним чином засвідчена копія ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законом.

Рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2024 №70/67-р/к у справі № 7/01-2-24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» визнано, що суб`єкти господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКО-ІНЖИНІРІНГ» (код ЄДРПОУ 43105035) та Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж» (код ЄДРПОУ 42764588) визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) та накладено штрафи на останніх.

Рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2024 № 70/67-р/к у справі № 7/01-2-24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженимдоступом) оприлюднене на офіційному вебсайті Східного міжобласногтериторіального відділення Антимонопольного комітету України адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 30.05.2024 визнала, що учасники спільно готувалися до участі в торгах, тобто узгодили свою поведінку з метою усунення змагання під час підготовки та участі в них, що є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів, проведених замовником.

Зокрема, узгодженість дій полягала у:

- використанні послуг одного електронного майданчика та одних і тих же ІР-адрес для подання тендерних пропозицій в один день з невеликою різницею у часі івходу в аукціон;

- використання одних і тих же ІР-адрес для подання податкової звітності;

- використання одних і тих же ІР-адрес для входу до електронних кабінетів дляздійснення операцій по рахунках;

- нездійсненні кроків щодо зниження своїх цінових пропозицій;

- використання однієї електронної поштової скриньки для подання податковоїзвітності;

- надання один одному поворотної фінансової допомоги;

- наявністю спільних працівників;

- використання одних і тих же номерів телефонів;

- однаковими властивостями завантажених файлів до системи «Prozorro».

Через вчинення Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКО-ІНЖИНІРІНГ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж» антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього, замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2024 № 70/67-р/к у справі № 7/01-2-24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у судовому порядку не оскаржувалося.

Звіт про виконання договору №427 від 01.12.2020 про закупівлю UA- 2020-10-26-000390-c на сайті уповноваженого органу опубліковано 02.01.2021.

Північно-східний офіс Держаудитслужби листом від 13.03.2025 № 202015-17/1645-2025 повідомив прокурора, що до апарату Офісу не надходили доручення Голови Держаудитслужби на проведення заходів державного фінансового контролю та наведена прокурором в листі інформація буде досліджена Управлінням Північно-східного офісу в Полтавській області.

Управління Північно-східного офісу в Полтавській області листом від 14.03.2025 №201625-17/749-2025 повідомило, що органу державного фінансового контролю не надано права на звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору.

На виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Полтавською обласною прокуратурою на адресу Північно-східного офісу Держаудитслужби-22.04.2025за вих№15/2-303ВИХ-25надісланоповідомлення про намір звернення прокуратури до суду із даним позовом.

Таким чином, прокуратурою повідомлено Північно-східний офіс Держаудитслужби про виявлені порушення, однак, вказаний орган самостійно не звернувся до суду з позовом, що стало підставою для представництва прокуратурою.

Відтак, наведені обставини зумовили звернення керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Північно-східного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж» про визнання недійсним договору про закупівлю послуг від 01.12.2020 №427 та стягнення 338 218,55 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Висновки суду.

З приводу подання позову заступником керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби, він належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, дотримався порядку передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» і відповідачі жодних заперечень з цього приводу не висловлювали.

Відкриваючи провадження у цій справі, суд встановив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

На думку суду прокурором дотримано встановлену частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедуру, що в силу положень статей 44, 53 Господарського процесуального кодексу України наділяє прокурора процесуальною дієздатністю.

Щодо суті спору.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №427 про закупівлю послуг від 01.12.2020.

Частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 905 Цивільного кодексу Українимстрок договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У абзаці другому частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі».

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями частини першої статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

У статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з врахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 4 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України. При цьому відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановленими у справі №7/01-2-24 обставинами у їх сукупності доведено, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКО-ІНЖИНІРІНГ» (код ЄДРПОУ 43105035) та Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж» (код ЄДРПОУ 42764588 визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних правд а обов`язків.,

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником, за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні, виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі».

Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір. За частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в моменте-його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний-судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 викладено правовий висновок, щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Ознаками недійсного, господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього, правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому, конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони, (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. ,

Питання про, те чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі- № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15 тощо.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність .

Як зазначає Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому, частиною 5 статті 13 Цивільного кодексу України регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту, економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг, над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту-товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається, конкуренція та змагальність між, учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі», учасники процедур закупівлі а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Пунктом 13 частини 1статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», визначено, що конкурентна процедура закупівлі (тендер) це здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів.

Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів Комунальне підприємство «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради», мало на меті не просто задовольнити потребу надання послуг з просочування деревини, а здійснити його придбання на засадах конкретності учасників торгів на найбільш економічно вигідних умовах.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги до правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України правочин не може суперечити інтересам держави і суспільства, тому недодержання стороною (сторонами) в момент його вчинення вимог, установлених частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, є підставою для недійсності такого правочину.

Положеннями статті 228 Цивільного кодексу України, визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

У частині 3 статті 228 Цивільного кодексу України законодавець закріпив норму, згідно з якою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину, зокрема, інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно достатті 3 Закону «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

З наведених норм права вбачається, що інтерес держави у сфері публічних закупівель полягає в проведенні ефективних та прозорих публічних закупівель з дотриманням добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та неупередженості, недопущення дискримінації учасників та корупційних дій.

Обставини вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж» (відповідачем-2), порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються: спотворення результатів публічної закупівлі Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-10-26-000390-c), підтверджується рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2024 №70/67-р/к у справі №7/01-2-24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Дії Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж» (відповідачем-2) спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю послуг №427 від 01.12.2020 із Комунальним підприємством «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» (відповідачем-1) не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а тому суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних, відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Враховуючи зазначене, в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж» (відповідача-2), вбачається наявність умислу на вчинення правочину який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення замовником зазначеної закупівлі та недобросовісне отримання права на укладення договору №427 про закупівлю послуг від 01.12.2020.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж» (відповідача-2), полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Закупівля відбулась за реальної (фактичної) участі в ньому двох учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКО-ІНЖИНІРІНГ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж», які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цієї закупівлі.

Отже, закупівдя Комунальним підприємством «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради», послуг відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цієї закупівлі її видимості.

Поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж» (відповідача-2), під час участі в торгах несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Враховуючи вищенаведене, договір №427 про закупівлю послуг від 01.12.2020, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю СКМ Монтаж (відповідача-2), на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 338 218,55грн.

За приписами частини першої статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з нормами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Щодо застосування наслідків недійсності правочину повернення одержаного за недійсним договором, суд враховує постанову Касаційного господарського суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 і зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 зазначила, що за змістом статті 216 Цивільного кодексу України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. У статті 216 Цивільного кодексу України сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів, які застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, що, власне, і вказано у частині 3 цієї статті Кодексу.

Відступаючи від власних висновків, викладених у пунктах 72, 81.2 постанови від 20.07.2022 у справі №923/196/20, Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/1043/21, враховуючи буквальне тлумачення змісту статті 216 Цивільного кодексу України, вказала, що позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Частиною 3 статті 228 Цивільного Кодексу України визначено особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:

1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (саме на цей випадок посилався прокурор у позові, заявляючи вимогу про стягнення бюджетних коштів шляхом запропонованої ним конструкції).

Враховуючи вищенаведене обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, грошові кошти у розмірі 338 218,55 грн, сплачені відповідачем-1 (замовником) згідно трансакції № 191744141 від 28.12.2020 на виконання недійсного за рішенням суду договору №427 про закупівлю послуг від 01.12.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, підлягають поверненню відповідачем-2 відповідачу-1, а останнім - до бюджету шляхом стягнення цих коштів.

Отже, позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача про стягнення в кінцевому результаті 338 218,55 грн до бюджету підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Полтавською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в сумі 6 481,02 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1094 від 23.04.2025.

Оскільки спір виник з вини відповідача 2, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6 481,02грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір від 01.12.2020 №427 про закупівлю послуг, укладений між Комунальним підприємством «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж».

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж» (79024, Львівська область, місто Львів, вулиця Промислова, 52, ідентифікаційний код юридичної особи 42764588) на користь Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» (36013, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Медична, 1, ідентифікаційний код юридичної особи01999075) 338 218,55 грн, а з Комунального підприємства«Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» (36013, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Медична, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 01999075) одержані ним за рішенням суду 338 218,55 грн стягнути в дохід держави.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Монтаж» (79024, Львівська область, місто Львів, вулиця Промислова, 52, ідентифікаційний код юридичної особи 42764588) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, місто Полтава, вулиця 1100-річчя Полтави, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ місто Київ, ідентифікаційний код юридичної особи 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) 6 481,02 грн судового збору.

5. Накази видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 19.06.2026

Суддя Сухович Ю.О.