Рішення № 137635420, 22.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/681/26

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без виклику представників учасників, справу № 911/681/26

за позовом Фізичної особи-підприємця Козлова Олександра Олександровича,

с. Вільхівці-Лази Закарпатської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспорт і Логістика України,

м. Буча Київської області

про стягнення 69 075,38 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.03.2026 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Козлова Олександра Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт і Логістика України» про стягнення 69 075,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 11/06/25 від 11.06.2025 щодо своєчасної оплати отриманих послуг.

Звертаючись з позовною заявою б/н від 30.01.2026 (вх. № суду 146/26) позивач просив суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки, ціна позову у справі №911/681/26 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня 2026 року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України та на підставі клопотання позивача, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/681/26 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); запропоновано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідач не скористався наданим законом правом подати відзив на позовну заяву, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору.

Суд відзначає, що ухвала суду від 16.03.2026 згідно з довідкою про доставку електронного листа доставлена відповідачу до електронного кабінету 16.03.2026 о 17:30.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 6 вказаної статті якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, судом встановлено, що ухвала суду від 16.03.2026 належним чином вручена відповідачу 17.03.2026.

З огляду на викладене, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи № 911/681/26 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки, в свою чергу відповідач проявив процесуальну бездіяльність.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

11.06.2025 між Фізичною особою-підприємцем Козловим Олександром Олександровичем (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспорт і Логістика України (замовник) укладений Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 11/06/25, за умовами п. 1.1 якого у порядку, на умовах, та в строк, визначений цим договором, перевізник зобов`язується доставляти довірені йому замовником (іншими вантажовідправниками за вказівкою замовника) вантажі до пункту призначення на території України, а також в міжнародному сполученні, та видавати їх особам, які мають право на їх одержання (вантажоодержувачам), а замовник зобов`язується приймати та оплачувати перевізникові встановлену за надані послуги плату.

Послуги перевезення вантажів за цим договором надаються на підставі замовлення, яке складається замовником (п. 2.1 договору).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3, 4.5 договору ціна (загальна вартість) цього договору визначається в національній валюті України та складається із загальної ціни (вартості) транспортно-експедиторських послуг, наданих перевізником замовнику згідно погоджених сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг протягом дії цього договору.

Оплата наданих послуг перевезення вантажів здійснюється замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених перевізником відповідно до погоджених сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг.

Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок перевізника.

Відповідно до п. 4.6 договору за згодою сторін за окремими перевезеннями вантажів у замовленні можуть бути письмово погоджені інші умови оплати, які матимуть пріоритет над загальними умовами цього договору.

Надані послуги передаються перевізником та приймаються замовником за Актом приймання-передачі наданих послуг (п. 6.1 договору).

Акт приймання-передачі наданих послуг складається перевізником протягом 7 календарних днів після закінчення надання послуг, а при триваючому наданні послуг, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін первинних документів бухгалтерського обліку (товарно- транспортних накладних (CMR), подорожніх листів тощо) (п. 6.2 договору).

Відповідно до п.п. 6.4, 6.5 договору акт приймання-передачі наданих послуг розглядається протягом 5 робочих днів з дати його отримання та, у випадку його погодження, підписується уповноваженою особою замовника, скріплюється його печаткою, після чого один примірник акта приймання-передачі наданих послуг повертається перевізнику за реквізитами, зазначеними в договорі або за фактичним місцезнаходженням, поштовим, кур`єрським зв`язком або нарочно.

У випадку наявності у замовника зауважень або заперечень до акта приймання-передачі наданих послуг, зауваження або заперечення направляються перевізнику в порядку та у строки, передбачені у п. 6.4 договору.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем було підписано замовлення № 11/06 від 11.06.2025 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за яким сторонами погоджено: дата завантаження - 13.06.2025 за адресою: Нові Вороб`ї (Житомирська область) Україна; дата розвантаження - 20.06.2025 за адресою Belgrad (Белград), Сербія; найменування вантажу: пусті піддони 22 тон; порядок оплати: впродовж 5-7 банківських днів по оригіналам пакету документів (рахунок, акт, ЦМР); вартість перевезення 1 200 євро по курсу НБУ на дату завантаження.

На підтвердження здійснення міжнародного перевезення відповідно до замовлення відповідача позивач надав міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 14.06.2025, з якої вбачається, що відповідачем здійснено перевезення вантажу: пусті піддони вагою 22т, на автомобілі марки Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ CARGOBULL д.н.з НОМЕР_2 по маршруту Нові Вороб?ї, Житомирська область, Україна - 11000 Belgrade (Белград) Сербія.

На підтвердження виконання зобов`язань з перевезення вантажу позивач також надав підписаний лише ним Акт № 247 про надання послуг на суму 57 194,52 грн щодо перевезення за замовленням від 11.06.2025 № 11/06.

Для оплати послуг з перевезення позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 247 від 18.06.2025 на суму 57 194,52 грн.

Як повідомив позивач, після здійснення перевезень вантажу, 21.06.2025 ним на адресу відповідача направлено пакет документів (оригінали договору, заявки, акту, рахунку, CMR) на підтвердження чого надав експрес-накладну ТОВ «Нова Пошта» № 59001400665032, а також опис вкладення у цінний лист від 21.06.2025.

Заперечень щодо отримання відповідних документів або доказів отримання інших документів таким відправленням ніж тих, що надав позивач в підтвердження виконання перевезень, відповідачем надано не було.

Позивач звертався до відповідача з вимогами від 10.08.2025 та 24.02.2026 про сплату відповідачем заборгованості в сумі 57 194,52 грн, однак які залишені відповідачем без задоволення.

Натомість, матеріали справи містять лист від 01.08.2025 № 64, в якому відповідач повідомив про скрутне фінансове становище та можливість поетапного погашення заборгованості з кінця вересня 2025 року, з остаточним закриттям усіх зобов`язань протягом жовтня 2025 року.

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначає про те, що заборгованість відповідача за надані послуги з перевезення вантажу на час звернення до суду лишається не оплачено та складає 57 194,52 грн.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт здійснення позивачем перевезення вантажу підтверджується належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною, з відмітками вантажоодержувача та актом про надання послуг.

Проте, як зазначає позивач надані послуги лишаються відповідачем не сплаченими. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати отриманих на підставі Договору № № 11/06/25 від 11.06.2025 послуг, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 57 194,52 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, як вбачається з матеріалів справи позивач також просить суд стягнути з відповідача 1 443,25 грн інфляційних нарахувань, 926,08 грн 3 % річних та 9 511,53 грн пені, нарахованих за період з 23.08.2025 по 07.03.2026.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм права враховуючи, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення зазначених вимог в повному обсязі.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 9 511,53 грн пені, суд відзначає наступне.

Умовами п. 7.7 договору визначено, що у випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг останній зобов`язаний сплатити перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення до фактичної дати виконання оплати.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Враховуючи наведене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи, що такий проведений арифметично вірно, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 9 511,53 грн пені.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт і Логістика України» (08294, Київська область, м. Буча, вул. Промислова, 3, код ЄДРПОУ 45509950) на користь Фізичної особи-підприємця Козлова Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 57 194 (п`ятдесят сім тисяч сто дев`яносто чотири) грн 52 коп заборгованості, 9 511 (дев`ять тисяч п`ятсот одинадцять) грн 53 коп пені, 926 (дев`ятсот двадцять шість) грн 08 грн 3 % річних, 1 443 (одну тисячу чотириста сорок три) грн 25 коп інфляційних нарахувань та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 22.06.2026

Суддя О.О. Христенко