Ухвала суду № 137635413, 23.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" червня 2026 р. Справа № 911/1164/13 (911/1793/26)

Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В., розглянувши матеріали

позовної заяви ОСОБА_1 , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора/розпорядника майна) Левченка Віталія Володимировича, Київська область, м. Біла Церква (код ЄДРПОУ 05479987)

про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

встановив:

У провадженні господарського суду Київської області перебувала справа № 911/1164/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський м`ясокомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2020 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс"; ліквідовано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс"; провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" закрито; вказано, що вимоги конкурсних кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню; зобов`язано реєстратора Білоцерківської РДА Київської області внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про проведення державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс".

15.06.2026 р. до суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора/розпорядника майна) Левченка Віталія Володимировича, в якій позивач просить:

- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" з 01.06.2026 р. на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю (за власним бажанням);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора/розпорядника майна) Левченка Віталія Володимировича видати ОСОБА_1 наказ про звільнення та належним чином оформлену трудову книжку із записом про звільнення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 15.06.2026 р. вказану позовну заяву передано для розгляду судді Лопатіну А.В., присвоївши їй № 911/1164/13 (911/1793/26).

Так, відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічні положення містить і ст. 4 ГПК України, згідної якої право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17(пункт 56), від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 33.2), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45)).

Згідно з ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Варто зазначити, що провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 р. у справі № 916/4644/15).

Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 р. у справі № 914/2350/18 (914/608/20)), що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом.

Так, стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, а саме.

Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Отже, норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси, у тому числі і облік майна, яке є предметом забезпечення грошових зобов`язань боржника та проведення інших заходів процедур банкрутства.

При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не містить особливостей або виключень для тих справ, провадження у яких відкрито безпосередньо до дня введення в дію Кодексу.

Як встановлено судом, позивач звернувся із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" саме в межах справи № 911/1164/13 про банкрутство зазначеного боржника.

Разом із тим, ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2020 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс"; ліквідовано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс"; провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" закрито; визначено, що вимоги конкурсних кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню; зобов`язано реєстратора Білоцерківської РДА Київської області внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про проведення державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс".

Таким чином, з моменту набрання законної сили зазначеною ухвалою провадження у справі про банкрутство ТОВ "Поліс" припинено, а сама справа втратила статус відкритого судового провадження як спеціальної процесуальної форми, в межах якої здійснюється розгляд вимог кредиторів та інших заяв учасників.

Закриття провадження у справі про банкрутство також зумовлює припинення повноважень ліквідатора, які здійснювалися ним у межах відповідної процедури банкрутства. Відтак після набрання законної сили ухвалою про закриття провадження у справі № 911/1164/13 особа, яка виконувала повноваження ліквідатора ТОВ "Поліс", втратила процесуальний статус учасника цієї справи та повноваження діяти від імені боржника в межах процедури банкрутства.

Відповідно до правової природи процедур банкрутства та усталеної судової практики Верховного Суду, розгляд будь-яких вимог, пов`язаних із банкрутством боржника, можливий виключно в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Після його закриття процесуальна форма такого розгляду припиняє своє існування, а отже, відсутній процесуальний механізм для вирішення поданих заяв у межах цієї справи (подібні висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2023 р. у справі № 908/73/22).

З огляду на викладене, звернення позивача у 2026 році із вимогами саме в межах справи про банкрутство є процесуально неможливим, оскільки провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" закрито, спеціальна судова процедура банкрутства припинила своє існування, а повноваження ліквідатора, пов`язані зі здійсненням такої процедури, завершилися. За відсутності відкритого провадження у справі про банкрутство заявлені позовні вимоги не можуть бути розглянуті у визначеній позивачем процесуальній формі.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність процесуальних підстав для розгляду поданої позовної заяви в межах справи № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", у зв`язку з чим відмовляє у відкритті провадження за поданою позовною заявою.

Згідно положень частин третьої-п`ятої ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Разом з тим, суд роз`яснює позивачу, що відмова у відкритті провадження за поданою позовною заявою не позбавляє його права на судовий захист, гарантований законом. Враховуючи предмет спору припинення трудових відносин, відповідний позов може бути поданий до місцевого загального суду.

Керуючись ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора/розпорядника майна) Левченка Віталія Володимировича про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії.

2. Позовну заяву з доданими до неї документами повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Дата підписання 23.06.2026 р.

Суддя А.В. Лопатін