Ухвала суду № 137635226, 15.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.06.2026Справа № 910/6600/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом INTEREFFECT INC.

до товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕР-МА»

Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про скасування рішення, скасування поточного стану реєстраційного запису, зобов`язання вчинити дії,

Представники:

від заявника Носовицький Г.А.

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулась з позовом (у редакції заяви про усунення недоліків позовної заяви) INTEREFFECT INC. до товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕР-МА» (відповідача-1) та Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідача-2) про:

- скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Микитенко Олени Віталіївни (Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) № 84910362 від 20.05.2026 про відмову у проведенні реєстраційних дій за заявою компанії INTEREFFECT INC. від 14.05.2026 (реєстраційний номер 73073223);

- скасування поточного стану реєстраційного запису про право власності товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕР-МА» (код ЄДРПОУ 43724059) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1020561780000 - нежилу будівлю (адмінбудинок), розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 27, літера Б, - включаючи реєстраційний запис № 43304294 від 03.08.2021 та всі наступні зміни до нього, у тому числі зміну площі об`єкта, вчинену у 2025 р.;

- зобов`язання Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести державну реєстрацію права власності компанії INTEREFFECT INC. (File Number 3625602, штат Делавер, США) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1020561780000 - нежилу будівлю (адмінбудинок), розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 27, літера Б - на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05.12.2005 у справі № 2-1444/2005.

Звернення з позовом пов`язано з захистом права власності позивача на нежилу будівлю (адмінбудинок), розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 27, літера Б (далі Будівля), право власності на яку, як стверджує позивач, у нього виникло 24 червня 2004 року за договором купівлі-продажу, укладеним 24.06.2004 з товариством з обмеженою відповідальністю «Київська виробничо-будівельна фірма «Інтурист». Це право було підтверджено рішенням Тернівського міського суду від 05.12.2005, яким також зобов`язано комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна» провести його реєстрацію. Водночас, оскільки комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна» вказаний обов`язок не виконало, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно мав місце ланцюг реєстраційних дій, які, на погляд позивача, є нікчемними, оскільки базуються на юридично неспроможних правочинах.

Одночасно з позовом INTEREFFECT INC. подала заяву про забезпечення позову, в якій просить:

1. Накласти арешт на нерухоме майно - нежилу будівлю (адмінбудинок) з реєстраційним номером 1020561780000, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 27, літера Б.

2. Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «ФЕР-МА» та будь-яким іншим особам вчиняти щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1020561780000 (нежила будівля за адресою: місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 27, літера Б) такі дії:

- відчужувати його (за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, ренти, довічного утримання, спадкового договору, інших правочинів про передачу права власності);

- передавати у спільну сумісну або спільну часткову власність;

- вносити до статутного (складеного) капіталу будь-яких юридичних осіб;

- передавати в управління, в оренду, в позичку, у користування;

- передавати в іпотеку, заставу, інше обтяження речовими правами;

- укладати попередні договори або інші зобов`язальні правочини щодо майбутнього переходу права власності;

- здійснювати поділ, виділ, об`єднання, реконструкцію, перебудову, перепланування, зміну технічних характеристик (площі, поверховості, конфігурації, цільового призначення), що потребують внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

3. Заборонити будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, посадовим особам органів державної влади та місцевого самоврядування проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1020561780000 (нежила будівля за адресою: місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 27, літера Б), а також щодо будь-яких об`єктів нерухомого майна, які можуть утворитися шляхом поділу, виділу, об`єднання, реконструкції зазначеного об`єкта або зміни його технічних характеристик, окрім реєстраційних дій, які будуть здійснені на виконання рішення Господарського суду міста Києва у цій справі.

4. Накласти арешт на корпоративні права (частки у статутному капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕР-МА» (код ЄДРПОУ 43724059) та заборонити внесення будь-яких змін до відомостей про товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕР-МА» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема щодо: складу учасників та розміру їхніх часток; керівника (директора, CEO, інших уповноважених осіб); найменування юридичної особи; місцезнаходження; припинення (ліквідації, реорганізації) юридичної особи в будь-якій формі.

5. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕР-МА» (код ЄДРПОУ 43724059) та/або будь-яких третіх осіб, яким Будівля передана у фактичне користування, припинити фактичну експлуатацію Будівлі та проведення будь-яких робіт у ній до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

А тому обмеження таких прав, як тимчасовий захід, повинен забезпечити існування стану, який є предметом спору, та забезпечить розглянути позов за звичною процедурою і унеможливить зміну обставин, які, у випадку ухвалення рішення на користь позивача, не призведуть до захисту його прав або інтересів. Тобто забезпечення повинно охоплюватись такою категорію як «право на суд».

З огляду на те, що у цій справі заявлені немайнові вимоги, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Саме в розрізі вирішення питання майбутнього захисту чи поновлення прав або інтересів позивача є актуальним переш за все з`ясування, чи охоплює забезпечення таку категорію як «право на суд». А тому зв`язок між предметом позову та заходами забезпечення позову повинен бути безпосереднім, а не абстрактним. Останній не забезпечує існування стану, що є предметом спору, а є тільки дотичним в силу певних обставин до спірних правовідносин чи їх суб`єктів.

Застосовуючи такий підхід суд вважає, що накладення арешту на корпоративні права товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕР-МА» з відповідними заборонами внесення змін до реєстру, а також накладання заборони на фактичне користування і експлуатацію Будівлі, не узгоджується з метою вжиття заходів щодо забезпечення позову, що визначена законом. Ці заходи є дотичними до майнових правовідносин та їх учасника, водночас їх вжиття, у разі задоволення позову, жодним чином не сприятиме, у разі задоволення позову, ствердженню статусу позивача як власника Будівлі, що є предметом спору.

А тому ці заходи не відповідають фактору розумності і адекватності, не забезпечують збалансованості інтересів сторін та відсутній зв`язок між ними і предметом позовної зави.

Можливість вжиття інших заходів суд оцінює через фактор достатньої обґрунтованості їх вжиття.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 сформований правовий висновок щодо стандарту доказування при вирішенні питання забезпечення позову щодо накладення арешту. Верховний Суд у цій постанові зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Водночас, жодним чином не заперечуючи ці правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що при застосуванні арешту нерухомого майна як засобу забезпечення позову про стягнення коштів повинні бути наявні обставини щодо адекватності такого арешту позовним вимогам, тобто обставини, що свідчитимуть про співмірність арешту заявленим позивачем вимогам. Такий підхід до вжиття заходів забезпечення позову легітимізований у частині 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Наведення обставин, що свідчитимуть про співмірність арешту заявленим позивачем вимогам, покладається на позивача. Сама по собі належність нерухомого майна відповідачу не є свідченням цих обставин.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що виокремлення речей у нерухоме майно обумовлено його фізичними особливостями (знаходиться на одному і тому ж місці, його переміщення у просторі або неможливе, або може призвести до його істотного знецінення), які, в свою чергу, обумовлюють особливості його правового статусу. Однією з таких особливостей є обов`язкова державна реєстрація речових прав на нерухоме майно як обов`язкової умови виникнення прав на нерухоме майно, правочини щодо відчуження якого підлягають нотаріальному посвідченню.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та нотаріальне посвідчення правочинів щодо відчуження такого майна є процедурними діями, порядок вчинення яких врегульовується окремими законодавчими актами (Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України «Про нотаріат»), що містять вимоги як щодо етапності порядку та документів, на підставі яких вони вчиняються.

А тому розпорядження нерухомим майно, яке, як правило, є вільно переміщуваним у цивільному обороті, здійснюється з дотримання обов`язкових процедур, що потребують часових вимірів. Вказане свідчить про те, що право розпорядження майном хоч і є нічим не обмеженим, водночас така процедура є формалізованою. Забезпечення позову пов`язане з реалізацією судом повноважень, які мають дискреційний характер. Водночас, оскільки така дискреція має наслідком обмеження певних прав іншої особи, вона не може носити абсолютний характер, її підґрунтям повинні бути об`єктивні дані.

З огляду на викладене клопотання в іншій частині також не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити INTEREFFECT INC. у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набрала законної сили 15.06.2026.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складений 23.06.2026.

Суддя С. А. Ковтун