Ухвала суду № 137635160, 08.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.06.2026Справа № 6/167

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши скаргу фізичної особи - підприємця Борисенка Дмитра Олександровича на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у справі

за позовом прокурора Солом`янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління Держкомзему в місті Києві

до фізичної особи - підприємця Борисенка Дмитра Олександровича

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 63612,41 грн шкоди,

Представники: не прибули

УСТАНОВИВ:

11.07.2011 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про:

- зобов`язання фізичної особи-підприємця Борисенка Дмитра Олександровича звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,12 га за адресою: вул. Генерала Тупікова, 12 у Солом`янському районі міста Києва та передати Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення металевої споруди охорони, металевого паркану;

- стягнення з фізичної особи - підприємця Борисенка Дмитра Олександровича до Державного бюджету України (р/р 33118331700010 за балансовим 3311: код банку 820019, код 26077951, одержувач - УДК у Солом`янському районі м. Києва, код класифікації доходів бюджету 24062100 «Грошову стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності та іншої діяльності», символу звітності 331) 63612,41 грн шкоди.

- стягнення з фізичної особи-підприємця Борисенка Дмитра Олександровича в дохід Державного бюджету України 85 грн державного мита, 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

08.08.2011 суд видав відповідні накази.

Фізична особа-підприємець Борисенко Дмитро Олександрович подав скаргу на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Скаржник просить:

1. Визнати неправомірним рішення начальника Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління юстиції України щодо відмови в знятті арешту з майна Борисенка Дмитра Олександровича, НОМЕР_1 , накладеного постановою державного виконавця Оболонського районного відділу виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві в ході виконавчого провадження №43041975, який зареєстровано в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 29.07.2014 за №6485311.

2. Зобов`язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління юстиції України зняти арешт та припинити дію обтяжень з майна Борисенка Дмитра Олександровича, НОМЕР_1 , накладеного постановою державного виконавця Оболонського районного відділу виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві в ході виконавчого провадження №43041975, який зареєстровано в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 29.07.2014 за №6485311.

Розглянувши наявні матеріали скарги, суд дійшов таких висновків.

23 квітня 2014 року головний державний виконавець Оболонського районного відділу виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві (далі - Оболонський РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) відкрив виконавче провадження (ВП) № 43041975 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 про стягнення 63612,41 грн.

15 липня 2014 року орган виконання рішень у в межах виконавчого провадження № 43041975 наклав арешт на нерухоме майно Борисенка Дмитра Олександровича. Цей арешт зареєстрований у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 29.07.2014 за № 6485311.

10 вересня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», згідно з якою вирішено ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства.

30 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №444 «Про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства».

25 грудня 2014 року Оболонський районний відділ виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві виніс постанову № 43041975 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Державний виконавець зазначив таке.

Виходом державного виконавця за адресою місця проживання боржника, останнього не розшукано, у зв`язку з чим перевірити його майновий стан не виявилося можливим. Згідно з відповідями ДПА України за боржником рахунків не зареєстровано. Згідно з відповіддю ПФУ боржник пенсії не отримує та за цивільно-правовим або трудовим договором не працює. Згідно з відповіддю УДАІ м. Києва за боржником транспортних засобів не зареєстровано. Згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та довідки з РПВНМ за боржником нерухомості не зареєстровано.

Між тим, постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

За приписами ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), який діяв до 05.10.2016, повернення виконавчого документа з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляло стягувача права повторно пред`явити документ до виконання протягом встановлених п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону строків, зокрема, одного року з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

Строк для повторного пред`явлення стягувачем вказаного виконавчого документа до примусового виконання сплив 25.12.2015.

22 липня 2019 року Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви Київської міської ради про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу виконавчого документа.

01 травня 2026 року представник боржника адвокат Горлатий О.В. звернувся до Оболонського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою №01/05/26/22 про скасування (зняття) арешту та припинення дії обтяжень з майна Борисенка Д,О., накладеного постановою державного виконавця Оболонського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві в ході виконавчого провадження №43041975, який зареєстровано в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 29.07.2014 за №6485311.

Начальник Оболонського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у листі №103586/Д-14 від 13.05.2026 послався на те, що враховуючи відсутність доказів фактичного виконання виконавчого документу та підстави завершення виконавчого провадження №43041975, станом на 13 травня 2026 року, у відділі відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника та припинення дії вказаних обтяжень нерухомого майна Борисенка Дмитра Олександровича, у порядку визначеному положеннями статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналогічне визначення закріплене у статті 1 Закону України від 02.06.2016 за № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII.

Згідно із статтею 5 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 24 Закону № 606-XIV за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

У частині другій статті 55 Закону № 606-XIV зазначено, що державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Пунктом 2 частини першої статті 25 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону.

Аналогічні положення були закріпленні у пункті 2 частини першої статті 30 Закону № 606-XIV у редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частини перша та друга статті 50 Закону № 606-XIV у редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа).

Аналогічні приписи містяться у частині першій статті 40 Закону № 1404-VIII, відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 03 лютого 2023 року у справі № 639/858/21 (провадження № 61-11506св22).

Закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться (постанови Верховного від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 (пр. №К/9901/20268/18) та від 10.01.2024 у справі №569/6234/22 (пр.№ 61-2690св23).

Суд встановив, що з грудня 2014 року по дату звернення скаржника до суду, в органах та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень, відсутні виконавчі провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого документа, де боржником є Борисенко Д.О. а стягувачем Державна інспекція сільського господарства м. Києва.

Як передбачено ст. 19 Конституції України органи державної влади та орган місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Статтею 52 Закону № 606-XIV, встановлювалось, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ст. 57 Закону № 606-XIV). Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11 зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише, як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 Цивільного кодексу України.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Отже, не зняття державним виконавцем накладеного арешту з майна боржника за наявності умов відсутності виконавчого провадження є нічим іншим, як невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин суд задовольняє скаргу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити скаргу фізичної особи - підприємця Борисенка Дмитра Олександровича на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

2. Визнати неправомірним рішення начальника Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління юстиції України щодо відмови в знятті арешту з майна Борисенка Дмитра Олександровича, НОМЕР_1 , накладеного постановою державного виконавця Оболонського районного відділу виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві в ході виконавчого провадження №43041975, який зареєстровано в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 29.07.2014 за №6485311.

3. Зобов`язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління юстиції України зняти арешт та припинити дію обтяжень з майна Борисенка Дмитра Олександровича, НОМЕР_1 , накладеного постановою державного виконавця Оболонського районного відділу виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві в ході виконавчого провадження №43041975, який зареєстровано в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 29.07.2014 за №6485311.

Ухвала набрала законної сили 08.06.2026.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складений 23.06.2026.

Суддя С. А. Ковтун