Рішення № 137634535, 22.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026Справа № 910/4367/26

Суддя Погрібна С.В., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ТРИМИКС ГРУП" (адреса: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Суворова, буд. 1-Р, код ЄДРПОУ: 39052576)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАВИЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ+" (адреса: 02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 11, кв. 70, код ЄДРПОУ 43713435)

про стягнення коштів

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ТРИМИКС ГРУП" (далі - позивач /ТОВ «А-ТРИМИКС ГРУП») до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАВИЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ+" (далі - відповідач / ТОВ «ТРАВИЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ») про стягнення попередньої оплати, сплаченої відповідачу за поставку товару, у розмірі 88 001,28 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 14 798,52 грн, 3% річних у розмірі 2 863,45 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 264,16 грн.

Ухвалою суду від 21.04.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Будь-які звернення, клопотання чи відзив від відповідача до суду не надходили.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця (Чорних Запорожців), буд. 11, кв. 70.

Однак, конверт з ухвалою від 21.04.2026 був повернутий до суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 910/4367/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи викладене, відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

Приписами частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги зазначене, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

14.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» (Покупець), відповідно до рахунку-фактури від 13.03.2025 № 11, перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Травильні технології+» (Постачальник) грошову суму в розмірі 88 001,28 грн з ПДВ за поставку товару - Травильна паста TS-K 2000 (Pelox)(2 кг), що підтверджується платіжною інструкцією № 3265 від 14.03.2025.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо поставки вищезазначеного товару.

18.04.2025 ТОВ «А-Тримикс Груп» звернулося до ТОВ «Травильні технології+» з вимогою повернути, сплачені на підставі рахунку-фактури від 13.03.2025 № 11, грошові кошти у розмірі 88 001,28 грн.

ТОВ «Травильні технології+» листом № 1 від 15.05.2025 гарантувало ТОВ «А-Тримикс Груп» поставку Травильної пасти Pelox TS-K 2000 2 кг, згідно оплаченого рахунку № 11 від 13.03.2025 частинами, а саме:

1) 30 штук до 15.06.2025 року;

2) 30 штук до 15.07.2025 року;

3) 30 штук до 15.08.2025 року;

4) 30 штук до 15.09.2025 року;

5) 30 штук до 15.10.2025 року;

6) 30 штук до 15.11.2025 року;

7) 10 штук до 15.12.2025 року.

Доказів виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару - Травильна паста TS-K 2000 (Pelox)(2 кг) матеріали справи не містять, як і не містять доказів повернення коштів сплачених в якості попередньої оплати за поставку вищезазначеного товару.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16, зазначено, що усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 910/5614/23 зазначено, що як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Саме тому, за загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова ОП КЦС у складі ВС від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вже було зазначено вище, 14.03.2025 ТОВ «А-Тримикс Груп», відповідно до рахунку-фактури від 13.03.2025 № 11, перерахувало на користь ТОВ «Травильні технології+» попередню оплату в розмірі 88 001, 28 грн з ПДВ за поставку товару - Травильна паста TS-K 2000 (Pelox)(2 кг).

Отже, між сторонами фактично склалися правовідносини поставки товару у спрощений спосіб, шляхом виставлення рахунку на оплату, його підтвердження та шляхом здійснення оплати, що відповідає положенням статей 205, 638, 639 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

У статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статей 663, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 693 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, попередня оплата це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, попередня оплата підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази належного виконання позивачем (покупцем) умов договору поставки, укладений між сторонами у спрощеній формі, зокрема, оплати вартості товару, який мав бути поставлений відповідачем.

Водночас, відповідач свого зобов`язання щодо поставки товару не виконав.

З огляду на викладене, враховуючи обставини невиконання відповідачем обов`язку з поставки попередньо оплаченого позивачем товару, останній набув право вимоги повернення суми попередньої оплати в розмірі 88 001,28 грн.

Доказів задоволення відповідачем зазначених вимог та повернення грошових коштів (попередньої оплати) позивачу, як і належних та допустимих доказів здійснення поставки товару на суму 88 001,28 грн, суду не надано.

При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 14 798,52 грн, 3 % річних у розмірі 2 863,45 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 264,16 грн.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Наведене дає підстави для висновку, що положення ч. 3 ст. 693 ЦК України передбачають особливий (спеціальний) спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, за якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, ч. 2 ст. 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, ст. 536 ЦК України надає стягувачу право нараховувати боржнику проценти за користування чужими грошовими коштами, а норми ч. 2 ст. 625 ЦК України конкретизують, що розмір таких процентів становить 3% річних, якщо інший розмір сторони не визначили у договорі.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять, укладеного та підписаного сторонами, Договору поставки, в якому сторони узгодили розмір та порядок сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивач вважав можливим нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (частина перша статті 8 ЦК України) на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якою передбачено, що у разі не встановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2020 в постанові у справі № 910/14180/18, договором на покупця може покладатися обов`язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. При цьому договір купівлі-продажу (поставки), який містить обов`язок продавця щодо попередньої оплати, є різновидом комерційного кредиту, що передбачений статтею 1057 Цивільного кодексу України. У цьому випадку покупець здійснює кредитування продавця, а попередня оплата фактично є сумою кредиту (позики).

Згідно зі статтею 1057 ЦК України договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054, 1056 цього Кодексу в разі, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, та не суперечить суті такого зобов`язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже положення статті 536, частини 3 статті 693, частини 1 статті 1054, частини 1 статті 1048 ЦК України в їх сукупності передбачають можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами. Подібні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 910/14180/18.

Оскільки, в даному випадку, сторони в договорі не встановили розмір процентів, а на правовідносини між ними розповсюджуються положення щодо договору комерційного кредиту, то їх розмір встановлюється законом на рівні облікової ставки НБУ.

При цьому слід врахувати, що до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування.

Натомість, після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України), за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати, у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зазначає, що він є арифметично неправильним, оскільки проценти за користування коштами попередньої оплати (ч. 3 ст. 693 ЦК України), як вже було зазначено судом, нараховуються до моменту пред`явлення вимоги про повернення цих коштів, після чого настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, а тому правильний період нарахування є з 14.03.2025 по 17.04.2025 і стягненню з відповідача підлягають проценти за користування коштами в сумі 1 270,58 грн, тобто у меншому розмірі, ніж просив позивач.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, період нарахування заборгованості за грошовим зобов`язанням починається з моменту прострочення виконання такого зобов`язання боржником. Якщо у зобов`язанні встановлений конкретний строк його виконання, боржник вважається таким, що прострочив виконання, з наступного дня після закінчення цього строку. Саме з цього моменту у позивача виникає право вимагати не лише повернення основної суми боргу, а й застосування передбачених законом наслідків прострочення, зокрема нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

У випадку, коли строк виконання грошового зобов`язання прямо не визначений договором або не може бути встановлений, виходячи з його умов, період нарахування заборгованості починається з дня, наступного після спливу строку поставки товару або після моменту, коли боржник був зобов`язаний повернути отримані кошти.

Відповідно до претензії позивача від 18.04.2025 № 1804/1 останній вимагав повернути сплачені кошти у розмірі 88 001,28 грн протягом трьох робочих днів з моменту отримання цього листа, але не пізніше 24.04.2025.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем вищезазначеної претензії позивача з зазначенням дати такого отримання, а тому періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є з 25.04.2025 по 14.04.2026.

Отже, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 2 567,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 249,59грн.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України - судовий збір, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Травильні технології+" (02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 11, кв. 70; ЄДРПОУ: 43713435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ТРИМИКС ГРУП" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Суворова, буд. 1-Р; ЄДРПОУ: 39052576) суму основного боргу у розмірі 88 001,28 грн, 3 % річних у розмірі 2 567,70 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 249,59 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 270,58 грн та судовий збір у розмірі 2 539,88 грн.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Рішення складено та підписане 22.06.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА