Рішення № 137634453, 23.06.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/415/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., секретар судового засідання Клапків Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070

до відповідача: Фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 3 199 523,00 грн.

за участі представника позивача Лесечко М.В.

встановив:

Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 3 199 523,00 грн заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №7104901062672 від 22.08.2025.

Ухвалою від 30.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 28.04.2026, встановив сторонам строки для подання заяв по суті. Цією ж ухвалою суд запропонував Микулі Ю.В. зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст. 6 ГПК України.

У зв`язку з тим, що відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет у підсистемі (модулі) ЄСІТС, копію ухвали від 30.03.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та даним з Єдиного державного демографічного реєстру: АДРЕСА_2 .

Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/415/26/25 від 30.03.2026 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

28.04.2026 суд відклав підготовче засідання на 14.05.2026. У підготовчому засіданні суд за клопотанням відповідача оголошував перерви до 02.06.2026, 09.06.2026.

Ухвалою від 09.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2026.

23.06.2026 суд завершив розгляд справи по суті, перейшов до стадії ухвалення рішення, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що між сторонами у справі укладено Кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" №7104901062672 від 22.08.2025 за допомогою системи "Інтернет Банкінг" в електронному вигляді та підписано електронним цифровим підписом. Відповідач належним чином не виконував прийняті на себе договірні зобов`язання, відтак станом на станом на 18.03.2026 (включно) заборгованість відповідача за кредитним договором становить 3 199 523 грн, з яких: 2 916 666,67 грн - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 416 666,65 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 500 000,02 грн; 282 856,33 грн прострочена заборгованість за комісією. При цьому позивач посилається на приписи ст.526, 612, 1050 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Позиція відповідача.

30.03.2026 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

02.06.2026 відповідач подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи звернення до АТ "ПУМБ" про розстрочення заборгованості або укладення мирової угоди.

16.06.2026 відповідач звернувся до суду із заявою про надання дозволу на ознайомлення з документами по справі. 16.06.2026 суддя надала відповідний дозвіл.

У судове засідання 23.06.2026 відповідач не з"явився.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між позивачем, як банком, та відповідачем, як позичальником-фізичною особою-підприємцем укладено кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" №7104901062672 від 22.08.2025 (в електронному вигляді за допомогою системи "Інтернет Банкінг" шляхом підписання електронним цифровим підписом, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису) (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач надає відповідачу кредит, а відповідач зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути позивачу кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного:

- сума кредиту: 3 000 000,00 грн. (п. 1.1.1 статті 1 Договору);

- валюта кредитування: гривня (п. 1.1.2 статті 1 Договору);

- строк кредитування: до 22 серпня 2028 включно (п. 1.1.3 статті 1 Договору);

- комісійна винагорода за надання кредиту: тариф комісійної винагороди - 1,5 %. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1 Типових умов (п. 1.1.4.1 статті 1 Договору);

- комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди - 1,6 % за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2 Типових умов та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного п. п. 1.4 Договору (п. 1.1.4.2 статті 1 Договору);

- процентна ставка за користування кредитом: 0,000001 % річних. Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов та сплачуються згідно графіку платежів, наведеного п. п. 1.4 Договору (п. 1.1.4.3 статті 1 Договору);

- процентна ставка на прострочену суму кредиту: 0,000001 % річних. Проценти нараховуються та сплачуються відповідно до п. 6.2 Типових умов (п. 1.1.4.4 статті 1 Договору);

- типові умови: типові умови кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС", укладеного в системі інтернет-банкінг ПУМБ digital business акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", що розміщуються а інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною Договору (п. 1.1.8 статті 1 Договору).

Пунктом 1.4 Договору визначено, що відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче графіку платежів (зазначений у вказаному пункті Договору).

Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 22.09.2025, щомісячно не пізніше 22 числа місяця до 22.08.2028 сплачувати суму у розмірі 131 333,33 грн, а 22.08.2028 -131 333,45 грн, з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 83 333,33 грн, а 22.08.2028 -83 333,45 грн та на погашення комісії за обслуговування кредиту по 48 000 грн щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 4 728 000 грн, з яких 3 000 000 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту та 1 728 000 грн на погашення комісії.

Відповідно до п. 3.5. Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів в сумі, зазначеній в п.1.1.1. договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. Договору в строки, зазначені в п.2.2. договору..

Факт надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією TR 100718006.62540.29514 вiд 22.08.2025 (отримувач ФОП Микула Ю.В., призначення платежу зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором №7104901062672 від 22.08.2025 за позикою ФОП Микула Ю.В.). Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту, що підтверджується платіжною інструкцією TR 100718006.62539.29514 вiд 22.08.2025 (отримувач ФОП Микула Ю.В., призначення платежу оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором №7104901062672 від 22.08.2025 за позикою ФОП Микула Ю.В.). Також факт надання кредиту підтверджується випискою з рахунку.

Згідно з п. 5.1. Типових умов позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в Договорі.

01.02.2026 позивач направив ФОП Микулі Ю.В. вимогу №85 від 27.01.2026 про погашення простроченої заборгованості, що підтверджується описом вкладення у лист та квитанцією АТ "Укрпошта".

Станом на 18.03.2026 р. (включно) заборгованість становить 3 199 523 грн, з яких:

2 916 666,67 грн - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 416 666,65 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 500 000,02 грн; 282 856,33 грн заборгованість за комісією.

Вказаний факт підтверджується випискою по рахунку, розрахунком заборгованості.

Доказів погашення заборгованості на вищезазначену суму сторони суду не подали.

Відповідач 19.05.2026 та 02.06.2026 звертався до АТ "ПУМБ" з клопотанням про розтермінування оплати по кредиту чи укладення мирової угоди, що підтверджується заявами від 19.05.2026 та 02.06.2026.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Як зазначено у п. 4.11-412 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).

Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 925/352/22).

У даному випадку спір виник у зв`язку з виконанням умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем, у якому остання виступала як ФОП, а кредит був виданий з цільовим призначенням: на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством та договором, а також на сплату комісійної винагороди; позичальник не має права використовувати кредит на такі цілі: задоволення особистих потреб, не пов"язаних з підприємницькою діяльністю, тобто господарського договору, укладеного у зв`язку із здійсненням відповідаем господарської діяльності. Наступне припинення відповідачем підприємницької діяльності не змінює характер спору, як такого, що виник з господарських відносин, і не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства.

Цивільні права та обов`язки згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Таким чином, сторони узгодили суму кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою кваліфікованого електронного підпису.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти в сумі 3 000 000,00 грн, і заборгованість відповідача станом на 18.03.2026 (включно) становить 3 199 523,00 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем докази на спростування позовних вимог не подавались.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з тим, суд зазначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами договору, повернення кредитних коштів передбачено щомісячно, проте відповідач такий обов`язок порушував та допустив заборгованість з оплати щомісячних платежів та зі сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту.

01.02.2026 позивач направив відповідачу вимогу № 85 від 27.01.2026 про погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 3 116 407,90 грн. Вимога повернулася відправнику без вручення відповідачу у зв"язку із закінченням терміну зберігання.

Отже, позивач скористався своїм правом вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, передбаченим ч. 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, відповідно до якого, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення розрахунків по отриманому кредиту в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 3 199 523,00 грн є правомірними та обґрунтованими.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Положеннями частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 р. по справі № 338/180/17 викладено позицію стосовно того, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 8 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 по справі № 904/1083/18 зроблено висновок про те, що з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Позивач звернувся з цим позовом до Господарського суду Івано-Франківської області та визначив відповідачем у цій справі фізичну особу Микулу Ю.В.

Відповідно до ст. ст. 52, 598-609 ЦК України, ст. 128 ГК України однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Приймаючи до уваги, що 18.11.2025 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця Микули Юлії Віталіївни (витяг з ЄДР ЮОФОП та ГФ від 27.03.2026), суд вважає за необхідне стягнути заявлену суму позову з фізичної особи Микули Юлії Віталіївни.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач за подання позову, з урахуванням коефіцієнта 0,8, встановленого Законом України "Про судовий збір" за подання позовної заяви в електронній формі, сплатив судовий збір у розмірі 38 394,28 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.

В контексті наведеного, з огляду на задоволення позову в повному обсязі, судові витрати позивача зі сплати судового збору суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 2, 13, 53, 73, 74, 80, 86, 118, 178, 129, 202, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

задовольнити позов Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 3 199 523,00 грн заборгованості.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором "Кредит "всеБізнес" №7104901062672 від 22.08.2025 станом на 18.03.2026 включно у розмірі 3 199 523,00 грн, з яких 2 916 666,67 грн - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 416 666,65 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 500 000,02 грн, 282 856,33 грн простроченої заборгованості за комісією та 38 394,28 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення повного судового рішення 23.06.2026

Суддя Гула У.І.