№ 137634326, 22.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/29/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 Справа № 908/552/26

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія»

до відповідача: Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради

про стягнення суми 11163,60 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

УСТАНОВЛЕНО:

04.06.2026 Господарським судом Запорізької області за наслідками розгляду справи №908/552/26 прийнято рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія». Стягнуто з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» суму 11 163, 60 грн заборгованості та суму 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

10.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» у справі № 908/552/26, згідно з якою заявник, посилаючись, зокрема, на положення статей 123, 126, 129, 244 ГПК України, просить суд стягнути з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн (документ сформований в системі «Електронний суд» 09.06.2026, вх. № 12698/08-08/26 від 10.06.2026).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.06.2026 заяву передано на розгляд судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 12.06.2026 вищезазначену заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» прийнято до розгляду, постановлено здійснювати розгляд заяви без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати письмове пояснення/заперечення щодо поданої ТОВ Керуюча компанія «Мрія» заяви у строк до 18.06.2026 включно.

15.06.2026 до суду від Запорізької міської ради надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (документ сформований в системі «Електронний суд» вх. № 13071/08-08/26 від 15.06.2026), в якому відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката до 2000,00 грн.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З положень статті 123 ГПК України слідує, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В частині 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем у позовній заяві був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, які складаються з витрат на сплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, та які будуть надані суду пізніше.

На підставі викладеного, враховуючи подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» доказів на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк, суд дійшов до висновку про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/552/26.

За змістом статті ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З положень ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України слідує, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява у даній справі була складена та підписана адвокатом Волжиним Євгеном Юрійовичем (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП №002723 від 19.01.2021), який діяв на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1297331 від 04.03.2026.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6000,00грн до заяви про стягнення цих витрат додані в копіях, в тому числі: Договір № 14/03 про надання правничої допомоги від 04.03.2026, укладений адвокатом Волжиним Євгеном Юрійовичем та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» (копія витягу з Договору стр. 1, 2, 3, 8, 9); Додаток № 1 від 04.03.2026 до вказаного Договору; Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 04.06.2026.

За змістом п.п. 1.1 1.3 Договору про надання правничої допомоги, Адвокат зобов`язався здійснити представництво Клієнта та надати інші види професійної правничої допомоги (послуг) Клієнту, зокрема, але не включно, здійснити представництво Клієнта в судах, в тому числі в Господарському суді Запорізької області по справам за позовами Клієнта до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про стягнення заборгованості, а також надати послуги, пов`язані з досудовим вирішенням спору, поданням до Господарського суду Запорізької області відповідної позовної заяви та з розглядом відповідної справи в суді. Конкретний зміст/перелік/обсяг професійної правничої (правової) допомоги та послуг, встановлюється сторонами у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною його частиною.

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили надання Адвокатом Клієнту правової допомоги (послуг) та розмір гонорару за її надання у фіксованій сумі в межах виконання Адвокатом доручення, визначеного в п. 1.2 Договору: підготовка та подання до Господарського суду Запорізької області від імені (в інтересах) Клієнта позовної заяви 6000,00 грн без ПДВ.

В Акті № 1 приймання-передачі наданих послуг від 04.06.2026 вказано, що відповідно до умов Договору та Додатку № 1 до нього Адвокат надав за плату та передав, а Клієнт прийняв послуги з підготовки та подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області від імені (в інтересах) Клієнта, кількість витраченого часу на надання послуг: 11 год 45 хв, вартість послуг (без ПДВ) 6000,00 грн.

Також в матеріали справи надано (додано до заяви позивача) копію рахунку № 35 від 04.06.2026, виставленого адвокатом Клієнту на сплату суми 6000,00 грн та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 35 від 04.06.2026 про прийняття адвокатом Волжиним Є.Ю. від ТОВ «КК «Мрія» суми 6000,00 грн на підставі Договору про надання правничої допомоги від 04.03.2026 №14/03 та Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 04.06.2026.

Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, зокрема, зазначив, що позивач заявляє вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, водночас ціна позову складає 11163,60 грн. Крім того, задоволення позовних вимог позивача у справі №908/552/26 не є результатом виконаної роботи адвоката Волжина Є.Ю., а є лише наслідком сформованої судової практики у подібних спорах. З наведеного вбачається, що розмір гонорару адвоката на суму 6000,00 грн є нерозумним відповідно до складності справи, адже такі справи, як стягнення заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком є розповсюдженими у м. Запоріжжя і якихось виняткових істотних обставин у справі № 908/552/26 немає, а час який витрачений адвокатом на справу № 908/552/26 є мінімальним. Вказані обставини свідчать про явне завищення представником позивача суми витрат на правничу допомогу. З огляду на характер спору, відсутність підвищеної складності справи, незначний обсяг виконаних адвокатом робіт та ціну позову, заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним та таким, що підлягає зменшенню судом. Просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката Волжина Є.Ю. до 2000,00 грн.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» про стягнення з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, суд дійшов до висновку про її часткове задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до приписів п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.

Метою впровадження принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат є, зокрема, забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді. Норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

В частині 5 ст. 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, вказано, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 5.39, п. 5.40 постанови).

Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (п. 134, п. 135 постанови).

Відповідно до висновків, викладених у п. 117, п. 118, п. 119, п. 120 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У пункті 147 постанови Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Надавши оцінку усім наданим доказам, з урахуванням критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України: категорії та складності справи №908/552/26, яка є малозначною в силу приписів ст. 12 ГПК України та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; ціни позову (11 163,60 грн); обсягу наданих адвокатом послуг, а саме: кількості заяв по суті справи складених представником позивача (інших заяв по суті справи, крім позовної заяви, від позивача до суду не надходило); а також зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн.

Таким чином заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу задовольняється судом частково.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» про стягнення з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; платник: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892; 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», код ЄДРПОУ 40413159 (49005, м. Дніпро, пров. Біологічний, буд. 2А; IBAN: НОМЕР_1 ; МФО 313399) суму 4000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення складено та підписано 22.06.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва