Ухвала суду № 137633904, 22.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

22.06.2026м. Дніпро№ 904/738/23

Суддя Юзіков С.Г., розглянувши заяву Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас"

про сплату основного боргу та нарахованих штрафних санкцій за Договором від 17.08.2021 № 0344-01024

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Пилипенко В.Р.

Представники:

Стягувача не прибув

Боржника (Заявника) не прибув

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 позов задоволено частково, з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас на користь ПаТ "УКРЕНЕРГО" стягнуто 5 743 638,23 грн. основного боргу, 526 464,06 грн. індексу інфляції, 76 292,77 грн. 3 % річних, 97 486,12 грн. судового збору.

Постановою Центрального господарського суду від 27.04.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 у справі №904/738/23 залишено без задоволення.

13.08.2024 суд видав наказ.

16.06.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення виконання судового рішення від 21.06.2023 у даній справі, до закінчення дії воєнного стану в Україні.

17.06.2026 заяву Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" суд прийняв до розгляду та призначив її розгляд на 11:30 год. 22.06.2026.

Сторонам копія ухвали надіслана в електронний кабінет 18.06.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Стягувач у відзиві на заяву про відстрочку виконання рішення суду вважає її необґрунтованою, такою, що подана після спливу визначеного законом граничного строку, не підтверджена належними та достатніми доказами існування виняткових обставин і, фактично, спрямована на подальше відтермінування виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Частина 5 ст. 331 ГПК України встановлює імперативне обмеження: розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали чи постанови. Цей строк обчислюється саме з дня ухвалення судового рішення, а не з дня набрання ним законної сили, не з дня видачі наказу та не з дня звернення боржника із заявою. Крім того, Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду "до закінчення дії воєнного стану в Україні". Такий строк не є конкретним календарним строком, залежить від майбутньої події, дата настання якої на момент розгляду заяви невідома та, потенційно, може тривати невизначений період. Під час розгляду справи № 904/738/23 Відповідач вже посилався на аналогічні обставини: статус стратегічного підприємства, забезпечення питною водою населення і підприємств регіону, вплив воєнного стану, посилання на форс-мажор, складний фінансовий стан, відсутність можливості повного погашення заборгованості та соціальну значимість діяльності. У рішенні від 21.06.2023 суд вже досліджував ці доводи. Стягувач не заперечує, що діяльність Відповідача пов`язана із забезпеченням централізованого водопостачання та має соціальне значення для територіальних громад. Водночас, така обставина не може бути використана як підстава для фактичного перенесення тягаря фінансування діяльності Відповідача на Стягувача, оскільки сам Стягувач виконує критично важливі функції для стабільності об`єднаної енергетичної системи України та також перебуває у складних умовах воєнного стану. При вирішенні питання про відстрочення виконання рішення, суд повинен оцінювати не лише інтереси боржника, а й інтереси стягувача, а також публічний інтерес у стабільному функціонуванні об`єднаної енергетичної системи України.

В судове засідання 22.06.2026 Сторони не прибули.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

У зв`язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права Позивача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати інтереси як Заявника, так і Позивача.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів всіх сторін, які приймають участь у справі. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан.

Обов`язковою умовою надання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення або роблять його неможливим, які заявник повинен довести відповідно до ст. 74 ГПК України.

До того ж, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд для юридичних осіб зобов`язаний також враховувати ступінь вини Відповідача у виникненні спору.

В обґрунтування поданої заяви Заявник зазначає, що військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду ДМП ВКГ "ДЗД" та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань. Це призвело до негативного фінансового стану підприємства. Вже за 1 квартал 2026 підприємство має збиток 43 116 000 грн. Під час воєнного стану та ведення бойових дій ДМП ВКГ "ДЗД" продовжує надавати послуги з централізованого водопостачання, усуває аварії та докладає усіх зусиль, які залежать від підприємства, для забезпечення безперебійного постачання води для життєдіяльності регіону Дніпропетровської області. Єдиним джерелом формування доходів ДМП ВКГ "ДЗД" є надходження оплати за надані послуги від підприємств споживачів послуг та населення. При цьому, значно збільшилась дебіторська заборгованість споживачів за надані ДМП ВКГ "ДЗД" послуги з централізованого водопостачання. Крім того, діючі тарифи на послуги з централізованого водопостачання, встановлений НКРЕКП підприємству, не відшкодовують фактичну собівартість послуг. Діючі тарифи з електричної енергії не відповідають цінам на енергоносії, які враховані при затверджені тарифу на послуги з централізованого водопостачання ДМП ВКГ "ДЗД". Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.03.2024р. № 275-р вирішено передати цілісний майновий комплекс ДМП ВКГ "ДЗД" у спільну власність територіальних громад Дніпропетровської області. На даний час ДМП ВКГ "ДЗД" знаходиться в процесі перетворення. Метою передачі є підвищення ефективності використання майна та виробничих потужностей підприємства. Щодо обрання Відповідачем для відстрочення виконання рішення суду строку пов`язаного з подією закінчення воєнного стану в Україні. Оскільки із закінченням воєнного стану Відповідач отримає можливість надавати послуги за тарифом, який буде економічно обґрунтований до сучасного стану та збільшить платоспроможність підприємства.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 у справі № 904/738/23, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2024, тобто вказане рішення не виконується з червня 2023 року.

Частиною 5 ст. 331 ГПК України передбачається, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Визначений п. 5 ст. 331 ГПК України строк для відстрочення виконання судового рішення є присічним та чинним законодавством не передбачена можливість його поновлення чи продовження.

Рішення в даній справі ухвалено 21.06.2023, а Відповідач звернувся із заявою про відстрочення виконання рішення суду 16.06.2026, тобто майже через три роки. Навіть від постанови Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2024, залишеною без змін рішення суду, минуло майже два роки.

Крім того, Заявником, не додано до матеріалів заяви жодних доказів на підтвердження можливості виконання рішення суду в даній справі в майбутньому, у разі задоволення заяви про відстрочення виконання рішення. Заявник посилається виключно на тяжке фінансове становище, що спричинено введенням режиму воєнного стану на території України та неможливістю підняти тарифи. Втім, не надає жодних документальних підтверджень того, що таке фінансове становище поліпшиться найближчим часом, що дасть змогу боржнику виконати рішення суду у даній справі. Розглядувана заява містить лише доводи та припущення заявника, які жодним належним доказом не підтверджуються.

Окрім того, суд зважає на те, що запровадження на території України режиму воєнного стану стосується не лише Заявника, а зазначені обставини також негативно впливають на діяльність інших суб`єктів господарювання, зокрема і на Стягувача у даній справі, який має право на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій поставляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Докази, у відповідності зі ст. 76, 77 ГПК України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

За викладених обставин, заява Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 у справі № 904/738/23 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення виконання рішення у справі № 904/738/23.

Ухвала відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в строки та порядку, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Г. Юзіков